Перші елементи регламентації обов'язків та прав головних (старших) бухгалтерів містяться в Декреті про трести від 10 квітня 1923 р. У 1923 р, ВРНГ було видано Інструкцію для головних бухгалтерів трестів, синдикатів та автономних промислових підприємств, в якій були визначені деякі важливі права та обов'язки головних бухгалтерів. Це був перший в СРСР подібний нормативний акт. Його особливе значення полягало в тому, що головним бухгалтерам було надано право контролювати документи фінансового та облікового характеру.
29 вересня 1932 р. Раднарком СРСР прийняв постанову "О правах и обязанностях главных и старших бухгалтеров в хозорганизациях общественного сектора", яка покладала на бухгалтерів великі контрольні функції. Так, постановою передбачалось, що "усі документи грошового, матеріального, майнового, облікового та кредитного характеру, які служать підставою для видачі та приймання грошей касою установи, підприємства або госпорганізації, а також документи, які служать підставою для здійснення бухгалтерських записів, підтверджуються підписом головного (старшого) бухгалтера або особи, ним на те уповноваженою".
Повна відповідальність за ці операції вимагала від головного бухгалтера постійного контролю за ними. Постанова, поклавши на головного бухгалтера обов'язки з обліку та контролю, надала йому відповідні права, в результаті чого він отримав необхідну незалежність від керівника підприємства.
Бухгалтерський контроль формувався шляхом закріплення за бухгалтерами, як за працівниками апарату, необлікових і не обумовлених елементами методу бухгалтерського обліку функцій. Це був новий підхід, який потребував глибокого теоретичного обгрунтування.
Вагомим кроком у формуванні бухгалтерського контролю була постанова Ради Міністрів СРСР 1947 р. "О главных (старших) бухгалтерах государственньїх, кооперативних, общественных учреждений, организаций и предприятий". Вона зобов'язувала бухгалтерів "забезпечити організацію, керівництво та контроль по всіх питаннях обліку та звітності...". Було збережено положення про недійсність документів грошового, матеріального, майнового, розрахункового та кредитного характеру без підпису головного бухгалтера. Встановлювалося, що всі договори та угоди на відпуск товарно-матеріальних цінностей і виконання робіт та послуг, а також накази про встановлення посадових та персональних окладів працівникам повинні заздалегідь візуватися головним бухгалтером.