Вступ
1. Поняття покарання
2. Мета покарання
3. Історія виникнення і розвидку інституту звільнення від кримінальної відповідальності і покарання
4. Поняття інституту звільнення від карного покарання
5. Види звільнення від покарання по КК України
5.1. Умовно – дострокове звільнення від відбування покарання
5.2. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
5.3. Звільнення від покарання в зв'язку з хворобою
5.4. Звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до семи рокiв
5.5. Звiльнення вiд вiдбування покарання у зв'язку iз закiнченням строкiв давностi виконання обвинувального вироку
5.6. Амністія. помилування
5.7. Звільнення від покарання неповнолітніх
6. Інститут умовного осуду
Висновок.
Список використаної літератури

Вступ

Політика держави у боротьбі зі злочинністю передбачає комплекс заходів, серед яких головну роль виконують заходи соціального, економічного, політичного, правового, організаційного та культурно-виховного характеру. В системі цих заходів певне місце займає і покарання. Воно є необхідним засобом охорони суспільства від злочинних посягань. Виконання цієї ролі здійснюється як за допомогою погрози покаранням, яка існує в санкції кожної кримінально-правової норми, так і шляхом його реалізації, тобто примусового впливу на осіб, що вже вчинили злочини.
У літературі поширена думка, що покарання у боротьбі зі злочинністю виконує допоміжну роль. Це твердження потребує уточнення. Воно є вірним щодо системи заходів, які держава використовує для профілактики злочинів, зниження злочинності, усунення її причин та умов. На підтвердження цього слід зазначити, що гуманістичні ідеї Монтеск'є, Бекаріа та інших авторів про те, що навчений досвідом законодавець краще попередить злочин, ніж буде вимушений карати за нього, знайшли свій розвиток і підтвердження в науці кримінального права та практиці боротьби зі злочинністю. В зазначеному аспекті покарання дійсно відіграє допоміжну роль. Проте серед заходів державного реагування на вже вчинені злочини і осіб, що їх скоїли, покаранню надається дуже важливе значення. В ньому від імені держави виражається негативна оцінка вчиненого злочину і самого злочинця. Зменшення цієї ролі покарання суперечить його каральній і попереджувальній суті як найгострішого, найсуворішого заходу державного примушування, що застосовується за вироком суду до осіб, які вчинили злочини. Конституція України, кримінальне законодавство та практика його застосування переконують, що держава приділяє покаранню досить велике значення у виконанні свого обов'язку захищати суспільний лад, політичну та економічну системи, всі форми власності, права і свободи громадян, а так само правопорядок від злочинних посягань.
Нема сумніву в тім, що людина, притягнута до кримінальної відповідальності за зроблений єю злочин, підлягає осуду, і їй в необхідних, передбачених законом випадках повинне бути призначене покарання. Однак, навіть самому древньому карному законодавству був відомий, а кримінальні кодекси всіх сучасних держав передбачають ряд обставин, що усувають покарання. Подібне рішення питання аж ніяк не означає, що зроблене діяння втратило ознаки, властивому злочину, а обличчя, його що зробило, перестало бути небезпечним для навколишніх. У ряді випадків застосування до засудженого навіть самого незначного по вазі карного покарання виявляється через наявність яких-небудь фактичних чи кримінально – правових обставин неможливим або недоцільної. Наявність різних форм реалізації кримінальної відповідальності дозволило вітчизняному законодавцю передбачити систему таких обставин, що кореняться чи у фізичній неможливості, чи юридичної безцільності карного покарання, що обумовлюють необхідність інституту звільнення від карного покарання.
Нині діюче карне законодавство фіксує досить розвиту систему обставин, що погашають караність злочинного діяння, у силу чого стає можливим звільнення від карного покарання, під яким варто розуміти виражений в акті суду й обґрунтований їм відповідно до закону відмовлення від покладання на обличчя, притягнуте до кримінальної відповідальності, обов'язку (під умовою або безумовно) понести цілком або частково карне покарання за зроблений злочин.

Список використаної літератури

А. Нормативна література
- Конвенція про незастосовність терміну давнини до військових злочинів і злочинів проти людства від 26 листопада 1968 року. Міжнародне право. М. 1997
- Конституція України. - Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.
- Уголовное право Украины: Общая часть. Учебник Под ред. Клименко В. А., Мельника Н. И/ 448стр/ 2002
- Научно-практический комментарий к УК Украины от 5 апреля 2001 года/ Под редакцией Н.И.Мельника, Н.И.Хавронюка 1216стр/ 2002год
- Кримінально – виконавчий кодекс України Київ 2002 рік
- Виправно-трудовий кодекс Україны: (с изм. и доп. по состоянию на 1 дек. 1997 г.) ; Правила внутреннего распорядка исправительно-трудовых учреждений / Сост. А.Ф.Степанюк. - Харьков : Одиссей, 1997. - 160 с. - (Законы Украины). ISBN 966-7334-01-5 : 3.75.
- Кримінальний кодекс СРСР М. 1961
- Постанова Пленуму Верховного Суду СРСР від 19.10.71 № 9 «Про судову практику умовно дострокового звільнення засуджених від покарання і заміни неотбытой частини покарання більш м'яким».

Б. Спеціальна література
1. Астемпров З.А. Кримінальна відповідальність і покарання неповнолітніх. М., 1970.
2. Вырастайкин В. Умовно – дострокове звільнення – право, а не обов'язок суду. Російська юстиція. 1999.
3. Гаухман Л.Д. Колодин М.М. Максимов С.В. Карне право. Загальна частина. М., 1999. Головко Л.В. Звільнення від карного переслідування: співвідношення понять. Держава і право. 2000 № 6.
4. Єфімов М.А. Шкурко В.А. Удосконалювання кримінально – правових мір боротьби зі злочинністю. Мінськ. 1980.
5. Зельцов С.И. Звільнення від покарання і від його відбування. М. 1989.
6. Ісаєв И.А. Історія держави і права Росії. Повний курс лекцій. М., Юрист. 1994.
7. Иногамова – Хегай Л.В. Конкуренція норм звільнення від покарання. Держава і право. 2000, № 2.
8. Келина С.Г. Теоретичні питання звільнення від кримінальної відповідальності. М., 1974.
9. Коментар до Кримінально – процесуального кодексу СРСР. М., 1977.
10. Карпец И.И. Покарання. Соціальні, правові і кримінологічні проблеми. М.,1973.
11. Михлин А.С. Проблеми дострокового звільнення від відбування покарання. М., 1992.
12. Ткачевский Ю.М. Давнина в радянському карному праві. М., 1978.
13. Ткачевский Ю.М. Заміна покарання в процесі виконання. М., 1982.
16. Хрестоматiя з курсу "Кримiнально-виконавче право" / Упоряд.: Iваньков I.В. ; Держ. департамент України з питань виконання покарань ; Чернiг. юрид. уч-ще. - Донецьк : Донец. Меморiал, 2000. - 229 с.
17. Управлiння виховно-виправним процесом : Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. д-ра юрид. наук Пєтков, Валерiй Петрович(12.00.07) / Ун-т внутр. справ. - Х., 1998. - 40 с. Бiблiогр.: с. 37-40 (26 назв).