Розділ 2. Рівень виробництва зерна та його економічна ефективність

Виробничі ресурси господарства та їх використання

Носівська селекційно-дослідна станція створена у 1911 році і є однією з найстаріших наукових установ країни. Носівська СДС добре відома в державі, як авторитетний виробник якісного насіння високих генерацій, як установа, що веде первинне насінництво по 25 сортах власної селекції. Станція є флагманом української селекції по плівчастим та голозерним вівсам.

Носівська селекційно-дослідна станція розташована в селі Дослідне Чернігівської області Носівського району. Господарство має вигідне місце розташування й хороші путі повідомлень. За роки роботи станції її фахівцями виведено цілу низку сортів пшениці та овочевих культур.

Основними напрямами наукових досліджень станції є:

• · селекція озимого жита, ярого ячменю, вівса, конюшини, люцерни, цибулі та огірків;
• · дослідження з покращення селекційного процесу і створення сортів, адаптованих до зміни кліматичних умов, здатних формувати врожаї за меншої кількості вологи в грунті, збільшенні суми температур, генетично захищених від ураження основними хворобами, ресурсоенергоекономних та екологічно безпечних;
• · створення голозерних сортів вівса та ячменю з високим вмістом поживних речовин у зерні;
• · розроблення елементів сортової агротехніки;
• · оригінальне та елітне насінництво зернових та овочевих культур, багаторічних трав.

Попервах станція мала дослідні поля площею 75 гектарів, а працювало на той час в цій установі четверо чоловік. Нині її колектив налічує 32 працівники, серед яких 18 науковців, зокрема один доктор та шість кандидатів сільськогосподарських наук. Нині площа вгідь СДС становить 620 га. Установа спеціалізується на створенні нових сортів жита, ярого ячменю, вівса, конюшини, люцерни, цибулі, огірків. Прикметно, що тільки 2011 року завдяки зусиллям селекціонерів станції до Реєстру сортів рослин України було занесено близько 40 нових сортів. Щорічно тут вирощується 150−200 тонн оригінального та 600−800 тонн елітного насіння. Протягом двох останніх років насіння озимого жита та тритикале Носівської СДС поширювалося в 12 областях, вівса — у 18, ярого ячменю — у 7, конюшини та люцерни — у 5 областях. Також тут надають науково-методичну допомогу господарствам щодо насінництва та агротехніки вирощування зернових і овочевих культур. В районі працюють 23 сільськогосподарських підприємства та 5 фермерських господарств. Площа сільгоспугідь по всіх виробниках -55 400 га. В Чернігівській області близько 80% посівів жита, 90% вівса, 20% ярого ячменю, конюшини, цибулі засівають сортами носівської селекції.

Клімат помірно-континентальний, з досить теплим літом та порівняно м’якою зимою та достатньою зволоженістю. Середня багаторічна температура найбільш теплого місяця (липня) +18,4−19,9°С, найбільш холодного (січня) від -6°С до -8°С. Але в окремі роки температура значно відхиляється від вказаних величин. Абсолютний температурний максимум +38°С, а мінімум -34°С. Безморозний період продовжується 155−170 днів. В окремі роки бувають сильні морози. Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом 95−105 днів. електронний ресурс http://www.experts.in.ua/regions/* Ґрунти на території господарства— малогумусні, вилугувані чорноземи.

Підприємство Носівська СДС займається діяльністю як у сфері рослинництва, так і у сфері тваринництва тому володіє значними площами сільськогосподарських угідь. Земля — це основний засіб виробництва у сільському господарстві. Сільськогосподарські угіддя підприємств включають ріллю, сінокоси, пасовища, багаторічні насадження. Частка ріллі визначає рівень розораності земель. Висока питома вага сіножатей і пасовищ в структурі сільськогосподарських угідь сприяє розвитку інтенсивного скотарства чи вівчарства, проте на Носівській СДС даний тип сільськогосподарських угідь займає невелику частку, оскільки підприємство в основному орієнтується на виробництво рослинницької продукції.

Таблиця 2. Склад і структура сільськогосподарських угідь Носівської СДС.

Угіддя.	2009 р.	2011 р.	2011 у % до 2009р.
га.	%.	га.	%.
Всього с.-г. угідь.					128,8.
У тому числі.	;	;	;	;	;
рілля.		94,8.		95,9.	130,4.
сіножаті.	;	;	;	;	;
пасовища.	;	;		0,4.	;
Багаторічні насадження.	;	;		3,7.	;

Проаналізувавши дані таблиці 2, можна зробити висновок, що значних коливань у структурі сільськогосподарських угідь не відбулося: у 2007 році порівняно з 2009 площа більша на 6%. Це зменшення було спричинено зменшенням сінокосів та пасовищ із загальної площі сільськогосподарських утіль. Щодо площі ріллі, то її частка також зменшилась на 8% в 2009 році порівняно з 2007 роком. Відповідно до цього коефіцієнт розореності зменшився на 1%.

Таблиця 3. Землезабезпеченість Носівської СДС.

Роки.	Площа, га.	Середньорічна чисельність працівників, чол.	Припадає на 1 середньорічного праціваника, га.
с.-г. угідь.	ріллі.	с.-г. угідь.	ріллі.
				19,1.	18,1.
				24,6.	23,6.
				24,6.	23,6.
2011 у % до 2009.

Проаналізувавши дані розрахунків таблиці 3, бачимо, що рівень землезабезпеченості в господарстві за 2009;2010 роки дещо збільшився, а за 2010;2011 не змінився. Це пов’язано зі збільшенням сільськогосподарських угідь у 2010 році порівняно з 2009 роком та їх сталістю у 2011 році порівняно з 2010. Також не відбулося зміна чисельності працівників за досліджувані роки. Рівень сільськогосподарських угідь, що припадає на 1-го середньорічного працівника дещо вищий ніж рівень ріллі на 1-го середньорічного працівника.

Також слід вивчити наявність та ефективність використання трудових ресурсів на даному підприємстві. Трудові ресурси — це населення у працездатному віці (чоловіки — від 16 до 60 років, жінки — від 16 до 55 років), особи пенсійного віку та підлітки до 16 років, які за станом фізичного та психологічного здоров’я можуть брати участь у процесі виробництва.

Але основною робочою силою на підприємстві є чоловіки та жінки працездатного віку, які становлять близько 90% річних затрат праці у виробництві. Підлітки та особи пенсійного віку відіграють допоміжну роль і є додатковою робочою силою. Трудові ресурси характеризують за такими показниками, як:

Середньорічна чисельність працівників, чол. (а також окремо в рослинництві та в тваринництві);

Загальні затрати праці, тис люд.-год. (а також окремо в рослинництві та в тваринництві);

Кількість люд.-год., відпрацьованих одним працівником за рік;

Фонд ресурсів праці, тис. люд.-год., який використовують для порівняння із реально відпрацьованими люд.-год. і який розраховують шляхом множення нормативної кількості люд.-год. (1885) на кількість працівників.

Коефіцієнт використання трудових ресурсів — відношення кількості відпрацьованих протягом року люд.-год. до фонду ресурсів праці.

Про стан забезпечення і використання трудових ресурсів в СТОВ «Агрокомплекс» дізнаємось з таблиці.

Таблиця 4. Трудові ресурси господарства та їх використання.

Показник.	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. у % до 2009р.
Середньорічна чисельність працівників, осіб.				80,74.
в т. ч рослинництво.				116,67.
тваринництво.				64,52.
Відпрацьовано всього людино-годин.				164,25.
в т. ч рослинництво.	38 901,96.	50 587,58.	92 328,59.	237,34.
тваринництво.	86 140,04.	171 636,42.	113 055,41.	131,25.
Коефіцієнт використання трудових ресурсів.	0,49.	0,96.	1,00.
Нормативний запас праці, люд.-год.	254 475,00.	231 855,00.	205 465,00.	80,74.
Трудова активність працівників в цілому по господарству.	926,24.	1806,70.	1884,26.	203,43.

Аналізуючи дані таблиці 4, потрібно зазначити, що більшість показників наявності та використання трудових ресурсів збільшилась. Справді, загальна чисельність працівників у 2007 році складала 135 чол., у 2008 році знизилась до 123 чол., а у 2009 знизилась до 109 чол. Це свідчить про те, що темп коливання (зменшення-збільшення) чисельності працівників відповідає темпу спадання відпрацьованих люд-год.

Сільськогосподарське виробництво неможливе за наявності лише землі та трудових ресурсів. У процесі виробництва використовуються засоби виробництва (засоби та предмети праці). Засоби виробництва, виражені у грошовій формі, становлять виробничі фонди сільськогосподарських підприємств. Виробничі фонди поділяються на основні та оборотні. Основні фонди — це ті засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва багато разів, зберігаючи натурально-речову форму, а свою вартість на створюваний продукт переносять частинами. Земля, яка у сільському господарстві є головним засобом виробництва, ще не має грошової оцінки, тому до складу основних фондів не включається. Оборотні фонди — це та частина засобів виробництва, які повністю споживаються протягом одного виробничого циклу, втрачають натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт.

Для забезпечення безперервності технологічного і виробничого процесу в кожному господарстві, яке нормально працює, крім основних і оборотних фондів, є ще й фонди обігу.

Фонди обігу — це кошти підприємств, вкладені у запаси готової продукції, призначеної для реалізації, кошти, що знаходяться у касі підприємства, на банківських рахунках і в дорозі (вартість відвантаженої покупцям готової продукції), а також суми незакінчених розрахунків за реалізовану продукцію. Фонди обігу та оборотні фонди разом становлять оборотні засоби підприємств. Вони переважають оборотні фонди на величину фондів обігу.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів у сільському господарстві характеризується системою показників. Основними з них є показники, які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів: фондовіддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.

Фондовіддача — це вартість валової продукції з розрахунку на 1грн. основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. її визначають за формулою:

ФВщ= Ввп: Воф, де Фвід — фондовіддача, грн.;

Ввп — вартість валової продукції, грн.;

Воф — середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, грн.

Фондомісткість — це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1грн Валової продукції. Цей показник визначає розмір основних виробничих фондів, необхідний підприємству для виробництва валової продукції вартістю 1грн. За даних умов. Обернений показник до фондовіддачі.

Для загальної і більш повної характеристики економічної ефективності використання основних та оборотних фондів застосовують показник норма прибутку. Його визначають як відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих і оборотних фондів:

Нп= [П: (Фос + Фоб)]*100,.

де Нп — норма прибутку, %;

П — прибуток, грн.;

Фос: і Фоб — середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів, грн.

Таблиця 5. Основні виробничі фонди.

Показники.	2007р.	2008р.	2009р.	2009р./2007р. %.
Вартість основних виробничих фондів. грн.	2 050 700,00.	3 143 000,00.	3 376 500,00.
на 1 га сг угідь.	1685,05.	2581,94.	2964,44.
на 1 середньорічного працівника.	135,00.	25 552,85.	30 977,06.
Вартість валової продукції грн.	367 773,51.	491 573,99.	378 331,34.
Площа сг угідь, га.	1217,00.	1217,30.	1139,00.
Середня чисельність працівників, чол.	135,00.	123,00.	109,00.
Прибуток, тис грн.	355,90.	423,10.	15,00.
Фондовіддача, грн.	0,18.	0,16.	0,11.
Фондомісткість грн.	5,58.	6,39.	8,92.
Норма прибутку %.	0,02.	0,01.	0,00.

З таблиці 5 видно, що підвищилася вартість основних виробничих фондів (на 65%). Особливо дану тенденцію помітно у розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь. Так, вартість основних фондів у розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь збільшилася на 76%. Вартість валової продукції збільшилась на 3%, показник фондовіддачі з кожним роком зменшувався, а показник фондомісткості збільшувався, це показує, що фонди на підприємстві використовуються ефективно.

Результатом суспільного поділу праці є спеціалізація виробництва. Спеціалізація полягає у переважаючому виробництві певного виду продукції. її поглиблення дає змогу ефективніше використовувати наявні ресурси, сприяє концентрації виробничих ресурсів на виробництві певної продукції та удосконалює технологію виробництва. Для того, щоб встановити спеціалізацію підприємства, розглядають структуру грошових надходжень від реалізації усієї продукції.

Таблиця 6. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва.

Галузі та види продукції.	2007р.	2008р.	2009р.	2009р./2007р. %.
Виручено.	Виручено.	Виручено.
тис. грн.	%.	тис. грн.	%.	тис. грн.	%.
Зернові та зернобобові.	255,60.	13,46.	314,10.	15,41.	194,10.	10,56.	75,94.
Озима пшениця.	88,30.	4,65.	97,10.	4,76.	24,90.	1,35.	28,20.
Овес.	28,00.	1,47.	46,50.	2,28.	23,20.	1,26.	82,86.
Жито.	135,40.	7,13.	170,50.	8,37.	146,00.	7,94.	107,83.
Інша продукція рослинництва.	3,90.	0,21.	0,00.	0,00.	0,00.	0,00.	0,00.
Всього по рослинництву.	287,70.	15,15.	355,30.	17,43.	208,50.	11,34.	72,47.
Продукція скотарства:
у т. ч молока.	825,30.	43,45.	624,40.	30,63.	609,20.	33,14.	73,82.
приріст ВРХ.	740,70.	38,99.	660,10.	32,39.	935,50.	50,89.	126,30.
Інша продукція тваринництва.	11,00.	0,58.	343,20.	16,84.	23,40.	1,27.	212,73.
Всього по тваринництву.	1577,00.	83,02.	1627,70.	79,86.	1568,10.	85,30.	99,44.
Усього по підприємству.	1899,50.	100,00.	2038,20.	100,00.	1838,30.	100,00.	96,78.

Вивчивши структуру грошових надходжень від реалізації продукції в таблиці 6, можна зробити висновок, що СГ «Великохайчанське» протягом 2007 і 2009 років мало молочно-зерновий напрям виробництва. Так, у 2007 році зернові займали 13,46%, при чому переважало жито (4,65%). У 2008 році виробництво зерна зросло на 2%. Аналізуючи кількісні зміни у структурі грошових надходжень, варто відмітити, що реалізація зернових порівняно з 2007 році з 2008 роком зросла, а в 2008 році порівняно з 2009 реалізація значно знизилась, що яскраво виражено на діаграмі.

Таким чином, досліджуване господарство є достатньо забезпеченим як земельними та трудовими ресурсами, кількість яких зростає, так і виробничими фондами. Тому варто проаналізувати результати сільськогосподарської діяльності, основними показниками якої є Вартість валової продукції у співставних цінах 2005 року, виручка від реалізації, повна собівартість реалізованої продукції, прибуток.

Таблиця 7. Результати сільськогосподарської діяльності.

Показники.	2007р.	2008р.	2009р.	2009/2007%.
Валовий збір, ц.	8046,00.	11 140,00.	8353,00.
Площа посіву, га.	654,00.	747,00.	672,00.
Затратит праці, люд-год.	38 901,96.	50 587,58.	92 328,59.
Повна собівартість реалізованої продукції, тис.грн.	133,40.	176,20.	115,30.
Кількість реалізованої продукції, ц.	2533,00.	3467,00.	2367,00.
Виручено від продажу, тис.грн.	255,60.	355,30.	208,50.

Проаналізувавши таблицю 7, бачимо, що показники діяльності підприємства відносно стабільні. У порівнянні з 2007 роком у 2009 році вартість валового збору зрос…

Для визначення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовується система економічних показників, серед яких є загальні і часткові, вартісні і натуральні.

Узагальнюючим показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який відображує сукупні затрати уречевленої і живої праці, є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності всього сільського господарства. Для визначення рівня інтенсивності окремо в рослинництві цей показник обчислюють відповідно на гектар ріллі.

Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на гектар сільськогосподарських угідь. Річні витрати сільськогосподарського виробництва включають частину вартості основних фондів у розмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитих оборотних засобів, у тому числі і оплату праці.

Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, молока, свинини та ін.), необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1га посіву відповідної культури. Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності сільського господарства і його галузей, а й при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Для вивчення впливу окремих факторів інтенсифікації сільського господарства на вихід продукції і ефективність її виробництва обчислюють також натуральні показники рівня інтенсивності.

Для характеристики рівня інтенсивності сільського господарства використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії на виробничі потреби (кВт-год) з розрахунку на 1га ріллі або посівної площі, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1га ріллі, площа меліорованих земель та ін.

За рівнем інтенсивності сільського господарства на основі використання системи вартісних і натуральних показників можна повністю і всебічно характеризувати процес інтенсифікації. Зіставляючи їх за ряд років, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їх зростання.

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-, матеріалота енергомісткості виробництва.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінних технічного рівня і агротехніки без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

Таблиця 13. Інтенсифікація виробництва зерна.

Показники.	2007р.	2008р.	2009р.	2009р./2007р. %.
1. Показники рівня інтенсивності.
Річні виробничі витрати на 1 га посіву, грн.	2,00.	2,20.	2,60.
Затрати праці на 1 га посіву, люд-год/га.	31,97.	41,56.	81,06.
2. Показники результату інтенсифікації.
Урожайність, ц/га.	9,70.	5,36.	17,90.
ВВП на 1 га посіву.	302,20.	403,82.	332,16.
3. Показники економічної ефективності інтенсифікації.
ВВП на люд-год.	9,45.	9,72.	4,10.
Собівартість 1ц, грн.
Пшениця.	16,86.	24,20.	17,10.
Овес.	20,00.	10,28.	6,76.
Жито.	31,70.	12,40.	16,96.
Прибуток на 1 га, грн.
Пшениця.	377,95.	210,60.	20,51.
Овес.	245,80.	408,14.	118,35.
Жито.	245,80.	221,00.	207,60.
Рівень рентабельності, %.	118,89.	117,13.	90,87.
Окупність витрат, грн.	1,76.	1,52.	6,82.

Вивчимо рівень інтенсивності та економічну ефективність інтенсифікації виробництва продукції рослинництва на досліджуваній агрофірмі. Показники інтенсифікації поділяють на 2 групи: результату інтенсифікації та економічної ефективності інтенсифікації. До показників результату інтенсифікації відносять урожайність продукції рослинництва ц/га, та вартість валової продукції на 1га посіву, грн. Економічну ефективність інтенсифікації відображають такі показники, як виробничі витрати на 1га посіву, грн., затрати праці на 1га посіву, люд.-год., затрати праці на 1ц продукції рослинництва, люд.-год., собівартість 1ц реалізації 1ц продукції рослинництва, грн., прибуток на 1ц продукції рослинництва, грн., рівень рентабельності, %, окупність витрат та окупність додаткових витрат. Дані показники характеризують економічну доцільність збільшення виробничих витрат.

Основними показниками, що характеризують ефективність інтенсифікації, є окупність втрат та рівень рентабельності. Останній залишився майже незмінним. Обчисливши відношення вартості валової продукції рослинництва та виробничих витрат, я отримав результат окупності витрат. Цей показник знижувався протягом 3 років Це пов’язано з тим, що значно збільшились виробничі витрати.

Отже, таке збільшення витрат було виправдане підвищенням урожайності, а тому і ефективним.