Головна » Реферати » Реферати 1 курс » Правознавство

Криміналістика



Зміст

1. Сліди людини 3
2. Підготовка до допиту 11
3. Задача 14
Використана література 16

1. Сліди людини

У криміналістиці в широкому значенні слід розуміється як будь-яке відображення, зміна, зникнення, поява будь-чого на місці події; у вузькому розумінні — як відображення зовнішньої будови одного об’єкта на другому внаслідок їхньої взаємодії. Вчення про будь-які сліди в вузькому значенні слова називається трасологією.
Наукові основи вчення про сліди складають філософськи концепції матеріальної діалектики:
— у світі немає двох речей, людей або тварин, які були б однакові, тобто кожний об’єкт матеріального світу — індивідуальний;
— слід-відображення не можу існувати без того явища, речи, предмету, людини, що його відобразив, тобто якщо є слід, то є і об’єкт, що його залишив;
— при взаємодії тіл слід-відображення є конформним до об’єкту, з яким контактує.
Індивідуальність матеріальних об’єктів і конформність слідів-відображень дозволяють ототожнювати об’єкт за його слідом.
Слід у криміналістиці — це матеріальний об’єкт, який відображає зовнішню будову об’єкта взаємодії. Слід — відображення одного предмета на другому — виникає внаслідок їхньої взаємодії. У механізмі взаємодії беруть участь обидва об’єкти: що утворює слід і що його сприймає. взаємодія може бути контактною і безконтактною.
Розглянемо біль ретельно людські сліди.
Сліди рук. Шкіра на долонях рук і підошвах ніг має особливу будову. Вона складається з двох шарів: верхнього — епідермісу та нижнього — дерми, тобто власне шкіри.
У верхній частині дерми розташовані сосочки, які утворюють ряди (лінії). Покриті епідермісом, вони служать основою валиків, що називаються капілярними лініями. Капілярні лінії складають три основні види узорів: дугові, петльові та завіткові, які належать до загальних ознак. кожна капілярна лінія має свої особливості будови, їх розташування і форма — часткові (окремі) ознаки капілярних узорів. Поєднання загальних та окремих індивідуальних ознак складає неповторний капілярний узор, його індивідуальність.
Індивідуальність капілярних узорів — це перша їхня властивість. другою їх властивістю є їх відносна незмінність. Узори на пальцях рук формуються до шести місяців внутрішньоутробного життя зародка людини та майже не змінюються до повного розкладу тканин після її смерті. Незмінність ліній дозволяє ідентифікувати людину за слідами рук у будь-який період часу.
Нарівні з капілярними лініями на долоні руки існують інші ознаки будови шкіри. До них належать флексорні лінії (лінії згинання), складки-зморшки та пори.
Флексорні — це найбільш масштабні лінії згинання на поверхні долоні та між фалангами пальців.
Складки-зморшки розташовані на всій поверхні долоні. Їх поява та зникненні залежить від еластичності шкіри.
Пори — воронкоподібні заглиблення на капілярних лініях — служать для виходу вивідних протоків потових залоз, розташованих у сосочках. Сукупність виходів потових протоків, тобто пор, виключно індивідуальна і використовується для піроскопічної ідентифікації.
Сліди пальців рук залишаються на всіх предметах, яких торкається рука людини: пластичних (пластилін. віск, глина, масло, розігрітий сургуч, стеарин тощо); сипких (крейда, борошно, тальк, цемент).
На сипких та пластичних об’єктах утворюються об’ємні сліди пальців рук, а на твердих — поверхневі.
Поверхневі сліди утворюються за рахунок сторонньої речовини, яка нашаровується на слідосприймаючий об’єкт або зноситься з нього, і поділяються відповідно на сліди нашарування та відшарування. Якщо на слід нанесено кольорову речовину (кров. Фарба. Порошок, бруд тощо), він називається забарвленим, а якщо речовина безколірна, то утворений слід буде невидимим (безбарвним).
Більшість слідів пальців рук — безбарвні (невидимі), вони утворюються за допомогою потожирової речовини, яка виділяється на поверхню папілярних ліній. Якщо пальцем торкнутися предмета. Залишається потовий (але не потожировий) слід, тому що на долонях рук та підошвах ніг, на відміну від інших частин шкіри, жирових залоз немає. Жирова речовина може потрапити на долоні рук від дотику до інших частин шкіри, рук. Лиця, шиї, волосся, які сильно змащені жировою речовиною. Якщо палець торкається предмета не раз, слід стає менш насиченим. Спітнілі руки залишають насичені сліди.
Існують різноманітні методи й засоби виявлення потожирових слідів пальців рук: а) на предметах, витягнутих із води; б) на предметах, що підлягають впливу високої температури; в) на текстильних і синтетичних тканинах з дрібною структурною поверхнею; г) на тілі людини.
Способи виявлення слідів пальців рук можна розділити на дві групи:
— методи й засоби для виявлення видимих слідів;
— методи й засоби для виявлення невидимих слідів.
Видимі сліди пальців рук — це об’ємні та зафарбовані поверхневі сліди, для їх виявлення достатньо візуального спостереження при звичайному освітленні або при використанні кишенькового ліхтарика для створення косо спрямованого освітлення. Виявлені сліди фотографують масштабним способом із застосуванням світлофільтрів, якщо забарвлений слід мало контрастний. Об’ємні сліди фіксують шляхом виготовлення зліпків, використовуючи для цього гіпс, пасту К, сіє ласт та інші полімерні пасти. Однак найчастіше об’ємні та забарвлені сліди необхідно вилучати разом з предметом.
У слідчій практиці більшість слідів рук —невидимі. А методи та засоби їх виявлення досить різноманітні, їх можна розподілити на три групи — фізичні, хімічні та радіографічні.
Основу фізичних методів становлять об’єктивні закономірності, відомі у фізиці та суміжних з нею галузях знань. А саме: адгезія, змочування. Конденсація. Гальваностегія та люмінесценція.
Адгезія — це присипання, зчеплення поверхонь різних тіл. Якщо на невидимий слід (нашарування потожирової речовини, яке певний час залишається липким) потрапляють частини будь-якої речовини. То вони прилипають і слід стає видимим. Тому до свіжих слідів порошки прилипають добре, а при висиханні через деякий час потожирової речовини можливість виявлення сліду адгезій ними методами та засобами зменшується. Застосування адгезійного методу виявлення слідів передбачає такі умови:
— невидимий слід можна виявити, доки потожирова речовина не висохла;
— можна використати будь-який сухий, дрібний. Кольоровий порошок (сажа, окис цинку, порошок заліза, окис міді тощо);
— якщо слід не можна виявити за допомогою порошку. То це не означає. Що сліду немає зовсім. У такому випадку треба застосувати інші методи.
Для фізичних методів виявлення слідів використовують порошок відновленого воднем заліза, газову сажу, окис кобальту. Окис свинцю, гамму кольорових порошків на феромагнітній основі: білі (опал, топаз); червоно-жовті (рубін, гранат); темні (агат, сапфір, малахіт). Немагнітні порошки застосовуються в аерозольній упаковці: ”Дактозоль” — алюмінієва пудра, ”Дактозоль-С” — газова сажа; ”Дактозоль-Т” — тальк; ”Дактозоль-ОЦ” — окис цинку. Як замінники порошків можна використовувати й інші речовини. Важливо, щоб вони були сухими та ретельно подрібненими. Зокрема, широко розповсюджені порошки рослинного походження (подрібнена певна трава).
Змочування — це фізичне явище, яке виникає при стиканні рідини з твердим тілом. Існують змочування та незмочування тіла. Наприклад, жирова речовина — незмочувана у воді. На цьому принципі основані методи виявлення слідів жирової речовини на папері шляхом фарбування у водному розчині анілінового фарбника (фіолетового, синього тощо). Якщо занурити аркуш паперу у розчин барвника, то фон його піддається фарбуванню, а слід потожирової речовини залишається білим. Цим методом користуються при виявленні слідів на чистих аркушах паперу.
Конденсація — перехід речовини із газоподібного в рідкий або твердий кристалічний стан. Це явище лежить в основі методу виявлення слідів парами йоду та методу вакуумного напилювання. Для застосування парів йоду існують різноманітні йодні трубки. Метод вакуумного напилювання досить складний і тому застосовується в лабораторних умовах.
Найбільш поширений метод виявлення слідів парами йоду. Для водяного підігріву. Наприклад, використовують термос. Перед виїздом на місце події в термос наливають гарячу воду. Для виявлення слідів в колбу термоса занурюють йодну трубку та проводять обкурювання поверхні звичайним шляхом. Такий субліматом парів йоду дозволяє одержувати струмінь в 60 оС, що необхідно при виявленні слідів рук на тканинах.
Для виявлення потожирових слідів рекомендована суміш з крохмалем: 1 частина йоду на 10 частин крохмалю. Кристалики йоду розтирають у ступці. Змішують з крохмалем. На тканину порошок наносять щіточкою або посипають. Через 7-8 хвилин порошок струшують, а виявлений слід закріплюють порошком відновленого воднем заліза. За допомогою такого способу вдається виявити сліди капілярних узорів на тканинах давністю до 3-5 днів.
Гальваностегія — це нанесення на поверхню предмета частин металу, металічних плівок методом електролітичного осадження. Якщо предмет зі слідом занурити в електролітичну ванну, вся його поверхня покриється металом, а капілярні лінії як незмочувані залишаться чистими.
Потожирові сліди можна виявити й шляхом люмінесценції. Яка спостерігається в різних ділянках спектра, головним чином в ультрафіолетовій, інфрачервоній. Сучасними джерелами збудження люмінесценції служать лазери.
Суть хімічних методів виявлення невидимих потожирових слідів пальців рук полягає у тому, що хімічна речовина, яку наносять на слід, вступає в реакцію з потожировою речовиною сліду. Утворюється забарвлена сполука, яка відрізняється від фону паперу, предмета.
Для виявлення слідів на склі, полімерних плівках, фаянсі, папері достатньо предмет занурити в розчин, а потім сполоснути його у воді.
Досить поширені такі хімічні засоби виявлення слідів пальців рук. Як розчини нінгідрину або алоксану в ацетоні. Розчин наносять на об’єкт пульверизатором або тампоном і залишають на світлі. Через 7-9 годин на об’єкті з’являється фіолетове (нінгідроване) або оранжеве (алоксанове) зображення сліду.
Хімічні розчини застосовують у лабораторних умовах для виявлення старих слідів на папері, картоні, дереві давністю до 10 років.
Суть радіографічного методу полягає в тому, що об’єкт зі слідами пальців опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи (натрій, калій, фосфор, магній тощо), які належать до складу потожирової речовини, перетворюються на радіоактивні ізотопи. Потім до об’єкта притискують фотоплівку в місці розташування папілярних ліній сліду, і фотоплівка засвічується. Якщо плівку проявити, то на прозорому фоні буде одержано слід пальця.
Цей метод застосовують, коли слід нанесений на друкованому тексті, кольоровому малюнку, від впливу якого звичайним фото шляхом позбавитися майже неможливо. Крім того, радіографічний метод дозволяє виявити сліди давністю до 50 років.
У потожирових слідах пальців рук на гладких полірованих поверхнях, якісному папері та інших відповідних об’єктах відображають пори, форма розташування яких на капілярних лініях суто індивідуальна. Таким чином, комплекс пор неповторний і можу бути використаний для ідентифікації людини.
Сліди ніг. Сліди ніг існують на місце вчинення практично будь-якого злочину, але за різних причин не завжди їх виявляють.
Розподіляють сліди босих ніг, сліди взуття та сліди ніг у шкарпетках (панчохах). За слідами босих та взутих у шкарпетки (панчохи) ніг ототожнюють людина, а за слідами взутих ніг — взуття. При цьому використовують статичні сліди, які можуть бути об’ємними та поверхневими. Поверхневі сліди бувають забарвленими і незабарвленими. Забарвлені сліди за механізмом утворення поділяються на сліди нашарування та відшарування. Безбарвні сліди бувають маловидимі та невидимі. Невидимі сліди босої ноги можуть бути потові або потожирові, як і сліди рук.
Забарвлені сліди ніг можуть бути нанесені фарбуючою речовиною, кров’ю, брудом та іншими рідкими й сипкими (крейда, борошно, пил, цемент) речовинами. Об’ємні сліди інколи бувають комбінованими, тобто одночасно забарвленими будь-якою речовиною, наприклад, крейдою, вапном, цементом. Такі сліди утворюються за рахунок відшарування з підошви взуття пластифікаторів, мікро частин, що не можна розрізнити візуально, а також за рахунок мікро деформації слідосприймаючої поверхні. Зазначені сліди потрібно фіксувати та моделювати за допомогою особливих прийомів.
Значна кількість слідів ніг, що пов’язані єдиним механізмом утворення та напрямом, називаються доріжкою слідів ніг. У ній знаходять відображення навички ходи, функціональні ознаки людини, деякі її анатомічні прикмети. Для встановлення таких факторів досліджують елементи доріжки слідів. За ними можна установити приблизний зріст, стать особи, визначити, як вона йшла (кроком, бігла); з багажем чи ні; професію, захворювання, анатомічні аномалії рухового апарату.
За одиничним слідом можна визначити розмір взуття, приблизний зріст, вид взуття та його призначення — чоловіче, жіноче.
Фіксацію слідів ніг здійснюють фотографуванням, вимірюванням та описом, копіюванням і моделюванням, вилученням слідів разом з об’єктом — носієм сліду.
Розповсюдженим способом фіксації об’ємних видимих слідів ніг є об’ємне моделювання, тобто виготовлення зліпків-копій. Матеріалом для виготовлення зліпків служать гіпс, сірка, вальц-маса. Порядок фіксації об’ємного та поверхневого сліду ноги наступний: вилучити сліди запаху; сфотографувати, виміряти та описати; якщо слід комбінований, то вилучити речовину, якою він забарвлений; виготовити сліпок.
Поверхневі забарвлені сліди фотографують, виміряють, описують, а потім переносять до копіювального матеріалу (плівка, опалена гумка), або вилучають разом з предметом-носієм.
Об’ємні сліди на сипких матеріалах фіксують зліпками.
Невидимі сліди контакту взуття залишаються на папері, картоні, фанері, полірованих і пофарбованих предметах. Такі сліди можна виявити шляхом фарбування поверхні порошками на феромагнітній основі, при нанесенні порошку магнітною щіткою. Інколи такі сліди можна виявити завдяки спостереженню люмінесценції та УФП.
Інколи об’ємні сліди ніг знаходяться під водою, видалити яку практично неможливо (наприклад, у річці). У цьому випадку для виготовлення зліпка виконують такі дії: якщо шар води над слідом досягає 10 см, то металевою стрічкою огороджують слід і відсмоктують воду грушею, а потім виготовляють зліпок звичайним заливним способом. При шарах води понад 50-100 см розчин гіпсу треба зробити густим і через гумову трубку вилити його в слід, підводячи кінець трубки безпосередньо до сліду.
Об’ємні сліди на снігу фіксують звичайними способами. Гіпсові зліпки виготовляють насипним або комбованим способом.
Сліди зубів, нігтів та інших частин тіла людини. Нерідко на місці події залишаються сліди зубів, нігтів. Перши за механізмом утворення можуть бути слідами надкусу. Коли відбувається неповне змикання зубів та утворюються об’ємні сліди; та слідами відкусу, які виникають при повному змиканні зубів і утворенні на розчленованих об’єктах слідів ковзання.
Сліди нігтів на тілі людини виглядають як синці, а на пластичних матеріалах вони об’ємні. Однак частіше за все використовуються зрізані частини нігтів як слід предмету, що служить об’єктом трасологічного та біологічного дослідження. За слідами зубів і нігтів можна ідентифікувати людину шляхом експертного дослідження. Серед слідів інших частин тіла людини зустрічаються сліди відкритих частин обличчя — губ, вух, щік, лоба, кінчика носа. В окремих випадках, за умови правильної фіксації таких слідів, можлива ідентифікація людини та створення криміналістичних обліків, особливо за слідами губ.

2. Підготовка до допиту

Допит - це процесуальна дія, яка представляє собою регламентовану кримінально-процесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування між особами, які беруть участь у ньому, та спрямований на отримання даних щодо відомих допитуваному фактів, що мають значення для встановлення істини в справі.
Допит є найбільш розповсюдженим способом одержання доказів. У той же час допит - одна з найбільш складних слідчих дій. Ретельна і всебічна підготовка до допиту є необхідною умовою повних і достовірних показань. У процесі підготовки до допиту слідчий здійснює комплекс організаційних і тактичних заходів.
Підготовка до допиту може бути розділена на три основних рівня: 1) пізнавальний; 2) прогностичний; 3) синтезуючий.
Пізнавальний рівень складається у вивченні матеріалів кримінальної справи, ознайомлення з оперативно-розшуковому даними, зборі даних про допитуваного, вивчення спеціальних питань. Інформація, яка отримується на цьому рівні, дозволяє прогнозувати різні ситуації допиту, визначати можливості виникнення в допитуваного реакцій на використання того чи іншого тактичного прийому чи небажаних психічних станів, обирати найбільш ефективні прийоми для встановлення психологічного контакту. Підготовка до допиту завершується на синтезуючому рівні й охоплюється складанням плану допиту, а також рішенням питань, пов'язаних із визначенням найбільш доцільного місця, часу і режиму його проведення.
У ході підготовки до допиту важливе значення має цілеспрямоване вивчення матеріалів справи. Воно дозволяє установити коло осіб, які під-лежать допиту, визначити предмет допиту, сформулювати питання тим, хто буде допитуватися.
Вивчення матеріалів варто починати з первинних даних, що покладені в основу порушення кримінальної справи. У цьому плані корисну інформацію для проведення допиту можна одержати з пояснень допитуваного, у яких відбивається його позиція, відношення до того, що відбулося. Такі пояснення нерідко одержать дані, які сприяють визначенню порядку допиту, перевірці зведень, що отримані від допитуваного.
Вивчення матеріалів кримінальної справи складається в аналізі даних, які є в протоколах слідчих дій. Це дозволяє знаходити протиріччя чи пробіли по деяких обставинах. Важливе місце в процесі вивчення матеріалів справи займає аналіз результатів таких слідчих дій, як огляд місця події й обшук. Їхнє вивчення може бути корисним для висування версій щодо механізму зробленого злочину і осіб, які його зробили.
Вивчення даних, що є в протоколі огляду місця події дозволяє припустити психологічні риси допитуваного: його рішучість чи обачність, жорстокість, цинізм, схильність до афективних спалахів, патологічні відхилення психіці та ін. Вивчення матеріалів справи дозволяє зробити висновок відносно характеру дій допитуваного і скласти його "кримінальний" портрет.
У процесі вивчення матеріалів справи слідчий робить письмові замітки, робочі записи.
Вивчення матеріалів кримінальної справи припускає:
1) предметну систематизацію матеріалів щодо фактів, подій, осіб;
2) виявлення протиріч і пробілів у досліджуваних матеріалах;
3) одержання контрольних зведень, які можна буде використовувати при допиті.
Підготовка до допиту припускає необхідність вивчення соціально-психологічної характеристики допитуваного, його характеру, темпераменту, рівня інтелекту, способу мислення, схильності до референтної групи, способу життя, виховання в родині. Вивчення особистості допитуваного дозволяє обрати найбільш доцільний час допиту, визначити послідовність допиту декількох свідків чи обвинувачуваних, установити психологічний контакт із допитуваним, вибрати найбільш ефективні прийоми, способи виховної дії, а також оцінити отримані показання.
Заключним етапом підготовки до допиту є його планування, що припускає визначений порядок проведення допиту, здійснення прогностичної функції.
При плануванні слідчий прогнозує поводження обвинуваченого чи свідка на допиті, а також можливість виникнення різноманітних ситуацій допиту і їхньої зміни в ході його проведення. Планування допиту передбачає прогнозування можливих реакцій допитуваного на той чи інший доказ і можливі зміни лінії поведінки слідчого в процесі допиту.
Планування допиту ґрунтується на використанні можливостей рефлексивного мислення (імітації можливого ходячи міркувань іншої особи). За допомогою рефлексивного мислення слідчий прогнозує варіанти відповідей, що може дати допитуваний на питання, що були поставлені йому, і тим самим визначає відповідну тактику. Рефлексивне керування являє собою конкретний вираз слідчим напрямків прогнозу.
Результати інтелектуальної діяльності слідчого при підготовці до допиту знаходять висвітлення в плані допиту - усному чи письмовому, короткому чи розгорнутому. Розгорнутий план може бути таким:

п/п Обставини, що підлягають встановленню Наявні в справі матеріали Питання
допитуваному Тактичні
прийоми

Складання розгорнутого письмового плану допиту починається з визначення його предмета (сукупності обставин, що підлягають висвітленню і мають значення для встановлення істини в справі). Такі обставини повинні викладатися в логічний послідовності і відбивати специфіку, що відноситься до процесуального положення допитуваного. План допиту містить елементи тактики: питання допитуваному і перелік інших тактичних прийомів. Підготовка до допиту полягає не тільки у визначенні змісту тактичних прийомів, але і їхньої послідовності.

3. Задача

Потрібно було провести освідування підозрюваного з оглядом всього тіла. Коли слідчий повідомив йому про це, той категорично відмовився від огляду, пов’язаного з оголенням тіла.
Як потрібно діяти слідчому?
Чи можливо примусове освідування особи?

Освідування - це огляд тіла людини (потерпілого, підозрюваного, обвинувачуваного) для встановлення на його тілі слідів злочину чи наявності особливих прикмет, якщо при цьому не потрібно судово-медична експертиза. Воно проводиться за мотивованою постановою слідчого і має своєю задачею виявлення важливих для розслідуваної справи доказів, а також установлення схованих під одягом особливих прикмет (татуювань, шрамів, рідних плям та ін.). При необхідності в огляді бере участь і врач-криміналіст.
Освідування повинне початися з ознайомлення потерпілого (підозрюваного, обвинувачуваного) з постановою. Потім йому (якщо це необхідно) пропонується роздягнутися для обстеження його тіла. При відмовленні підозрюваний, обвинувачуваний може бути оглянутий у примусовому порядку. При цієї процедурі треба дотримуватися наступного правила: якщо при освідуванні оглядаються відкриті частини тіла (обличчя, руки), то слідчий і поняті можуть бути будь-якої статі, а при обстеженні схованих частин - вони повинні бути однієї статі з тим, кого освідовують.
При освідуванні неприпустимі дії, що принижують честь і достоїнство особи, а також заподіяння якої-небудь шкоди її здоров’ю. Про виробництво освідування складається протокол, у якому докладно і послідовно викладаються хід і результати проведеної дії.

Використана література

1. Конституція України: Прийнята на п’ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України, 1996, 13 липня.
2. Біленчук П.Д. та ін. Основи теорії криміналістики та криміналістична техніка. Вінниця, 2000.
3. Криминалистика: Учебник. / Под. ред. В.Ю. Шепитько. Х., Одиссей, 2001.
4. Біленчук П.Д. Криміналістичне дослідження обвинуваченого. Монографія. К., УАВС, 1995.
5. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика. Общетеоретические проблемы М., Юрид. Лит., 1973.
6. Салтевский М.В. Криминалистика: Учебно-практическое пособие. Харьков, 1997.





Повна інформація про роботу

Характеристика роботи

контрольна робота "Криміналістика" з предмету "Правознавство". Робота є оригінальною та абсолютно унікальною, тобто знайти її на інших ресурсах мережі Інтернет просто неможливо. Дата та час публікації: 24.10.2010 в 20:43. Автором даного матеріалу є Олег Вернадський. З моменту опублікування роботи її переглянуто 1247 та скачано 23 раз(ів). Для ознайомлення з відгуками щодо роботи натисніть [перейти до коментарів]. По п'ятибальній шкалі користувачі порталу оцінили роботу в "5.0" балів.

Коментар автора роботи

Олег Вернадський...

Виконував дуже старанно, намагався детально розкрити всі пункти. Наш найвимогливіший викладач в університеті (Віктор Анатолійович) оцінив на 100 балів...


Подібні матеріали