Головна » Реферати » Реферати 2 курс » Етика і естетика

Любов і закоханість: співвідношення понять

Зміст

Вступ
1. Поняття любові, основні її прояви
2. Співвідношення понять “любов” і “закоханість”
Висновки
Список використаної літератури

Сделай свой праздник незабываемым - закажи тамаду в Донецке. Певец и ведущий в роли тамады по доступным ценам.
Помощь в организации торжества. Музыкальное сопровождение свадебных торжеств в Донецке.


Вступ
Із точки зору психологічних фаз любов характеризу¬ють як закоханість (або сексуальний тип), любов-пристрасть (або еротичний тип) і любов-прихильність (або духовний тип). Цікава класифікація типів любові та різ¬них її рівнів запропонована К. С. Льюїсом, котрий розріз¬няє любов-потребу, прихильність; любов-оцінку, закоха¬ність; любов-дар, милосердя.
Любов, як і інші етичні поняття та норми, пройшла певні етапи свого становлення не лише у зв’язку зі зміною епох, але й протягом самої доби античності та її періодів. У ліриці давньогрецьких поетів вона не виступає абстрактним почуттям, а пов’язана з певною особою, до якої виникає інтимна прихильність. Любов – не образ споглядання, а конкретна дія стосовно конкретної людини. У класичний період любовне почуття абстрагується, його починають цінувати як окрему морально-естетичну категорію, що цінна сама по собі, незалежно від об’єкта, стосовно якого вона виникла. З часом підкреслюється значення любові у сфері соціальних зв’язків, її роль, як основи сімейно-шлюбної моралі.
Спробую в даній роботі розглянути основні риси любові, її складові, як співвідносяться любов і законність з точки зору етичних поглядів.

1. Поняття любові, основні її прояви
Найунікальнішою форм спілкуван¬ня, яка дає найбільше міжособистісне єднання, є любов. Упродовж багатовікового існування людської культури во¬на вважалася однією з основних моральних цінностей. Лю¬бов фокусує етичний вимір людського існування й може, на думку В.Г.Бєлінського, «слугувати пробним каменем моральності».
Істинний розгляд любові можливий лише у світлі най¬вищого сенсу людського спілкування. Тільки в такому масштабі може бути поясненою та обгрунтованою всепро-никна сила любові, котру вже в давнину ототожнювали із загальною космічною силою, що діє скрізь і всюди. Люд¬ське існування потребує одухотвореності любов'ю, бо без неї людина може не відбутися. Справжня творчість існує тільки там, де є любов. Давно підмічено, що й пізнає лю¬дина настільки, наскільки любить. «Немає істини, де не¬має любові».
За всієї очевидної важливості та цінності любові для людини в її існуванні важливіше, чи осягнула вона істин¬ну сутність цього почуття? Сказане ще в давнину про лю¬бов, що «таїна ця велика є», актуалізується щоразу в кож¬ній новій спробі раціонального осягнення такого інтимно¬го і всеохоплюючого явища культури. Проте людина впер¬то продовжує спроби розкриття цієї великої таємниці, бо «любов є сила життя» (Л. М. Толстой).
Відкидаючи всі більш чи менш туманні міркування про любов і розглядаючи її в світлі сенсу людського існу¬вання, можна стверджувати, що любов — це інтимне, гли¬боке почуття, котре характеризується високою емоційно-духовною напруженістю, це галузь реалізації цінності «пе¬реживання» іншого в усій його своєрідності й неповторнос¬ті, це піднесення предмета «до сутності й, таким чином, предмет лише як сутність стає об'єктом любові».
У своєму устремлінні любов може бути спрямована на людську сутність, ідею, іншу людину і т. д. Однак її сут¬ність найповніше проявляється у стосунках між людьми, відкритті та визнанні максимальної цінності іншої кон¬кретної людини. Любов — одна з форм подолання відчу¬ження людини від людини і завдяки цьому вона визнає¬ться вершиною морального ставлення до особистості. Як така вона, наприклад, є суттєвим елементом дружби як форми морального спілкування.
Однак у сутності любові «є щось зовсім унікальне, що виводить її з ряду вище розглянутих форм міжлюдського спілкування і що з максимальною яскравістю, і з усією мі¬рою притаманної їй загадковості й неповторності розкри¬вається в індивідуальному статевому коханні. Саме тут з усією невідворотністю постає вільне й остільки «непередбачуване» вираження глибини особистості. Тут осягається сутність іншої статі, а коханий в усій його особистісній не¬замінності та своєрідності дарує люблячому ту заверше¬ність цілого, котра долає окремість і самотність людсько¬го існування. «Любов — це... сила, котра руйнує стіни, що відділяють людину від її ближніх; котра єднає її з інши¬ми».
Водночас це й відкриття нового бачення людиною сві¬ту, чарівне перетворення людського ставлення до світу. «Врата у світ цінностей немовби ро-їчиняються... Для то¬го, хто. кохає, коханнялакладає чари на увесь світ, огор¬таючи світ додатковими цінностями»,— підкреслював В. Франкл3. Той, хто кохав по-справжньому якусь одну людину, говорив Е. Фромм, любить увесь світ. І в цьому процесі здійснюється творчий перегляд усієї системи цін¬ностей, зміна способу її існування. Часто це прорив крізь конкретно-історичну обмеженість панівної моральної сві¬домості до загальнолюдських моральних ідеалів як шлях присвоєння людиною своєї людської сутності всебічним способом.
Заслуга любові не тільки в творчому перегляді світо¬відчуття, посиленні морально-ціннісного виміру своєї життедіяльності. Значною мірою істинна її заслуга в творенні людини.
Є в народній мудрості твердження, що любов зла. Однак тут більшою мірою підкреслюється «непередбачу-ваність» кохання: його не можна примусово ні викликати, ні здолати. «Кохання — емоційно перетворююче ставлен¬ня, в якому інший сприймається сповна, незалежно від його якостей та їх оцінки, приймається як даність, в усьо¬му багатстві й незводимості до власних уявлень та ідеа¬лів». Більш того, трапляється й так, що і достоїнства ко¬ханої людини гіпертрофуються силою почуття люблячого. І в цьому часом витоки багатьох розчарувань. Та все ж поряд із цим «обманом зору» в коханні є така прозорли¬вість, яка недоступна іншому почуттю. Очі кохання бачать у людині такі її глибини, про які -ш од і не знає й вона сама.
Любов висвічує в коханому його можливості. В існую¬чому образі коханої людини їй удається розгледіти її по¬тенційний образ. Цю загадку любові, її унікальну здат¬ність у людському творенні влучно підмітив М. М. При-швін: «...та людина, яку ти любиш у мені, звичайно, кра¬ща за мене: я не такий. Але ти люби і я постараюся бути кращим за себе».
Розкриваючи духовну сутність коханої людини, її не¬повторність, зачаєні в ній потенційні цінності, люблячий стикається з особистістю іншої людини як із цілим уні¬кальним світом, що в свою чергу розширює його власний світ. Вказані процеси поглиблюють особистість, роблять її душевно тонкою, «видющою», творчою. «Благодіяння любові не тільки в тому, що вона навіює нам віру в іншу людину, а й у тому, що ми знаходимо віру в себе» (Р. Рол-лан).
Унікальний творчий потенціал любові виявляє в кінце¬вому підсумку прагнення людини до цілісності, осягнення світу в усьому його багатстві. Однак реалізація, відстою¬вання цієї творчої могуті любові, а отже істинного її здій¬снення, вимагає в свою чергу тієї висоти морального став¬лення, морального способу існування людини, котра зобо¬в'язує її інтелектуально-емоційно-вольову систему до гра-.нично високого напруження. Любов — величезна сила, вона може бути творчою, але може бути й руйнівною, при¬зводити до морального падіння. Все залежить від мораль¬ної спроможності людини, міри її особистісного розвитку.
Важливість і складність любові багато в чому визна¬чається тим, що в ній, як у фокусі, перетинаються проти¬лежності біологічного й духовного, особистісного й соці¬ального, інтимного й загальнозначущого. В любові як у жодній іншій галузі необхідно відрізняти вище від ниж¬чого, прекрасне від потворного, справжнє людське почут¬тя від його викривлених, спотворених форм, бо втрати тут — це втрати людського начала, людської сутності. Так, статевий потяг не є простим уподібненням тваринному з характерним для нього диктатом статевого інстинкту. й хоч останній не може зрівнюватися зі свідомими діями людини, йому все ж притаманна своя «мудрість». Люди¬на ж у втраті свого людського начала може впасти й знач¬но нижче від «природної мудрості». Тому вже у давнину було прийнято розрізняти типи кохання, його психологіч¬но-емоційні стани. Наприклад, давні греки чітко розрізня¬ли пристрасне кохання («ерос») і ніжну, жертовну любов («агапе»).
«Ерос» — це стихійна й палка жага володіння улюб¬леною істотою, що не лишає місця для жалості чи милос¬тивості. «Агапе» — це потреба в самовіддачі, милостива любов до «ближнього», жадання люблячого розчинитися в коханому. Поряд із цими типами любові виокремлює¬ться ще «філія» — любов-дружба, любов-приязнь індивіда до індивіда, зумовлена соціальними зв'язками й особис¬тим вибором, і «сторге» — любов-прихильність, особливо сімейна.
Із точки зору психологічних фаз любов характеризу¬ють як закоханість (або сексуальний тип), любов-пристрасть (або еротичний тип) і любов-прихильність (або духовний тип). Цікава класифікація типів любові та різ¬них її рівнів запропонована К. С. Льюїсом, котрий розріз¬няє любов-потребу, прихильність; любов-оцінку, закоха¬ність; любов-дар, милосердя.
У спеціальній психологічній літературі наводяться й ще детальніші класифікації любові. В нашому випадку типологія любові — не самоціль. Та водночас звернення до результатів такого аналізу дає можливість простежити сутнісно закономірне в цьому явищі через з'ясування об'¬єднуючого, схожого в цих класифікаціях.
Таким є осягнення того, що найвищою, найзначущішою для людини формою любові виступає цілісна під егі¬дою духовності спрямованість суті однієї людини до іншої. «Це сміливе занурення в переживання єдності» (Е. Фромм) в усій багатоманітності сторін, але передусім у духовній.
І тому це насамперед здатність любити, що виступає як ставлення людини до світу взагалі, людини взагалі. «...Якщо я справді люблю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказа¬ти комусь «я люблю тебе», я мушу бути здатним сказати «я люблю в тобі все», «я люблю завдяки тобі увесь світ, я люблю в тобі самого себе» '.
Таким чином, любов постає як глибоко моральне став¬лення, що підноситься до субстанційних основ людського буття. Крім того, любов є діяльна, активна заінтересова¬ність у житті та розвитку коханого, високе почуття відпо¬відальності та обов'язку. Це буття як самовіддача, як ут¬вердження іншого. «Любов до когось це не просто сильне почуття — це рішимість, це розумний вибір, це обіцянка». І, нарешті, не можна зазнати справжньої любові, якщо головною цінністю стала вона сама, а не той, когр любиш. Насолоджуватися справжнім коханням, прагнучи тільки любовних утіх, неможливо. «Природна любов, ставши бо¬гом, не залишається любов'ю» (К- С. Льюїс).
Проілюструвати сказане можна, звернувшися до ево¬люції культури «пристрасті» в її культурно-історичному втіленні. Зведена свого часу на п'єдестал романтизму (XVII—XIX ст.) як ідеал, що дарує захист від ницості й жорстокості довколишнього світу, в своїй абсолютизації пристрасть призвела в підсумку до девальвації кохання (стихія «сексуальної революції» в XX ст.).
Ця закономірність проявляється не тільки у сфері ін¬тимних міжособистісних стосунків. Такий же підсумок і для любові як спрямованості на ідею, людську сутність, Батьківщину, Бога. І тут любов як самоціль плодить і множить зло. Наприклад, у своїй крайній, безумній формі патріотизм стає расизмом натовпу, служіння ідеї чревате фанатизмом і т. п.
Таким чином, істинна любов завжди моральна як ак¬тивне проникнення в іншому, як виходження за себе са¬мого сьогоднішнього, обмеженого, до нових висот люд¬ського виміру, де «в акті віддавання себе, в акті проник¬нення вглиб іншої людини, я знаходжу себе, я відкриваю себе, я відкриваю нас обох, я відкриваю людину»3. Лю¬бов — одна з найвищих моральних цінностей. Саме такою вона спроможна в людській життєдіяльності, постає як глибинне джерело і моральна основа шлюбних відносин і сім'ї.

2. Співвідношення понять “любов” і “закоханість”
У любові і закоханості три витікаючих прояви: пристрасть, близькість і надзвичайні емоції.
Любов приходить поступово, закоханість - швидко. Любов росте, а зростання вимагає часу. Закоханість же, як завжди, немов звалюється на голову. Дійсно, дізнатися людину, зустрівшись з нею всього лише кілька разів, неможливо.
Багато людей носять маску і, відразу не можна дізнатися, що під нею приховують. Деякі вмудряються приховати справжню особу до самого весілля, а після вже предстають в дійсному світлі. Знайте, щоб добре дізнатися людину потрібний час - місяці, а може і роки. Багато хто з вас чув вираз “Любов з першого погляду”. Але такого не буває. Можна випробовувати сильне ваблення до людини, яку тільки що зустріли, але, не дивлячись на свою силу, це ваблення поверхневе. Це закоханість очима в зовнішність, у вчинки, в реакцію. Але щоб людину дійсно любити, вам належить пройти величезний шлях.
Любов йде поволі. Закоханість - відлітає. Переконатися в цьому можуть тільки ті, хто вже пережив роман. Ми можемо запитати: “Як довго він продовжувався? І скільки часу знадобилося, щоб його припинити?” Якщо для зміцнення дійсної любові потрібний час, закоханість закінчується, практично, так само як і починалася - швидко, але з одним виключенням. Вона не зникає миттєво, якщо ви підтримуєте сексуальні відносини. Секс ускладнює емоційну реакцію. Ті, хто закоханий, не можуть розлучитися не із-за загальних інтересів, а із-за сексу. Про любов тоді не можна говорити.
У центрі любові - завжди одна людина, закоханість же здатна вміщати декілька.
Закоханий в змозі “любити” одночасно двох і більше чоловік. Допустимо, дівчина закохана в двох хлопців: один - зріла, надійна і відповідальна людина, а інший - відчайдушний марнотратник, любитель повеселитися. Дівчина заявляє, що не може вибрати когось одного. Але справжня любов вибирає одну людину, в якій вона бачить і знаходить цінне для себе і більше не шукає іншого.
Любов дарує бажання творити, закоханість же руйнівна. Любов благотворно позначиться на вашій особі, вона розкриє все найкраще у вас. Вона наповнить вас новою енергією, намітить цілі і збудить інтерес до життя. Вона сприятиме творчості і гідним справам. Вашому особистому розвитку. Любов відродить відчуття власної гідності, відчуття упевненості в собі. Вона рухатиме вас до успіху. Ви старанно вчитиметеся, планомірно жити і не розмінюватися на дурниці. Закоханість же на відміну від любові руйнівна. Вона несе безлад. Коли ви закохані, то знижується ваша успішність, і працездатність, ваші таланти не можуть виявлятися. Ваші рідні і близькі друзі тут же відмітять: “Ось це так! Що з тобою трапилося? Ти нікуди не ходиш і нічого не робиш, може, ти хворієш? Закоханість будує повітряні замки, де все буде добре, і ви відмінно розумітимете один одного, і де немає школи, роботи, навчання, грошей і відповідальності перед іншими. Закоханість дивиться крізь рожеві окуляри.
Любов припускає сумісність, закоханість нехтує нею. Якщо ви любите, то вас привертає не тільки зовнішність і поведінка коханого, але і його (її) характер, емоції, ідеї, позиція. Вам цікавий його (її) образ мислення і реакція на ту або іншу ситуацію. Вам цікава реакція коханого на успіх або невдачу, на несподіванці і трудності життя. Чи є він (вона) доброю, вихованою і дбайливою людиною? Чи співпадають ваші погляди на релігію, освіту, сім’ю, секс, фінанси? Чи однаково ви відноситеся до друзів? У чому співпадають ваші інтереси? Чи вважаєте за краще ви увечері спілкуватися з сім’єю і друзями або вибиратися абикуди? І чим більше загального у вас буде в цих сферах, тим більше у вас шансів розвинути справжню любов.
Може це звучить не дуже романтично, але ймовірно ваш майбутній чоловік живе по сусідству з вами (що і трапляється). Ті люди, які мають загальні інтереси і однакову систему цінностей, мають більше шансів мати щасливу сім’ю.
Любов враховує недоліки, закоханість ігнорує їх (не помічає недоліки). Любов допоможе вам розпізнати в людині прекрасні якості; Любов також бачить недосконалість коханого, але не загострює їх, а робить упор на якості, які гідні пошани і захоплення. Закоханість взагалі не дозволяє вам розгледіти в людині що-небудь негативне. Ви захищаєте його від будь-якої критики. Закоханість робить вас настільки дурними, що ви думаєте, що одне, два захоплюючих вас якості (красивий, спортивний, мова підвішена), переважать всі його недоліки і проблеми (грубість, хамство, лінь) Любов же приймає гідну людину, не дивлячись на його недоліки (малий ріст, великий ніс, вуха)
Любові не страшна розлука, для закоханості - це розрив. У розлуці любов може навіть окріпнути. Коли кохана людина далеко від вас, то ви краще розумієте, як багато він означає для вас (ваші відносини) Закоханість же вмирає, варто тільки людині зникнути із виду. Оскільки закоханість живе за рахунок фізичного ваблення, то вона не витримує перевірки часом.
Любов обережна у фізичних контактах, а закоханість експлуатує їх. Справжній любові властиве фізичне ваблення, але люди, що по-справжньому люблять, ніколи не ставлять секс на перше місце в своїх відносинах, для них це як сливки на торті. Спочатку вони поважають і цінують один одного, а вже потім близькість виражає їх відчуття один до одного в браку. Вони оберігають один одного.
Любов безкорислива, закоханість егоїстична. Любов грунтується не тільки на емоціях, вона виражається ще в діях, коли ви уважні до людини, робите що-небудь хороше для нього, і не тільки коли вам це хочеться, а постійно. Природно, що якщо до вас так само відносяться, то і любити легко; але існує один тест для справжньої любові: змогли б ви любити людину, якщо він не помічає ваших потреб або забуває зробити те, про що ви його просили, або коли він потрапив в біду. Любов - це коли ви приносите сніданок в ліжко. Тобто нелегко першому встати і приготувати і піднести сніданок коханій людині, яка тільки що прокинулася і не важливо чоловік або дружина це робить. Це робить любов. Закоханість егоїстична. Закохані думають про те, що отримати від іншого, щоб його любили і леліяли.
Любов викликає схвалення сім’ї і друзів, закоханість - лише осуд. Якщо ви дійсно любите когось, то сім’я і ваші друзі, швидше за все, схвалять ваші відносини. Вони побачать, якою ви гармонійною людиною стали, як особа, що у вас з’явилися нові інтереси, а ваші взаємини доповнюють і укріплюють кожного з вас. Схвалення батьків і друзів зазвичай говорить про те, що любов справжня.
А ось якщо батьки і друзі не схвалюють ваших відносин з вашим другом або подругою - будьте напоготові!!! Адже той, хто зацікавлений у вашому майбутньому благополуччі, не порадить поганого і прагне захистити вас від болю. Тим більше з боку набагато видніше, хто що коштує. Адже батьківське схвалення дуже важливе. За статистикою більшість браків, які батьки не схвалювали, закінчилися розлученням. Друзі також натякатимуть, що щось не так, якщо ви просто закохані. Практика така, що всі розведені люди нарікають на те, що свого часу не слухали батьків і друзів, які відмовляли їх від помилки. Любов народжує упевненість, закоханість - сумніви . Любов іноді переживає відчуття ревнощів. Але, обдумавши все, вона завжди довіряє коханій людині. Закоханість же займається тим, що пригнічує постійні ревнощі і відчуття безсилля. Деякі навіть вважають, що чим більше їх ревнують, тим сильніше люблять або б’є, значить, любить - це збочення. Ревнощі - хворе відчуття і говорить про невпевненість і низьку самооцінку. Підозрілість “садить” свого друга на ланцюг, щоб у будь-який момент його можна було погладити - це егоїзм.
Любов враховує реальність, закоханість ігнорує її (не помічає її). При справжній любові ви дивитеся на проблеми відкрито і не намагаєтеся применшити їх значення. Наприклад: двоє студентів, що люблять один одного, прикладають всі сили, щоб закінчити ВУЗ, не одружуючись, знаючи, що від цього їх відношення стануть ще міцніше, їм нічого буде побоюватися, що їх любов остигне, така сім’я буде дуже міцною.
Люди по справжньому люблять один одного, не ховаються від проблем, а намагаються їх вирішити. Якщо щось загрожує їх відносинам, вони відкрито обговорюють це і намагаються знайти розумний вихід.
Рабині закоханості не звертають ніякої уваги на обставини. Допустимо, одружена людина закохується в молоду дівчину, і вона в нього. Якщо цей чоловік по справжньому любить свою дружину, то він не дозволить пристрасті зламати його сім’ю, тобто поговорить з дівчиною і все пояснить їй (спочатку поговорить з своєю дружиною). А якщо одружена людина вічно закохується, то йому запросто піти гуляти з тією молодою дівчиною, якої немає справи до того, що чоловік одружений.
Не потрібно йти на поводі тимчасових пристрастей. Запам’ятаєте, що якщо ви зустрінете свою справжню любов, то вона від вас нікуди не подінеться - ні через тиждень, ні через місяць, ні через рік.

Висновки
Отже, любов приходить поступово, закоханість - швидко. Любов росте, а зростання вимагає часу. Закоханість же, як завжди, немов звалюється на голову.
Дійсно, дізнатися людину, зустрівшись з нею всього лише кілька разів, неможливо. Щоб добре дізнатися людину потрібний час - місяці, а може і роки. Багато хто з вас чув вираз “Любов з першого погляду”. Але такого не буває. Можна випробовувати сильне ваблення до людини, яку тільки що зустріли, але, не дивлячись на свою силу, це ваблення поверхневе. Це закоханість очима в зовнішність, у вчинки, в реакцію. Але щоб людину дійсно любити, вам належить пройти величезний шлях.
Любов йде поволі. Закоханість - відлітає. У центрі любові - завжди одна людина, закоханість же здатна вміщати декілька. Закоханий в змозі “любити” одночасно двох і більше чоловік. Любов відродить відчуття власної гідності, відчуття упевненості в собі. Вона рухатиме вас до успіху. Ви старанно вчитиметеся, планомірно жити і не розмінюватися на дурниці. Закоханість же на відміну від любові скоріше руйнівна. Хоча закоханість може передувати справжній любові.

Список використаної літератури
1. Льюис К. С. Любовь // Вопр. философии. – 1989. - № 8.
2. Фейербах Л. История философии // Собр. соч.: В 3 т. М., 1964. - Т. 1. - С.55.
3. Фромм Э. Искусство любви. - Минск, 1990.
4. Франкл В. Человек в поисках смисла. - М., 1990.
5. Философия любви. - М., 1990.

Інформація про реферат

Повна інформація про роботу

реферат "Любов і закоханість: співвідношення понять" з предмету "Етика і естетика" можна скачати безкоштовно. Теги роботи: понять, закоханість:, Співвідношення, любов. Робота опублікована 25.09.2010 в 22:27 її автором (Сергій). З моменту опублікування роботи її переглянуто 611 та скачано 21 раз(ів). Коментарі щодо роботи залишили 0 відвідувачів. Для того, щоб оцінити роботу, натисніть на відповідну кількість зірочок

Коментар автора роботи

Сергій...

Роботу писав самостійно, детально розкрив тему в цілому, вимогливий викладач оцінив на 100 балів. Користуйтеся...

Скачати роботу безкоштовно

  Пряме посилання для скачування роботи


УВАГА! При копіюванні матеріалів роботи ссилка на цю сторінку обов'язкова
→ Показати код ссилки на цю сторінку

Оцініть реферат