Вступ 3
1. Ринок факторів виробництва 5
1.1. Особливості функціонування ринку факторів виробництва 5
1.2. Ринковий попит 6
1.3. Оптимальне поєднання ресурсів 8
2. Ринок праці в економічній системі 10
2.1. Функції ринку праці 10
2.2. Рівновага на досконалому ринку праці 12
2.3. Ринкова рівновага на недосконалому ринку праці 14
3. Рівновага на ринках капіталу 16
3.1. Ринок фінансового капіталу 16
3.2. Ринок капітальних активів 24
3.3. Ринок послуг капіталу 26
4. Ринок землі 31
4.1. Рента землі 31
4.2. Визначення ціни землі 35
Висновки 37
Список використаної літератури 39

Вступ

Під факторами виробництва розуміють всі види ресурсів, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг. Агреговано розрізняють:
– природні ресурси (земля, надра, водні і лісові ресурси);
– трудові ресурси (люди їх здатністю виробляти продукцію та послуги);
– засоби виробництва (виробничі будівлі, споруди, верстати обладнання сировина, матеріали та інші основні та оборотні фонди). Які називаються також інвестиційними ресурсами або виробничим капіталом);
– підприємницькі здібності людей до організації виробництва.
Відомо, що ринок праці охоплює різноманітні сфери та ланки суспільного виробництва. Він функціонує і в межах підприємства, і поза ним. До проблем ринку праці в межах підприємства відносять, зокрема, проблеми, пов'язані з організацією праці та заробітної плати, охороною праці, наймом і звільненням працівників, їхньою оцінкою та розвитком, дисципліною праці та плинністю кадрів і т. п. Частина з цих проблем, особливо визначення та диференціація трудових доходів, урегулювання трудових конфліктів, є предметом розгляду і на макрорівні. Їх можна вважати основними проблемами ринку праці, які цікавлять і роботодавців, і найманих працівників. Не менш важливими виявляються також проблеми інфраструктури, які виникають в умовах цивілізованого ринку праці, а саме: забезпечення зайнятості та скорочення безробіття, законодавче регулювання трудових відносин, соціальний захист, соціальне партнерство, включаючи колективно-договірне регулювання за участю профспілок, спілок роботодавців і держави, пенсійне забезпечення та ін.
Капітал і земля, включаючи природні ресурси, утворюють нетрудові фактори виробництва. Сучасна теорія нетрудових (матеріальних) факторів вироб
1 Див. Макконнелл К., Брю С. Зкономикс: Принципи, проблеми и политика. В 2-х томах. Пер. с англ. - Т.2. - М.: Республика, 1992, с.176.
ництва, за визнанням західних економістів1, дуже недосконала, а точніше -непослідовна. З самого зародження економічної науки серед вчених не існувало
єдиної думки щодо ролі капіталу і землі в нагромадженні багатства суспільства та походження нетрудових доходів - підприємницького прибутку, проценту і земельної ренти. Дискусії з цих проблем тривають.
Ці ринки мають дещо спільне з ринком праці, але є і значні відміни. Спільне полягає у тому, що капітал і земля можуть здаватися в оренду, тобто ресурси, які є власністю одних економічних суб'єктів, використовуються іншими суб'єктами тимчасово, подібно до того, як використовується наймана робоча сила. Але крім того їх можуть купувати і продавати як звичайні товари. У будь-якому випадку виникають проблеми, відсутні на ринку праці. Вони пов'язані з тим, що капітал і земля - товари довготривалого використання, тому в аналізі завжди необхідно враховувати фактор часу.
По суті, єдиного ринку капіталу немає, а є сукупність специфічних взаємопов'язаних ринків, які відображають рух різних функціональних форм капіталу. Тому для детального аналізу доцільно виділити три види ринків:
> ринок фінансового капіталу;
> ринок капітальних активів, або фізичного капіталу;
> ринок капітальних послуг, або орендний ринок.

Висновки

Хотите настоящего уюта на Вашей лоджии? Единственный возможный вариант - обшивка лоджий, после которой Вы даже сможете превратить эту комнату в зимний сад, летнюю оранжерею или, может быть, рабочий кабинет. Компания Вектран выполнит все пожелания относительно изменения Вашей будущей лоджии.
Рух товарів та послуг у здоровій економіці, орієнтованій на критерії ефективності і здатній до саморегулювання, відбувається на основі ринкових відносин. У ринковій економіці товар робоча сила купується і продається на ринку праці. Ринок праці - суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів. Процес становлення ринку праці в Україні супроводжується посиленням його сегментації. В соціально-економічній структурі працездатного населення відбуваються суттєві зрушення, які трансформують практично однорідну всезагальну зайнятість дореформеного періоду в сегментований ринок праці. Кожний сегмент як зайнятого, так і не зайнятого населення відрізняється специфікою свого соціального статусу, економічною поведінкою, гарантіями зайнятості, рівнем та стабільністю доходів, конкурентоспроможністю та захищеністю ринку праці.
В основі зрушень на ринку праці України лежить декілька процесів. В Україні на рубежі 90-х років почалися процеси формування багатоукладної економіки, створення нових організаційних форм, задіяння нових механізмів управління.
Розрізняють три ринки капіталу: ринок фінансового капіталу, ринок капітальних активів і ринок капітальних послуг. Капітал - благо тривалого користування, тому важливе значення в теорії ринку капіталу має фактор часу.
На ринку фінансового капіталу продають і купують цінні папери та грошові кредитні ресурси. Ціною позичкового капіталу виступає ставка проценту. Через ставку проценту ринок фінансового капіталу впливає на ринок капітальних активів, для прийняття рішень щодо інвестування застосовується лише реальна процентна ставка.
Ціна капітального активу визначається як сучасна дисконтована цінність потоку сьогоденних і майбутніх платежів, які очікує одержати власник активу протягом всього терміну його використання. Сучасна цінність потоку платежів - це сьогоднішнє значення суми грошей, яка може бути одержана в майбутньому. Фірмі доцільно інвестувати, коли чиста сучасна цінність перевищує інвестиційні витрати.
Ринок послуг капіталу - це орендний ринок. Ціна капітальних послуг - рентна оцінка капіталу - визначається як орендна плата. Мінімально прийнятна рентна оцінка капіталу - це орендна плата, яка дозволяє власнику капітального активу відшкодувати альтернативні витрати, пов'язані з володінням даним активом. її рівень визначається ціною капітального блага, реальною процентною ставкою і нормою амортизації.
Пропонування капітальних послуг у короткостроковому періоді відображає обмежений запас фізичного капіталу на даний період і зазвичай абсолютно нееластичне. Довгострокове пропонування капітальних послуг може бути абсолютно еластичним. Ціна капітального активу може коливатись залежно від змін витрат виробництва, і в довгостроковому періоді повинна бути рівною дисконтованій цінності і вартості його виробництва.
Особливості функціонування ринку землі пов'язані з тим, що загальні обсяги її пропонування не можна збільшити чи зменшити, зважаючи на підвищення або зниження ціни землі. її пропонування абсолютно нееластичне, тому ціна землі залежить лише від зміни попиту. Доход, одержаний від здачі землі в оренду, має рентну природу. Земельна рента - це регулярно одержуваний землевласником надлишковий дохід, який не пов'язаний з підприємницькою діяльністю. З точки зору орендарів - це необхідні витрати, які утримують дані ділянки землі від їх альтернативного використання.
Ціна землі як безстрокового активу - це капіталізована земельна рента. Ділянка продається за таку суму, яка у разі її альтернативного використання принесе доход, рівний земельній ренті.

Список використаної літератури

1. Базидевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцінська Н. Мікроекономіка: опорний конспект лекцій.- К.: Четверта хвиля, 1998.
2. Бочан І.О. Предмет і метод економічної теорії.- К: ІЗМН, 1997.
3. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 2003.
4. Базилінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: „Центр навчальної літератури”,
5. Економічн теорія: Макро- та мікроекономіка: Навчальний посібник/ За ред. З.Ватаманюка і С.Панчишина.- К.: Видавничий Дім “Альтенатива”, 2001р.
6. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навчальний посібник – Товариство ”Знання”, 2000р.
7. Кириленко В.І. Мікроекономіка. Київ: Таксон, 1998, с.334.
8. Комісарук М.П. “Мікроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 1999.
9. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 416 с.
10. Максимова В.Ф. Микроэкономика. Москва: Сомитэк, 1996, с.328.
11. Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. – М.: Республика, 1992
12. Пер. с англ. ІІ-го изд.. – М.: Республика, 1992
13. Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н.В. Мікроекономіка. Київ: КНЕУ,1999, с.208.
14. Нуреев Р.М. Курс микроэкономики. Москва: НОРМА – ИНФРА*М, 1998, с.572.
15. Огибин Ю.А. Микро-, макроэкономика. С-Пб.: Литера плюс, 1997, с.512.
16. Піндайк Р.С., Рубінфельд Д.Л. Мікроекономіка./ Пер. з анг. А.Олійника, Р.Сільського.- К:Основи, 1996р.
17. Рябикина А.А., Быкова Т.В. Основы микроэкономики. С-Пб., Лань, 1997, с.304.
18. Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 1999 с. 124-136.
19. Стасюк І.В., Лех Г.А.Мікроекономіка. Навчальний посібник для студентів економіки.Спец.- Львів, 1997р.
20. Семюельсон,Пол А., Нордгауз,Вільям Д. Мікроекономіка. Київ: Основи, 1998, с.676.
21. Ястремський О.І., Грищенко О.Г.Основи мікроекономіки: Підручник. К: Товаристо “Знання”, КОО, 1998р.