Вступ 3
Розділ І. Теоретична частина 5
1.1. Поняття, процеси, типи та види пам'яті 5
1.2. Психологічні особливості та розвиток пізнавальних процесів в підлітковому віці
1.3. Проблеми розвитку пам’яті підлітків 15
Розділ ІІ. Практична частина 23
2.1. Характеристика методів дослідження 23
2.2. Гіпотеза, об’єкт, предмет та методика дослідження 24
2.3. Хід та результати дослідження 25
2.4. Висновки за результатами дослідження 26
Висновки 27
Список використаної літератури 29
Додаток 31

Вступ

Щоб піднятися на вищий ступінь розвитку, дитина має засвоїти знання про навколишній світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних навичок і вмінь. Все це пов'язано з роботою пам'яті. Якби людина не запам'ятовувала те що сприймала, переживала, робила, її психічний розвиток був би неможливий.
Пам'яттю з давніх-давен цікавилися філософи, психологи та фізіологи. Процеси пам’яті вивчали та досліджували у своїх працях видатні психологи: П.П.Блонський, Л.С.Виготський, Л.В.Занков, П.І.Зінченко, А.А.Смирнов, А.П.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, А.В.Петровський, А.Р.Лурія, В.О.Сухомлинський та ін.
Пам'ять в психології найчастіше визначається як здатність відтворювати в більшій чи меншій відповідності з оригіналом минулі події після зберігання їх впродовж певного часу.
Кілька років тому видатний сучасний математик і кібернетик фон Нейман зробив сенсаційне повідомлення. За його розрахунками виходило, що в принципі мозок людини може вмістити приблизно 100000000000000000000 одиниць інформації. В перекладі на загальноприйняту мову це означає – кожен з нас може запам'ятати всю інформацію, що знаходиться в мільйонах томів найбільшої у світі Бібліотеці імені Леніна.
Немає сумнівів, що мнемічні процеси (процеси пам'яті) займають центральне місце і в інтелектуальній сфері особистості, і в загальному психічному розвитку школяра.
Потрібно відмітити, що дослідження пам'яті людини відкриває доступ до таких галузей психіки, знання яких має виключне значення для вирішення багатьох практичних завдань. Так, наприклад, для педагога дуже важливо знати, як краще структурувати учбовий матеріал та в якій послідовності пропонувати його учням, щоб забезпечити високу якість засвоєння при мінімальних витратах часу. Але для вирішення цієї проблеми необхідно визначити закономірності організації інформації в пам'яті та її відтворення.
Отже, пам'ять – поняття багатозначне. З його не побутових, а наукових ознак – філософських, фізіологічних, психологічних – вчитель повинен виділити свій аспект їх розгляду – педагогічний, вирішальний у впливі на школяра при організації його складної учбової діяльності.
Головна та постійна турбота вчителя – озброювати учнів міцними знаннями, тобто у великому обсязі і надовго. Щоб школярі зберегли здоров'я та емоціональну стійкість, рівновагу, вчителю недостатньо знати тільки свій предмет і сучасну методику його викладання. Крім цього він повинен враховувати і відомості, що стосуються психіки та пам'яті учня. Спершу ті, що випливають вже з визначень безпосередньо пам'яті: будь-який вплив, що йде від вчителя, залишає відбиток в сфері почуттів, думок, пам'яті або рухів учня. Довгострокове зберігання потрібної інформації в його пам'яті можна організувати процесом навчання. При дотриманні певних умов сліди пам'яті оживають і набута школярами інформація (знання) виявляється, актуалізується.
Мета роботи – дослідження вікових особливостей пам'яті у підлітковому віці.
Задачі роботи:
- дослідити загальні питання щодо поняття, процесів та видів пам'яті;
- визначити психологічні особливості підліткового віку;
- визначити особливості розвитку пам'яті підлітків;
- провести емпіричне дослідження розвитку пам'яті підлітків;
- зробити висновки за результатами дослідження.
Об’єкт дослідження – процеси пам’яті у підлітковому віці.
Предмет дослідження – рівень смислової пам'яті.

Висновки

Підлітковий вік характеризується психологами як перехідний, складний, важкий, критичний і має найважливіше значення в становленні особи людини: розширюється об'єм діяльності, якісно міняється характер, закладаються основи свідомої поведінки, формуються етичні уявлення. Це важкий період психологічного дорослішання дитини. В ході бурхливого зростання і фізіологічної перебудови організму у підлітків може виникнути відчуття тривоги, підвищена збудливість, понижена самооцінка. Як спільні особливості цього віку наголошуються мінливість настроїв, емоційна нестійкість, несподівані переходи від веселості до смутку і песимізму.
У той же час спостерігається й підвищена стомлюваність підлітків. Втома зазвичай розвивається у двох фазах: у першій з'являється рухальне збентеження (нервова система вже не в змозі загальмувати небажані рухи); другу фазу характеризують сонливість, дрімота або, навпаки, сильне збудження. Це значною мірою пов'язане з тимчасовим пониженням у підлітків опору до втоми, яке розвивається під впливом статичного напруження.
До цього слід додати й відхилення, пов'язані з прискореним ростом. В основі їх лежать дві причини: перша – порушення роботи окремих органів і систем, друга – дефіцит різноманітних речовин, необхідних організмові, що інтенсивно розвивається і росте.
Розвиток пам'яті в цей період відбувається в тісному взаємозв'язку з розвитком мови i мислення. Провідною в перебігу процесів запам’ятовування i відтворення стає розумова дiяльнiсть, здійснювана мовними засобами. Її роль виявляється у розвитку свідомої цiлеспрямованостi запам’ятовування, у зростанні його продуктивності стосовно абстрактних знань, суджень i понять, виражених у словесній формі.
У розвитку пам'яті школярів виділяють таку характерну суперечність: з однієї сторони, вони свiдомiше використовують досконалiшi прийоми запам’ятовування, а з іншої – у них уповільнюється утворення нових зв'язків, їм доводиться при заучуванні матерiалу докладати більше зусиль. У школярів повiльнiше виробляються асоцiацiї за сумiжнiстю.
У підлітковому вiцi зазнають змін i уявлення, у формі яких здійснюється відтворення запам’ятованого. Поступово зменшується питома вага конкретних уявлень про явища природи, суспільства i людей, натомість з’являються узагальнені уявлення i поняття про них.
Змінюється у школярів спiввiдношення між мимовільним i довільним запам’ятовуванням.
Активiзацiя пізнавальної дiяльностi школяра, спрямованої на розв’язання різних видів пізнавальних задач, створює сприятливі умови для мимовільного запам’ятовування. Повнішому використанню його можливостей сприяє реалiзацiя учнями в їх учбовій дiяльностi настанови "спочатку зрозуміти, потім заучувати". Вона створює оптимальне спiввiдношення мимовільного й довільного запам’ятовування в набутті учнями знань, вмінь i навичок. Чим глибше розуміють учні те, що їм слід засвоїти, тим вища ефективність їх мимовільної пам'яті.
Однією з найвизначніших особливостей розвитку пам'яті в підлітковому віці є розвиток словесно-логічної пам'яті. У зв’язку з цим була висунута гіпотеза, що рівень смислової пам'яті в підлітків 15 років вище ніж в підлітків 13 років. Для дослідження була використана методика "Відтворення розповіді". Дослідження проводилось у двох групах по 10 досліджених 13 та 15 років відповідно. Результати дослідження підтвердили висунуту гіпотезу.

Список використаної літератури

1. Ананьев Б.Г. О методах современной психологии //Психодиагностические методы в комплексном лонгитюдном исследовании студентов. – Л.: ЛГУ, 1976. С.13-35.
2. Блонский П. Психологический анализ припоминания. –М.: Директмедиа Паблишинг, 2008.
3. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике – СПб.: Питер, 2002. – 528с.
4. Винославська В. Психологія. Навчальний посібник – Київ.: ІНКОС, 2005.
5. Выготский Л.С. Психология развития человека. – М.: Изд-во Смысл; Эксмо, 2005. – 1136 с.
6. Голубева Э.А. Индивидуальные особенности памяти человека (психофизиологическое исследование памяти). – М. 1980.
7. Заика Е.В. Комплекс упражнений для развития логической памяти учащихся // Вопр. психол. 1991. N6.
8. Зинченко П.И., Середа Г.К. (1964). Непроизвольная память и обучение // Сов. педагогика. 1964. № 12.
9. Лебедев А.Н. и др. Психофизиология. /Ред. Ю.И. Александров. – СПб.: "Питер". 2001.
10. Лурия А.Р. Письмо и речь. Нейролингвистические исследования. – М.: Академия, 2002 – 347 с.
11. Лурия А.Р. Язык и сознание./ Под редакцией Е. Д. Хомской. – М: Изд-во Моск. ун-та, 1979 – 320 с.
12. Ляудис В. Методика преподавания психологии. Учебное пособие. 3-е изд. испр. и доп. – М. Изд-во УРАО 2000. – 128 с.
13. Мышкин И.Ю., Лебедев А.Н., Майоров В.В. Психофизиологические методы изучения состояний. – Ярославль, 1988.
14. Немов Р.С. Психология: Учебник для студентов высших педагогических заведений. 3-е изд. – М.: Гуманит. изд. Центр. ВЛАДОС, 1998. – 632с.
15. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1987.
16. Психодиагностика: Учебник для вузов / Л.Ф. Бурлачук. – СПб.: Питер, 2003. – 351с.
17. Психология человека от рождения до смерти. – СПб.: Прайм – ЕВРОЗНАК, 2002. – 656с.
18. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи, – Питер, 2002. – 720 с.
19. Середа Г.К. (1967). Проблемы памяти и обучения. Вопросы психологии, – 1967, № 1, С. 115—126.
20. Ушинский К.Д. Собрание сочинений, – М., 1974.
21. Черемошкина Л.В. Психология памяти. – М.: Академия, 2002.
22. Чуприкова Н.И. Принцип дифференциации когнитивных структур в умственном развитии, обучение и интеллект // Вопросы психологии. 1990. №5, с. 31-39.