У своїй останній роботі «Між двома світовими воїнами» (1936) Бауер чітко визначив головну економіко-політичну задачу робочого руху, що випливала із ситуації, яка склалася в результаті рідкого посилення фашистської реакції: зламування всього господарського механізму капіталістичного суспільства, ліквідацію тих форм приватної власності, що вступають у протиріччя з прагненням мас до соціалістичної перебудови. Тим самим Бауер істотно відійшов від основних концептуальних теорій «вростання» капіталізму в соціалізм. Австромарксизм міжвоєнного періоду був синтезом поглядів ідеологів різних напрямків, поразному шляху переходу, що представляли собі, до соціалізму. В умовах, коли, з одного боку, у Європі підсилювалися реакційні тенденції, а, з іншого боку, і СРСР виявилися серйозні деформації процесу соціалістичного будівництва, теоретикам СДРПЛ було надзвичайно складно знайти вірне рішення як насущних, так і перспективних соціально-економічних проблем. Однак у післявоєнній Австрії багато які ідеї, що виникли в надрах австромарксизму (про націоналізацію, участь у керуванні, соціальному партнерстві), одержали свій подальший розвиток, сприяючи позитивному для робочого руху рішенню ряду болючих питань економічного життя.