Вступ
Ціль роботи
1. Об’єктивні передумови зародження природоохоронного руху.
2. Становлення та основні етапи розвитку природо заповідної справи в Україні.
3. Хронологія формування основних категорій природно-заповідних територій та об’єктів в Україні.
4. Охорона флори та фауни – заповідна справа.
5. Природно-заповідний фонд України.
6. Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник та розташування.
7. Флора заповідника.
8. Фауна заповідника.
Висновки
Література

Ціль роботи

Ціллю роботи є вивчення ПЗФ України на прикладі природного заповідника „Ялтинського”

Вступ

Заповідники - зразки недоторканою, дикої природи - по праву іх називають природними лабораторіями. Вони особливо потрібні нам зараз, коли ми повинні зрозуміти напрями змін природного середовища під впливом діяльності людей і відшукати шлях найбільше дбайливого і розумного використання багатств. Такі зразки потрібно було вдумливо й уміло вибирати. І місця нашим заповідникам відшукували знавці природи. Вони віддали багато років життя справі створення заповідників і у них своє кохання до діла. Заповідники наші прекрасні, і викликають захоплення, і будь- кому доводиться бувати там. Основна роль заповідників у збереженні та відновленні рідкісних тварин, рослин, неповторних ландшафтів та інших заповідників природи. Завдяки діяльності заповідників деякі рідкісні тварини стали промисловими, вони дають нам зараз хутро, дає лікарську сировину та іншу цінну продукцію.

Висновок

Основне завдання заповідників полягає у найсуворішої охороні еталонів дикої природи відповідної зони і ландшафтів порівнювати і політичного аналізу тих змін, які вносить в природу людина. Необхідно пам’ятати, що збереження всіх видів тварин та рослин , які живуть землі, має важливе наукове і практичного значення. Це той дорогоцінний генетичний фонд, який може виявитися вкрай необхідним людству.
Оберігаючи лісові масиви, маючи водоохоронне, почвозахистне чи кліматичне значення, відновлюючи і кількість чисельність цінних тварин і птахів, а як і охороняючи місця линьки і зимівлі водоплавних птахів та нерестовища риб, заповідники виконують великі народногосподарські завдання. Заповідники стали резервуарами рідкісних тварин і рослин. Тільки завдяки заповідникам вдалося зберегти такі ендемічні і реліктові рослини, як фламінго, біла чапля, турач, зубр, кулан, плямистий олень, горал, бобер, хохуля, калан, котик і ще. Заповідниками вже досягнуто неабиякі успіхи відновлення чисельності та розширенню ареалу багатьох тварин , у минулому котрі стояли на межі знищення. У роки організації заповідників, їх завдання й напрям роботи часто визначалися як резерви особливо цінних тварин, охорона вивчення яких були центральним питанням. Наші потреби ростуть, і від природи ми беремо дедалі більше. Тому необхідно забезпечити заповнення природних ресурсів за принципом розширеного відтворення. У цьому і є головне завдання охорони навколишнього середовища сьогодні. Отже охорона природи з економічної погляду є управління на природні ресурси, що забезпечує їх розширене виробництво.

Література

1. БорейкоВ.Е.История заповедного дела в Украине.К.:1995,183с.
2. Генетические ресурсы растений и животных Украинской ССР. К.: Наукова думка,1986,209 с.
3. Дидух Я.П., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Карпатский государственный заповедник. Растительный мир. К.: Наукова думка,1982,150с.
4. Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”. Київ, 2000.
5. Заповедники Украины и Молдавии/Заповедники СССР. М.:Мысль,1987, 272с.
6. Особо охраняемые природные территории мира. М.:Агропромиздат,1985,312с.
7. Підоплічко І.Г., Федоренко А.П. Заповідники Української РСР. Київ, Урожай. 1967.
8. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення. Довідник. Київ. 1999. 240с.
9. Царик Л.П. Природні заповідні території. Тернопіль 1998. 60с.
10. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Дидух Я.П. Ялтинский горно-лесной государственній заповедник.К.:Наукова думка, 1980