Вступ……………………………………………………………………..
Розділ І. Фразеологізми
1.1. Поняття фразеологізму та його характерні риси………………..
1.2. Класифікація фразеологічних одиниць………………………….
Розділ II. Концепт
2.1. Поняття та опис концепту………………………………………..
2.2. Концепт „душа”…………………………………………………...
Розділ ІІІ. Концептуалізація "душа" і "серце" у фразеологізмах в німецькій мові
3.1. Класифікації фразеологічних одиниць німецької мови……….
3.2. Концепти „сердце” і „душа” у німецькій фразеології………….
Висновок…………………………………………………………………
Література………………………………………………………………..

Вступ

Впровадження в гуманітарні науки антропоцентричної парадигми, у рамках якої язикові явища розглядаються в тісному взаємозв'язку з людиною, його свідомістю і світорозумінням, визначило активне дослідження в різних галузях сучасної лінгвістики процесів концептуалізації і категоризації дійсності. Основною формою категоризації і головним засобом концептуалізації, як визнають учені, є концепт, що став предметом опису в працях закордонних і вітчизняних учених: Дж. Лакофа, Рлангакера, Р.Джекендофа, А.Вежбицької, С.А. Аскольдова, Д.С. Лихачова, Н.Д. Арутюнової, Ю.С. Степанова, Е.С. Кубрякової, А.П. Бабусина, З.Д. Попової, И.А. Стернина, В.В. Колесова, В.И. Карасика, С.Г. Воркачева й ін.
Незважаючи на активне вивчення природи концепту, методів його дослідження і способів репрезентацій, єдиний підхід до рішення проблеми концепту відсутній. Відсутність єдиної точки зору на проблему концепту зв'язано як з відносною новизною концептуальних досліджень, так і зі складністю, поліфункціональністю цієї ментальної сутності. Теорії концепту розробляються в когнітивній лінгвістиці (Дж. Лакоф Р. Джекендоф, Р. Лангакер, М. Джонсон, Е.С. Кубрякова, Н.Н. Болдирев, А.П. Бабусин і ін.), у психолінгвістиці (А.А. Леонтьев, А.А. Залевська й ін.), у лінгвокультурології (Ю.С. Степанов, Н.Д. Арутюнова, В.И. Карасик, Г.Г. Слишкін, С.Х. Ляпін, С.Г. Воркачов і ін.).
Актуальність дослідження язикової картини світу і її основного конструкта — концепту обумовлена тим, що в сучасній лінгвістиці переосмислюється роль мови в реальному процесі культуросозіданя.
Лінгвокультурологія розглядає мову в нерозривному зв'язку з культурою: у мові знаходять висвітлення ті риси позамовної дійсності, що представляються релевантними для носіїв відповідної культури.
Рішення питання про співвідношення мови і культури багато в чому зв'язано з пошуком універсальному і специфічного в сприйнятті дійсності носіями різних лінгвокультурних традицій. Одним з аспектів такого дослідження є аналіз концептів на матеріалі різносистемних мов, що буде сприяти виявленню етнічних особливостей менталітету різних народів.
До ключових концептів будь-якої мови відносяться концепти "серце" і "душу", що символізують центр людини - як біологічний, так і духовний і психологічний. Функціонування даних концептів у язиковій картині світу відбиває дуалістичність природи людини. Саме концепти "серце" і "душу" у найбільшій мері виражає антропоцентризм мови.
Усе сказане визначає актуальність теми моєї курсової роботи
Вибір як об'єкта дослідження концептів "серце" і"душу" не випадковий. Вони є одними з ключових концептів язикової картини світу. Дані концепти бере участь практично у всіх сферах людського життя, що доводиться їхнім функціонуванням у досліджуваних язикових картинах світу.
Ряд дослідників у своїх роботах торкаються окремі аспекти функціонування данніх концептів. Так, А. Вежбицька розглядає дані концепти, досліджуючи емоційні концепти. Е.Б. Яковенко в статті «Серце, душа, дух в німецькій мовній картині світу (досвід реконструкції концептів)» зіставляє концепт "серце" у німецькій мовній картині світу. З.Х. Бижева аналізує концепт "душу" поряд з іншими культурними концептами української мови.
Дослідження даних концептів у двох язикових картинах світу дозволить розширити уявлення про семантичне поле концепту "серце" і концепту "душу", виявити універсальному і специфічне у функціонуванні даних концептів у кожній з розглянутих язикових картинах світу.
Лінгвокультурологічний аналіз одного з ключових концептів - концепту "серце" дозволить глибше вивчити систему мислення, який володіють носії розглянутих мов. Подібні дослідження дозволяють наблизитися до рішення питання про вплив мови на світосприймання його носіїв: чи створює кожна мова через свою призму особливе бачення світу, або ж етнічна особливість мови нашаровується на універсальні логічні одиниці мов .
При звертанні до проблеми національно-культурної своєрідності фразеологізмів необхідно усвідомлювати, що на сьогоднішній день у науці існують трохи різних підходів до виявлення національно-культурної складових фразеологічних одиниць, що мають різну методологічну базу, різні методи дослідження, що відрізняються друг від друга ступенем охоплення фразеологічного матеріалу. На сучасному етапі, мова розглядається в широкому екзистенціальному і понятійному контексті буття людини. Дослідження фразеологізмів української і німецької мов може, відбувається тільки в загальнокультурному контексті минулого, сьогодення і майбутнього носіїв цих мов. Відносини минулого, сьогодення і майбутнього для дослідження фразеологізмів (обмежених дійсною темою) української і німецької мов визначаються тим, що сьогодення в культурі будується з майбутнього, із признання того, "як повинно бути".
Поза минулим, сьогодення і майбутнього це знання утримується в позачасовому стані сукупності усіх вже існуючих у культурі і мові кодів, а також тих, котрі ще можуть бути здійснені культурним середовищем. Тут можна згадати про лінгвокультурології, що орієнтує дослідження на співвідношення фразеологізмів і знаків культури, допомагає виявити специфічні елементи російського менталітету, а саме характеристики його нелінійності і психологічно тонкої чутливості. Фразеологізми відіграють роль у формуванні світорозуміння як окремої особистості, так язикового колективу. У цьому зв'язку дослідження фразеологізмів у значенні "образ людини" можуть допомогти визначити подальший напрямок розвитку культури народу і, є частиною науки лінгвострановедення.
Сукупне застосування лінгвострановедчеського, контрастивного, лінгвокультурологичного і когнітивного підходів може дати повну картину національно-культурних особливостей фразеологічної системи мови.
Кінець ХХ, початок ХХІ сторіччя ознаменований становленням і розвитком синтезованої області знання, що узагальнює і систематизує дані всієї сукупності наук, що вивчають людини - "людинознавства". Образ людини, його зовнішність і духовний світ - ядро кожної національної структури, системи її цінностей. Ці естетичні ціннісні представлення - результат нагромадження всіх людських знань і досвіду за весь період розвитку даної культури. Метою будь-якого дослідження, у кінцевому рахунку, є розширення свідомості людей у представленнях про світ, Космос, собі самих. За словами історика Германа Гесе: «..усяка наука, насамперед систематизація, упорядкування й у той же час спрощення, деяке переварювання для духу того, що неперетравлювано».