Вступ. 3
1. Докази і доказування у цивільному процесі…. 5
1.1. Поняття і класифікація доказів…. 5
1.2. Поняття та процес доказування… 8
2. Судові докази - форми і сутність….. 14
2.1. Показання свідків... 14
2.2. Письмові докази…. 17
2.3. Речові докази.. 21
2.4. Висновки експертів 23
3. Забезпечення доказів… 28
Висновки... 31
Список використаної літератури… 32

Вступ

Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об’єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього ст. 10 ЦПК покладає на суд обов’язок, зберігаючи об’єктивність і неупередженність, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Така діяльність відбувається в процесі судового розгляду справи в результаті здійснення судом і особами, які беруть участь у справі, доказування і пізнання в установленому цивільному процесуальному порядку. Виходячи з діалектичного розуміння пізнання як процесу відбиття в свідомості людини об’єктивної реальності, зовнішнього світу, природи і суспільства, пізнання в цивільному судочинстві – процес відбиття в свідомості суддів і осіб, які беруть участь у справі, обставин конкретної справи і доказів, що їх підтверджують та існують в об’єктивному світі. Пізнання складається з діалектичної єдності розумової і процесуальної діяльності суду і осіб, які беруть участь у справі, та яка відбувається в процесі подання, витребування, дослідження і оцінки матеріалів цивільної справи. Пізнавальна процесуальна діяльність складається з чотирьох частин (видів): доказування фактичних обставин, які з’ясовуються під час розгляду справи; встановлення судом деяких фактичних обставин під час розгляду справи шляхом безпосереднього спостерігання суддями в судовому засіданні; пізнання судом спірних правовідносин, прав і обов’язків сторін; пізнання, яке здійснюється вищестоящими суддями в процесі перевірки законності і обґрунтованості судового рішення у цивільній справі.
Об’єктом пізнання в цивільному судочинстві є матеріали справи, її обставини – фактичні і юридичні – та докази, на підставі яких вони встановлюються; метою пізнання – встановлення об’єктивної істини у справі; засобами пізнання – доказування і докази; процесуальна форма пізнання – судовий розгляд. А пізнавальна процесуальна діяльність (процес пізнання) виступає методом встановлення об’єктивної істини у справі, її фактичного і юридичного складу.
Об’єкт пізнання формується поступово. При прийнятті судом матеріалів справи до свого провадження вирисовуються тільки загальні контури, які в процесі розвитку судочинства розширюються і поглиблюються. Обставини і докази можуть носити суперечливий характер, взаємно виключати і доповнювати один одного, але важливо те, щоб по кожній обставині, яка підлягає доказуванню, було достатньо необхідних доказів для її всебічного, повного і об’єктивного з’ясування.
Отже, докази і доказування в цивільному судочинстві є невід’ємною частиною і процесуальним засобом пізнання у справі, її правильного вирішення.

Висновки

Для того щоб буде більш чітко провести межу між різними видами доказів за джерелом доказу, слід поділяти докази не тільки на особисті та речові, а й на отримані за допомогою технічних засобів і змішані. Це положення з урахуванням способу отримання доказу може певною мірою свідчити про їх юридичну вірогідність.
Так, до особистих доказів пропонується віднести: пояснення сторін; пояснення третіх осіб; пояснення представників; пояснення заявників та заінтересованих осіб; пояснення заявника та боржника; показання свідків; висновки експертів; письмові докази, якщо при їх формуванні не застосовувались технічні прилади комп’ютерної техніки.
До речових доказів необхідно відносити ті речі, доказове значення яких у цивільному процесі не залежить від певних технічних та інших наукових знань і які можуть бути досліджені судом для отримання інформації, що матиме значення для вирішення справи.
Докази, отримані за допомогою технічних засобів, пропонується виділити в самостійний вид через необхідність особливого ставлення до їх доказового значення.
До них можна віднести: звуко- і відеозапис; фотографії; інформацію отриману через Інтернет; комп’ютерні програми.
До змішаних відносяться ті докази, які неможливо без певного наближення віднести до певного виду.
Загалом слід розрізняти такі три загальноприйняті елементи предмету доказування: а) обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги (підстава позову); б) обставини, на яких відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстава заперечення); в) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі. А судові докази допомагають встановити ці обставини, що і є їх сутністю.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР 1.
2. Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 року
3. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 5:
4. Цивільне процесуальне законодавство України. Цивільний процесуальний кодекс України (прийнятий 18.03.2004 p.). Цивільний процесуальний кодекс України (прийнятий 18.07.1963 p.). Нормативно–правові акти, судова практика. – 544 с.
5. Белкин Р.С. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. М., изд. НОРМА, 1999.
6. Бурков И.В., Мурзиков А.В. Заключение эксперта как вид доказательств. – М.: «Транзит – Икс», - 2001г.
7. Васильев С.В. Гражданский процесс: Учебное пособие. - X.: ООО "Одиссей", 2006. - 512 с.
8. Годованець В. Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.
9. Елисейкин П. Ф. Предмет и принципы советского гражданского процессуального права. — Ярославль, 2004.
10. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. М.,1998.
11. Малышев К. Курс гражданского судопроизводства. — СПб., 1976.
12. Мамницкий.В.Ю. Краткий исторический очерк законодательства о состязательности // Актуальнеє вопросы правотворческой деятельности. — К., 2002.
13. Треушников М.К. Доказательства и доказывание в советском гражданском процессе. М., 1982.
14. Трусов А.И. Основы теории судебных доказательств. М., 2004.
15. Фурса С.Я., Цюра Т.В. Докази і доказування у цивільному процесі: Науково-практичний посібник. (Серія: Процесуальні науки) - К.: Видавець Фурса С.Я., КНТ, 2005.
16. Цивільно–процесуальний кодекс: науково–практичний коментар за станом на 10 травня 2002 року /В.І.Тертишніков. – Х.: Консул, 2002.–408 с.
17. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. В.В. Комарова. – Харків: Одіссей, 2001. – 816 с.
18. Чечот Д.М., Новиков Е.Ю. Судебные доказательства. В кн. Гражданский процесс. / Под ред. В.А. Мусина, М.А. Чечиной, Д.М. Чечота. - М.: Проспект, 1998. - С.177.
19. Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. - 696 с.
20. Шулекин В.М. Актуальные причины возникновения экспертных ошибок / https://www.univ.crimea.ua
21. Яблочков Т.М. Учебник гражданского судопроизводства. — Ярославль, 2000.