Вступ 4
1. Структура сучасної української економіки 6
2. Сучасні тенденції розвитку економики України та політика стабілізації 9
3. Структурні зміни в промисловості України за останні роки 12
4. Формування державної промислової політики 17
5. Структурні зміни в сільському господарстві
та харчової промисловості 21
Загальні висновки 23
Використана література 25

Вступ

Після трансформаційних процесів початку 90-х років Україна, яка спочатку вважалася однією з самих сильних пострадянських республік, у 1992 році скотилася у прірву економічної депресії, від якої ще й досі не отямилася. Що є причинами такого розвитку, який викликає розчарування? На початку 90-х років Україна, друга за величиною країна Європи за територією та з населенням понад 50 мільйонів, на думку усіх західних експертів, володіла надзвичайним потенціалом для розвитку. Найбільш цей потенціал був у сільському господарстві, для якого характерним є унікальне поєднання сприятливих кліматичних умов, високоякісних грунтів та близькості міжнародних ринків. Але також і промисловість пропонує недосліджені можливості. І справді, економіка, для якої взагалі характерний такий високих рівень кваліфікації робочої сили, повинна відігравати значну роль у міжнародному конкурентному середовищі і впевнено крокувати до успішної інтеграції у світову економіку.
Важливим для початку економічного зростання в будь-якій країні є запровадження широких структурних реформ. Структурні зміни, приватизація та цінова лібералізація є основою цього. Підприємства мають бути саме приватними та мати свободу розподіляти ресурси та випускати продукцію згідно зміни цінових стандартів. Останнє має відбивати наявні зміни у попиті, па також пропозиції, що вчасно вимагає поступу лібералізації торгівлі, рішень із випуску продукції та входження на ринок нових компаній.
Структурні реформи включають не лише приватизацію та цінову лібералізацію. Поліпшення розподілу ресурсів у межах та між секторами вимагає ефективних, добре працюючих ринків факторів та продуктів для того, щоб забезпечити підприємців та робітників відповідними стимулами. Конкуренція є центром у цьому процесі ринкового відбору. Основні джерела конкурентного тиску є міжнародна конкуренція, що впливає із лібералізації торгівлі, та внутрішня конкуренція, що, перш за все, походить від появи нових приватних фірм.
На додаток, для того, щоб ринки працювали нормально, вони мають підтримуватися інституційною інфраструктурою, що є належною для ринкової економіки. Це включає законодавчу базук, яка дозволяє проводити справедливий захист майнових прав та контрактів; низькі та прозорі адміністративні перепони на шляху входження нових підприємств у ринки та виходу із них (включаючи банкрутство) для тих виробників, що вже не здатні конкурувати, а також контролювати концентрацію ринкової сили через активну політику конкуренції. Рамки, у яких підприємства можуть реалізувати потенціал зростання країни, залежать, у значній мірі, від ефективності економічних інститутів.
Результати економічної діяльності в Україні відставали від результатів інших країн СНД. Україна була лише однією із двох країн у СНД, де виробництво продовжувало падати у 1997 році [9, 8]. Лише останні роки почалося хоча і невелике, але ж якесь зростання.
Що ж призвело до такого становища? Часто аргументують, що початкові умови в Україні біли більш несприятливі, ніж в інших країнах з перехідною економікою. Прихильники такого аргументу посилаються на досить високий рівень надмірної індустріалізації в Україні, порівняно з іншими країнами СНД. Значна частина промислового сектору була орієнтована на випуск військової продукції, до того ж, Україна має великий неефективний вугільний сектор. Таким чином, перед Україною, мабуть постало важче завдання на початку процесу, ніж в інших країнах, і його вплив все ще буде відчутним.
Тому особливо важливим питанням в сучасних умовах є питання щодо структурних змін в економіці країни як одного з вирішальних факторів стабілізації та економічного зростання.