Зміни віталітету в результаті бальнеотерапії

Передусім було оцінено вплив реабілітації на активність інкорпорованого цезію-137. Для цього вираховували період напіввиведення (Т) радіонукліду. В контрольній групі величина Т складала 264 дні, в основній — 244 дні. Позаяк за умов припинення поступлення цезію-137 в організм період його спонтанного напіввиведення складає 5113 днів (Л.А.Булдаков, 1991), можна констатувати помірне прискорення дезактивації організму.

Зміни рівнів адаптації та працездатності

В цілому, в контрольній групі доля патологічних ЗАРО знизилася з 20,9% до 7,0%, в основній — з 23,2% до 2,3%, тоді як частота нормальних ЗАРО суттєво зросла: в контрольній групі - з 14,0% до 37,2%, в основній — з 11,6% до 37,2%. Індекс адаптації в контрольній групі зріс на 56%, в основній — на 69%, наблизившись до нижньої межі норми.

В якості гормонального супроводження адаптогенного ефекту можна розглядати збільшення екскреції 17-ОКС в контрольній групі на 14%, а в основній — на 46%. При цьому екскреція 17-КС зростала в обидвох групах в однаковій мірі.- на 36% і 38%, так що співвідношення 17-ОКС/17КС в контрольній групі зменшилось з 0,55 до 0,46, тоді, як в основній зросло до 0,58 при нормі 0,57 (Ю.А.Князев и др., 1979).

Індекс фізичної працездатності, за даними східцевої проби, в контрольній групі залишався зниженим або продовжував падати, в середньому на 9%. Водночас заняття дозованим бігом не тільки відвертали падіння фізичної працездатності, а й сприяли її зростанню, в середньому на 26%, при цьому у 35% осіб — до норми. До аналогічних висновків приходимо за даними тесту Тесленка: в контрольній групі індекс знизився на 18%, а в основній — зріс на 31%. Здатність до затримки дихання в пробі Штанге в контрольній групі знизилася на 11%, тоді, як в основній — зросла на 39%.

Результати останнього тесту добре узгоджуються з даними про зміни інтенсивності вбирання кисню. Так, в контрольній групі вона зростала у 83% осіб, не змінюючись у 17%, середній приріст склав 27 абсолютних відсотків чи 32 відносних відсотки. Водночас, в основній групі ХВО2 у 54% осіб зменшувалося і у 42% - не змінювалося, що дало зменшення середнього рівня на 7 абсолютних відсотків чи на 8 — відносних.

За даними спірографії, життєва ємність легень в обидвох групах закономірно не змінювалася, як і максимальна вентиляція легень в контрольній групі, водночас заняття бігом сприяли незначному (на 7 відносних відсотків), але закономірному (у 46% осіб) зростанню останнього показника. Нарешті, ще один параметр, котрий характеризує стан систем транспорту кисню, — вміст гемоглобіну — суттєво не змінювався в жодній групі.