Освітній портал MyReferatik

Зміст

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ 7
1.1. Поняття та ознаки правопорушення 7
1.2. Адміністративний примус, його види 8
РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ 14
2.1. Законодавче регулювання застосування заходів адміністративного запобігання 14
2.2. Законодавче регулювання застосування заходів адміністративного припинення 12
2.3. Заходи адміністративного стягнення 23
2.3.1. Поняття і основні риси адміністративної відповідальності 23
2.3.2. Законодавчі основи адміністративної відповідальності 24
РОЗДІЛ 3. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ АКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ 35
ВИСНОВКИ 42
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 44

Вступ

Курсова робота: 37 сторінки, 28 джерел, 32 посилання.
Об'єктом дослідження є законодавство України, зокрема та його частина, що регламентує сферу адміністративної діяльності.
Предметом дослідження є поняття та види адміністративного примусу, а також проблема законодавчого регулювання застосування заходів адміністративного примусу.
Метою роботи є поглиблене вивчення поняття та видів адміністративного примусу, а також науковий аналіз і теоретичне обґрунтування проблеми законодавчого регулювання застосування заходів адміністративного примусу.
Методи дослідження: дослідження базується на загально наукових (аналізу, синтезу, порівняння, дедукції, індукції, аналогії та ін.) та спеціальних методах (соціологічному, системному, моделювання та ін.), а також приватно-наукових методах дослідження (порівняльно-правовому, формально-юридичному, історико- правовому та ін.).
Значення роботи: основні висновки й найбільш важливі теоретичні положення даної роботи можуть бути застосовані в процесі вивчення курсів «Адміністративне право».
Ключові слова: АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС, АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЗАХОДИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ, АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, АКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ.

ВИСНОВКИ

Отже, нормативно-правові акти, що стосуються охорони порядку та безпеки – це, перш за все, закони, що названі відповідно назв державних органів, які забезпечують в Україні охорону порядку і безпеку: Закон України "Про Службу безпеки України"; Закон України "Про міліцію"; Закон України "Про прокуратуру"; Закон України "Про адвокатуру"; Закон України "Про статус суддів"; Закон України "Про нотаріат".
Згідно перелічених Законів України правовою основою діяльності органів, що займаються охороною порядку і безпеки, є: Конституція України; відповідні вищеназвані Закони; інші законодавчі акти України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; Загальна декларація прав людини; міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Іншими законодавчими актами України, якими відповідні державні органи, в першу чергу, керуються в своїй діяльності, є: Кодекс України про адміністративні правопорушення; Кримінальний кодекс України; Кримінально-процесуальний кодекс України; Закон України "Про порядок застосування кримінальних покарань і заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу"; Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"; Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"; Закон України "Про попереднє ув‘язнення"; Закон України "Про дорожній рух"; Закон України "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення дорожнього руху".
Гарантією правильного поєднання методів переконання, заохочення й примусу є визнання головної ролі методів переконання і заохочення як методів психічного впливу на свідомість, а через неї – на поведінку людей. Ці методи виявляються в системі заохочувальних, виховних, пояснювальних, рекомендуючих заходів, що забезпечують правочинність вчинків і дій учасників управлінських відносин.
Переконання й заохочення як всеохоплюючі методи становлять основу функціонування апарату державного управління.
Невід'ємною складовою системи методів державного управління суспільством є метод примусу. Вказаний метод належить до найбільш жорстких засобів впливу, тому в діяльності органів управління та їх посадових осіб примус застосовується, як правило, у поєднанні з іншими управлінськими прийомами.
Важлива (хоч і не єдина) функція державного примусу – правоохоронна. Вона полягає в локалізації, нейтралізації, недопущенні правопорушень.
Адміністративний примус – це владне, здійснюване в односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках застосування від імені держави до суб'єктів правопорушень, по-перше, заходів попередження правопорушень, по-друге, запобіжних заходів щодо правопорушень, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових положень.
Адміністративна відповідальність – це міра державного примусу, яка виражається в позбавленні певних соціальних благ правопорушника за адміністративний проступок, який передбачений законодавством про адміністративні правопорушення.