Освітній портал MyReferatik

Уривки

Хочешь устроится на судно моряком? Надежный крюинг одессы компании V.Ships дает возможность профессионалам и молодым специалистам получать достойные их навыков и опыта работы контракты. Европейское качество предоставляемых услуг - главное преимущество V.Ships.
Одним із важливих факторів що мають вплив на процес формування та ефективний розвито земельних відносин є його нормативно-правове забезпечення. Головним направляючим в галузі управління земельними відносинами є земельне законодавство. Земельне законодавство регламентує земельне право. Земельне право – це самостійна галузь права, яка включає в себе систему норм, що регулюють земельні відносини з метою забезпечення науково обґрунтованого, раціонального використання і охорони земель, створення умов, підвищення їх ефективності, закріплення законності в області земельних відносин.
При управлінні земельними відносинами в державі правовою базою для його проведення є джерела земельного права.
Джерела права – це суспільні відносини, які є підставою для прийняття юридичних норм. Джерела – нормативно-правові акти компетентних органів з певними вимогами до регулювання суспільних відносин.
Джерелами земельного права є нормативно-правові акти органів державної влади та місцевого самоврядування, які містять загальнообов’язкові правові вимоги, норми, правила, що регулюють економічні та екологічні суспільні відносини у галузі використання та охорони земель і розраховані на багаторазове використання.
За юридичною силою джерела земельного права поділяються на закони та підзаконні нормативні акти. Закони мають вищу юридичну силу. Всі інші нормативні акти видаються на основі та з метою розвитку законів і звуться підзаконними актами.
За предметом регулювання джерела поділяються на загальні та спеціальні. Загальні характеризуються широким предметом регулювання (Конституція України, закон «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року і інші). Спеціальні – це спеціалізовані акти, присвячені питанням використання і охорони земель (закони «Про плату за землю», «Про оренду землі», «Про землеустрій». Безпосередніми джерелами регулювання є постанови верховної раде України.
Наступним джерелом права є укази та розпорядження президента України, пов’язані з системою джерел земельного права. Вони обов’язкові для використання на всій території нашої країни. Ці укази не повинні суперечити Конституції України та законам. Укази можна поділити на звичайні та надзвичайні. Звичайні – приймаються відповідно Конституції України (ст. 106). Надзвичайні – це укази, видані відповідно до перехідних положень Конституції України.
Основний обсяг земельно-правових норм міститься у постановах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України – вищого органу в системі органів виконавчої влади. Він приймає нормативно-правові акти на підставі й на виконання Конституції, законів, указів та розпоряджень Президента , що е обов’язковими для виконання.
До джерел земельного права відносять нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які обов’язкові для виконання у межах відповідної галузі. Центральним органом виконавчої влади в галузі використання та охорони земель є Державний комітет України із земельних ресурсів (Держкомзем). Він розробляє та затверджує інструкції та правила міжгалузевого значення.
Міжвідомчою компетенцією володіє міністерство екології та природних ре-сурсів України (Мінекоресурсів). Це міністерство реалізує державну політику в галузі екології, раціонального використання, відтворення природних ресурсів, захисту населення та природного середовища від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки на об’єктах всіх форм власності. Чинне законодавство надає широкі можливості місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин. Акти органів місцевого самоврядування є джерелами земельного права у тих випадках, коли вони мають нормативний характер, тобто видані у межах компетенції цих органів і встановлюють загальні правила поведінки, яких треба дотримувати на відповідній території.
Міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди і двосторонні договори також відносяться до джерел регулювання земельних відносин.
На даному етапі земельної реформи, яка з реформуванням власності знач-ною мірою перетворюється на реформу землевпорядну та кадастрову, необхідно розглядати землю як обмежений, підданий деградації природний ресурс, без раціонального використання якого неможливий подальший економічний і соціальний розвиток суспільства. Тому правові проблеми раціонального використання землі, посилюючись, набувають загального характеру, стають предметом наукового дослідження і центром уваги українського суспільства.