Головна » Реферати » Каталог студентських рефератів » Унікальні реферати

Лінгвостилістичні особливості німецької віршованої байки



Вступ

Робота присвячена аналізу лінгвостилістичних особливостей німецької віршована байка. Аналізується жанр німецької віршована байка, а також досліджуються тексти віршована байка на різних рівнях мови.
В усі часи і в усіх народів існувала і існує література. З`являється багато цікавих та змістовних творів, існує клас дуже ємних, значимих для соціуму понять та ідей, відображення яких потребує відповідних образів-символів. Цю функцію ретельно й досконало виконують байки. Тому питання стилістики, аспектів стилю, композиційно-стилістичної структури, мови й поетики цього жанру, типології та еволюції залишаються дискусійною темою у філологічних дослідженнях лінгвістичного тексту.
Історично віршована байка виникла з фольклорних джерел – казок, прислів’їв тощо. Первісно це була байка-притча у прозі, яка носила здебільшого моралізаторський, дидактичний характер.
Байки живуть у пам’яті майже кожного народу, кожна нація має своїх видатних байкарів. У німецькій літературі це, в першу чергу – Г.К. Пфеффель, Кр.Ф. Геллєрт, Й.Г. Гердер, А.У. Фрьойліх, Г.Е. Лессінг.
Віршована байка нині є одним із найпопулярніших літературних жанрів. Найпомітнішими дослідженнями у цій царині є роботи Л.С. Піхтовникової, М.Л. Гаспарова, Н.М. Аннєнкової. Так, наприклад, Л.С. Піхтовнікова вивчила та дослідила еволюцію стилю жанру байки взагалі та головним чином її віршованого різновиду; М.Л. Гаспаров дослідив античні байки Федра та Бабрія, Н.М. Аннєнкова проаналізувала лінгвостилістичні характеристики прозової байки. У центрі нашого дослідження знаходиться саме віршована байка.
Актуальність досліджуваної теми полягає в тому, що німецька віршована байка як тип тексту аналізувалася у лінгвостилістилістичному аспекті. Разом з тим, до сих пір немає аналізу лінгвостилістичних особливостей зазначеного типу тексту з позицій їх збереження в українському та російському перекладах.
Об’єктом дослідження виступає німецька віршована байка.
Предметом дослідження є лінгвостилістичні особливості німецької віршованої байки та їх збереження в українському та російському перекладах.
Методичні завдання:
- проаналізувати байку як жанр та тип тексту;
- визначити спільності та відмінності від інших споріднених текстів малих форм;
- дослідити композиційну структуру віршованої байки у лінгвостилістичному аспекті;
- проаналізувати стилістику віршованої байки та її збереження в українському та російському перекладах ( на фонетичному, лексичному і граматичному рівнях)
Методи дослідження: описовий, метод узагальнення, порівняльний метод, метод систематизації та класифікації.
Теоретичне значення роботи полягає в комплексному дослідження жанру байки у лінгвістичному та стилістичному аспектах, аналізі перекладу стилістики байки на українську та російську мови.
Практична цінність роботи полягає у використанні даного дослідження на практичних заняттях з курсу «Лінгвостилістичний аналіз художнього тексту», при підготовці до семінарів з курсу «Стилістика німецької мови», у написанні курсових робіт та у роботі з учнями старших класів на уроках літератури.

Уривки

У віршованих байках найголовнішу роль виконує створений автором образ-символ, який утворюється за допомогою різних засобів метафоризації. У німецькій мові є особлива група дієслів, які називаються модальними дієсловами. Виступаючи у ролі допоміжних дієслів, вони можуть виражати різні варіанти модальності, тобто становлення комуні канта до змісту висловлювання, а саме передають ставлення співрозмовника до дій, вираженої неозначеною формою дієслова. Разом з неозначеною формою дієслова модальні дієслова утворюють складний дієслівний присудок [7]:
„Ein unbiegsamer Feldmaus will kühn wie Milton singen.“
Наказовий спосіб є ще однією особливістю німецької мови. Він вживається для вираження спонукання, наказу, прохання, заборони. У якості прикладу наведемо уривок першої строфи байки "Der Sperling und die Feldmaus":
„Sieh dort den Adler sitzen!“
Особливу семантику і передусім морфологічне оформлення, обмеженість синтаксичних функцій мають прислівники. Цим виражається і стилістичне використання прислівників повнозначних слів, якими виражається якісна або кількісна ознака дій, чи стану, ознака іншої ознаки(тобто ступінь або міра вияву іншої ознаки). Прислівники відіграють в реченні функцію обставини, наведемо приклад такого вживання прикметників [6]:
„Sieh dort den Adler sitzen!“
Кількісно невелику групу слів становлять слова, які прийнято називати не повнозначними або службовими. Службові слова виконують важливу комунікативно-стилістичну функцію. Вони беруть участь у формуванні більшості не однослівних речень, надають їм установленої нормативності певної значеннєвості і стилістичного забарвлення.
Службові слова, які у поєднанні з повнозначними словами виражають залежність їх від інших слів в реченні або в словосполученні, називаються прийменниками. Вони використовуються для вираження найрізноманітніших відношень між синтаксично незалежними і залежним словом у реченні або в словосполученні. Прийменники вживаються тільки з непрямими відмінками іменних слів. Залежно від керування відмінками прийменники у німецькій мові можна поділити на прийменники, що керують тільки одним відмінком, і прийменники, що керують кількома відмінками. В залежності від того, якого відмінка вимагає прийменник, розрізняють чотири групи прийменників (родового відмінка, давального, знахідного, давального і знахідного відмінків). Наведемо приклади прийменників, які керують лише одним давальним відмінком (Dat.) [6]:
„Sie beide bis zur Höh gemeiner Bäume trug “
Прикладом вживання прийменника, який може вживатись як в Dat., так і в Akk. може слугувати такий приклад:
Indes flog jener auf, kühn auf geprüfte Schwingen
У цьому випадку прийменник auf вживається в Akk. Наведемо рядок із байки Лессінга "Der Tanzbär", де він вживається в Dat.:
Und tanzte seiner Schar ein Meisterstück
Auf den gewohnten Hinterfüßen.
Отже, прийменники завжди важливі функціонально: вони об’єднують повнозначні слова у всенародну усвідомлювану цілість (речення) і завжди надають будь-якому сполученню слів певного стилістичного значення, відтінку.
В усіх стилях мови і мовлення активно використовуються сполучники – неповнозначні (службові) слова, якими поєднуються в одне семантико-синтаксичне ціле однорідні члени речення або предикативні частини складного речення.
Сполучники, на відміну від прийменників, помітно автономніші складові речення, вони нейтральніше, або не входять до складу жодного з членів речення. Їх семантико-синтаксична функція полягає в тому, щоб сурядним чи підрядним зв’язком поєднувати в певну змістову єдність як окремі слова, члени речення, так і предикативні члени речення (сурядні чи підрядні) в одне синтаксично складне речення. Тому й витворилися у мові сполучники сурядні і сполучники підрядні [6].
Сутність сурядного сполучникового зв’язку полягає в синтаксично-рівноправному, взаємозалежному поєднанні слів,словосполучень і речень. Наведемо речення, в якому використовується сурядний сполучник:
„Bereit zum kühnen Flug, bekannt mit Sonn ‘ und Blitzen“
або інший приклад з тієї ж самої байки:
"Und dieser wagts, ihm nachzudringen."
Підрядний сполучниковий зв'язок – це зв'язок нерівноправних одиниць (слів, речень), одна з яких синтаксично залежить від іншої:
„Doch kaum, daß ihr ungleicher Flug“
Іншим прикладом вживання сполучника підрядності є строфа за тієї ж самої байки Лессінга "Der Sperling und die Feldmaus":
"Und beide, wie sie schloß, gleich unermeß lichflogen."
У системі службових, або неповнозначних, слів стилістично особливе, водночас і виразне, значення мають частки – слова, які надають окремим словам, словосполученням, реченням певних додаткових смислових, модальних і емоційно-оцінних відтінків або використовуються для утворення форм слова:
„Sieh, weil du ihn noch siehst! Er wiegt den Körper schon“
Отже, кожна стилістично використана частка комунікативно значеннєва, емоційно досить виразна і привносить у висловлювання певний відтінок почуттєвості.
Винятково важлива роль у вираженні найрізноманітніших лексичних значень, які властиві словам і багатьом словосполучень слів, належать засобам словотвору, особливо афіксам(префіксам,суфіксам), основоскладанню.
У німецькій мові є невідокремлювані і відокремлювані префікси. Невідокремлюваних префіксів вісім: be-, ge-, er-, ver-, zer-, emp-, ent-,miss-.
На них ніколи не падає наголос, тобто вони завжди ненаголошені і при відмінюванні вони не відокремлюються [7]:
„Indes flog jener auf, kühn auf geprüfte Schwingen;
Відокремлюваними префіксами бувають прийменники і прислівники.
Вони завжди ненаголошені:
„Und dieser wagts, ihm nachzudringen.“
Висновки до третього розділу
У цьому розділі розглянута стилістика німецької віршованої байки. Ми проаналізували фонетичний, лексичний та граматичний рівні байок, навели конкретні приклади із творів відомих німецьких байкарів.
На фонетичному рівні у німецьких віршованих байках зустрічаються такі явища як асонанси, алітерація, редукція. Ми дійшли висновку, що такі прийоми часто є авторськими та використовуються практично у всіх віршованих байках для найбільш вдалого римування та милозвучності.
Проаналізувавши лексику багатьох байок Лессінга, ми встановили, що віршованим байкам притаманний багатогранний лексичний склад. У поетичних байках зустрічаються лексичні одиниці, які позначають назви осіб за професіями, частини тіла, риси характеру, сфери людської діяльності, абстрактні поняття. Також зустрічаються назви знарядь праці, предметів домашнього вжитку, типових явищ суспільного життя.
Зробивши аналіз граматичної структури, ми дійшли висновку, що німецьким віршованим байкам притаманні практично усі граматичні явища та конструкції. У байках Лессінга ми зустрічаємо прийменники, які керують різними відмінками, займенники багатьох типів, сполучники тощо. Проаналізувавши граматичний рівень, ми дійшли висновку, що віршованим байкам притаманні різноманітні синтаксичні конструкції. У віршованих байках мають місце різні види як простих так і складних речень. Слід зазначити, що умовний спосіб (кон’юнктив) у німецьких віршованих байках зустрічається відносно рідко. Більш уживаним він є у прозових байках.

Загальні висновки

У роботі ми розкрили зміст поняття німецької віршованої байки. Жанр байки досліджувався раніше, в основному, в літературознавчому аспекті. Розглядалися природа та сутність байки, історія та тенденції розвитку жанру байки та історія його теоретичного вивчення.
Лінгвостилістична інтерпретація німецької байки здійснювалась Т.І. Сільтан та Е.Г. Різель. Віршована байка не була предметом спеціального дослідження ні у вітчизняному, ні в німецькому літературознавстві. Фундаментальним дослідженням німецької віршованої байки в лінгвостилістичному аспекті є дисертаційна праця Н.М. Аннєнкової, присвячена вивченню мовностилістичних особливостей прозаїчної байки на рівні лексики та граматики.
У практичній частині дипломної роботи ми розглянули стилістику німецької віршованої байки на всіх рівнях. Проаналізовано фонетичний, лексичний та граматичний рівні віршованих байок, наведені конкретні приклади із творів Г. Лессінга та інших відомих німецьких байкарів.
Ми дійшли висновку, що такі фонетичні явища як асонанси, алітерація, редукція, найчастіше є авторськими, тобто мають різний специфічний вигляд. Нами було встановлено, що такі стилістичні прийоми використовуються практично у всіх віршованих байках для досягнення найбільш вдалого римування та милозвучності.
Проаналізувавши лексику багатьох байок, можна зробити висновок, що німецькі віршовані байки насичені багатогранною лексикою. У поетичних байках зустрічаються лексичні одиниці багатьох тематичних кіл. Ми навели приклади використання назв осіб за професіями, частин тіла, рис характеру, сфер людської діяльності, абстрактних понять. Також у німецьких віршованих байках помітними є назви знарядь праці, предметів домашнього вжитку, типових явищ суспільного життя.
У роботі проаналізовані граматичні особливості німецьких віршованих байок, наведені численні приклади. Слід зазначити, що німецьким віршованим байкам притаманні практично усі граматичні явища та конструкції. У байках Лессінга ми зустрічаємо прийменники, які керують різними відмінками, займенники багатьох типів, сполучники, отже, практично всі частини мови. Проаналізувавши граматичний рівень, ми дійшли висновку, що для віршованих байок характерні різноманітні синтаксичні конструкції. Ми зустріли різні види як простих так і складних речень. Було встановлено, що умовний спосіб (кон’юнктив) у німецьких віршованих байках зустрічається доволі рідко. Більш уживаним він є у прозових байках.
Отже, усі поставлені завдання були нами успішно виконані та тема була повністю розкрита. Ми дослідили зміст поняття німецької віршованої байки, назвали особливості жанру та здійснили практичний аналіз творів на всіх рівнях, отже, подали повну лінгвостилістичну характеристику жанру німецької віршованої байки.




Повна інформація про роботу

курсова робота "Лінгвостилістичні особливості німецької віршованої байки" з предмету "Німецька мова". Робота є оригінальною та абсолютно унікальною, тобто знайти її на інших ресурсах мережі Інтернет просто неможливо. Дата та час публікації: 13.12.2011 в 17:56. Автором даного матеріалу є Тетяна. З моменту опублікування роботи її переглянуто 667 та скачано 22 раз(ів). Для ознайомлення з відгуками щодо роботи натисніть [перейти до коментарів]. По п'ятибальній шкалі користувачі порталу оцінили роботу в "5.0" балів.

Тетяна...

курсову писала дуже довго, детально розкривала тему, щоб мій вимогливий викладач був задоволений


Подібні матеріали