Фітотерапія хворих на пієлонефрит

Хронічний пієлонефрит — неспецифічний інфекційний процес чашечно-мискової системи і канальців нирок із подальшим залученням ниркової паренхіми з переважним ураженням інтерстиціальної тканини.

Лікування препаратами лікарських рослин проводиться поступово. Спочатку лікарська рослина як компонент лікування, а потім, при поліпшенні клінічних показників, проводиться терапія лише настоями і відварами трав.

Рекомендуються відвари листя і коріння кропиви, настій квітів волошки, відвар листя суниці, які зменшують явища інтоксикації, усувають дизурію, нормалізують клінічні показники крові та сечі.

Деякі рослинні препарати (трава хвоща польового, плоди ялівця, трава чистотілу, коріння вовчуга, препарати петрушки, сік листя алое, листя мучниці) треба приймати з обережністю через їх подразнюючу дію на нирки.

Найефективнішими є збори, що мають сечогінну, протизапальну, антисептичну, гіпотензивну, седативну дії.

Хворим рекомендується приймати журавлиний морс у поєднанні з метіоніном, що сприяє синтезу гіпурової кислоти в печінці і знешкодженню продуктів азотистого обміну.

Гіпурова кислота, яку виділяють нирки, є бактеріостатичним засобом для більшості збудників пієлонефриту.

Основні напрями фітотерапії хронічної ниркової недостатності.

1. Діуретична терапія спрямована на зниження азотемії, альбумінурії, усунення набряків.

Фітопрепарати гіпоазотемічної дії: леспенефрил (леспедеца голівчата), фларонин (астрагал серпоплідний).

При виборі ЛРС потрібно проявляти обережність. Недопустиме вживання рослин, які можуть містити компоненти, які подразнюють паренхіму нирок: ефірні масла і смолисті речовини (плоди ялівця, бруньки берези, сосни, тополі), антраценпохідні (марена красильна, алоє, жостер, ревінь, сена і ін.). З обережністю застосовують ЛРС, багату кремнієвими кислотами (хвощ польовий, горець пташиний, медунка лікарська, пирій звичайний), а також мучницю, брусницю, журавлину.

Для усунення азотемії з успіхом застосовують кору коріння барбарису, листя берези, березовий і кавуновий соки. Сприяють усуненню альбумінурії кукурудзяні рильця, трава астрагалу, остудника гладкого, ниркового чаю, коріння і молоді пагони спаржі лікарської, плоди фенхеля і кропу посівного, моркви дикої.

Виводять з організму надлишок натрію і хлору настої листя берези і чорниці, квіти волошки, трава вовчуга, золотушника канадського, комірника звичайного.

• 2. Протизапальна терапія може бути реалізована за допомогою БАР з антиоксидантною та антигіпоксантною діями: настоїв трави чистеца буквицецвітного, квітів календули і комірника, листя берези, кропиви, липи, чорної смородини, трави сухоцвіту.
• 3. Нормалізація АТ: антигіпертензивні рослини у поєднанні з ангіопротекторами, антиагрегантами, антикоагулянтами: трава буркуна лікарського, золотушника звичайного, плоди горобини звичайної, обліпихи і ін.

Отже, фітотерапія в лікуванні та профілактиці пієлонефриту посідає важливе місце. Доречним є застосування трав, що мають сечогігну, антибактеріальну, протизапальну та кровоспинну (у разі кровотечі) дію.

У фітотерапії пієлонефриту застосовують спориш, хвощ польовий, кукурудзяні приймочки (коси), стручки квасолі, листя малини, суниць, смородини, чорниці, шовковиці, барбарису, цвіт вересу, волошок, бузини чорної та інші.