Освітній портал MyReferatik

Уривки

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» було затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 квітня 2006 року №415.
П(с)БО 31 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності.
У свою чергу, МСБО 23 «Витрати на позики» первісно набув чинності 1 січня 1986 року, а після останнього перегляду – 1 січня 2009 року. Метою даного стандарту є визначення облікового підходу до витрат на позики. Взагалі, даний стандарт вимагає негайного їх списання як витрат. Але дозволяється використовувати альтернативний підхід, а саме - капіталізацію витрат на позики, які безпосередньо відносяться до придбання, будівництва або виробництва кваліфікованого активу.
Виходячи із цього, можна виділити першу відмінність між стандартами – мета їх подання суттєво відрізняється.
Наступним етапом характеристики є структура та зміст стандартів. Виходячи із структури національних та міжнародних положень – їх неможливо порівняти, адже дані стандарти складалися відповідно національним особливостям і були пристосовані до використання в Україні та у міжнародній практиці відповідно, більше того, міжнародні стандарти є основою для формування національних. П(с)БО 31 складається із чотирьох розділів:
1. Загальні положення – визначається сфера дії стандарту і основні терміни, що розкрито у пунктах 1-5;
2. Капіталізація фінансових витрат – визначення суми фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікованого активу, що розкрито у пунктах 6-9; розкривається інформація про початок капіталізації фінансових витрат – пункти 10-11; зазначено на які періоди не призупиняється капіталізація витрат – 12-14;
3. Розкриття інформації у примітках до фінансової звітності – перелік обов’язкових питань, які необхідно розкрити у примітках до фінансової звітності – пункт 15;
4. Додатки – наведені приклади кваліфікованих та некваліфікованих активів, приклади визначення суми фінансових витрат, що підлягають включенню до собівартості кваліфікованого активу.
Щодо МСБО 23 «Витрати на позики», то його структура наступна:
Розділ 1 «Сфера застосування», де зазначено, що даний стандарт слід застосовувати для обліку витрат на позики, що стандарт 23 заміняє МСБО 23 «Капіталізація витрат на позики», затверджений у 1983 році, що даний стандарт не торкається фактичної або розрахункової вартості власного капіталу, в тому числі привілейованого капіталу, не класифікованого як зобов'язання – пункти 1-3.
Розділ 2 «Визначення» - визначені основні терміни, що використовуються в даному стандарті, складові елементи витрат на позики і наводяться приклади кваліфікованих активів – пункти 4-6.
Розділ 3 «Витрати на позики – базовий підхід» - зазначаються умови визнання та розкриття витрат на позики за базовим підходом – 7-9 пункти.
Розділ 4 «Витрати на позики – дозволений альтернативний підхід» - розкриваються умови визнання витрат на позики за альтернативним підходом, умови визначення витрат на позики, які підлягають капіталізацій, умови списання балансової вартості кваліфікованого активу за рахунок перевищення даної вартості над очікуваним відшкодуванням, умови початку капіталізації, призупинення та припинення капіталізації – пункти 7-28. У 29 пункті відображається розкриття інформації у фінансових звітах.
Розділ 5 «Усі витрати та позики» - розкриваються положення перехідного періоду та дата набрання чинності стандартом – пункти 30-31.
Спільною характеристикою для обох стандартів є те, що вони дають визначення терміну «кваліфікований актив».
Так, у П(с)БО 31 зазначено, що «кваліфікований актив – це актив, який обов’язково потребує кваліфікованого часу для його створення». А МСБО 23 дає наступне визначення – «кваліфікований актив – це актив, який обов’язково потребує суттєвого періоду часу для підготовки його до використання за призначенням чи реалізації».
Можна зробити висновок, що обидва положення дають конкретне визначення поняття «кваліфікований актив». Деяку відмінність можна побачити у наведених прикладах кваліфікованих активів, які у П(с)БО 31 зазначені у Додатку 1, а в МСБО 23 – у пункті 6. У міжнародних стандартах зазначено, що кваліфікованими активами є запаси, які вимагають суттєвого періоду часу для їх доведення до стану реалізації, виробничі підприємства, електростанції та інвестиції у нерухомість. У П(с)БО 31 – це незавершене виробництво продукції з тривалим операційним циклом, незавершені капітальні інвестиції та інвестиційна нерухомість. Відмінністю є те, що у П(с)БО ще є конкретні приклади до даних активів.
Наприклад, актив «незавершене виробництво продукції з тривалим (суттєвим) операційним циклом» - приклад – вино, коньяк, що потребує кілька років (місяців) технологічної витримки.