Головна » Реферати » Реферати 5 РєСѓСЂСЃ » РљСѓСЂСЃРѕРІС– роботи

Революція 1917р. в Україні. Утворення Центральної Ради (історія України)

Інформація про реферат

Повна інформація про роботу

курсова робота "Революція 1917р. в Україні. Утворення Центральної Ради (історія України)" з предмету "Курсові роботи" можна скачати безкоштовно. Теги роботи: України), 1917р., Революція, Центральної, ради, Утворення, Україні., (історія. Робота опублікована 03.02.2011 в 12:12 її автором (Сергій). З моменту опублікування роботи її переглянуто 241 та скачано 14 раз(ів). Коментарі щодо роботи залишили 0 відвідувачів. Для того, щоб оцінити роботу, натисніть на відповідну кількість зірочок

Коментар автора роботи

Сергій...

Роботу писав самостійно, детально розкрив тему в цілому, вимогливий викладач оцінив на 100 балів. Користуйтеся...



УВАГА! При копіюванні матеріалів роботи ссилка на цю сторінку обов'язкова
→ Показати код ссилки на цю сторінку

Які ще реферати можна знайти по цій темі?

Оцініть реферат


Р—РјС–СЃС‚

Вступ
1. Лютнева революція 1917 року та утворення Центральної Ради
2. Михайло Грушевський
Р’РёСЃРЅРѕРІРѕРє
Список літератури
Додаток

Вступ

Більш 10 років років існує наша нова держава. Однак Україна усе ще не знайшла якостей сучасної цивілізованої країни. Навряд чи не єдиною характерною рисою національного розвитку стала глибока криза, що охопила всі сфери життя. Основні джерела цієї кризи — відсутність державної стратегії, концептуальна безпорадність, невиразність політичної тактики побудови держави. Країна «утягується» у незалежність, не маючи адекватної сучасним реаліям політичної філософії.
Піраміда влади, Левіафан держави споруджуються в Україні поза зв'язком із традиціями національної государственніческой думки XX сторіччя, історичним і сучасним досвідом європейських демократій. Конструювання української держави здійснюється непублічними, келійними методами, у віддаленні від широкої громадськості. При цьому влади спираються головним чином на старий груповий, по суті, недержавний досвід, кланово-корпоративне розуміння національних інтересів.
На жаль, автори публікацій із проблем побудови держави, що з'явилися в Україні в останні роки, переважно доводять світовому співтовариству, українцям, а іноді і самим собі, історичну неминучість і значимість самого факту появи на політичній карті світу незалежної України. Такі книги і статті легко пізнавані навіть по стилістиці — вони перевантажені історико-філологічним романтизмом, урочисто-епічними інтонаціями. Держава в них сакралізується, превалює риторика самозвеличування. Такі поняття як цивільне суспільство, демократія, самоврядування, легітимність, права людини виявляються на периферії уваги. Але, чи можливо побудова держави на абстрактних обґрунтуваннях патриотичних почуттів, чи досить процвітати в демонстрації патріотизму у власному будинку і при цьому всякий раз терпіти невдачі в рішенні невідкладних внутрішніх проблем, у відстоюванні інтересів країни на міжнародній арені?
Протягом сторіччя основними засобами у визвольній боротьбі українців були пошуки зовнішніх союзників, підлагодження під чужі інтереси і геополітичні сценарії. Українській керівній еліті завжди бракувало здатності до об'єднання на основі програми завоювання незалежності і побудови держави, як бракували бажання й уміння усвідомити об'єктивні національні інтереси, зрозуміти суспільні чекання для того, щоб направити розвиток нації в русло нормальної, гідний людини життя.