Освітній портал MyReferatik

Для України поняття "екологічний аудит" є новим,тоді як у розвинених державах світу воно відоме вже упродовж 20—ЗО років.З початку 70-х років компанії країн Західної Європи і Північної Америкипритягуються до юридичної відповідальності за заподіяну ними шкодунавколишньому середовищу. Пов'язані з цим значні фінансові (екологічні)збитки примусили їх зайнятися оцінюванням відповідності своєї діяльностінормам екологічного законодавства. За деякими ознаками таке оцінюванняформально відповідало фінансовому аудиту, тому дістало назву екологіч-ного аудиту [1].
До середини 80-х років екологічний аудит сформувався як функція абонапрямок внутрішнього (корпоративного) управління для посиленняконтролю за діяльністю підприємств. Цей напрямок, або функція, загаль-ного управління (екологічний аудит) був прийнятий і введений Міжна-родною торговою палатою і включав також оцінку відповідності стратегіїдіяльності компанії (корпорації) нормам екологічного законодавства.
В Україні, починаючи з 1995 р., по такому шляху пішли Міністерствоохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (ниніМіністерство екології і природних ресурсів) і незалежний Міжнароднийфонд Дніпра, які за допомогою (методологічною та фінансовою) УрядуКанади, що надавалася через Центр досліджень міжнародного розвитку вмісті Оттаві, почали запроваджувати екологічний аудит. В результаті булавідпрацьована на різних галузевих підприємствах-представниках комплекс-на методологія проведення екологічного аудиту і рекоменованих нимстимулюючих некапіталомістких заходів щодо поліпшення екологічниххарактеристик з економічним ефектом. Ця методологія лягла в основу написання цього підручника, а також дала змогу розробити і подати доУряду України законодавчі пропозиції щодо еколого-аудиторської діяль-ності в Україні.
Отже, в понятійному відношенні екологічний аудит можна класи-фікувати як чисто природоохоронний, що має прямі природоохоронні цілі,і спеціалізований багатоцільовий із захисту корпоративних інтересів,інтересів інвесторів, кредиторів, страхувальників, власників нерухомогомайна. За своєю суттю це поняття ринкове і підприємницьке. Воно не-від'ємне від таких понять, як конкурентоспроможність, екологічне підпри-ємництво, інвестиційні ризики. У міжнародній практиці це поняття вже методичною і навчальною базою, організаційною інфраструктурою ікваліфікованими екоаудиторами. В Україні ще тільки починається усвідом-лення того, що екоаудит є необхідною за міжнародними стандартамипередінвестиційною стадією оцінки ризиків, обов'язковою процедуроювизначення вартості підприємств, що приватизуються, маркетинговихдосліджень конкурентоспроможності продукції, найефективнішим інстру-ментом погодження загальнодержавних і місцевих інтересів екологічноїбезпеки. Врешті-решт, це один з найефективніших засобів залучення громадськості до розв'язання проблем екологічно безпечного життя, екологічно чистої продукції. Ринок диктує попит на екологічний аудит.
Незважаючи на значний досвід еколого-аудиторської діяльності, офіційне визначення має тільки аудит в галузі охоронинавколишнього природного середовища. Мається на увазі визначенняекологічного аудиту в українському ДСТУІSО 14010—97: "Документальнооформлений систематичний процес перевірки, який включає збирання іоб'єктивне оцінювання доказів аудиту для встановлення відповідностівизначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнімсередовищем та інформації з цих питань критеріям аудиту, а також якийвключає передачу результатів перевірки замовникові". Цей стандарт допускає участь аудитора в коригувальних діях замовника через надання рекомендацій, що витікають з висновків аудиторського звіту за домовленістюіз замовником.
Рада Європейського Союзу ввела таке визначення екологічнного ауди-ту: цс засіб управління, який надає систематичну, періодичну, об'єктивну й документовану оцінку системи управління та процесів, встановлених дляохорони навколишнього середовища з метою:
підвищення ефективності і полегшення контролю практики, що впливає на навколишнє середовище;
оцінки узгодженості діяльності компаній з екологічною політикою.
Міжнародна торгова палата визначає екоаудит як інструмент управ-ління, що охоплює систематичну, документовану, періодичну та об'єктивнуоцінку відповідності організаційної системи управління охороною навколишнього середовища, функціонування обладнання екологічним цілям, що передбачає підвищення контролю за практичною діяльністю в галузі охо-рони навколишнього середовища, а також оцінку відповідності виробництва екологічній політиці компанії, включаючи і відповідність нормативнимвимогам.
На думку авторів, що мають достатній досвід участі у впровадженні екологічного аудиту, екологічний аудит — це інструмент управління, якийгрунтується на системному підході і за допомогою якого оцінюється екологічна ефективність управління підприємством з метою збереження навколишнього природного середовища і підтримки його конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості за рахунок екологічно чистого виробництва.
У більш широкому філософському або світоглядному розумінні еколо-гічний аудит — це засіб підвищення екологічної свідомості суб'єктів госпо-дарської діяльності і громадськості в цілому, що, в кінцевому підсумку, надаєйому можливість зайняти провідне місце в механізмі екологізації виробництва і суспільства в цілому.
Характерними особливостями екоаудиту є його незалежність, конфіденційність, об'єктивність, системність, компетентність, ліцензійність та відповідність цілям, які визначаються замовником при укладанні договору на проведення екоаудиту. Всі ці особливості стандартизуються як на міжнародному (І8О 14000), так і на державному (ДСТУІSО 14000—97) рівнях.
Еколого-аудиторська діяльність може здійснюватися на рівні:
• державних установ;
• галузі (структурна) — оцінювання відповідності загальній екологічній політиці галузі;
• проблемна — аудит стану розв 'язання конкретної екологічної проблеми галузі);
•території (регіону, місцевості);
• підприємства.
Екологічний аудит може бути ініціативним (добровільним) та обов'яз-ковим. Причому обов'язковість буває багаторівневою (державною, корпо-ративною, регіональною). Конкретизація особливості вибору аудиту визначається Положенням про екологічний аудит або іншими нормативними документами. Наприклад, екологічна оцінка підприємств, що приватизуються, та надання підприємствам державних субсидій з Державного екологічного фонду здійснюються на основі обов'язкового екоаудиту. В регіонах може бути введене обов'язкове екологічне аудитування при здійсненні купівлі-продажу нерухомості, в тому числі земельних ділянок. Для підприємств може бути обов'язковим оцінювання відповідності їх діяльності корпоративній екологічній політиці.
Ініціативний (добровільний) екоаудит проводиться виключно за рішенням замовника з проблем і цілей, які він сам визначає.
Залежно від того, хто ініціював проведення екологічного аудиту або хто організує систематичну еколого-аудиторську діяльність, екоаудит можна визначити як внутрішній (корпоративна група аудиторів) або зовнішній (незалежна команда професійних аудиторів).
Останнім часом характерним стало створення у великих компаніях власних програм проведення екологічних аудитів та спеціальних ауди-торських підрозділів, які безпосередньо підпорядковані керівництву ком-панії.
На сучасному етапі запровадження екологічного аудиту пріоритетними стали такі його типи :
• комплексний експрес-аудит підприємств — здійснюється з метою екологічної модернізації;
• експрес-оцінка екологічної безпеки підприємств, що приватизуються;
• оцінка екологічного стану місцевості, територій, які стали або можуть стати джерелом забруднення, або коли планується зміна власника (екоаудит місцевості);
• технічний аудит на стадії виробничої діяльності (вирішення конкретних проблем відходів, екологічної чистоти технологій);
• енергетичний аудит як один з різновидів технічного екоаудиту;
• інвестиційний екоаудит;
• аудит системи екоменеджменту підприємства (аудит управлінського природоохоронного самоконтролю).
Комплексний експрес-аудит проводиться з метою впровадження некапіталомісткої екологічної модернізації підприємств. Його відпрацьовано на підприємствах України за підтримки Мінекології України і Уряду Канади. За рекомендаціями екоаудитів реалізовано декілька самоокупних проектів екологічної модернізації підприємств у Київській, Черкаській, Запорізькій областях. Для розвитку цього типу екоаудиту створено за підтримки Міжнародного фонду Дніпра Міжнародний центр екологічного аудиту.
Експрес-оцінка екологічної безпеки підприємств, що приватизуються, на жаль, ще не набула великого поширення. Вона полягає як в оцінюванні ризиків зміни власника, так і у формуванні переліку підприємств, що при-ватизуються, за умов їх екологічного оздоровлення (або екологічного банк-рутства). На нашу думку, цієї мети можна досягти застосуванням комп-лексного експрес-аудиту, який значно ефективніший за інші ще не випро-бувані методи.
Екоаудит місцевості набуває в Україні особливої важливості, оскільки багато промділянок, місць захоронення відходів, сміттєсховищ стали знач-ними забруднювачами населених пунктів, поверхневих і підземних вод. Чого варті тільки наслідки від Чорнобильської катастрофи! Вже настав час провести незалежний екологічний аудит забруднених територій для визначення пріоритетів, конкретних дій і джерел фінансування екологічного оздоровлення забруднених територій. Можливо, міжнародна спільнота так слабо реагує на це тому, що місцеві органи влади не можуть проде-монструвати через незалежний екологічний аудит міжнародну небезпеку Чорнобильської АЕС і прилеглих до неї територій як глобального джерела забруднення.
Отже, екоаудит місцевості має за мету визначення як заходів щодо еко-логічного оздоровлення забруднених територій, так і справжньої ціни землі території у разі зміни її власника.
Технічний екоаудит може бути різних типів і здійснюватися в тому числі і у вигляді енергетичного аудиту з метою зменшення енергетичних витрат або аудиту мінімізації відходів як для "покращення якості" відходів, так і зменшення їх кількості.
Інвестиційний екоаудит спрямований на мінімізацію інвестиційних ризиків, що виникають через недостатню або застарілу інформацію про екологічний стан об'єкта інвестування (спільні підприємства, відведені зе-мельні ділянки, виробничі фонди і т. ін.).
Аудит системи екоменеджменту підприємств крім типових стандарт-них цілей, передбачає підготовку підприємства додекларування своєї екологічної політики і намірів щодо її реалізації.

Список використаної літератури

1. Екологічний аудит: Підручник/ В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, В.М. Навроцький. – К.: Вища шк., 2000. – 344 с.