Вступ
1. Судова система України
2. Порядок обрання, склад і повноваження апеляційних судів
3. Повноваження голови апеляційного суду та його заступників
4. Суддя та президія апеляційного суду
5. Організація роботи апеляційних судів
6. Військові апеляційні суди
7. Порядок узагальнення судової практики апеляційними судами
Висновок
Список використаної літератури

Вступ

Апеляція (лат. appelatio - звернення, скарга) - це основний спосіб перегляду судових рішень у цивільних, кримінальних і господарських справах, закріплений у законодавстві більшості країн світу. Інститут апеляції здавна відомий і в Україні, зокрема його досить докладно врегульовано в «Правах, за якими судиться малоросійський народ» (1743 р.), де апеляцію визначено як «правильне відкликання і перенесення з нижчого суду до вищого справи сторін, що судяться, коли одна якась із них вважала себе скривдженою вироком, винесеним у її справі в цьому нижчому суді». Як універсальний спосіб оскарження судових рішень, що не набрали законної сили, апеляція набула законодавчого закріплення в Статуті цивільного судочинства Російської імперії (1864 р.) і деякий час застосовувалась у судочинстві України після проголошення нею незалежності в 1917 році. Згодом, у радянський період, інститут апеляції припинив своє існування, а натомість було введено інститут касації, що за змістом суттєво відрізнявся від однойменного інституту європейського та світового процесуального законодавства. В результаті проведення так званої малої судово-правової реформи апеляція зайняла належне місце в процесуальних кодексах країни. «Місцеві суди як суди першої інстанції вирішують зараз 90 відсотків цивільних і кримінальних справ. Апеляційні суди будуть розглядати апеляції на ці 90 відсотків рішень, а справи, в яких сторони не погоджуються з рішенням апеляційної інстанції, направлятимуться до касаційного суду».
Згідно ст. 18 Закону України «Про судоустрій» апеляційні суди та Апеляційний суд України відносяться до систему судів загальної юрисдикції.