Файлова система та структура

Інформація у комп’ютері зберігається в пам’яті чи на різноманітних носіях, таких як жорсткі диски, компакт-диски, зовнішні HDD USB жорсткі диски, накопичувачі, цифрові фотоальбоми та інші. Коли живлення комп’ютери вимикається, то уся та інформація, що зберігалася у пам’яті, зникає, а та, що зберігалася на носіях — ні. Для впевненої роботи за комп’ютером слід знати основні принципи збереження інформації на внутрішніх та зовнішніх носіях.

Уся інформація, що призначена задля довгострокового використання, зберігається в файлах. Файл являє собою послідовність байтів, які об'єднуються за деякою ознакою та ця сукупність має власне ім'я. Система збереження файлів та роботи з ними має назву файлова система. Для зручності файли зберігаються у різних папках, що розташовані на дисках. В комп’ютері може бути декілька дисків. Будь-який жорсткий диск, компакт-диск, цифровий відеодиск чи мережевий диск частіш за все називають саме диском, бо принципи збереження файлів на них ідентичні. Кожному диску ставиться у відповідність одна з літер латиниці від A до Z, але існують деякі стандарти позначення. Наприклад, літерами, А та B позначаються гнучкі диски (у теперішній час ці типи носіїв майже не використовуються, але за традицією перші дві літери латиниці резервуються саме під ці носії), літерою С позначається головний диск вашого комп’ютера, що міститиме систему Windows. Літера D та наступні використовуються для логічних дисків та інших. Після літери, що позначає диск, ставлять символ «:», щоб показати, що ця літера позначає саме диск (наприклад, С: чи К:). Окрім літери, кожен диск має власне автентичне ім'я, яке теж називають міткою. Частіш за все при посиланні на диск використовують мітку на літеру-позначення диска. Наприклад, підпис Main (С:) означає, що головний диск С вашого комп’ютера має мітку Main.

На кожному диску можна зберігати багато різних файлів, кількість залежить від розміру диска та файлів. Кожен файл може бути розташований чи безпосередньо на диску, чи у деякий папці, яка, в свою чергу, теж може бути розташована на диску чи у іншій папці.

Той факт, що файли можуть бути розташовані у різних папках, дозволяє нам створити декілька файлів з однаковими назвами, але у різних папках. Структура зберігання інформації на диску, при якій папки можуть бути розташовані в інших, має назву ієрархічної чи деревоподібної. Насправді, така структура схожа на дерево, на котрому кожне листя являє собою файл, а гілка — папку. Листя може зростати як з гілки, так й безпосередньо зі стовбура. Також може бути, що від гілки відходить ще одна гілка, а вже на ній росте листя. Для того, щоб однозначно визначити конкретний файл, потрібно задати його назву та місце розташування, тобто назву диска та вкладених папок, у котрих цей файл міститься. Така структура визначення положення файла має назву повне ім'я файла чи шлях до файла.

Якщо ми вказуємо шлях до файла, то імена папок відокремлюються одне від одного та від імені диска за допомогою символу оберненої нахиленої риски ««, наприклад, С: Мої документыМої рисункиОсінь. bmp. Такий запис означає, що файл з ім'ям Осінь. bmp розташовано у папці Мої рисунки. Ця папка міститься у папці Мої документи, що розташована на диску С: Зверніть увагу, що в розглянутому прикладі ім'я файла містить у собі символ крапки та неначе складається з двох частин: до крапки та після неї. Та частина імені, яку розташовано після крапки, має назву розширення та використовується задля визначення типа інформації, що зберігається в файлі. Наприклад, розширення. txt позначає текстовий документ,. wav — файл, що містить звуки, а розширення. bmp — зображення. В Windows XP багато з розширень файлів не відтворюються на екрані, тому, скоріш за все, на моніторі назва цього файла буде мати вигляд лише Осінь, але Windows буде визначати файл як файл зображення.

Важливим поняттям в Windows XP є поняття ярлика. На будь-який об'єкт Windows можна зробити посилання з іншого місця — таке посилання має назву ярлик. Наприклад, в деякій папці розташовано програму, яка доволі часто використовується. Для швидкого доступу до неї з різних місць можна розташувати в цих місцях ярлики, що містять адрес реального місцезнаходження файла, який запускає виконання програми.

Не потрібно копіювати програми та дані в різні папки, достатньо лише розмістити ярлики, що посилаються на потрібний файл, у деяких місцях. Усі такі ярлики будуть вказувати на оригінальний файл. Видалення на пересування ярлика не впливає на розташування оригінального файла, тому використання ярликів може забезпечити додатковий захист.