1. Поняття та ознаки норми права.
2. Структура правової норми.
3. Норма права та стаття нормативно-правового акту.
4. Класифікація правових норм.

Поняття та ознаки норми права

Норма права належить до числа найважливіших категорій теорії права. Будь-яке правове явище розкривається і виявляє себе лише у взаємозв’язку з нормами права. Саме через норми права держава здійснює вплив на суспільство, на їх основі визначаються повноваження державних структур, завдяки нормам конкретизуються та реалізуються суб’єктивні права. Норма права є первинною клітинкою права та вихідним структурним елементом системи права.
Норма права як особливий засіб регулятивного впливу на суспільство характеризується певними ознаками, які надають цій категорії самостійного значення та відрізняють від інших засобів соціального впливу.
1. Правова норма пов’язана з державою. Вона являє собою владний припис, що встановлюється чи санкціонується державою та відображає її волю. Встановлення норми здійснюється шляхом безпосередньої державної чи делегованої правотворчості, а санкціонування являє собою державне затвердження існуючих вже у суспільстві приписів та надання їм певного ступеню обов’язковості. Лише держава наділена можливістю встановлювати, змінювати та відміняти норми права.
2. Норма права має владний характер. Вона визначає важливі для держави та суспільства відносини і регулює їх. Владність норми виявляється і в тому, що вона регулює такі відносини, без яких держава і суспільство не можуть бути перетворені у соціальну систему. Норма права завжди відображає волю певної соціальної групи чи всього населення держави, закріплює її та охороняє.
3. Це правило поведінки, що визначає межі можливої та необхідної поведінки суб’єктів, яка відповідає інтересам суспільства та держави. Завдяки нормі суб’єкти можуть визначити правомірність чи протиправність власної поведінки. Зміст норми складають права як можливість вчиняти правомірні дії для реалізації власних інтересів, обов’язки як необхідність виконання необхідної поведінки та заборони як необхідність утриматися від вчинення дій певного роду.
4. Це загальнообов’язкове правило поведінки, оскільки має загальний характер, поширюється на невизначену кількість випадків та невстановлене число суб’єктів. Правова норма є рівним масштабом поведінки кожного суб’єкта, який знаходиться у сфері правового регулювання.
5. Формальна визначеність норми виявляється у її зовнішньому прояві шляхом закріплення в тексті певного правового документу. Формальна визначеність норми повною мірою забезпечує її юридичний характер. Завдяки письмовому характеру норми, вона стає зрозумілою адресатам та володіє певним ступенем обов’язковості, що і визначає її юридичну силу.
6. Це елемент системи норм, що характеризується ієрархічним підпорядкуванням, структурною будовою та спеціалізацією, яка виявляється в особливостях сфери суспільних відносин, що регулюється нормою.
7. Гарантованість державою означає можливість створення системи гарантій реалізації норми, забезпечення необхідних умов для добровільного виконання приписів суб’єктами, а також застосування державного примусу до суб’єктів, що порушують нормативні установлення.
8. Логічність норми виявляється у встановленні нею логічно завершеної моделі поведінки суб’єктів та наявності логічного змісту і структури. Форму логічності норми права можливо визначити тезами:
– якщо суб’єкт права діє в ситуації, що регулюється правом, він повинен вчиняти поведінку, яка вимагається;
– якщо суб’єкт не вчиняє поведінку, що вимагається нормою права, він повинен нести відповідальність.
Узагальнюючи вищезгадані ознаки, ми можемо визначити норму права як загальнообов’язкове, формально визначене, встановлене чи санкціоноване державою (народом) правило поведінки, що забезпечує регулятивний вплив держави на суспільство шляхом надання суб’єктам певних прав та покладення обов’язків, охороняється та гарантується державою можливістю примусового впливу.