Освітній портал MyReferatik

Зміст

ВСТУП....
РОЗДІЛ 1. Поняття охорони таємниці банківської (БТ) в кримінальному процесі України..
1.1. Поняття таємниці банківської як терміну..
1.2. Охорона таємниці банківської у кримінальному процесі України..
Висновки до розділу 1.......
РОЗДІЛ 2. Кримінально-процесуальні способи отримання відомостей, що становлять таємницю банківську..
2.1. Вимагання інформації від банків, яка становить таємницю банківьску ……………………………………………………
2.2. Проведення процедури вилучення документів, що містять банківську таємницю.
2.3. Охорона банківської таємниці при проведенні деяких інших слідчих дій.......
2.4. Арешт на вклади обвинуваченого в банку.......
2.5. Надання кредитно-фінансовими установами органам досудового слідства інформації, що ставлять банківську таємницю .
Висновки до розділу 2......
РОЗДІЛ 3. Кримінально-процесуальні гарантії нерозголошення відомостей, які становлять таємницю банківську.....
3.1. Закритий судовий розгляд кримінальної справи...
3.2. Недопустимість розголошення даних досудового слідства та дізнання як гарантія охорони таємниці банківської...
Висновки до розділу 3......
ВИСНОВКИ.......

Уривки

Чтение книг - твой любимый способ занять свободное время? Отличные книги по доступным ценам ты можешь купить, заглянув в магазин книг Akonit-bookish. Отсутствие очереди, оперативность покупки книги, широкий ассортимент - вот преимущества покупки книг в интернет магазине.
Слово “таємниця” має давньоруське походження і спочатку вживалося в чоловічому роді – “тай” [195, c. 224]. В. Даль тлумачив слово “таємниця” так: “Хто чого не знає, те для нього таємниця; все приховане, невідоме, незнане” [32, c. 386]. Одне із визначень “таємниці” у Великому тлумачному словнику сучасної української мови звучить так: “те, що приховується від інших, відоме не всім, секрет” [21, c. 1227].
Таємниця властива всім сферам життя як один із елементів системи виживання. Людину зокрема та суспільство в цілому вона супроводжувала на всіх етапах їх розвитку. Стосовно індивідуума таємницею є все те, що він бажає приховати від інших.
Різні аспекти змісту та забезпечення банківської таємниці закріплені в багатьох нормативних документах чинного українського законодавства. Отже, невтручання в особисте життя означає, що особа наділяється правом самостійно контролювати інформацію про себе та не дозволяти іншим особам розголошувати відомості особистого характеру, крім випадків, передбачених законодавством України. Також забороняється і державі втручатися в особисте життя громадян без вмотивованого судового рішення.
Якщо говорити про реалізацію права громадян на невтручання в їх особисте життя в рамках кримінального судочинства, то основним уявляється питання про те, що ж важливіше – зберегти таємницю (але відмовитися від можливості розкрити злочин) чи шляхом примусу одержати інформацію, що становить приватний інтерес особи, яка сприятиме розкриттю, припиненню або попередженню злочину. Тобто виникає питання про те, чи повинна держава встати на захист приватного інтересу всупереч публічному або, навпаки, – віддати перевагу останньому.
Банківська таємниця отримала легальне визначення, був окреслений обсяг поняття банківської таємниці, встановлений механізм збереження та порядок її розкриття.
Крім легального визначення поняття банківської таємниці, в науці існують і інші визначення цього поняття, які формулюють в своїх працях науковці, з метою удосконалення нині існуючого. Аналізуючи ці визначення, можна стверджувати, що серед вчених ще не склалось єдиної точки зору стосовно загальної правової сутності поняття банківської таємниці.
Так, згідно з Банківською енциклопедією банківською таємницею є відомості, що не підлягають розголошенню. До них належать відомості про стан рахунків клієнтів та виконуваних операцій. Такі відомості можуть надаватись самим клієнтам, судовим, слідчим та фінансовим органам. Банківська таємниця є різновидом комерційної таємниці, яка полягає в тому, що фірми і банки приховують одне від одного відомості про операції з метою одержання вищих прибутків. Публікація балансів не виключає банківської таємниці, оскільки відомості звичайно даються взагалі, не розкриваючи конкретних операцій банків, їх зв’язків з клієнтурою [8, c. 22].
У Юридичній енциклопедії банківська таємниця визначається як інформація про операції, рахунки та вклади клієнтів і кореспондентів банку із спеціальним режимом використання. Носії такої інформації мають гриф таємності, оскільки вона є різновидом службової таємниці. Порядок користування відповідними відомостями регулюється Законом України “Про банки і банківську діяльність” та іншими законодавчими актами. Банківська таємниця охороняється законом, усі службовці банків зобов’язані її зберігати [202, c. 190–191].
М. Агарков під банківською таємницею розумів “обов’язок кредитної установи зберігати таємницю за операціями клієнтів” [1, c. 152].
На нашу думку, наведене визначення надто звужує обсяг поняття банківської таємниці, вказуючи в ньому про збереження інформації виключно по операціях клієнтів банку і таким чином, залишаючи за межами цього поняття інформацію по рахунках, вкладах клієнтів та угодах, які здійснюють клієнти банку.
І. Безклубий вважає, що “банківська таємниця – ...” [12, c. 19].
І. Бубнов має інше бачення: “Банківська таємниця визначається як підвид комерційної, що включає конфіденційні відомості, що належать банку. Однак практично банківську таємницю найчастіше розглядають як обов’язок банку (кредитної установи) зберігати таємницю по операціях клієнтів” [16, c. 9].
Л. Єфімова пропонує таке тлумачення поняття банківської таємниці: “це особливий правовий режим інформації про клієнтів, визначений законом, що став відомий банкові в силу здійснення ним банківської діяльності. Цей правовий режим зобов’язує банк не розголошувати отримані відомості, а також визначає порядок та умови надання банком зазначеної інформації третім особам без згоди своїх клієнтів” [37, c. 94].
Із наведеного тлумачення слідує, що банківська таємниця – це таке сполучення взаємодіючих між собою дозволів і заборон, що створюють особливу спрямованість регулювання інформації про клієнтів банку. Тобто банківською таємницею буде вважатися не сама інформація, а права і обов’язки визначеного кола суб’єктів із забезпечення її збереження та використання. Таке визначення не можна назвати вдалим, позаяк таємниця – це, перш за все, інформація.
Є. Карманов дещо по-іншому розуміє банківську таємницю. Він вважає, що “банківська таємниця – це ....” [52, c. 129].
В. Кротюк зазначає, що “банківська таємниця полягає в додержанні та збереженні інформації, яку банки та їх службовці одержують у процесі професійної діяльності стосовно економічної та особистої діяльності їх клієнтів.
На думку Д. Куршакова, “під банківською таємницею розуміється професійне зобов’язання банку тримати в найсуворішій таємниці всю інформацію, що відноситься до фінансових і особистих аспектів діяльності клієнтів і деяких третіх осіб за умови, що така інформація почерпнута в результаті нормального банківського обслуговування цих клієнтів” [80, c. 65].
В. Лопатін визначає банківську таємницю як самостійний об’єкт права, який є окремим видом конфіденційної інформації як інформації з обмеженим доступом [88, c. 47].
На нашу думку, це визначення повною мірою не відображає суть аналізованого поняття і не дає можливості зрозуміти, що являє собою і що включає в себе банківська таємниця. Крім того, конструювати поняття “банківська таємниця”, спираючись тільки на те, що це є конфіденційна інформація, видається не досить правильним.