1. Вступ.
2. Методи соціального впливу.
3. Моральне стимулювання.
4. Методи переконання.
5. Методи соціальної мотивації.
6. Соціально-психологічні типи керівництва.

Вступ

Соціологічні, чи соціально-психологічні методи представляють систему засобів соціального та психологічного впливу на виробничий колектив. До цієї групи методів можна віднести: методи соціального впливу, моральне стимулювання, методи переконання та мотивацію праці.
Використання методів даної групи передбачає насамперед здатність керівника підтримувати нормальні ділові стосунки в колективі, вміння визначити та поставити перед колективом мету та організувати його на вирішення поставлених завдань. При цьому і керівник виробництва, і всі працівники повинні бути однаково зацікавлені в підвищенні ефективності своєї діяльності. Саме цим і визначається той факт, що управління виробництвом здійснюється спільними зусиллями як керуючої, так і керованої систем. Разом з цим слід пам'ятати, що об'єктом управління є насамперед людська діяльність, що здійснюється за законами психології. Цільова функція соціально-психологічних методів полягає в тому, щоби, впливаючи певним чином на працівника, створити таку ситуацію, яка орієнтувала б його на максимальну реалізацію своїх потенційних можливостей та забезпечувала найвищу ефективність його діяльності.
Значна роль у вирішенні питань соціальнопсихологічних аспектів управління належить інженерній психології, психофізіології, психології праці. В межах інженерної психології та психофізіології вирішується проблема "техніка-людина", суть якої полягає в розробці вимог до техніки з точки зору забезпечення відповідності її параметрів психофізіологічним даним людини та раціонального розподілу функцій між людиною та різними автоматичними пристроями.
У вирішенні соціально-психологічних проблем управлінської праці — виборі та формуванні особистості керівника, методів та засобів психологічного впливу на виробничі колективи — велике значення мають соціальна психологія та психологія праці.
Об'єкти кожного рівня економіки — бригада, цех, підприємство — являють собою не тільки виробничі, але й складні соціальні системи. В процесі діяльності, що відповідає безпосередньому функціональному призначенню (випуск продукції, надання послуг, виконання будь-яких робіт взагалі) в цих системах здійснюється розширене відтворення всієї гами виробничих відносин, в тому числі і соціальних. Рівень організації та науково-технічний прогрес ще більше посилюють вплив соціальних факторів. Ефективність виробництва визначається не тільки техніко-економічними факторами, але й тими особистими стосунками, що пов'язують людей в процесі праці.
Управління сучасним виробництвом в оптимальному , режимі вимагає від керівника вивчення психологічних зв'язків між працівниками, що впливають на виробничу діяльність. Достатньо повна інформація щодо особистості працівника охоплює дані про психологічні властивості та якості працівника, що визначають його індивідуальність (стать, вік, тип нервової діяльності, здібності); дані про соціально зумовлені властивості працівника (освіта, професійна підготовка тощо); особливості поведінки, ціннісних орієнтацій, що формують спрямованість його провідних інтересів. Психологія особи така, що людина залежно від обставин одні і ті ж факти може витлумачити по-різному. Тому в керівництві виробничими колективами вагомого значення набуває розуміння соціальної психології працівника та вміння керувати нею, вибираючи правильно ті чи інші методи.