Головна » Реферати » Каталог студентських рефератів » Інші реферати

Безпека життєдіяльності



Зміст

Канализация. Системы канализации (внутренняя и наружная). Качественные безнапорная канализация и ливневая канализации.

1. Екстремальні ситуації як ситуації багатофакторних небезпек. Типові моделі небезпек людський фактор у формуванні ситуацій. 2
2. Механічні фактори - причини виникнення, способи попередження їх негативного впливу. 10
3.Відповідність техніко-технологічних засобів вимогам і можливостям людини. 17
4. Економічні, природні, соціальні загрози та ризик. 18
5. Перша медична допомога при серцевому нападі, задусі, непритомності. 19

1. Екстремальні ситуації як ситуації багатофакторних небезпек. Типові моделі небезпек людський фактор у формуванні ситуацій.
Під Екстремальними ситуаціями найчастіше розуміють надзвичайні ситуації.
Основними характерними ознаками екстремальних станів людського організму спочатку є занепокоєння, різні страхи, сильні болі, підвищення загальної рухової збудливості, перенапруга функцій нервової системи й всіх органів. Потім наступає гальмування, порушуються функції всіх систем організму (кровообіг, подих і т.д.), розвиваються гіпоксія, гіпотонія або гіпертонія, які можуть ускладнюватися тромбозами, емболією, інсультом і т.д.
По походженню відомо більше 20 видів коми. Вона може виникати при сонячному ударі, при отруєннях продуктами, ліками, алкоголем і т.д. Причини їх різні, механізм один. Непритомності більше короткострокові, чим грудки, і виникають при сильному хвилюванні, переляку, різанням болю, перевтомі, у результаті довгого перебування в задушливому приміщенні. Непритомності бувають у підлітків у період гормональної перебудови й у дорослих людей у клімактеричний період ( 50-літній вік) при підвищенні чутливості судинного тонусу до різних впливів. Раптове порушення ритму серця також може викликати непритомність. Перед цим людина почуває слабість, нудоту, потемніння в очах, виступ холодного поту, погіршення слуху й зору. Людина при цьому блідне, пульс слабшає.
Гіпоксія може бути не тільки внаслідок порушення зовнішнього подиху, але й при різких порушеннях функції кровообігу, кровотворення, отруєннях тканевими отрутами. Асфіксія як окремий випадок гіпоксії може виникати від різних причин (при дифтерії, правці, спазмах голосової щілини, внаслідок западіння мови, у потопаючих, при отруєннях). Після повного припинення подиху при асфіксії серце продовжує битися ще протягом 6-8 мін., тому при наданні швидкої першої медичної допомоги можна повернути потерпілого до життя.
Що стосується стресу (дослівно «перенапруга»), те виділяють три стадії його розвитку: тривога, резистентність, виснаження. Можна виділити й види стресу: нервово-емоційний, м'язовий, операційний, гипероксический, иммобилизационний та ін.
Визначено відсотки настання смерті після шоку, зокрема, механічна травма в 0,5% випадків ускладнюється шоком, імовірність смерті, від якого становить у середньому 30-40%.
Крім екстремальних факторів, викликаних екзогенним походженням (зовнішніми причинами), існують і внутрішні причини, здатні викликати екстремальний стан. Приміром, епілепсія, гіпертонічна хвороба, що часто мають спадкоємне походження. Зареєстровано випадок миттєвої смерті від анафилактического шоку при повторному впливі лише заходу пеніциліну, медсестрою знову був узятий шприц після тільки що зробленої ін'єкції. Зустрічаються люди з дуже підвищеною чутливістю шкіри), сонячні промені можуть викликати у хворого важкий стан). А нейлонові сорочки, капронові панчохи, носки, рукавички можуть викликати висипка на шкірі, сверблячка, сильне подразнення. До внутрішніх факторів, що викликають екстремум, можна віднести й порушення нейроендокринной системи. Наприклад, у людини, що испитали сильний біль від бормашини, наступного разу тільки при її виді можуть відновити болючі відчуття й розвитися екстремальний стан.
У виникненні й розвитку різних екстремальних станів певну роль грають ті або інші сезони року або навіть час доби. Кровотечі, грудки частіше спостерігаються вдень, після важкої фізичної роботи, прийому жирної їжі, важких
хвилювань, переживань. На планеті є території, де людин перебуває постійно в екстремальному стані й де може існувати лише при наявності спеціальних систем життєзабезпечення (в умовах Заполярья, наприклад).
Специфічні відповідні реакції людського організму на механічні ушкодження на клітинному рівні проявляються у вигляді порушення цілісності тканин, кліток, міжклітинних структур. Для хімічних факторів, що ушкоджують, це ингибирование активності ферментів, для термічних ушкоджень - коагуляція й денатурація белково-ліпідних структур кліток, при радіаційних ушкодженнях - різке порушення окисних і інших процесів в ушкодженій клітці. Проти цього виду впливів організм виробляє В-Лімфоцитами специфічні антитіла. Спостерігаються й неспецифічні захисні реакції організму (підвищення фагоцитарної активності лейкоцитів і т.д.). Причому чим вище коштують живі організми на еволюційних сходах, тим сильніше в них виражені первісні захисні реакції.
Але все це пов'язане з витратою величезної кількості енергії. Давно замічено, що живі організми в стані «спячки» легше переносять екстремальні умови (сильний холод, зневоднювання, голод, підвищену радіацію й т.д.). Людина навіть у стані
звичайного сну й те більше стійок до різних негативних факторів (до тої ж радіації). Тому рослини намагаються пересаджувати або пізньою осінню або провесною.
Відповідна реакція нервової системи на екстремальні умови виражається у втраті свідомості й входженні в шоковий стан, що деякими вченими розглядається як парабіоз. Він може носити як місцевий, так і загальний характер. Причому в новонароджених і молодих тварин чутливість більше висока й вони менш стійкі до екстремальних впливів. У статевозрілих і дорослих особин стійкість (резистентність) проти механічних травм підвищується. Для людини така реакція також характерна.
Ендокринна система при екстремальних станах змінює гуморальне тло організму. У людини при будь-якій екстремальній ситуації виробляється адреналін, надходячи в кров. У мозковому шарі надпочечников поряд з адреналіном виробляється й норадреналин, що вважається медіатором гніву, злості, ненависті. Він викликає розширення поверхневих посудин - особа й шия червоніють, а от адреналін, звужуючи посудини, викликає збліднення шкіри.
Під впливом екстремальних факторів різко підвищується артеріальний тиск, але такий захист організму може привести до інсультів. Установлено, що застосування лимфогонних засобів сприяє швидкому звільненню від токсичних продуктів.
В екстремальних ситуаціях відбувається порушення подиху, його різке гноблення (у стані непритомності, отруєння алкоголем і т.д.).
Травна система реагує на екстремум відсутністю акту ковтання (дисфагия), порушенням секреторної, моторної й іншої функцій шлунка й кишечника. Наприклад, виразкова хвороба шлунка й 12-перстной кишки є хворобою всього організму при постійному стресі. Моторна функція кишечника різко підсилюється, веде до диарее - захист виражається в спробі швидше видалити з організму токсичні речовини - метаболіти. Порушення функції печінки можуть привести до печіночної коми, підшлункової залози - до діабетичної коми, бруньок - до розвитку уремічної коми й т.д. При будь-якій екстремальній ситуації порушується функція видільної системи.
Обмінні процеси при екстремуме спочатку підсилюються (особливо вуглеводний обмін), але надалі починають переважати катаболические процеси. Починається виснаження гликогенних запасів, підвищується потреба в кисні, з'являється дефіцит енергії.
3. ПРОГНОЗУВАННЯ Й ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СТАНІВ
У цей час людин усе ще не може з великою точністю пророкувати настання повеней, зсувів і селів, небезпека появи величезних хвиль цунамі,
виникнення пожеж та ін. Людина, як правило, бореться з наслідками стихійних лих, а не із самими природними факторами, їх зухвалими.
Людина може підвищити опірність організму до многим несприятливих факторів, і експерименти це підтвердили: попереднє введення дибазолу, вітаміну В-12, препаратів женьшеню, китайського лимоннику, елеутерококу, солей і з'єднань ряду мікроелементів цьому сприяє.
Необхідно по можливості запобігати настання екстремальної ситуації, проводячи профілактику. Так, предкоматозное стан може тривати до 2-3 годин - отут треба швидко надати терапевтичну допомогу, зупинити розвиток процесу. Затримка з хірургічною допомогою при травмах кінцівок на 4-6 годин веде до гангрени й ампутації. В екстремальних ситуаціях серед не одержали протягом години першої медичної допомоги вмирають 40%, через 3 години - уже 60%, а через 6 годин - уже 95% потерпілих. Кожні 20 з 100 загиблих при нещасних випадках і катастрофах могли бути врятовані при наданні своєчасної допомоги.
Які ж перші дії повинні бути при наданні медичної допомоги постраждалої? При впливі хімічних речовин необхідний захист у вигляді протигаза й інших засобів, при іонізуючій радіації - дезактивація, при компресійному шоку - звільнення організму від тиску (попередньо подбати про нерозповсюдження гангрени на весь організм), при гострій променевій хворобі - евакуація із зараженої ділянки й дезактивація, при сонячному й тепловому удару? - поліпшення кровопостачання мозку, при відмороженнях - обережний масаж органі! і повільне їхнє зігрівання. При втраті свідомості ліки й живильні засобів;
уводять парентерально або допомогою живильних клізм. Якщо артеріальний тиск різко зростає або падає треба застосовувати депрессорние засобу. При поразці черевної порожнини застосовую холинолитики, при ушкодженнях грудної клітки - адре політики. У багатьох випадку потрібне введення антимікробних засобів. При застої крові в малому колі кровообігу, погрозі набряку легкі? при збільшенні обсягу печінки і її хворобливості потрібне кровопускання в кількості 300-400 мл. Ефективні й відволікаючі засоби грілки до кінцівок, гірчичники. Відразу ж після кровопускання необхідні серцеві гликозиди, сечогінні засоби. Гостра судинна недостатність знімається сильними прессорними амінами (норадренали мезатон). При інфаркті міокарда треба спочатку зняти болючий синдром, а потім застосувати судинорозширювальні засоби, антикоагулянти сильні швидкодіючі кардиоактивние препарати, стероидние гормони. Багато гормонів ендокринних залоз підвищують опірність організму.

4. Фактори виживання
Існує ряд причин об'єктивного й суб'єктивного характеру, що сприяють або перешкоджають життєдіяльності людини в умовах автономного існування в екстремальній ситуації, які звуться факторів виживання. Вони об'єднані по ряду подібних ознак в 4 групи: антропологічні, природно-средовие, матеріально-технічні й «екологічні».
1-я група охоплює фактори, що характеризують стан здоров'я людини, сталість його внутрішнього середовища (гомеостаз), резервні можливості організму. До цієї групи ставляться: психологічна підготовленість, воля до життя, морально-вольові якості, активно-перетворювальна діяльність, від якої залежить перевага позитивних або негативних емоцій, а також навченість діям в умовах автономного існування.
Успішний результат автономного існування багато в чому залежить від психофізіологічних якостей людини: волі, рішучості, зібраності, винахідливості, фізичній підготовленості, витривалості, психо-емоційної стійкості. Але, як показує досвід, тільки ці якості часом не рятують людини в екстремальній ситуації й люди гинуть від спеки й спраги в трьох кроках від джерела води або від голоду в лісі, де повно дичини й лісових ягід, замерзають у тундрі, не вміючи побудувати вкриття зі снігу або гинуть від укусу отрутних комах, змій, не вміючи надати першу медичну допомогу при такій ситуації.
Тому основа успіху в боротьбі за життя в екстремальній обстановці - це вміння виживати. Що це таке?
Під виживанням розуміють активні доцільні дії, спрямовані на збереження життя, здоров'я й працездатності в умовах автономного існування. Ці дії полягають у подоланні стресів, прояві спритності, винахідливості, в ефективному використанні аварійного спорядження й підручних засобів для захисту від несприятливого впливу факторів природного середовища й забезпеченні організму водою і їжею.
Людина може й повинен зберегти життя й здоров'я в найсуворіших природних умовах, якщо він зможе скористатися всім тим, що дає навколишнє середовище. Але це досягається при наявності певних теоретичних знань і практичних навичок.
Непідготовлена людина перебуває в постійній тривожній напрузі, тому що не знає, звідки чекати небезпека, а якщо й знає, то не здатний правильно оцінити ступінь небезпеки. Такий стан може тривати від мінути до багатьох доби, і чим менш обізнана людина про умови, у яких він виявився волею случаючи, тим воно триваліше. Таким чином, не менш важливе завдання навчання - це морально-психологічна підготовка людини до подолання можливої екстремальної ситуації, умінню правильно оцінювати сформовану обстановку й приймати адекватні рішення, підвищення його емоційно-вольової стійкості.
2-я група охоплює фактори природного середовища: температура й вологість повітря, сонячна радіація, опади, рівень атмосферного тиску, вітер і ін. До них варто також віднести рельєф місцевості, джерела води, флору й фауну, фотоперіодизм (полярні день і ніч), коливання магнітного поля Землі й ін. Ці фактори істотно впливають на діяльність людини в умовах автономного існування. Часто вони виявляються екстремальними, тобто «на грані, що впливають на організм, переносимости й можуть викликати порушення функціональної діяльності організму, поставивши його на грань катастрофи».
Досвід показує, що люди здатні переносити навіть найсуворіші природні умови протягом тривалого часу. Але людина, уперше й випадково потрапила в такі умови, набагато менш пристосована до існування в незнайомих умовах, чим постійні мешканці цього середовища. Тому чим жорсткіше умови зовнішнього середовища, тим коротше строки автономного існування, тим більшої напруги вимагає боротьба із природою.
3-я група поєднує фактори, що забезпечують захисні функції, що сприяють нормальної життєдіяльності людей в умовах їхнього автономного існування - одяг, аварійний спорядження, засоби сигналізації й зв'язку, добування води, аварійні плавальні засоби й інші підручні засоби, використовувані для різних цілей, що забезпечують виживання.
4-я група - це фактори, що виникають у результаті взаємодії людини з навколишнім середовищем. До них ставляться термічні поразки, гірська хвороба, природно-осередкові інфекції, отруєння рослинними й тваринними отрутами, укуси отрутних комах і тварин, травми й т.п. До екологічних факторів також можна віднести: холод, жару, голод, спрагу, перевтому, самітність, фізичний біль, страх. Ці фактори здобувають особливе значення при певних обставинах. Ступінь несприятливого впливу таких стрессорних факторів настільки висока, що веде до розвитку стресового стану. Тому їх називають ще стрессорами виживання.
- По масштабі поширення НС підрозділяються на:
1) локальні (обмежені одним об'єктом народного господарства);
2) місцеві (у межах населеного пункту, міста, області)
3) регіональні (у межах декількох областей);
4) національні(охоплюють кілька економічних районів, республік);
5) глобальні (наслідку виходять за межі країни).

2. Механічні фактори - причини виникнення, способи попередження їх негативного впливу.
До механічних факторів відносять шум, вібрацію й подібні фактори.
Вплив шуму на організм людини.
Шум, вібрація й ультразвук являють собою коливання матеріальних часток газу, рідини або твердого тіла. Виробничі процеси часто супроводжуються значним шумом, вібрацією й струсами, які негативно впливають на здоров'я й можуть викликати професійні захворювання.
Слуховий апарат людини має неоднакову чутливість до звуків різної частоти, а саме - найбільшою чутливістю на середніх і високих частотах ( 800-4000 Гц) і найменшої - на низькі ( 20-100 Гц). Рівні гучності виміряються у фонах. На частоті 1000 Гц рівні гучності прийняті рівними рівню звукового тиску. По характері спектра шуму підрозділяються на :
широкополосні : спектр більше однієї октави (октава, коли f(н) відрізняється від f(к) в 2 рази).
тональні - чується один тон або трохи.
За часом шуми підрозділяються на постійні (рівень за 8 час. раб. день змінюється не більше 5 діб).
Непостійні (рівень міняється за 8 час. раб.дня не менш 5 діб).
Непостійні діляться : коливні в часі - постійно змінюються за часом; переривчасті - різко перериваються з інтервалом 1 с. і більше; імпульсні - сигнали із тривалістю менш 1 с.
Усяке зростання шуму над порогом чутності збільшує мускульну напругу, а це підвищує витрата м'язової енергії.
Під впливом шуму притупляється гострота зору, змінюються ритми подиху й серцевої діяльності, наступає зниження працездатності, ослаблення уваги. Крім того, шум викликає підвищені дразливість .
Тональний (переважає певний шум тон) і імпульсний (переривчастий) шуми більше шкідливі для здоров'я людини, чим широкополосний шум. Тривалість впливу шуму приводить до глухоти, особливо з перевищенням рівня 85-90 діб і в першу чергу знижується чутливість на високих частотах.
Міри боротьби із шумом.
Для зменшення рівня шуму застосовуються технічні, будівельно-акустичні й організаційні заходи, а також засоби індивідуального захисту. До цих мір відносяться :
1.Придушення шуму в джерелах
а)заміна ударних взаємодій деталей ненаголошеними;
б)заміна зворотно-поступальних рухів обертальними;
в)створення форм деталей, плавно обтічних повітрям;
г)заміна підшипників кочення підшипниками ковзання;
д)заміна штампування пресуванням;
е)клепку - зварюванням;
ж)обрубку - різанням;
з)заміняти прямозубі шестірні на косозубі, шевронні;
и)підвищувати клас точності обробки деталей, шестірень;
к)заміняти зубчасті й ланцюгові передачі клиноремінними або зубчасто-ремінними;
л)застосовувати примусове змазування тертьових поверхонь;
м)застосування "малошумящих" матеріалів (капронові, текстолітові - менш гучні);
н)статичне й динамічне балансування деталей;
о)застосування глушителів шуму, звукоізолюючих кожухів.

2.Попередження поширення шуму - звукоізоляція й звукопоглинання.
При звукоізоляції зменшується рівень шуму, що поширюється за рахунок коливання перешкоди. Для звукоізоляції застосовуються щільні, тверді, масивні перегородки. При цьому ослаблення залежить від маси перегородки, а не від її матеріалу. Більше ослаблення досягається при шаруватих перегородках, з повітряними проміжками між шарами.
При звукопоглинанні звук послабляється за рахунок поглинання звукової енергії в порах матеріалу перегородки (повсть, вата, пемза). Поряд з пористими матеріалами для звукопоглинання застосовуються спеціальні мастики, якими покриваються перегородки й окремі частини машин.
3.Будівельні й організаційні міри :
а)збільшення відстані від джерела шуму - концентрація цехів з більшим рівнем шуму й видалення їх від інших виробничих приміщень.
Тому що інтенсивність шуму в приміщеннях залежить не тільки від прямого, але й від відбитого звуку, що може бути зменшені за рахунок збільшення площі звукопоглинання приміщення, тобто необхідно застосовувати :
б)покриття внутрішніх поверхонь приміщення звуковбирними облицюваннями;
в)розміщення в приміщеннях штучних звукопоглиначі (об'ємні тіла, заповнені звуковбирним матеріалом і підвішені до стелі);
г)закриття машин звукоізоляційними кожухами;
д)пристрій екранів (з покриттям їхніми звукоізолюючими матеріалами) між машиною й робочим місцем;
е)пристрій звукоізольованих машин;
ж)раціональний режим праці й відпочинку;
з)скорочення часу знаходження в шумових умовах;
и)контроль рівнів шуму на робочих місцях.
Як звуковбирний матеріал застосовують ультратонке скловолокно, капронове волокно, мінеральну вату, дерев’яноволокнисті та мінераловатні плити, пористий полівінілхлорид і ін. Товщина облицювань становить 20-200 мм. У низьких приміщеннях облицьовують тільки стелю, тому що стіни в них практично не впливають на відбиття звуку, а у високих і витягнутих приміщеннях - облицьовують як стіни, так і стелю. При деяких виробничих процесах, наприклад, як клепка, обрубання, штампування, зачищення важко або неможливо ефективно знизити шум.
.Індивідуальні засоби захисту від шуму.
У випадку неможливості зниження шуму до нормативного вищевказаними методами застосовуються засоби індивідуального захисту - протишуми. Протишуми підрозділяються на три типи :
- навушники, що закривають вушну раковину;
- вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий канал (пробка);
- шоломи, що закривають частину голови й вушну раковину .
Навушники по способі кріплення на голові підрозділяються на :
незалежні (з оголів’ям);
убудовані в головний убір (каски, шоломи, косинки) або інший захисний пристрій (респіратор, окуляри, щитки й т.п.).
Вкладиші (м'які тампони з ультратонкого волокна, матеріалу або з ебоніту, гуми) діляться на :
багаторазового користування й одноразового.
Навушники й вкладиші діляться на групи А,Б,В по їхній ефективності в діб в октавних смугах частот.
На підприємствах зони звуку вище 85 діб(шкала А шумоміра - завмер без фільтрів, частотна характеристика цієї шкали близька до характеристики слуху людини) повинні позначатися знаками безпеки й працюючі в цих зонах повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту. Забороняється навіть короткочасне перебування в зонах зі звуковим тиском більше 135 діб у будь-якій смузі частот. У технічних умовах на машини й паспорти повинні бути зазначені значення шумових характеристик машин.
Небезпека вібрації для людини.
Коливання матеріальних тіл при низьких частотах ( 3-100 Гц) з більшими амплітудами (0, 5-0,003) мм, відчуваються людиною, як вібрація й струси. Вібрації широко використовуються на виробництві : ущільнення бетонної суміші, буравлення шпурів (шпар) перфораторами, розпушування ґрунтів і ін.
Однак вібрації й струси впливають на організм людини, викликають віброхворобу - невріт. Під впливом вібрації відбувається зміна в нервовій, серцево-судинній і кістково-суглобній системах : підвищення артеріального тиску, спазми посудин кінцівок і серця. Це захворювання супроводжується головним болем, запамороченням, підвищеною стомлюваністю, онімінням кінцівок. Особливо шкідливі коливання із частотою 6-9 Гц, частоти близькі до власних коливань внутрішніх органів і приводять до резонансу, у результаті відбуваються переміщення внутрішніх органів (серце, легені, шлунок) і роздратуванню їх.
Вібрації характеризуються амплітудою зсуву А - це величина найбільшого відхилення коливної крапки від положення рівноваги в мм (м); амплітудою коливальної швидкості V м/с; амплітудою коливального прискорення a м/с; періодом Т, з; частотою коливань f Гц.
По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на:
- загальну, що передається на тіло людини через опорні поверхні;
- локальну, що передається через руки людини.
По напрямку дії вібрації підрозділяються по "осях" системи координат: при загальної X,Y,Z і локальної Xр, Yр, Zр вібрації. Загальна вібрація по джерелу її виникнення підрозділяється на 3 категорії :
1)транспортна (при русі по місцевості);
2)транспортно-технологічна (при русі в приміщеннях, на промстрових площадках);
3)технологічна (від стаціонарних машин, робочі місця).
Міри захисту від вібрації.
Вібробезпечні умови праці забезпечуються :
- застосуванням вібробезпечних машин (механізмів);
- застосуванням засобів захисту;
- організаційно-технічних заходів;
- проектувальними рішеннями, що забезпечують норми вібрацій на робочих місцях.
Вібробезпека машин (механізмів) досягається :віброізоляцією їх за рахунок установки на фундаменти, віброизольовані від підлоги спеціальні амортизатори (прокладки з повсті, гуми, пружини т.п., балансуванням обертових частин; застосуванням віброізольованих мастик і ін.
Організаційно-технічні міри включають : проведення перевірок вібрації не рідше 1 разу в рік при загальній вібрації й двох разів у рік при локальній вібрації, а також після ремонту машин; і при початку їх експлуатації; виключення контакту працюючих з вібруючими поверхнями за межами робочого місця або зони (огородження, знаки, написи), введення певного режиму робіт, недопущення до роботи осіб, молодше 18 років і не минулих медогляд, проведення повторного щорічного медогляду.
При проектуванні технологічного процесу до приміщень передбачаються міри знижующі вібрацію на шляхах її поширення. По цьому стандарті методи вітрозахисту по організаційній ознаці діляться на : методи колективного й індивідуального захисту - зниження вібрації впливом на джерело її; зниження силового порушення вібрації зрівноважуванням, балансуванням, зміною частоти вібрації, зниження вібрації на шляхах її поширення; зниження вібрації при контакті оператора з вібруючим об'єктом, введення додаткових пристроїв у конструкцію машин і будівельні конструкції (домгферы, пружини), застосування покриттів, що демпфірують; зниження вібрації виключенням контакту оператора - дистанційне керування, автоматичний контроль, сигналізація, огородження.
Засоби віброзахисту діляться на :
- засобу віброізоляції - демпфірування, пружні прокладки, введення інерційного елемента;
- засобу динамічного вібропогашения - ударні віброгасники (пружинні, маятникові); динамічні віброгасники (пружинні, маятникові, ексцентрикові, гідравлічні).
Засоби індивідуального захисту підрозділяються на засоби :
- для рук оператора (рукавиці, рукавички, вкладиші й прокладки)
- для ніг оператора (спеціальне взуття, підметки, наколінники)
Взуття спеціальна віброзахисна.

3.Відповідність техніко-технологічних засобів вимогам і можливостям людини.
До техніко-технологічних засобів відносять як знаряддя праці так і робоче місце.
Знаряддя праці зобов'язані проходити своєчасну перевірку й звірення в службі контролю.
Повинні триматися в строго певних і регламентованих місцях ,за законами ергономіки знаряддя праці повинні бути розкладені так що знаряддя першої необхідності перебували завжди під рукою або в зоні безпосередньої досяжності. Знаряддя праці повинні підібрані не тільки з вимоги технологічного процесу виробництва але й можливостей людини.
Робоче місце повинне відповідати певним нормам : наприклад таким як рівень освітленості , вентиляції й т.д.
Для запобігання забруднення навколишнього повітря, а також повітря виробничих приміщень застосовується очищення повітря.
Очищення повітря від пилу може бути грубої, середньої й тонкої.
Освітлення поділяється на природне й змушене.

4. Економічні, природні, соціальні загрози та ризик.
Загроза - явища, інформація, процес, об'єкт, які можуть викликати небажані наслідки.
Ризик - це відношення числа тих або інших факторів проявів погроз до їх можливого теоретичного числа за певний відрізок часу.
Також у ризику є альтернативне визначення Це частота реалізації погрози.
До економічних погроз можна віднести : інфляцію , коливання цін на ринку на ту або іншу продукцію, коливання ринку цінних паперів і т.д.
До природних погроз ставляться землетруси, зсуви, виверження вулканів, повені й т.д.
До соціальних небезпек : погроза воєнних дій, криміногенне положення, погроза втрати роботи й т.д.

5. Перша медична допомога при серцевому нападі, задусі, непритомності.
Перша медична допомога - це комплекс найпростіших медичних заходів, виконуваних на місці одержання ушкодження в порядку саме- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт з використанням табельних і підручних засобів.
Основна мета першої медичної допомоги - порятунок життя постраждалого, усунення впливу, що продовжує, вражаючого фактора й найшвидша евакуація його із зони поразки.
Оптимальний строк надання першої медичної допомоги - до 30 хв. після одержання травми, при отруєнні - до 10 хв. При зупинці подиху цей час скорочується до 5 - 7 хв. Важливість фактора часу підкреслюється хоча б тим, що серед осіб, що одержали першу медичну допомогу протягом 30 хв. після травми, ускладнення виникають у два рази рідше, ніж в осіб, яким допомога була надана пізніше цього строку.
Кожні 20 з 100 загиблих могли бути врятовані, якби допомога виявлялася вчасно й правильно на місці події.
Відсутність же допомоги протягом 1 години після травми збільшує кількість летальних исходов серед важко уражених на 30 %, до 3-х годин - на 60 % і до 6-ти годин - на 90 %, тобто, кількість загиблих зростає майже вдвічі.
Час від моменту травми, отруєння й інших нещасних випадків до моменту одержання допомоги повинне гранично скорочено.
Насамперед, необхідно припинити дію факторів, що ушкоджують: витягти з-під завалів або води, згасити палаючий одяг, винести з палаючого приміщення або зони зараження отруйними речовинами, витягти з машини й т.д.
Важливо вміти швидко й правильно оцінити стан потерпілого. При огляді спочатку встановити, живий він або мертвий, потім визначити вага поразки, стану, чи триває кровотеча.
Ознаки життя:
1. Наявність пульсу на сонній артерії.
2. Наявність самостійного подиху. Установлюється по русі грудної клітки, по дихальному шумі.
3. Реакція зіниці на світло. Якщо відкрите око потерпілого закрити рукою, а потім швидко відвести її убік, то зіниця звузитися.
Ознаки смерті:
1. Відсутність пульсу на центральних артеріях.
2. Відсутність реакції зіниці на світло.
3. Помутніння й висихання роговиці око.
4. При здавлюванні ока з боків пальцями зіниця звужується й нагадує котяче око.
5. Поява трупних плям і трупного задубіння.
Необхідно знати не тільки правила надання першої медичної допомоги при різних ушкодженнях, але й те, чого робити не можна, щоб не погіршити стан потерпілого.
Помнете, що не можна:
1. Торкати й перетаскувати потерпілого на інше місце, якщо йому не загрожує вогонь, обвал будинку, якщо йому не потрібно робити штучне дихання й надавати термінову медичну допомогу. Накладаючи пов'язку, шину, не робіть того, що заподіє додатковий біль, погіршить самопочуття потерпілого.
2. Вправляти органи, що випали, при ушкодженні грудної й особливо черевний порожнин.
3. Давати воду або ліки для прийому усередину потерпілому без свідомості.
4. Доторкатися до рани руками або якими-небудь предметами.
5. Видаляти видимі сторонні предмети з рани черевної, грудної або черепної порожнин. Залишіть їх на місці, навіть якщо вони значних розмірів і легко можуть бути вилучені. При спробах їхнього видалення можливі значні кровотечі або інші ускладнення. До прибуттів швидкої допомоги накрийте перев'язним матеріалом і обережно забинтуйте.
6. Залишати на спині потерпілого без свідомості, особливо при ноті й блювоті. Залежно від стану його потрібно повернути на бік або, у крайньому випадку, повернути вбік його голову.
7. Знімати одяг і взуття в потерпілого у важкому стані, варто лише розірвати або розрізати їх.
8. Дозволяти потерпілим дивитися на свою рану. Не збільшуйте його стан вашим стурбованим видом, надавайте допомогу спокійно й упевнено, заспокоюючи й подбадривая його.
9. Намагатися витягтися потерпілого з вогню, води, будинку, що загрожує обвалом, не прийнявши належних мір для власного захисту. Перед тим як надавати першу медичну допомогу, оглядитеся, щоб вчасно помітити можливе джерело небезпеки - погрозу обвалу, пожежа, вибух, руйнування споруджень і газо - водо - каналізації, підйом води, початок руху сніжних мас, ґрунту й т.д.
Постарайтеся убезпечити себе й потерпілого. Тримаєте його в теплі, використовуйте всі можливості для його зігрівання, при відсутності ковдр і грілок, застосовуйте пляшки з гарячою водою, цегли й камені, нагріті на багатті. Якщо в потерпілого не ушкоджені черевні органи й він у свідомості, давайте йому якнайбільше питва, найкраще води з додаванням солі (одна чайна ложка) і питної соди (половина чайної ложки) на 1 літр води.
При ушкодженнях черевної порожнини замість питва варто прикладати до губ змочені водою серветки, носові хустки, губки.
При зупинці або дуже різкому ослабленні серцевої діяльності кровоток по посудинах припиняється. Основних ознак зупинки серця:
• Втрата свідомості
• відсутність пульсу
• зупинка подиху
• блідість або синюшність шкіри й слизуватих оболонок
• розширення зіниць
• судороги
Слід зазначити, що масаж серця повинен виробляється одночасно з вентиляцією легенів.
Зовнішній масаж серця складається в ритмічному здавлюванні серця між грудиною й хребтом. При натисканні на серце кров вижимається з його площин і надходить із лівого желудочка в аорту й далі, у тому числі, по сонних артеріях у головний мозок, а із правого желудочка направляється в легені, де відбувається важливий механізм пожвавлення організму - насичення крові киснем. Після того, як тиск на груди припиняється, площини серця знову наповнюються кров'ю.
Потерпілого укладають спиною на тверду основу. Оказивающий допомогу стає збоку від потерпілого й поверхнями долонь (підставою кистей, а не пальцями),які накладаються один на одного, натискає на нижню третину грудей. масаж сержца проводять поштовхами, натискаючи на руку всім тілом до 50 разів у мінуту. Амплітуда коливань грудної клітки при цьому в дорослої людини повинна становити біля 4-5 см. У дітей масаж серця варто проводити гранично акуратно, тільки однією рукою, а в дітей грудного віку - кінчиками пальців із частотою 100-120 натискань у мінуту.
Якщо пожвавлення проводить одна людина, то через кожні 15 натискань на грудину з інтервалом в 1 секунду, він повинен призупинити масаж, провести 2 сильних штучних вдихи методом "рот у рот" або "рот у ніс". При участі 2-х оживляючих необхідно після кожних п'яти натискань робити вдих. Якщо через годину після початку масажу й вентиляції легенів серцева діяльність не відновляється й зіниці залишаються широкими, пожвавлення можна припинити. З появою чітких ознак щирої смерті пожвавлення може бути припинене раніше.
Знепритомлення.
Раптова короткочасна втрата свідомості, пов’язана з недостатнім кровозабезпеченням головного мозку, називається знепритомленням. Причинами знепритомлення можуть бути різкий біль, швидка крововтрата, сильне психічне перенапруження та ін. Знепритомлення нерідко бувають у людей молодого віку з підвищеною утомлюваністю та збудливістю нервової системи.
Знепритомлення може також статися у задушливому приміщенні, при швидкому вставанні.
Ознаки. Передвісниками знепритомлення являються блідість хворого, скарження на недостачу повітря, запаморочення, потемніння в очах, дзвін і шум у вухах, нудоту. Хворий втрачає свідомість і падає. У знепритомленному стані хворий блідий, на лобі виступає холодний піт, дихання поверхневе, сповільнене, пульс частий, слабкий, руки і ноги холодні.
Частіше за все знепритомлення буває нетривалим. Через декілька хвилин хворий приходить до тями і всі явища зникають, залишається лише слабкість.
Перша допомога. Перш за все необхідно негайно збільшити прилив крові до головного мозку: розстібнути комір одягу, пояс і ослабити все, що утруднює дихання, покласти хворого в нахиленому положенні із низько схиленою головою, забезпечити надходження свіжого повітря (відчинити вікно, кватирку, винести на повітря). Потрібно оббризкати обличчя хворого холодною водою, дати йому вдихнути нашатирний спирт на ватній кульці. Не потрібно дозволяти потерпілому після знепритомлення швидко вставати, бо він знову може втратити свідомість. Корисно дати хворому у цей час міцного чаю або кофе, валеріанових крапель.
Якщо знепритомлення не проходить або хворий знову втрачає свідомість, то це означає, що у нього наявне якесь важке захворювання. У цих випадках треба запідозрити можливість внутрішньої кровотечі, інсульту чи коматозного стану.
Штучне дихання.
Перед початком штучної вентиляції легень необхідно переконатися у проходимості верхніх дихальних шляхів, вивести язик назовні, очистити ротову порожнину від слизу, кро





Повна інформація про роботу

контрольна робота "Безпека життєдіяльності" з предмету "Інші реферати". Робота є оригінальною та абсолютно унікальною, тобто знайти її на інших ресурсах мережі Інтернет просто неможливо. Дата та час публікації: 12.11.2010 в 22:54. Автором даного матеріалу є Дімка. З моменту опублікування роботи її переглянуто 2804 та скачано 49 раз(ів). Для ознайомлення з відгуками щодо роботи натисніть [перейти до коментарів]. По п'ятибальній шкалі користувачі порталу оцінили роботу в "5.0" балів.

Дімка...

отличная работа