Головна » Реферати » Реферати 1 РєСѓСЂСЃ » Правознавство

Регіональні міжнародно-правові акти спеціалізованого характеру



Р—РјС–СЃС‚

1. Регіональні міжнародно-правові акти спеціалізованого характеру
2. Порядок і умови виконання кримінального покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців
3. Підготовка і порядок звільнення засуджених від відбування покарання
Список використаної літератури

1. Регіональні міжнародно-правові акти спеціалізованого характеру

Міжнародно-правові акти універсального та регіонального характеру приділяють значну увагу особам, які скоїли злочин. Загальні принципи відправлення правосуддя відносно цієї групи осіб закріплені Загальною декларацією прав і свобод людини 1948 року, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 року, Європейською конвенцією захисту прав і основних свобод людини 1950 року та в багатьох міжнародних угодах, що стосуються статусу осіб, які скоїли злочин і в національному законодавстві держав.
Серед нормативно-правових актів, що безпосередньо регламентують правила поводження стосовно цієї категорії осіб, необхідно виділити документи ООН, що визнаються стандартами у цій сфері. Так, Мінімальні стандартні правила поводження з засудженими (резолюція 663 CI (XXIV) від 31 червня 1957 року), містять принципи гуманності, поваги до людської гідності, соціальні цілі й вимоги до адміністрацій пенітенціарних закладів, які направлені на створення сприятливих умов для осіб, позбавлених волі.
Основні принципи поводження з ув’язненими (резолюція ГА 45/111 від 14 грудня 1990 року) акцентують увагу на тому, що всі ув’язнені користуються правами людини й основними свободами, закріпленими у загальновизнаних міжнародних актах, за виключенням необхідних обмежень свободи пересування.
Типова угода про передачу засуджених-іноземців (резолюція ГА 40/146 від 13 грудня 1985 року) підкреслює, що мета повернення правопорушників до нормального життя в суспільстві може бути досягнута повною мірою в тому випадку, коли вони отримають можливість відбувати строк покарання в державі, громадянами якої вони є.
Тому Типова угода передбачає надання допомоги державам-членам в розробці двосторонніх і багатосторонніх процедур, які спрощуватимуть повернення ув’язнених іноземців у держави їх громадянської належності для відбуття покарання.
Мінімальні стандартні правила ООН відносно заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила) (резолюція ГА 45/110 від 14 грудня 1990 року) підкреслюють, що тюремне ув’язнення має розглядатися як крайня міра. Передбачається низка заходів, що не пов’язані з тюремним ув’язненням, які можуть застосовуватися на різних стадіях розгляду справи, обов’язково враховуючи при цьому інтереси окремих правопорушників і жертв, а також інтереси суспільства. Серед таких заходів виділяють попередження, умовне звільнення від відповідальності, домашній арешт, скорочення строку відбуття покарання, помилування тощо.

2. Порядок і умови виконання кримінального покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців

РџРѕСЂСЏРґРѕРє
1. Суд, який постановив вирок про службове обмеження для військовослужбовця, після набрання ним законної сили направляє копію вироку командиру військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець.
2. Після одержання копії вироку командир військової частини видає відповідний наказ, у якому зазначається розмір відрахувань в доход держави з грошового утримання засудженого військовослужбовця, строк, протягом якого він не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а також який строк не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Наказ оголошується по військовій частині і доводиться до відома засудженого військовослужбовця.
3. Про прийняття вироку до виконання командир військової частини протягом трьох днів сповіщає суд, який постановив вирок.
4. За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку службового обмеження для військовослужбовця командир військової частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення.
5. Засуджені, які відбувають покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров’я до військової служби із зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира військової частини і висновком військово-лікарської комісії.
РЈРјРѕРІРё
1. Покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк,
2. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
1. Службове обмеження для військовослужбовців є новим видом основного покарання і має комбінований характер: а) воно проявляється у примусових заходах майнового характеру: в доход держави відраховується від десяти до двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення засудженого; б) на засудженого вчиняється моральний вплив — він не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому у строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Про поняття військовослужбовця див. коментар до ст. 401.
Цей вид покарання призначається як у випадках, передбачених КК, так і у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, дійде висновку про можливість застосування до нього цього покарання замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 1 ст. 58).
2. Службове обмеження для військовослужбовців застосовується на строк від шести місяців до двох років.
3. Покарання у виді службового обмеження не може призначатися військовослужбовцям строкової служби (ч. 1 ст. 58).
Тимчасове положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами. Тимчасове положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами. Тимчасове положення про проходження військової служби особами офіцерського складу. Затверджені указом Президента України № / 74/93 від ІЗ травня 1993 р.
Інструкція щодо порядку застосування окремих статей Тимчасового положення про проходження військової служби. Затверджена наказом МО № 181 від 11 серпня 1993р.
Не призначаються
Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.
Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінск, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Арешт може застосовуватися до всіх засуджених, у т. ч. і до непрацездатних (інвалідів 1-2 груп), осіб пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби.
Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.
Втеча засудженого до арешту з місця позбавлення волі або з-під варти утворює склад злочину, передбаченого ст. 393.
Статут гарнізонної’та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (ст. ст. 2, 98, 218, 220, 245, додаток 6).

3. Підготовка і порядок звільнення засуджених від відбування покарання

Чинним кримінальним законодавством передбачається такий правовий інститут, як звільнення від покарання. Усі можливі випадки звільнення від покарання систематизовано й об'єднано у такі групи.
- звільнення від покарання до його призначення;
- звільнення від покарання в момент його призначення;
- звільнення від покарання у процесі його виконання або відстрочки виконання покарання;
- звільнення після відбуття строку покарання, призначеного за вироком суду.
До сфери кримінально-виконавчого права належать звільнення, що передбачаються останньою групою (за винятком випадків звільнення від відбування покарання при застосуванні відстрочки виконання вироку), застосування яких регулюється нормами кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого права. Слід також зазначити, що у зв'язку зі звільненням, яке є певною діяльністю (підготовкою до звільнення, самим звільненням, побутовим і трудовим влаштуванням звільнених), необхідною є участь у ній різних за природою та функціями органів держави та застосування норм зазначених галузей права.
Згідно з вимогами ст. 54 "Звільнення від відбування покарання" КК України звільнення засудженого від відбування покарання, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання в порядку амністії чи помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках і порядку, зазначених у законі. З викладеного випливає, що тільки до компетенції суду (за винятком амністії і помилування) належить вирішення питання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання або пом'якшення призначеного покарання. Документальною підставою для звільнення засуджених у цьому разі є прийняте судом рішення, що оформлено згідно з вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства у вигляді вироку, ухвали або постанови. У разі звільнення засуджених за амністією чи помилуванням такою документальною підставою є відповідно закон про амністію або Указ Президента України про помилування.
Кримінально-виконавчим законодавством (ст. 108 ВТК України) передбачається, що засуджені звільняються від покарання на таких підставах:
- після відбуття строку покарання, визначеного вироком суду;
- за актом амністії;
- у зв'язку з помилуванням;
- у разі винесення судом ухвали або постанови про звільнення від відбування покарання через хворобу, умовно-достроково і за інших підстав, встановлених законом.
До категорії "інші підстави" належать такі передбачувані законом підстави для звільнення засуджених з ВТУ:
- скасування вироку із закриттям справи;
- зміна вироку з заміною покарання на більш м'яке або скорочення строку покарання до межі відбутого.
Безпосередньою підставою для звільнення засудженого з ВТУ після відбуття строку покарання, визначеного вироком, є відповідно вирок суду — процесуальний документ, ухвалений судом першої інстанції при розгляді кримінальної справи з усіма подальшими змінами, що внесені до нього в касаційній та наглядовій інстанціях. Вироком визначається строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі, який призначається згідно з вимогами кримінального законодавства і обчислюється роками, місяцями, днями. Перебіг строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі розпочинається з моменту затримання особи або взяття її під варту.
Засуджені звільняються з місць позбавлення волі після відбуття строку покарання, призначеного за вироком суду, у першій половині останнього дня строку (ст. 111 ВТК України). Якщо строк покарання у вигляді позбавлення волі закінчується у вихідний або святковий день, засуджений звільняється у передвихідний або передсвятковий день. При обчисленні строків місяцями строк закінчується відповідного числа останнього місяця, а якщо цей місяць не має відповідного числа — в останній день цього місяця.
Загальні положення щодо звільнення засуджених від подальшого відбування покарання за актом амністії визначаються згідно з вимогами Закону України "Про застосування амністії в Україні від 1 жовтня 1996 р.
Законом про амністію певні категорії засуджених звільняються від відбування (подальшого відбування) покарання або їм скорочується невідбута частина покарання. Особи, які відповідно до закону підлягають звільненню, звільняються не пізніше як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію, а особи, яким скорочено термін покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію.
Виконання закону про амністію щодо засуджених, які перебувають у місцях позбавлення волі, покладається на суди. Закон про амністію застосовується за поданням начальника ВТУ, погодженим із відповідною спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх.
До подання додаються:
- особова справа засудженого;
- довідка про заохочення та стягнення;
- розгорнута характеристика засудженого з висновком адміністрації про можливість застосування акту амністії;
- довідка про відбутий строк покарання;
- інші документи, необхідні для вирішення питання про амністію.
Питання про застосування амністії суд вирішує з власної ініціативи, з ініціативи прокурора, органу, який займається відбуванням покарання, громадських організацій, а також засуджених.
Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи, відомостей про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання. За відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.
Участь прокурора в судовому засіданні під час розгляду справи про застосування амністії є обов'язковою.
Безпосередньою підставою для звільнення засудженого до позбавлення волі з ВТУ є постанова судді про застосування до нього закону про амністію, яка оформлена згідно з вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства України.
Помилування — це акт глави держави, за яким певна особа (кілька осіб) повністю або частково звільняється від покарання або до неї застосовується більш м'яке покарання, або з неї знімається судимість. Згідно з п. 27 ст. 106 Конституції України Президент України ... здійснює помилування.
Порядок здійснення помилування визначається Положенням про порядок здійснення помилування осіб, засуджених судами України, затвердженим Указом Президента України № 22 від 31.12.91 (далі — Положення).
Помилування застосовується, як правило, за особистим клопотанням засуджених.
Кримінальним законодавством, зокрема ст. 52, 53 КК України, передбачається можливість застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення і заміни невідбутої частини покарання на більш м'яке.
Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміна невідбутої частини покарання на більш м'яке можуть застосовуватися до засуджених лише тоді, коли вони зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довели своє виправлення.
Згідно зі ст. 109 ВТК України засуджені, які захворіли на хронічну душевну або на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, можуть звільнятися судом від подальшого відбування покарання в порядку, встановленому ст. 408 КПК України. За наявності висновку лікарської комісії про необхідність звільнення засудженого від подальшого відбування покарання через хворобу начальник органу, що виконує покарання, подає цей висновок разом із особовою справою засудженого на розгляд суду.
Звільнення осіб, засуджених до позбавлення волі, від подальшого відбування покарання у зв'язку зі скасуванням вироку із закриттям справи провадженням або зміною вироку із заміною покарання на більш м'яке, не пов'язане з позбавленням волі, або зі скороченням строку покарання до меж відбутого здійснюється внаслідок перегляду відповідними судами в порядку судового нагляду вироків, які набрали законної сили, або відновлення справи у зв'язку з нововиявленими обставинами та скасування всіх попередніх рішень у справі.
Уся підготовча робота в цьому разі здійснюється органами прокуратури та суду і практично не стосується адміністрації ВТУ, за винятком випадків, коли вказані органи вимагають матеріали на засуджених, що характеризують їх за період відбування покарання.
Підставами для звільнення засуджених з ВТУ в цьому разі є ухвали або постанови відповідного суду.
Порядок звільнення засуджених з установи визначається ст. 111 ВТК України.
Документи про звільнення засуджених виконуються в день їх надходження до ВТУ. Якщо документи надійшли після закінчення робочого дня, вони виконуються наступного дня. Наявність заборгованості за засудженим, несвоєчасне проведення з ним розрахунку та інші причини не можуть бути підставою до затримки його звільнення.
Якщо документи, які надійшли до ВТУ, не завірені гербовою печаткою, мають нечіткі відбитки або завірені печаткою іншого органу, який не виносив рішення про звільнення, а також у разі невідповідності анкетних даних, вказаних у документі, який надійшов, матеріалам особової справи або за появи інших сумнівів у вірогідності документа, що надійшов, виконання його зупиняється і вживаються невідкладні заходи щодо отримання підтвердження з органу, який виніс рішення.
Зупинення виконання документа про звільнення засудженого оформлюється постановою начальника установи і затверджується прокурором, який здійснює нагляд за установою.
Усі документи про звільнення або скорочення строку покарання оголошуються засудженому під розписку.
Про виконання ухвал і постанов судів про дострокове звільнення засуджених або скорочення їм строку покарання повідомляється суд, який виніс вирок, а на прохання судів, які винесли ухвалу чи постанову, також вони.
З метою своєчасного проведення розрахунку зі звільненими, забезпечення їх за кошти установи проїзними квитками та харчуванням на час проїзду, про наступне звільнення засудженного завчасно, але не менш як за три місяці до звільнення спецвідділ повідомляє відповідні служби та частини ВТУ.
Засудженим, які звільняються з установи, видаються довідки про звільнення за формами "А", "Б" та "БВЛ". Довідка за формою "А" видається особам, до яких вирок скасований із закриттям кримінальної справи або переданням справи на нове розслідування із заміною запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з позбавленням волі. За наявності у цих осіб непогашених у встановленому законом порядку судимостей це вказується на зворотному боці довідки.
Довідка форми "БВЛ" видається особам, які не погасили під час відбуття покарання заборгованості за виконавчими листами (у тому числі за виконавчими листами на утримання аліментів на виховання дітей).
Усім іншим категоріям засуджених, які звільняються, у тому числі іноземцям і особам без громадянства, видаються довідки за формою "Б".

Список використаної літератури

1. Конституція України (ст. 43).
2. РљРџРљ (СЃС‚. 410).
3. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу в редакції від 18 червня 1999р. (ст. 2).
4. Тимчасове положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами. Тимчасове положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами. Тимчасове положення про проходження військової служби особами офіцерського складу. Затверджені указом Президента України № / 74/93 від ІЗ травня 1993 р.
5. Інструкція щодо порядку застосування окремих статей Тимчасового положення про проходження військової служби. Затверджена наказом МО № 181 від 11 серпня 1993р.
6. Власов І.С. Злочин покарання в Англії, США, Франції, ФРН. Загальна частину карного права. - М., Юрид. Літ., 1991.
7. Квашис У. Смертна страту США // Російська юстиція, 1996, № 6.
8. Ледях І. Новий Кримінальним кодексом РФ та багатосторонні міжнародні стандарти у правах людини // Російська юстиція, 1997, № 1.
9. Поздняков В.М. Пенітенціарні системи розвинених країн. М., 2000.
10. Селивестов У., Шмаров І. Правове регулювання виконання покарань як позбавлення волі і страти. // Російська юстиція, 1997, № 5.





Повна інформація про роботу

контрольна робота "Регіональні міжнародно-правові акти спеціалізованого характеру" з предмету "Правознавство". Робота є оригінальною та абсолютно унікальною, тобто знайти її на інших ресурсах мережі Інтернет просто неможливо. Дата та час публікації: 05.02.2011 в 22:46. Автором даного матеріалу є Олег Вернадський. З моменту опублікування роботи її переглянуто 740 та скачано 31 раз(ів). Для ознайомлення з відгуками щодо роботи натисніть [перейти до коментарів]. По п'ятибальній шкалі користувачі порталу оцінили роботу в "5.0" балів.

Олег Вернадський...

Виконував дуже старанно, намагався детально розкрити всі пункти. Наш найвимогливіший викладач в університеті (Віктор Анатолійович) оцінив на 100 балів...