«Екстер» єр та інтер «єр тварин. 
Методи оцінки по екстер» єру

Вступ

Система органів руху забезпечує переміщення тіла тварини в просторі або окремих його частин під час стояння. Складається з пасивної та активної частини. Пасивну частину становлять кісткова система та система з'єднання кісток, активну — м’язова система.

Вчення про кісткову систему називають остеологією, про систему з'єднання кісток — синдесмологією, а про м’язову систему — міологією.

Кісткова система, або кістяк, є міцною основою тіла тварини і складається з кісток і хрящів, з'єднаних між собою нерухомо, за допомогою швів (кістки черепа) і рухомо — за допомогою суглобів та зв’язок.

Скелет визначає зовнішній вигляд тварини, її екстер'єр.

Екстер'єр тварин

Екстер'єр — це зовнішня форма тіла тварини. Екстер'єр оцінюють за розмірами і співвідношенням різних частин (статей) тіла (розмір голови, шиї, грудей, спини та ін.).

Досвід оцінки тварин по зовнішніх формах накопичувався з часів глибокої старовини. Вперше цей термін введено французьким вченим Клодом Буржелем у 1768 р., який поклав початок вченню про сумірність окремих частин (статей) тіла коня і практиці виміру тварин (по 40 і більш промірам) для перевірки пропорційності складання. На його думку, за розміром і формою голови можна судити про пропорційність тілобудови тварин. Розвиток учення про екстер'єр спочатку йшло лише у напрямі створення ідеальних форм тіла тварин. У 19 ст. при виведенні в багатьох країнах спеціалізованих по продуктивності порід заводчики виявляли нібито «прямі зв’язки» між деякими статями тіла тварин і продуктивністю. Відбір по окремих статях приводив до слабіння конституції і екстер'єрних пороків.

Було показано, що на основі зовнішнього огляду і вимірів можна зробити висновок про розвиток внутрішніх органів тварини, про його конституціональну фортецю, здоров’я, порідні особливості, відповідність особливостей статури напряму продуктивності, пристосованість до умов вмісту. Твариною різних напрямів продуктивності властиві певні екстер'єрні особливості. Так, у великої рогатої худоби м’ясного напряму форма тіла наближається до паралелепіпеда, тулуб глибокий і широкий на коротких, широко і прямовисно поставлених ногах, мускулатура добре розвинена. Голова і шия короткі, товсті, спина і поперек рівні, широкі, м’ясисті, зад широкий, добре виконаний мускулатурою, шкіра рихла. В молочної худоби тулуб конусоподібний, з розвиненішою задньою частиною. Голова подовжена, шия довга, тонка, груди глибокі, довгі, але не широкі, спина і поперек прямі, ноги довші, шкіра тонка, еластична, легко зволікається. Вим’я велике чашоподібне, широке в підстави.

Вчення про екстер'єр сільськогосподарських тварин ґрунтується на наявності зв’язку між господарською і племінною цінністю тварини та будовою їх тіла, яку ми спостерігаємо при огляді та вимірюванні тварин.

Безумовно, цей зв’язок не прямий. Не можна, наприклад, на підставі тільки оцінки статей тварини зробити висновок про молочну чи робочу продуктивність. Але ж наявність вад в будові тіла, ознак недорозвиненості та інших є свідченням нездатності тварини показати високу продуктивність. Тварина з провислою спиною, неправильними кінцівками витрачає енергію кормів непродуктивно. Особливо зростає значення правильності будови екстер'єру, зокрема кінцівок, на промислових комплексах. Міцність конституції тварин тут є передумовою їх високої продуктивності і тривалості використання.

Таким чином, екстер'єр — це один з показників, які враховують при розведенні сільськогосподарських тварин. За екстер'єром встановлюють тип конституції, породність, вік тварини, стан здоров’я, індивідуальні особливості, схильність до тієї чи іншої продуктивності, кондицію. Екстер'єр оцінюють за зовнішніми ознаками (окомірна оцінка), вимірюванням (беруть проміри окремих частин тіла), визначенням індексів будови тіла, промацуванням, фотографуванням.

Оцінюють екстер'єр окомірно за 5-, 10 — і 100-бальною шкалою. Бальна оцінка тварин кожного виду має свої специфічні особливості і вимоги, що визначаються інструкцією по бонітуванню. При оцінці екстер'єру записують також на контурах або словами його особливості - негативні чи позитивні, що особливо видаються і заслуговують на увагу. Але окомірна оцінка має суб'єктивний характер, так як потребує великого досвіду, глибоких знань особливостей породи.

Об'єктивності оцінці екстер'єру надає взяття промірів, тобто визначення віддалі між різними точками на тілі тварини або віддалі певної статі від поверхні землі: висоти в холці, довжини тулуба, ширини та глибини грудей, обхвату п’ясті, промірів тазу тощо.

Особливе місце в оцінці екстер'єру тварини має визначення у неї схильності до тієї чи іншої продуктивності. В цьому і полягає суть оцінки екстер'єру тварин при доборі. Успішною була селекція за екстер'єром при виведенні спеціалізованих м’ясних порід, смушкових та шубних овець, вовнова продуктивність теж визначається при огляді екстер'єру досить точно. Але ніхто не може оцінити за екстер'єром жирномолочність корови.