Арт-терапія як засіб впливу на особистість в кризових ситуаціях

Анотація

музикотерапія кризовий вчитель У статті надано значення та роль арт-терапіїяк ефективного метода впливу на особистість. Висвітлено музикотерапію як допоміжну технологію профілактики в кризових ситуаціях учнів, вчителів та кожної людини.

Аннотация

Шевченко Ю.А. Арт-терапия как средство влияния на личность в кризисных ситуациях. В статье даны значения и роль арт-терапии как эффективного метода воздействия на личность. Освещены музыкотерапию как вспомогательную технологию профилактики в кризисных ситуациях учеников, учителей и каждого человека.

Annotation

Shevchenko Y.A. Art therapy as a means impact on the individual in crisis. The article provided the value and role of art therapy as an effective method of influence on personality. Deals with music therapy as prevention supporting technology in crisis situations pupils, teachers and every person.

Постановка проблеми. Проблема кризових станів у сучасній науці не випадкова і актуальна. Вона визначається поруч загальнолюдських і специфічних факторів, характерних для сучасного суспільства. Незадовільний стан здоров’я молоді зумовлений падінням суспільної моралі, значним соціальним розшаруванням населення, складною криміногенною ситуацією, комерціалізацією статевих стосунків, негативним впливом засобів масової інформації.

Людина має свій неповторний світ, який змінюється протягом всього життя. Всі ми залежимо від власного минулого, від своєї ні на кого не схожої історії, яку створюємо своїми вчинками та рішеннями. Саме кризова ситуація допомагає людині зрозуміти свій життєвий задум, дає можливість побачити, пережити власне минуле, теперішнє й майбутнє водночас, усвідомити їхній нерозривний зв’язок, обумовленість одне одним. У сучасній науковій літературі, що стосується проблем кризи і кризових станів, немає загальних положень, понять і термінології. У перекладі з грецької (з грец. krisis) означає різкий перелом, тяжкий перехідний стан, крайня точка падіння, гостра нестача, невідповідність. криза — це зміна напрямку, рішення, вибір.

Актуальною проблемою сучасної соціальнопедагогічної науки є пошук нових підходів до організації соціально-педагогічного процесу у навчально-виховному закладі, спрямованого на гуманізацію всього навчально-виховного процесу, що забезпечить створення оптимальних умов для духовного зростання особистості, повноцінної реалізації психофізичних можливостей, збереження та зміцнення здоров’я.

У нашому дослідженні ми детальніше зупинимося на двох напрямках терапії творчістю — арт-терапії і музикотерапії. На наш погляд, це найбільш ефективні і доступні терапевтичні методи які можуть бути використані в умовах загальноосвітньої школи, школах-інтернатів, реабілітаційних центрів, дитячих будинків, інтернатів в роботі з людьми з проблеми психічного здоров’я і розумовою відсталістю, центрах дитячої творчості, кризових центрах, центрах здоров’я, тощо.

Мета даної статті полягає в розкритті поняття «арт-терапія» та цілющих особливостей музичного мистецтва як ефективного метода профілактики в кризових ситуаціях учнів, вчителів та кожної людини.

Аналіз останніх досліджень. В Україні проблеми арт-терапії досліджують багато вчених-теоретиків та практиків: А. Бреусенко-Кузнєцов, О. Вознесенська, Н. Волкова, В. Газолишин, Н. Ещенко, О. Любарец, Н. Полякова, Н. Простакова, О. Пинчук, А. Капська та ін. Проте дотепер залишається мало дослідженою роль арт-терапії в соціалізації особистості.

Поняття «арт-терапії» (художня терапія, терапія мистецтвом) виникла в контексті ідей 3. Фрейда і К. Юнга і розглядалася як один із методів терапевтичного впливу у вигляді художнього (образотворчого) мистецтва.

У своєму педагогічному арсеналі арт-терапія має різні засоби, серед яких виділяють засоби природного та соціального походження. У більшості випадків у своїй назві вони відображають основний засіб психолого-педагогічного впливу на особистість дитини. 3астосування того чи іншого виду арт-терапії впливає на емоційно-чуттєву сферу дитини, слугує створенню сприятливого середовища її розвитку, безболісному та швидкому входженню в соціум, пристосуванню до нових умов та налагодженню стосунків із однолітками та педагогом.

Виклад основного матеріалу. Арт-терапія художньо-мистецькими засобами в основному може реалізуватися через гурткову роботу вихованців, основним завданням якої виступає зайнятість їхнього вільного часу, розвиток творчих здібностей та надання допомоги у пошуку власного місця у колективі. Ці форми роботи виступають аналогами відомих сучасних психолого-педагогічних реабілітаційнорозвивальних методик та психотерапевтичних технік, таких як музикотерапія, вокалотерапія, пісенна терапія, казкотерапія, фототерапія, терапія спортом, хобі-терапія тощо. [6, 38].

Автори підручника «Педагогічна майстерність» визнають важливість музикотерапії як прийому розрядки від негативних емоцій за допомогою утворення вогнищ захисного збудження: «Поринаючи в царину мистецтва, ми отримуємо позитивні емоції, дія яких гальмує негативне ставлення і сприяє врівноваженню емоційного стану». Проте, вважають, що «сприймання музики — індивідуальне, і кожний обирає для цього свої улюблені твори». Також наголошують на наявності у вчителя фонотеки та вміння грати на музичних інструментах [3, 46].

У своєму дослідженні музикотерапії як засобу відновлення, зміцнення та збереження здоров’я підростаючого покоління Т.Г. Халявіна через ідею створення спеціалізованого кабінету в школі виділяє два напрями запровадження музикотерапії в систему навчання й виховання: практичний — використання гармонізуючого потенціалу музики, наприклад, проведення музико-терапевтичних сеансів та методичний — розробка програм, лекційних та практичних занять для дітей, що мають на меті формування навичок зміцнення та збереження психологічного здоров’я сучасної особистості [1].

Певний інтерес викликає ідея музичнораціональної терапії (В. І. Петрушин) як сукупності прийомів та методів, спрямованих на розширення та збагачення спектра доступних людині переживань і формування такого світогляду, який допомагає їй бути здоровою та щасливою [4].

Певний досвід розвитку педагогічного вектору музичної терапії на пострадянському просторі накопичується і в Україні. Як зазначає Г. Побережна, сьогодні для української педагогічної школи стає актуальним «профілактика емоційно-стресових станів і неврозів, нормалізація душевного стану людини за допомогою музики в контексті її особистісного становлення» [5,11]. Поєднання педагогічних методів із керованим музичним впливом дозволить відродити духовне й фізичне здоров’я суспільства за умов найменших фінансових затрат.

Музикотерапія існує у двох основних формах: рецептивній та активній. Активна музикотерапія — це активна музична терапевтична діяльність: відтворення, фантазування, імпровізація за допомогою людського голосу та музичних інструментів. Як правило, така форма організації музикотерапевтичних занять може проводитися лише педагогамимузикантами з базовою музичною освітою й достатнім рівнем розвитку музично-виконавських здібностей. Рецептивна форма музикотерапії передбачає процес сприйняття музики з терапевтичною метою й може широко використовуватися педагогами незалежно від наявності спеціальної музичної освіти. Пасивна музикотерапія існує в трьох формах: комунікативній (спільне прослуховування музичних творів, спрямоване на підтримку взаємних контактів, взаєморозуміння і довіри); реактивної (спрямованої на досягнення психоемоційної розрядки); регулятивної (сприяє зниженню нервово-психічної напруги). Тому саме рецептивні форми організації навчально-корекційної діяльності вчителя стають найбільш актуальними технологіями використання музикотерапії для сучасної педагогічно-освітньої сфери [3].

Найчастіше в лікувальній практиці використовується рецептивні музикотерапія з орієнтацією на комунікативні завдання. Пацієнти (користувачі) в групі прослуховують спеціально підібрані музичні твори, а потім обговорюють власні переживання, спогади, фантазії (часто проективного характеру), що виникають у них під час прослуховування. Програми музичних творів будуються на основі поступової зміни настрою, динаміки і тема — з урахуванням їх різного емоційного навантаження.

В процесі групової музико-корекції активність пацієнтів може стимулюватися за допомогою різних додаткових завдань, наприклад, постаратися зрозуміти, яке емоційний стан більшою мірою відповідає даному музичному твору; з наявної бібліотеки підібрати власний «музичний портрет», тобто твір, що відображає власний емоційний стан та ін.

При груповій корекційній роботі використовується активний варіант музикотерапії. Активна музикотерапія являє собою терапевтично спрямовану, активну музичну діяльність: відтворення, фантазування, імпровізацію з допомогою власного голосу або вибраних музичних інструментів. Як варіант активної музикотерапії може розглядатися хоровий спів. Виконання музичних творів відповідним фахівцем або учасниками групи (разом чи індивідуально) також має лікувальний ефект, сприяє створенню довірчої теплої атмосфери.

Музикотерапія може використовуватися як прийом на уроках художньо-естетичного циклу і як допоміжний засіб від кризових ситуацій у позаурочні години. Це такі її напрями як механізми виховного і психотерапевтичного впливу: емоційне активування в ході уроку; емоційна розрядка або регулювання емоційними станом; розвиток комунікативних здібностей; підвищення художньо-естетичних потреб; набуття нових засобів емоційної експресії; формування установок на позитивні відносини з собою, з колективом, зі світом.

Висновки

Таким чином, критичні ситуації людини є достатньо складним та може супроводжуватися різноманітними ускладненнями через зовнішні, соціальні чинники та індивідуально-психологічні особливості самої особистості. Музикотерапія — це терапевтичний метод, що використовує музику в якості засобу психоемоційної корекції, як ефективного метода профілактики в кризових ситуаціях учнів, вчителів та кожної людини. Численні методики музикотерапії передбачають як цілісне і ізольоване використання музики в якості основного і провідного фактора впливу (прослуховування музичних творів, індивідуальне і групове музикування), так і доповнення музичним супроводом інших психокорекційних прийомів для посилення їх впливу і підвищення ефективності. Застосування арттерапевтичних методів є ефективним у групах, учасники яких переживають кризові стани.

Список використаних джерел

• 1. Арт-терапія в соціальній сфері: Курс лекцій/ Сорока О. В. — Тернопіль: ТДПУ, 2008. — 86 с.
• 2. Овчинникова Т. С. Музыка для здоровья. — СПб.: Союз художников, 2004. — 41 с.
• 3. Педагогічна майстерність:Підручник /І.А.Зязюна,

Л.В.Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зязюна. — 2-ге вид. — К.: Вища шк., 2004. — 422 с.

• 4. Петрушин В. И. Музыкальная психотерапия. Теория и практика: учеб. пособие для студентов вузов / В. И. Петрушин. — М., 2000. — 176 с.
• 5. Побережна Г.І. Педагогічний потенціал музикотерапії /Г.I. Побережна // Мистецтво та освіта. — 2008. — № 2. — С. 9−12.

Федій О. А. Естетотерапія. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. — К.: «Видавництво «Центр учбової літератури», 2012. — С. 24−30; 38−39. УДК 364−785.4:7.