Головна » Реферати » Реферати 4 курс » Податкова система

Податок на додану вартість



Облік платників ПДВ

Сьогодні податок на додану вартість регулюється Законом України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року (з наступними змінами та доповненнями). Закон суттєво відрізняється від Декрету КМУ, який діяв з 26.12.1992р. Так, Закон визначає, що податок на добавлену вартість становить 20% від бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг), тобто до бази оподаткування, а не включається до їхньої ціни, як було встановлено Декретом .
Якщо виходити з того, що добавлена вартість - це це створений доход або вартість чистої продукції, то в цьому випадку добавлена вартість визначається шляхом складання її складових елементів - заробітної платні, відсотку, ренти та прибутку.

Кто должен платить транспортные налоги в 2011 году? Как правильно рассчитать транспортный налог? Транспортный налог в Москве является довольно сложным и запутанным вопросом в налоговой системе. Реши эту задачу вместе с nalogitax.ru

Платниками податку на добавлену вартість є суб’єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які не виступають суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють господарську, комерційну діяльність незалежно від форми власності і господарювання:
- особи, обсяг оподатковуваних операцій по продажу товарів (робіт, послуг) яких в термін будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання та споживання на митній території України, за виключенням фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку , у випадку коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети)в обсягах, які не підлягають оподаткуванню згідно з законодавством;
- особи, які здійснюють на території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незаледно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленному законодавством;
- особи, які на митній території України надають послуги, пов’язані з транзитом пасажирів та вантажів через митну територію України;
- особи, відповідальні за внесення податку в бюджет по об’єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначені в порядку , встановленому Кабінетом міністрів України;
- особи, які надають послуги зв’язку і здійснюють консолідований облік доходів і витрат, пов’язаних з наданням таких послуг і отриманих (понесених) іншими особами, які знаходяться в підпорядкуванні такої особи.
Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:
- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції по оплаті вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізінгу) та опреації з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентам для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізінгу), застави і іпотеки;
- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і наданню послуг (виконанню робіт) для їх споживання за межами митної території України.
До 1 січня 2004 року у випадках, коли платник податку здійснює операції по продажу особам, які не зареєстровані як платники податку сільськогосподаоськохї продукції та продуктів її переробки, раніше придбаних (заготовлених) такими платниками податку у фізичних осіб, які не є платниками цього податку, об’єктом оподаткування є торгова націнка (надбавка), встановлена таким платником податку.
До об’єктів обкладання податком на добавлену вартість застосовуються дві базові ставки: нульова ставка і ставка 20%, за винятком операцій звільнених від оподаткуванняю.
Податок за нульовою ставкою нараховується відносно операцій по:
- продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;
- продаж робіт (послуг), призначених для використання ті споживання за межами митної території України
- продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю, згідно порядку встановленного Кабінетом Міністрів України;
- наданю транспортних послуг по перевезенню пасажирів та вантажів за межами митного кордону України;
- продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою сільськогосподарскими виробниками всіх форм власності і господарювання;
- продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за винятком підакцизних товарів, посередницької та рекламної діяльності, грального бізнесу підприємствами, що засновані Українськими товариством глухих та майно яких є їх повною власністю, і якщо кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш ніж 50% загальної чисельності працюючих, а фонд оплати праці таких інвалідів – не менш ніж 40% загальних виплат на оплату праці, що включається до складу валових витрат виробництва (обігу).
Не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій по вивозу (експорту)товарів (робіт, послуг) а у випадку, коли такі операції звільнені від оподаткування на митній території України.
Звільняються від оподаткування операції по:
Продажу товарів (робіт, послуг), які мають соціальну направленість (продаж продуктів дитячого харчування, продаж учнівських зошитів, продаж товарів спеціального призначення для інвалідів і т.інш.);
Продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товрів, грального бізнесу, підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, протягом попереднього звітного періоду становить не менше 50% т.інш. );
По здійсненню зовнішньоекономічної діяльності(по продажу товарів (робіт, послуг) передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні і т. інш.).
Перераховані та інші пільги, вказані в ст.5 Закону , не застосовуються до операцій з підакцизними товарами.
В інших випадках до бази оподаткування застосовується ставка 20% і вирахувана за данною ставкою сума податку додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Для знаходження суми ПДВ, перш за все, необхідно визначити базу оподаткування. В залежності від того, які операції здійснюють господарюючі суб’єкти, розглянемо особливості вирахування бази оподаткування .
Відмінною особливістю визначення бази оподаткування (порівняно з раніше діючим порядком) є її визначення прямим методом, а не зворотнім.
Суть прямого методу полягає в тому, що підприємство, яке здійснює продаж товарів (робіт, послуг), визначає вільну ціну без ПДВ, виходячи із собівартості, прибутку, мита, акциза, інших податків, які згідно з законодавством України включаються у вільну ціну, тобто база оподаткування визначається за формулою:
БО = ( С + П ) + М + АЗ +ІП = ВВ, де С – собівартість, П – прибуток, М - мито, АЗ – акцизний збір, ІП – інші податки, які включаються у вартість.
А для визначення суми податку застосовується формула:  ПДВ = БО х 20% : 100%
Таким чином, нарахована сума ПДВ складає загальну суму податкових зобов’язаннь суб’єктів підприємницької діяльності по даному податку.
Податкове зобов’язання – це загальна сума податку на добавлену вартість, отримана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
В Україні визначення бази оподаткування здійснюється як за вітчизняними так і за імпортинми товарами.
1. По товарах, які виробляються в Україні.
Згідно прямого методу база оподаткування за операціями по продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячі з їхньої договорної (контрактної) вартості.
По імпортуємим товарам:
1) для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування виступає договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, вказаної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, завантаження, розвантаження та страхування до пункта перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських та інших видів винагород, пов’язаних з ввезенням таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, які відносяться до цих товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, сборів (обов’язкових платежів);
2) для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування виступає договірна (контрактна) вартість таких робіт ;
3) для готової продукції, виготовленої на території України із давальницької сировини нерезидента, у випадку її продажу на митній території України, базою оподаткування виступає договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків.
Платник податку зобов’язаний представити покупцеві податкову накладну, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом по опдатку на добавлену вартість.
При звільненні від оподаткування в податковій накладні робиться запис- “без ПДВ”.
Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язаннь продавця в двох примірниках. Оригінал надається покупцеві, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
У випадку ввозу (імпортування) тварів, документом, який надає право на отримання податкового кредту, рахується належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.
Датою виникнення податкових зобов’язаннь по продажу тоарів (робіт, послуг) вважається дата, яка приходиться на податковий період, в термін якого виникає будь-яка з подій, що виникла раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), належних продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата їх оприбуткування в касі платниа податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг), послуг – дата оформлення документа, який засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням торгових автоматів або іншого подібного обладнання, яке не передбачає наявність касового апарату , контролюємого уповноваженою на те фізичною особою, датою виникнення податкових зобов’язаннь рахується дата виїмки з таких торгівельних апаратів або подібного обладнання грошової виручкию.
Датою виникнення податкових зобов’язаннь під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата відвантаження платником податку товару, а для робіт (послуг) - дата оформлення документу, який засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документу, який засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Датою виникнення податкових зобов’язаннь при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій з нерезидентами вважається дата події, яка сталася раніше:
або дата оформлення вивозної (експортної) митної декларації, яка засвідчує вивоз товарів платником податку, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, який засвідчує факт надання робіт (послуг) нерезиденту;
або дата оформлення ввізної (імпортної) митної декларації, яка засвідчує отримання товарів платником податків, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, який засвідчує факт отримання робіт (послуг) платником податку.
Датою виникнення податкових зобов’язаннь у випадку продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів- є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.
Суми податку, які належать сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язаннь, які виникали з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) в термін звітного періода, і сумою податкового кредиту звітного періоду.
Податковий кредит – сума на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного періода.
Податковий кредит звітного періода складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
У випадку, коли платник податку здійснює операції по продажу товарів (робіт, послуг), які звільняються від оподаткування або не є об’єктом оподаткування, суми податку сплачені (нараховані) в зв’язку з придбанням товарів (рбіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і в податковий кредит не включаються.
Не дозволяється включення в податковий кредит будь-яких витрат по сплаті податку , не підтверджених податковими накладними, або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийомки робіт (послуг) або банківським документом який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається дата здійснення першої із подій:
Або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- у випадку розрахунків з використанням кредитних дебитових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
для операцій по ввозу (пересилці) товарів (робіт, послуг) – дата сплати податку за податковими зобов’язаннями;
для бартерних (товарообмінних) операцій – дата здійснення завершальної (балансуючої) операції , яка сталася після першої із подій.
Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язаннь, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Сплата податку здійснюється не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним періодом. В сторки, передбачені для сплати податку, платник податку представляє податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію, незалежно від того, виникло в цьому періоді податкове зобов’язання чи ні.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів за іншими податками, зборами (обов’язковими платежами) не дозволяється.
Суми, не відшкодовані платнику податку у визначений термін, вважаються бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються відсотки на рівні 120% від облікової ставки НБУ, встановленної на момент її виникнення , в термін строка її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованності звернутися до суду з позовом про стягнення грошових коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних в несвоєчасному відшкодуванні надлишково сплачених податків.
Звітний (податковий) період – період, за який платник податку зобов’язаний здійснювати розрахунки податку і сплачувати його до бюджету.
Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
Платники податку, що мають обсяг операцій з продажу менший, ніж зазначений вище, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу.
Особливості оподаткування в разі застосування квартального податкового періоду вказані у статті 8 Закону .
Центральний податковий орган України веде реєстр платників податку. Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справлення податку.

Список використаної літератури

1. Кондрашихін А. Б. „Економічні аспекти управління ринком цінних паперів” – Фінанси України, №7 – 2003.
2. Фашевський М. І., Чернюк Л. Г. Методологічні засади комплексного розвитку ПС як теоретична основа формування регіональної соціально-економічної політики України // Регіональна економіка. – 1998 - №1 – С. 5-11.
3. Фондовий ринок України. Навчальний посібник / Керівник авт. кол. В. В. Оскольський – К.: Скарбниця. – 1994.
4. Кондрашихин А. Б. Оценка рисков инвестирования на рынке ценных бумаг. – Севастополь: РИБЭСТ. 2002





Повна інформація про роботу

реферат "Податок на додану вартість" з предмету "Податкова система". Робота є оригінальною та абсолютно унікальною, тобто знайти її на інших ресурсах мережі Інтернет просто неможливо. Дата та час публікації: 31.10.2010 в 21:15. Автором даного матеріалу є Олег Вернадський. З моменту опублікування роботи її переглянуто 2455 та скачано 57 раз(ів). Для ознайомлення з відгуками щодо роботи натисніть [перейти до коментарів]. По п'ятибальній шкалі користувачі порталу оцінили роботу в "5.0" балів.

Олег Вернадський...

Виконував дуже старанно, намагався детально розкрити всі пункти. Наш найвимогливіший викладач в університеті (Віктор Анатолійович) оцінив на 100 балів...