Головна » Реферати » Реферати 3 курс » Гроші та кредит

Пластикова картка: еволюція та види карток



Пластикова картка - це персоніфікований платіжний інструмент, що надає особі, що користується карткою, можливість безготівкової оплати товарів і/або послуг, а також одержання наявних засобів у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматів (банкоматах).
Цікаво відзначити, що розвиток карткових операцій у різних країнах повторює в основних моментах процес становлення американської системи карток, саме, тому ми першим розглянемо американський досвід введення карток у систему безготівкових розрахунків.
Банківська пластикова картка це інструмент системи безготівкових розрахунків і засіб одержання кредиту. Перші картки сучасного виду з'явилися в США на початку 50-х років. Згодом система карткових розрахунків була уведена багатьма банками. Виникли загальнонаціональні асоціації, що поєднують тисячі банків учасників, мільйони людей стали власниками карток, сотні тисяч торговельних установ почали приймати картки для розрахунків при покупці товарів у роздрібній торгівлі. Системи карткових розрахунків одержали поширення в багатьох країнах світу, а самі розрахунки придбали міжнародний характер. В 1950 році компанія "Dinners Club" ввела в обіг платіжні картки, прийняті в оплату за обслуговування в ресторанах, готелях і туристичних агенціях. Згодом вони стали називатися картками туризму й розваг. Це була по суті перша повномасштабна схема тристоронньої угоди за участю емітента картки, торговельних підприємств і власників карток. В 1958 року аналогічну картку запропонувала компанія "American Express".
В 1951-1958 роках деякі американські банки почали створювати власні карткові системи, але масштаби їх були невеликі й картки носили локальний характер. В 1957 році в США було 26 банків - емітентів карток, у програмах яких брало участь 754 тисячі власників карток і біля 11 тисяч торговців. Обсяг торговельного обороту із застосуванням карток становив 40 млн. дол. у рік. Качественное изготовление пластиковых дисконтных карт - самая эффективная система лояльности на сегодняшний день.
Наприкінці 50-х років випуском карток зайнялись провідні комерційні банки, у тому числі "Бенк оф Амеріка", "Чейз Манхеттн бенк", "Марин мидленд бенк" та інші. Основним спонукальним мотивом була конкуренція з картками "Dinners Club" і "American Express". Банки розглядали картки як додаткову послугу клієнтам і не бачили тих величезних потенційних можливостей, які відкривали картки в сфері розрахунків і кредитування. Першою масовою кредитною карткою, що надавала можливість продовженого кредиту, була випущена в 1958 році банком "Бенк оф Америка" картка "Бенк Америкард" (нині "Visa"). Ця картка швидко придбала популярність серед широкої публіки. У цей же час на північному-сході країни ряд великих банків випробував невдачі із введенням власних карток. Причина полягала в нерозвиненості мережі відділень банків цього регіону, що гальмувало розвиток операцій із приватними особами й перешкоджало впровадженню картки в платіжний оборот. Банку "Чейз Манхеттн бенк" в 1962 року довелося продати свій відділ карток і приєднатися до системи "Бенк Америкард". До 1970 року вже 3300 банків стали учасниками нової системи. До неї примкнули й деякі великі закордонні банки, наприклад "Барклайс бенк" (Великобританія). "Бенк Америкард" не вдалося, однак, монополізувати операції з картками на внутрішньому й міжнародному ринках. Однією із причин було невдоволення учасників системи диктатом компанії - аж до рішення питання про видачу карток клієнтам окремих банків. Лише пізніше, коли корпорація була перейменована у "Visa", банки - учасники одержали більшу автономію й, зокрема, право вказувати назву конкретного банку на лицьовій стороні картки. На сході й північному-сході США в 60-х роках виник ряд регіональних асоціацій по випуску карток. На їхній основі в 1967 році було створено "Інтербенк кард асошіейшн", що об'єднала безліч банків і стала другою (поряд з "Банк Америкард") найбільшою загальнонаціональною асоціацією банківських кредитних карток. Наступні десятиліття пройшли під знаком гострого суперництва двох карткових гігантів - "Visa" і "Master Charge". Остання в 1979 році була перейменована в "Master Card". Число карток "Visa" в 1980 році досягло 73 млн., а річний обсяг операцій - 1 млрд. доларів. Через десятиліття - в 1991 році - в обороті знаходилось 105 млн. карток "Visa", а обсяг операцій досяг 171 млрд. доларів. Швидкими темпами росли й масштаби операцій "Master Card": в 1980 році - 55 млн. карток, обсяг операцій - 10,4 млрд. доларів, в 1990 році - 90 млн. карток і 99 млрд. доларів. Асоціація "Master Card" була піонером багатьох важливих технічних і організаційних нововведень, які в наслідку були перейняті іншими компаніями банківських карток і сприяли розвитку карткових операцій в усьому світі. Зокрема, вона першою в 1983 року розмістила на картці лазерну голограму, що ускладнило підробку й істотно підвищило надійність карток. В 1987 році асоціація купила найбільшу в Північній Америці мережу банкоматів "Cirrus".
В 1988 році "Master Card International" підписала історичну угоду про співробітництво з "Євро-кард Інтернешнл", перейменованої надалі в "Europay international". Цей крок дозволив "Master Card" значно розширити кількість учасників системи й сферу застосування карток, що підсилило її конкурентні позиції в європейському регіоні й інших частинах миру. У капіталі компанії "Europay international" беруть участь фінансові інститути 22 країн Європи. Вона спеціалізується на наданні учасникам платіжних послуг по розрахунках банківськими картками і єврочеками. Угода з "Master Card" створила об'єднану платіжну інфраструктуру, що включає банки, підприємства торгівлі, банківські автомати й електронні термінали.
У Німеччині на початку 90-х років 86 відсотків всіх платіжних операцій вироблялися готівкою. Це були в основному дрібні платежі в роздрібному обороті й на них доводилося лише 5 відсотків загальної суми платіжного обороту. У Великобританії перша кредитна картка - "Барклайдкард" була випущена в 1965 році. В 1966 році "Барклайс бенк" уклав угоду з "Бенк Америкард" про співробітництво, що дозволило використати інфраструктуру американської асоціації для введення "Барклайдкард" у міжнародний оборот. Карткова програма "Барклайс бенк" копіювала схему масових і привелийованих карток "Бенк Америкард". Клієнтська база становила спочатку 1 млн. власників, торговельна мережа - 30 тисяч установ. На початку 70-х років інші банки "великої четвірки" - "Нешнл Вестмінстер", "Ллойдс" і "Мидленд бенк", стурбовані успіхами "Барклайс бенк", приступилися до організації другої загальнонаціональної мережі кредитних карток. Заснована ними компанія "Джойнт кредит кард компані лтд" випустила в серпні 1972 року картку "Ексесс".
Найбільші світові карткові системи - це American Express (18 % світового ринок), Visa (50 % світового ринку), Europay (30 % світового ринку).
У ході розвитку пластикових карт виникли різні види пластикових карток, що розрізняються призначенням, функціональними й технічними характеристиками. З погляду механізму розрахунку виділяються двосторонні й багатосторонні системи. Двосторонні картки виникли на базі двосторонніх угод між учасниками розрахунків, де власники карток можуть використати їх для покупки товарів у замкнутих мережах, контрольованих емітентом карток (універмаги, бензоколонки й т.д.). У відмінності від цього багатобічні системи, які очолюють національні асоціації банківських карток, а так само компанії, що випускають картки туризму й розваг (Американ Експрес), надають власникам карток можливість купувати товари в кредит у різних торговців і організацій сервісу, які визнають ці картки як платіжний засіб. Картки цих систем так само дозволяють одержувати касові аванси, користуватися автоматами для зняття готівки з банківського рахунку та інше.
Інший розподіл карток визначається їхніми функціональними характеристиками. Тут розрізняються кредитні й дебетові картки. Перші пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власникові користуватися кредитом при купівлі товарів або одержанні касових позичок. Другі призначені для одержання готівки в банківських автоматах або купівлі товарів з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника картки в банку. Деякі люди виділяють особливу категорію - платіжні картки як різновид кредитних карток. Відмінність полягає в тому, що загальна сума боргу при використанні картки повинна погашатися повністю в плині певного часу після одержання виписки без права продовження кредиту. Є розходження у використанні карток у системах заснованих на паперовій технології (paper-based systems), або в електронних системах (electronіc systems). В "паперових" системах власник ставить свій підпис на торговельному рахунку або іншому документі, підготовленому торговцем, що є підтвердженням його дозволу дебетувати свій рахунок у банку. Потім торговельний рахунок направляється емітенту картки як підстава для виплати відповідної суми торговцеві (кредитування його рахунку) і списане грошей з рахунку власника картки. В електронній системі власник картки прямо зв'язується з емітентом через термінал. Замість підпису на рахунку він уводить за допомогою клавіатури секретну комбінацію цифр, що при правильному наборі є санкцією на дебетування його банківського рахунку. Банківські кредитні картки (bank credіt cards) призначені для покупки товарів з використанням банківського кредиту, а так само для одержання авансів у грошово-кредитній формі. Головна особливість цієї картки - відкриття банком кредитної лінії, що використається автоматично щораз, коли виробляється покупка товару або береться кредит у грошовій формі. Кредитна Лінія використається в межах установленого банком ліміту. У деяких системах банківська кредитна картка може застосуються для пільгової оплати деяких видів послуг, а так само для одержання грошей у банківських автоматах. Розрізняються індивідуальні й корпоративні картки. Індивідуальні видаються окремим клієнтам банку й можуть бути "стандартними" або "золотими". Останні призначаються для осіб з високою кредитоспроможністю передбачають безліч пільг для користувачів. Корпоративна картка видається організації (фірмі), що на основі цієї картки може видати індивідуальні картки вибраним особам (керівникам або просто коштовним співробітникам). Їм відкриваються персональні рахунки, "прив'язані" до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність перед банком по корпоративному рахунку несе організація, а не індивідуальні власники карток. Картки туризму розваг і відпочинку (travel & entertaіment cards). Це "платіжні" картки, відповідно до зробленого вище термінології. Вони випускаються компаніями, що спеціалізуються на обслуговуванні зазначеної сфери (Amerіcan Express, Dіnners Club). Картки приймаються сотнями тисяч торговельних і сервісних підприємств в усьому світі для оплати товарів або послуг, а також надають власникам карт різні пільги при по бронюванню авіаквитків, номерів у готелях, одержанню знижках із ціни товару, страхуванню життя й т.д. Головні відмінності цього виду карток від банківських кредитних карток полягає по-перше, у відсутності разового ліміту на покупки й, по-друге, обов'язку власника картки погасити заборгованість у плині місяця без права пролонгувати кредит. У випадку прострочення платежу із власника картки стягується підвищений відсоток. Приватні платіжні картки підприємств торгівлі й послуг (prіvate cards, retaіl charge cards, departament store cards, affіnіty cards). Застосування цих карток обмежено певною замкнутою мережею торговельних установ, наприклад ланцюгом універмагів, системою заправних станцій певної компанії. Кредит надає сама компанія, вона ж одержує відсоток по позичках. Починаючи з 70-их років одержали поширення банківські приватні картки (bank prіvate cards), за допомогою яких можна робити покупки в певних магазинах із знижкою, але випуск карток, видача кредиту по покупках і розрахунки по оплаті торговельних рахунків здійснює банк - учасник угоди. Іноді картки такого роду випускається для членів певних професійних груп (пілотів, адвокатів) або осіб, зв'язаних спільними інтересами. Їх називають "клубними" картками.
Картки для банківських автоматів (ATM cards) - це різновид дебетових карток, які дають можливість власникові рахунку в банку отримувати готівку в межах залишку засобів на рахунку через автоматичні пристрої, установлені в банках, торговельних залах і т.д. При наявності картки гроші можна одержувати в будь-який час доби й по святкових, вихідних днях. Крім того, торговельних залах, на вокзалах і т.д. Банки США встановлюють певний ліміт щоденного зняття грошей з рахунку через автомати - до 200 доларів. В останні роки в багатьох країнах автомати, що належать різним банкам, з у мережі спільного користування, які охоплюють певний район або носять загальнонаціональний характер. Такі гігантські мережі автоматів як "ПЛАС" (Plus) у США, дають можливість здійснювати операції в глобальному масштабі. Деякі типи автоматів виконують більше широке коло операцій крім простого зняття грошей з них; вони дозволяють вносити гроші на внесок, робити внесок на погашення позички, одержати виписку про стан банківського рахунку, переказувати гроші з одного рахунку на інший і т.д. Треба ще раз підкреслити що картка для автоматів не пов'язана із кредитною лінією (як у випадку з банківською кредитною карткою), а з поточним або ощадним рахунком власника картки в банці. Тому в більшості банків система розрахунків по цих картках адміністративно й функціонально відділена від системи банківських карток.
Картка для покупки через термінали в торговельних точках (poіnt-of-sale termіnals - POS - cards). Картки цього виду також ставляться до розряду дебетових. Вони "прив'язані" до чекового або ощадного рахунку власника картки й не передбачають автоматичного надання кредиту. Картка POS виконує функції банківського чека, однак її застосування більш надійно, тому що ідентифікація власника виробляється в момент здійснення угоди й гроші перераховуються на банківський рахунок торговельного підприємства негайно. Останнім часом одержали поширення дебетові картки приватних мереж (property debіt cards). Їх випускають банки, які беруть участь у регіональних системах торговельних терміналів, а не підключених до загальнонаціональних комунікацій. Банки залучає ту обставину, що в цьому випадку не потрібно платити комісію за передачу інформації із загальних комунікацій. Вище говорилося що при використанні POS-карт сума покупки негайно знімається з рахунку покупця. Це невигідно останньому тому що при інших формах розрахунків (чек, кредитна картка) він одержує відстрочку платежу. Для торговців же угоди з POS-картою обходяться дорожче, ніж при використанні чеків. Це обумовило відносно повільні темпи росту операцій з картками зазначеного виду. Чекова гарантійна картка (cheque guarantee card). Ця картка видається власникові поточного рахунка в банку для ідентифікації чекодавця й гарантії платежу по чеку. Картка базується на кредитній лінії, що дозволяє власникові рахунку користуватися кредитом по овердрафті. При цьому банк гарантує торговцеві одержання грошей по чеку в межах установленого ліміту в тому випадку, якщо на рахунку чекодавця відсутня необхідна сума. - підпису на чеку й картці повинні бути ідентичними - якщо сума виплати по чеку перевищить суму засобів на рахунку, із власника стягується комісія за використання кредитної лінії й відсоток по овердрафті. Ще одна класифікація кредитних карток пов'язана з їхніми технологічними особливостями. Найпоширеніші картки двох видів - з магнітною смугою й з вбудованою мікросхемою (chіp card - чиповая карта, smart card - смарт карта, "розумна" карта). Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну смужку, де записані дані необхідні для ідентифікації особистості власника картки при її використанні в банківських автоматах і електронних терміналах торговельних установ. Коли картка вставлена у відповідний зчитуючий пристрій, індивідуальні дані власника передаються по комунікаційних мережах для одержання дозволу на здійснення угоди. На картках великих міжнародних карткових асоціацій "Visa" і "Master Card" магнітна смуга має кілька доріжок для фіксації необхідних відомостей у закодованій формі. На одній з доріжок для фіксації необхідних відомостей у закодованій формі. На одній з доріжок записаний персональний ідентифікаційний номер - PIN (Personal Іdentіfіcatіon Number), що вводиться власником картки за допомогою спеціальної клавіатури при використанні їм банківських автоматів і терміналів POS. Набрані цифри зрівняються з PIN-кодом, записаним на смузі. У випадку їхньої розбіжності власникові дається можливість зробити ще кілька спроб набору PIN-коду. Потім картка вилучається або вертається власникові (єврокарта).
Картка з мікросхемою (chіp card, smart card) була винайдена у Франції в 1974 р. і одержала велике поширення в цій країні й закордоном. Вбудована в картку мікросхема (чіп) - є зберігачем інформації, що записується заздалегідь, а потім може обновлятися в момент здійснення угоди. Це розширює функціональні можливості картки й підвищує її надійність. На підставі записаних у чіпі відомостей угода по картці може здійснюватися в автономному режимі офф-лайн (off-lіne), тобто без безпосереднього зв'язка із центральним процесором банківської комп'ютерної системи в момент здійснення операції. Оскільки картка сама зберігає в пам'яті суму засобів, наявних на банківському рахунку, то авторизації тут не потрібно: якщо ліміт перевищений угода просто не відбудеться. Якщо ж сума операції менше суми ліміту, то в момент її здійснення сума вільного ліміту зі зменшена й записується новий залишок, що може бути використаний при наступній покупці. При внесенні грошей на рахунок ліміт відновлюється, про що робиться новий запис у мікросхемі. Інформаційні можливості смарт карт набагато ширше чим, у карток з магнітною смугою (8 тис. біт у порівнянні з 1 тис. біт, з можливістю наступного розширення в 24 рази). Крім того, достоїнством її є можливість оперативного відновлення даних у пам'яті мікропроцесора. Нарешті, важливим достоїнством картки є її більш висока надійність. Чіп має кілька ступенів захисту й підробити інформацію, записану в ньому, дуже важко або зовсім неможливо. Якщо картка украдена не належний власник захоче нею скористатися для одержання грошей в автоматі, то при неправильному введенні ПІН-коду чіп руйнується й картка не може бути використана. Смарт карти мають відносно високу вартість (в 5-7 разів вище в порівнянні з магнітною карткою). Крім того, їхнє введення в оборот у країнах, які з початку створення системи карткових розрахунків орієнтувалися на магнітні картки, утруднено. Там установлені десятки й сотні тисяч одиниць устаткування, не пристосованого для зчитування інформації з мікросхеми, а заміна цього устаткування на пристрої, сумісні зі смарт-картами, зажадала б великих капіталовкладень. Тому експерти не очікують швидкого впровадження смарт-карт у таких країнах як США, Канада, Бельгія і т.д., хоча експерименти по розробці міжнародного стандарту на ці картки проводяться найбільшими картковими асоціаціями миру.

Як скачати роботу?



Повна інформація про роботу

реферат "Пластикова картка: еволюція та види карток" з предмету "Гроші та кредит". Робота є оригінальною та абсолютно унікальною, тобто знайти її на інших ресурсах мережі Інтернет просто неможливо. Дата та час публікації: 25.09.2010 в 19:08. Автором даного матеріалу є Олег Вернадський. З моменту опублікування роботи її переглянуто 713 та скачано 36 раз(ів). Для ознайомлення з відгуками щодо роботи натисніть [перейти до коментарів]. По п'ятибальній шкалі користувачі порталу оцінили роботу в "5.0" балів.

Олег Вернадський...

Виконував дуже старанно, намагався детально розкрити всі пункти. Наш найвимогливіший викладач в університеті (Віктор Анатолійович) оцінив на 100 балів...


Подібні матеріали

Чи справді характеристика роботи відповідає її змісту? Прокоментуй...