Головна » Реферати » Реферати 1 РєСѓСЂСЃ » Правознавство

Шпоргалка з конституційного права



РЈСЂРёРІРєРё

1.Поняття, предмет і метод конституційного права України як галузі права.
Конституційне право - це провідна галузь права,яка являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основ конституційного ладу України,статус людини і громадянина,територіальний устрій держави,форми безпосередньої демократії,систему органів державної влади й місцевого самоврядування. Предметом галузі конституційного права України є особливе коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення публічної влади в Україні - державної та місцевої (місцеве самоврядування). Ці відносини характеризуються певною специфікою, а саме; стосуються всіх найважливіших сфер життєдіяльності суспільства; виступають як базові в політичній, економічній, духовній, соціальній та інших сферах життя суспільства. Метод конституційно-правового регулювання — це сукупність способів і засобів, з допомогою яких упорядковуються суспільні відносини, що становлять предмет конституційного права. Він характеризується: найбільшою загальністю; максимально високим юридичним рівнем; імперативністю; універсальністю; доцільністю; поєднанням прямого й опосередкованого регулювання.

2.Конституційно-правові норми,їх класифікація. Конституційно-правові норми - це встановлене або санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки,що регулює суспільні відносини,які становлять предмет конституційного права. Класифікація норм конституційного права - це розподіл їх на групи в залежності від того чи іншого критерію. Найбільш поширеною є класифікація конституційно-правових норм за їх змістом, який розкривається перш за все через предмет правового регулювання, уявлення про який дає нам система (зміст) Конституції України. У відповідності з цим усі норми можна поділити на кілька груп.
Перша група - це норми, які визначають основні засади конституційного ладу України.
Друга група - це норми, які закріплюють основні конституційні права і свободи людини й громадянина.
Третя група - норми, які закріплюють народне волевиявлення (вибори, референдуми) та інші форми безпосередньої демократії.
Четверта група - норми, які закріплюють організацію державної влади: законодавчої, виконавчої та судової, влади Президента України та місцевого самоврядування.
П'ята група - норми, які закріплюють територіальний устрій України, зокрема його визначальні принципи, систему адміністративно-територіального поділу, статус Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.
За призначенням у механізмі правового регулювання на матеріальні і процесуальні. За терміном дії постійні і тимчасові. За територією дії розрізняють конституційно-правові норми,які діють на території:всієї України, Автономної Республіки Крим, окремих адміністративно – територіальних одиниць.
За характером приписів,що містяться в конституційно-правових нормах,норми поділяються на уповноважуючи,зобов’язуючі і забороняючи. За характером втілених приписів норми конституційного права поділяються на імперативні та диспозитивні.
За функціональною спрямованістю норми конституційного права поділяються на регулятивні та охоронні.

3.Конституційно – правові інститути,їх види. Конституційно-правові інститути – це відповідна система норм конституційного права, які регулюють однорідні та взаємопов’язані суспільні відносини, які утворюють відносно самостійну групу. Вони поділяються на генеральні,основні та субінститути. До генеральних слід віднести: основи конституційного ладу, основи правового статусу особи,основи організації і функціонування органів державної влади,основи організації та діяльності органів місцевого самоврядування. У ієрархії конституційних норм основні інститути належать до другого рівня після генеральних інститутів. До основних належать: інститут парламентаризму, президента, конституційної юстиції, виконавчої влади тощо. Усередині конституційних інститутів ( генеральних і основних) вирізняють відносно самостійні, спеціалізовані утворення – тубінститути, які являють собою досить компактні групи конституційних норм. До них належать ( тубінститутів): основні політичні права і свободи,основні соціально – економічні права, гарантії основних прав і свобод, основні обов’язки громадян.
Є дещо спрощений варіант поділу конституційно – правових інститутів на прості й складні.
Наприклад , до простих можна віднести інститут депутатського запиту, інститут дострокового припинення повноважень депутата. Вони належать до складнішого інституту – інституту парламентаризму.

4. Система конституційного права України. Конституційне право України має власну галузеву систему – сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених інститутів і норм конституційного права, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з реалізацією влади у суспільстві та державі. Система конституційного права України є багатоаспектним правовим явищем, що структурно представлене не лише інститутами і нормами конституційного права, а й іншими складовими елементи. Так у системі конституційного права України слід виділяти матеріальні та процесуальні інститути і норми; інститути і норми загальної та особливої частини; публічні та приватні інститути і норми, з домінуванням перших тощо. До системи конституційного права належать такі інститути: основ конституційного ладу,основ правового статусу людини і громадянина,територіального устрою, основ організації і функціонування органів державної влади й місцевого самоврядування, безпосередньої демократії ( вибори і референдум) .

5.Конституційно-правові відносини:їх суб’єкти, об’єкти, види. Конституційно – правові відносини – це суспільні відносини,врегульовані нормами конституційного права, змістом яких є юридичний зв'язок між його суб’єктами у формі взаємних прав і обов’язків,передбачених відповідною нормою конституційного права. За строком дії вони поділяються на постійні і тимчасові. До постійних, наприклад, належать норми, що регулюють відносини громадянства, які припиняються зі смертю громадянина або його виходом з громадянства. До тимчасових насамперед належать державно – правові відносини, пов’язані з організацією і проведенням референдумів,виборів, формування дільничних та окружних виборчих комісій. Слід виокремити також матеріальні і процесуальні. До перших належать власне права і обов’язки суб’єктів правовідносин, до других – процедура реалізації матеріальних норм. За цільовим призначенням розрізняють правоустановчі і правоохоронні конституційно – правові відносини. Суб’єктами конституційно-правових відносин є їх учасники, які мають суб’єктивні права та юридичні обов’язки. Вони повинні бути правоздатними,дієздатними та ділектоздатними. Правоздатність – це здатність мати права і обов’язки. Дієздатність – це здатність своїми діями набувати прав та обов’язків. Деліктоздатність- це здатність нести відповідальність за вчинення правопорушення.
Суб’єктами є: народ України, населення відповідної адміністративно – територіальної одиниці ( при проведення виборів,референдумів,реалізації інших форм прямого волевиявлення),Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим,Кабінет Міністрів України,Рада міністрів Автономної Республіки Крим,органи місцевого самоврядування,Президент України,суди,громадяни України,прокуратура,Конституційний Суд України та їн.
Об’єкти – це ті матеріальні або духовні блага з приводу яких учасники вступають до відносин. Об’єктами є: суверенітет народу, державний і національний суверенітет, територія, конституційний лад та його захист, людина, її права, свободи та обов’язки,власність,громадянство тощо.

6.Юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення конституційно-правових відносин. Юридичні факти – це обставини, з якими пов’язане все життя конституційно – правових відносин, їх виникнення, зміна та припинення. Їх можна класифікувати за такими критеріями: 1) наслідки, які спричиняє юридичний факт – правоутворюючі, правозмінюючі,правосприяючі; 2) форма юридичних фактів: позитивна й негативні; 3) характер дії юридичного факту: факти обмеженої, одноразової дії і факти – стани; 4) характер зв’язку факту з індивідуальною волею особи: юридичні події і юридичні дії.

7.Джерела конституційного права як галузі права. Основними видами джерел конституційного права у світі є нормативно – правові акти, судові прецеденти, правові звичаї, а інколи міжнародні і внутрішньодержавні договори. У свою чергу, нормативно – правові акти конституційного права поділяються на закони, нормативні акти виконавчої влади, нормативні акти органів конституційного контролю (нагляду),парламентські регламенти, акти органів місцевого самоврядування. Джерелами конституційного права України є : Конституція України, Конституція АРК, закони, постанови Верховної Ради України, акти Верховної Ради АРК, декларація ( насамперед Декларація про державний суверенітет України), Акт проголошення незалежності України, постанови Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, акти місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, регламенти тощо. Правові акти конституційного характеру має право приймати Центральна виборча комісія як орган державної влади.

8.Поняття і предмет науки конституційного права України. Наука конституційного права – це складова частина юридичної науки України, яка , у свою чергу, входить до системи суспільних наук. Наука конституційного права має своїм предметом вивчення галузі конституційного права. Вона розкриває притаманні цій галузі закономірності і тенденції розвитку державно – правових процесів. Джерелами науки конституційного права України є нормативно-правові акти, що містять конституційно – правові норми. Серед них чільне місце посідає Конституція України. Наука конституційного права реалізує кілька взаємопов’язаних між собою функцій, а саме: політичну, методологічну, ідеологічну,прогностичну та експертну. Як навчальна дисципліна вона спрямована на розкриття основних понять і змісту предмета конституційного права України як галузі і науки, висвітлює методологію науки, розвиток науки конституційного права на сучасному етапі, розкриває основні положення вчення про Конституцію, функції, принципи, юридичні властивості Конституції, її мову і стиль, порядок прийняття і зміни,аналізує особливості конституційних норм і конституційних інститутів, дає загальну характеристику чинної Конституції України.

9.Актуальні проблеми науки конституційного права України на сучасному етапі. На сучасному етапі науці конституційного права України доводиться вирішувати й складні методологічні питання, зумовлені загальним станом і проблемами методології права. Методологія науки – вчення про методи пізнання конституційно – правових реалій, теоретичне обґрунтування методів і способів пізнання цих реалій, що використовуються наукою конституційного права України. Крім загальних методів аналізу конституційних процесів, ця наука використовує також спеціальні методи, до яких належить: системний, порівняльно – правовий, історичний,метод конкретно- соціологічних досліджень, статистичний тощо.
Актуальні проблеми науки конституційного права – це проблеми над якими працюють або будуть працювати.
1.Проблема захисту засад конституційного ладу.2. Поділ влади,теорія поділу влади, а також реалізація цього принципу в державі.3.Територіального устрою ( адміністративно - територіальна реформа).4. Проблема взаємодії президента та Верховної Ради України.5. Проблема захисту прав дитини.6.Проблема конституційної законності.7.Проблема здійснення парламентом закон

10. Становлення конституціоналізму. Конституціоналізм як політико-правова категорія та доктринальне вчення з’являється після виникнення і утвердження конституції держави в сучасному розумінні цього терміна (тобто не раніше ХVІІІ). Першою Конституцією у світі стала Конституція США 1787 року,а на європейському континенті – конституції Франції і Польщі, які були прийняті їх парламентами в 1791 році. Так вважалось донедавна. Нині стверджується думка, що першою Конституцією була Конституція Пилипа Орлика (1710 p.). Хоча моя думка,що ця конституція не може вважатися першою,адже вона була написана на латинській мові вона не походила не чим на сучасну,також вона була написана гетьманом в еміграції і підписана Карлом 12 і називалася «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запоріжського». Конституціоналізм - це теорія і практика конституційного будівництва, соціальне явище, яке уособлює такі складові частини як конституційні ідеї і принципи, втілені в Основному Законі країни, а також конституційний устрій з його економічною, політичною та соціально-класовою основами. Конституціоналізм - це особлива система конституційно-правових відносин, які опосередковують у загальному вигляді повновладдя народу, його суверенітет. Конституціоналізм, таким чином, поняття значно ширше, ніж сама конституція. Аспекти конституціоналізму:1.Обмеження існуючої абсолютної влади монарха.2.Пріорітет чи верховенство права. Сучасний український конституціоналізм – це органічна єдність конституційної ідеології і побудованої на ній конституційної теорії, конституційного законодавства України та державно – правової практики, щодо парламентаризму, народовладдя, верховенства права, прав та свобод людини і громадянина в Україні.1.Ідеологія (певні ідеї) народовладдя. Органам державної влади заборонено все, що не дозволено. Громадянам дозволено все,що не заборонено.2.Теорія (вчення).3.Законодавство (Конституція 1996 року).4.Державно – правова практика.

11.Поняття та сутність конституції. У перекладі з англійської мови слово «конституція» означає «устрій», з латинської – «затверджую, установлюю». Термін конституція має матеріальне і формальне значення. У матеріальному значення термін конституція являє собою писаний акт, який встановлює засади суспільного ладу,форму правління і територіального устрою держави,засади організації центральних і місцевих органів влади,їх компетенцію і взаємовідносини,державну символіку, столицю,основні права і свободи людини і громадянина тощо. У формальному значенні конституція – це закон,який має найвищу юридичну силу порівняно з іншими законами. Конституція – це закон законів. Конституція регулює надзвичайно широке коло суспільних відносин,які охоплюються терміном «державний устрій». Сутність Конституції – це її соціальна,політична та правова природа. Проявляється в закріплені соціального компромісу щодо прав та свобод людини і громадянина,розподілом влади між гілками влади та інше.
Найважливішими ознаками конституції є: 1.конституція – це основний закон держави, тобто документ, який повинен виступати основою національного законодавства. 2.конституція – це закон, який має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно-правові акти мусять відповідати положенням конституції (наприклад, Конституційний Суд України може скасувати положення будь-якого закону, який не відповідає Конституції України, як от у рішенні, частина з якого приведена праворуч). 3.конституція – це закон, що має підвищений ступінь стабільності. Це забезпечується як спеціальною процедурою внесення змін і доповнень до конституції, відмінною від процедури внесення змін і доповнень до звичайних законів, так і створенням правової охорони конституції, за якою унеможливлюється співіснування в одному правовому колі конституції і правових актів, котрі їй суперечать.

12.Класифікація конституцій. Конституцію можна класифікувати за різними ознаками:
За часом дії – постійні і тимчасові. Більшість є постійними.
За політичним режимом – демократичні і авторитарні.
За формою правління,залежно від порядку заміщення посади (поста) глави держави, їх поділяють на монархічні і республіканські.
За формою політико-територіального устрою – на унітарні й федеративні.
За способом прийняття – на народні та даровані.
За порядком зміни (формальними ознаками) – жорсткі,гнучкі,змішані.
За зовнішньою формою – писані і неписані.
За відповідністю реальним відносинам у суспільстві – реальні і фіктивні (формальні).
Конституція України, яка набрала чинності в день її прийняття 28 червня 1996 року,є демократичною,республіканською,унітарною,народною,жорсткою,писаною,реальною.

13.Мова і стиль конституції. Важлива значення для Конституції мають мова і стиль. До мови Конституції є обов’язковими вимоги: точність, ясність викладення норм, неприпустимість різного тлумачення конституційних приписів,однозначність у розумінні термінів,наявність чітких понять,неприпустимість застосування синонімів. Мова повинна бути офіційно – діловою,а також зрозумілою для більшості народу. Стиль Конституції має бути документальним.

14.Форма і структура конституції. Форма – це спосіб організації закріпленого в ній нормативного матеріалу. Конституція має внутрішню і зовнішню форму, тобто систему і структуру. Система Конституції – це зумовлена змістом об’єкта конституційного регулювання організація норм, яка створюється законодавцем з урахування вимог національних традицій і законодавчої техніки. Вона виражає послідовність розміщення преамбули,розділів, статей у тексті Конституції.
Структура Конституції - це логічний зв'язок різних інститутів незалежно від місця розміщення норм у тексті Конституції. Так, норми, які складають один інститут, можуть бути розміщенні в різних розділах,але їх сукупність діє в єдності.

15.Функції конституції. Для Конституції характерні такі функції : політична, юридична,установча,ідеологічна,обмежувальна та зовнішньополітична. Політична функція означає,що Конституція закріплює засади конституційного ладу,політичного режиму,проголошує народовладдя,визначає напрями розвитку суспільства. Юридична функція пов’язана з тим,що Конституція є Основним Законом держави,базою системи національного права. Установча функція полягає в тому, що Конституція встановлює основні політико-правові інститути держави і суспільства,визначає основи правового статусу громадян,систему органів державної влади,органів місцевого самоврядування тощо. Ідеологічна функція виявляє себе в тому, що Конституція закріплює основоположні цінності (демократія,суверенітет народу,права людини і громадянина тощо),виконує важливу роль стосовно держаних і самоврядувальних інституцій,громадян і посадових осіб,орієнтує їх на виконання законів,шанування закріплених у ній цінностей. Обмежувальна функція полягає в тому,що конституційні норми створюють основу і визначають межі діяльності державних органів,стримують узурпацію і монополізацію влади певними владними структурами держаної влади. Зовнішньополітична функція знаходить свій вияв у тому,що інші держави й народи за змістом Конституції можуть робити висновки про рівень демократизму держави. Конституція – це своєрідний «паспорт» держави,її конституційного устрою.

16.Юридичні властивості конституції. Юридичні властивості конституції – це ті характерні ознаки конституції,які відрізняють її від інших нормативно - правових актів і встановлюють роль та місце в ієрархії. Властивості (ознаки):
1.Установчий характер.
2.Вища юридична сила означає,що всі нормативно – правові акти повинні відповідати Конституції,а у разі не відповідності він є неконституційним і або скасовується,або приводиться у відповідність до неї.
3.Конституція є базою поточного законодавства,з якої витікають усі інші галузі права.
4.Підвищена стабільність Конституції забезпечується складним порядком внесення змін та доповнень.
5.Підвищена охорона з боку держави та суспільства.

17.Загальна характеристика Конституції України. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Конституція України – це єдиний нормативно – правовий акт, який має особливий характер і з допомогою якого український народ виражає свою суверенну волю, утверджує основні засади устрою суспільства і держави, визначає систему і структуру державної влади і місцевого самоврядування,основи правового статусу особи, територіального устрою держави. Складається з преамбули,де міститься норма дефініція поняття народу,15 розділів,які об’єднують 161 статтю.

18.Структура Конституції України. Структура Конституції України являє системно-структурну цілісність, що складається з інститутів, які займають логічно обумовлене місце в її системі залежно від функціонального навантаження. Таким в цілому і є наш Основний Закон. У своїй структурі Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України, складається з преамбули, з 15 розділів, які об’єднують 161 статтю, в тому числі 2 статті Прикінцевих положень, та 14 пунктів перехідних положень.
Розділ I "Загальні положення " включає 20 статей (ст. 1-20).
Розділ II "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина" складається із 48 статей (ст. 21-68).
Розділ III "Вибори. Референдум" включає 6 статей (ст. 69-74).
Розділ IV "Верховна Рада України (ст. 75-101)
Розділ V "Президент України" (ст. 2-112).
Розділ VI ” Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади ” (ст. 113-120).
Розділ VII "Прокуратура" (ст. 121-123).
Розділ VIII "Правосуддя" (ст. 124-131).
Розділ IХ "Територіальний устрій України." (ст. 132,133).
Розділ Х "Автономна Республіка Крим" (ст. 134-139).
Розділ XI "Місцеве самоврядування" (ст. 140-146).
Розділ XII "Конституційний Суд України" (ст. 147-153).
Розділ XIII "Внесення змін до Конституції України " (ст. 154-159).
Розділ XIV "Прикінцеві положення" (ст. 160-161).
Розділ XV "Перехідні положення" (пп. 1-14).
ЇЇ можна поділити на: 1. Преамбула.2.Основна частина від 1 до 12 розділів.3.Заключна 13-15 розділи.

19.Порядок прийняття і внесення змін до Конституції України. Ввластивістю Конституції України є особливий порядок її прийняття, доповнення і зміни.
Процедура внесення змін до І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України»:
1етап. Можуть ініціювати Президент України або не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.
2етап. Цей законопроект розглядає і виносить рішення щодо конституційності цього законопроекту Конституційний суд України.
3 етап. Верховна Рада України розглядає і приймає не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради.
4 етап. Президент України призначає день Всеукраїнського референдуму.
Процедура внесення змін до всіх інших розділів Конституції,крім І «Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдум» і розділу XIII «Внесення змін до Конституції України»:
1 етап. Законопроект можуть ініціювати президент України або не менш як третиною народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України (150 і більше).
2 етап. Конституційний суд України дає свій висновок щодо конституційності цього законопроекту.
3 етап. Цей законопроект попередньо схвалюється більшістю 226 і більше голосів від конституційного складу ВРУ.
4 етап. Законопроект буде прийнятий, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України (300 і більше голосів).
Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України. Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану. Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України і закон не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України. Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції.

20. Конституція України як соціальна цінність. Соціальні цінності конституції полягають:
1. В конституції закріплені права та свободи людини і громадянина в Україні.
2.Конституція є обмежувачем. Наприклад,держави у приватне життя кожного громадянина.
3. В Конституції закріплено,що людина її здоровіє, життя,честь і гідність,недоторканність та безпека є найвищою соціальною цінністю( Ст.3 Конституції).
4.Конституція є базою для поточного громадянства.
5.Конституція закріпила положення для вільного розвитку громадського суспільства.
6.В Конституції України закріплено загальнолюдські цінності.

Всього питань: 78





Повна інформація про роботу

шпоргалка "Шпоргалка з конституційного права" з предмету "Правознавство". Робота є оригінальною та абсолютно унікальною, тобто знайти її на інших ресурсах мережі Інтернет просто неможливо. Дата та час публікації: 11.04.2011 в 17:55. Автором даного матеріалу є Алена (levkaly@yandex.ru). З моменту опублікування роботи її переглянуто 9339 та скачано 166 раз(ів). Для ознайомлення з відгуками щодо роботи натисніть [перейти до коментарів]. По п'ятибальній шкалі користувачі порталу оцінили роботу в "5.0" балів.

Алена...

Виконував дуже старанно, намагався детально розкрити всі пункти. Наш найвимогливіший викладач в університеті (Віктор Анатолійович) оцінив на 100 балів...


Подібні матеріали