Територіальна структура комплексу з виробництва будівельних матеріалів України: основні центри, промислові вузли, райони

Найбільші центри промисловості будівельних матеріалів — Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь.

Так, у Києві є майже 40 заводів будівельних матеріалів.

Насамперед варто зазначити, що промисловість будівельних матеріалів відзначається складністю галузевої структури. Це пояснюється великою кількістю як сировинних запасів так і споживчих потреб, що дозволяє створювати розгалужену систему виробництва будматеріалів.

Будівельні та монтажні роботи по регіонах Табл. 4.1.

Статистичний щорічник України 2011 рік с. 225.

Найважливішими підгалузями комплексу є виробництво стінових, рулонних покрівельних і гідроізоляційних матеріалів, азбестоцементних труб і шиферу, видобування й переробка нерудних будівельних матеріалів, цементна промисловість, виробництво будівельної кераміки. На них припадає понад 80% усієї продукції і майже 90% зайнятого в будівельній промисловості промислово-виробничого персоналу.

Найголовнішим будівельним матеріалом є камінь, що використовується під час будівництва всіх споруд. Туф та вапняки використовуються як стіновий матеріал, а міцні осадові, магматичні та метаморфічні породи як будівельний камінь. Інші породи є сировиною в виробництві інших будматеріалів. Україна має великі запаси граніту, лабрадориту, габра та мармуру, які широко використовуються у всіх галузях будівництва.

Цемент використовується як основний в’яжучий матеріал у виробництві бетону, залізобетону і шлакоблоків. У Донбасі залягають високоякісні карбонатні породи, тому тут споруджено найбільші цементні підприємства України — Амвросіївський цементний комбінат (до нього належать п’ять заводів і чотири кар'єри), Краматорський, Єнакіївський. Донецька область за виробництвом цементу посідає перше місце в Україні, Дніпропетровська — друге, Харківська (Балаклія) — третє. Найбільші цементні заводи розташовані в Кривому Розі, Дніпродзержинську й Дніпропетровську. Цементні заводи цих областей випускають портланд-цемент і шлакопортланд-цемент, використовуючи для виробництва останнього шлаки металургійних заводів.

Цементні заводи в західних областях виробляють третину цементу України. Найбільші заводи зосереджено у Львівській (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів), Івано-Франківській (Ямниця) та Хмельницькій (Кам'янець-Подільський) областях.

Порівняно менше виробляють цементу на півдні країни, хоча тут є високоякісна сировина. На території південних областей України працюють Бахчисарайський (Автономна Республіка Крим), Ольшанський (Миколаївська обл.), Одеський та інші заводи.

На території України утворилися чотири великі зони виробництва цементу: південно-східна (Донецька обл.), північно-східна (Харківська обл.), центральна (Дніпропетровська обл.) та західна (Рівненська, Івано-Франківська, Львівська та Хмельницька області). Для цементної промисловості України характерна значна концентрація виробництва. В середньому на одне підприємство (їх в Україні 15) припадає 1,3 млн. т цементу на рік.

Значна частина цементу витрачається на виробництво покрівельного шиферу. Шиферні заводи споруджують у місцях споживання готової продукції. Вони працюють на довізній сировині. Азбест надходить з Уралу, а цемент — з найближчих цементних заводів. Найбільше шиферу в Україні виробляють Балаклійський і Здолбунівський цементно-шиферні комбінати. Виробництво його швидко зросло і в 2009 р. становило 1492 млн. умовних плит (див. табл. 3.1). Особлива увага приділяється виробництву азбестоцементних листів, плоских шиферних конструкцій і рельєфних листів.

Цемент завозять у Сумську, Чернігівську, Київську, Херсонську й Черкаську області, хоча на їх територіях є багато цементної сировини. Є умови для виробництва високомарочного портланд-цементу в Житомирській (Овруч), Херсонській (Туркули), Чернівецькій (Заставна), Сумській (Середина-Буда), Харківській (Куп'янськ) областях, нефелінового цементу — в Донецькій, алунітового — в Закарпатській, глиноземно-феритового — у Львівській областях, магнезіального — в Автономній Республіці Крим.

Розвинутим є також і виробництво збірного залізобетону та збірних конструкцій — в країні діють 25 виробничих об'єднань з виготовлення комплектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей, основними з яких є Харківське, Львівське, Криворізьке, Луганське, Сумське.

Підприємства для виготовлення збірного залізобетону для гідротехнічного будівництва зосереджені в Каховці (Херсонська обл.), Новомосковську (Дніпропетровська обл.), Арцизі (Одеська обл.). Збірні залізобетонні конструкції для мостів та шляхового будівництва виготовляють у Києві, Вінниці, Житомирі, Львові. Залізобетонні опори та інші конструкції для спорудження ліній електропередач і зв’язку виготовляють у Світловодську (Кіровоградська обл.), Тернополі, Білій Церкві (Київська обл.), Мерефі (Харківська обл.). Домобудівні комбінати розміщені в усіх областях країни, випускають щороку майже 5,5 млн. м³ збірних залізобетонних деталей, з яких споруджують понад 7 млн. м² загальної площі великопанельних житлових будинків на рік (найпотужніші комбінати у Києві, Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Одесі). Основні підприємства великопанельного та об'ємно-блокового домобудування розміщені в Київській, Харківській, Полтавській, Херсонській, Дніпропетровській, Запорізькій областях. Підприємства для виробництва сталевих конструкцій діють у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Житомирській, Львівській областях. Виробництво алюмінієвих будівельних конструкцій зосереджено в основному на Броварському заводі (Київська обл.).

Великі центри виробництва будівельної цегли — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Бахмут, Слов’янськ, Чернігів, Львів, Івано-Франківськ. Багато цегельних заводів споруджено в сільській місцевості.

Сучасне будівництво потребує різних за якістю і властивостями бетонів. Особливу цінність мають легкі пористі бетони, з яких виготовляють стінові панелі житлових будинків. Для виробництва їх використовують легкі наповнювачі. У природі таких наповнювачів немає, тому їх створюють штучно. Це — керамзит, термозит, сипкий перліт тощо. Керамзит — штучний пористий матеріал, який виробляють з легкоплавких глинистих порід. Сировина для його виробництва є в багатьох місцях України — біля Харкова, Полтави, Сум, Одеси, Кривого Рога, Житомира, Могилева-Подільського та ін. Термозит — шлакова пемза, яку виготовляють з доменних шлаків, тому виробництво цього наповнювача розміщене в центрах чорної металургії. Пористий перліт виробляють з природної сировини — перліту, який залягає в Закарпатті. 31 м³ перліту одержують 6—12 м³ пористого перліту, тому підприємства з виробництва його розміщують у районах споживання.

У південних районах України виробляють черепашник, який має добрі теплота звукоізоляційні властивості, легко обробляється, дешевий. Його широко використовують у будівництві, проте в силу своїх фізичних властивостей як правило він застосовується саме як ізолятор одночасно з бетонними, чи цегельними стінами.

Виробництво керамічних глазурованих плиток зосереджено в Слов’янську (Донецька обл.), Харкові та Львові, а метлахських — у Харкові та Артемівську (Донецька обл.). Воно може бути створене у Вінницькій та Житомирській областях з каоліну; у Закарпатській, Хмельницькій і Кіровоградській — з тугоплавких і вогнетривких глин; у південних областях — на базі вогнетривких і тугоплавких глин Причорномор’я та Приазов’я, що дасть змогу повністю задовольнити потреби будівництва.

Виробництво будівельного фаянсу й фарфору. Будівельний фарфор і фаянс виробляють у Славуті (Хмельницька обл.) на комбінаті «Будфаянс», електроізоляційні вироби для електричної промисловості — в Первомайську (Житомирська обл.). Виробництво будівельного фаянсу зосереджено в Донецькій області. У Запоріжжі виробляють високовольтні ізолятори для ЛЕП, електростанцій і підстанцій. У Слов’янську (Донецька обл.) виготовляють електроізоляційні вироби для електрота радіотехнічної промисловості.

Україна не задовольняє потреб господарства у будівельному фарфорі й фаянсі, тому їх частково доставляють з Білорусі, Росії та Чехії. Достатня кількість різноманітної сировини дає можливість розширити це виробництво.

Виробництво будівельного вапна й гіпсу. Останніми роками середньорічне виробництво будівельного вапна становить майже 736,0 тис. т, будівельного гіпсу (у 2000 р. — 130,0 тис. т). Крім того, в Україні виробляється 7,4 млн. т технологічного вапна (використовується в цукровій та металургійній промисловості). Сировиною для виробництва вапна є крейда, вапняки, мармур та інші карбонатні породи. Заводи цієї галузі розміщені в районах видобування сировини, а готову продукцію вивозять іноді на значні відстані.

Основними виробниками будівельного вапна в Україні є Донецька, Запорізька, Сумська, Харківська, Вінницька, Львівська, Хмельницька, Херсонська і Чернівецька області. Найбільше виробляють вапна в Хмельницькій області і понад 100 тис. т його вивозять до Черкаської й Київської областей. З Вінницької області вапно вивозять до Кіровоградської, Дніпропетровської і Черкаської областей, а з Львівської — до Рівненської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької й Київської.

На півдні найбільше вапна виробляє Херсонська область, а звідти його вивозять до Одеської, Миколаївської та інших областей.

Виробництво крейди. У будівництві крейду використовують для малярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівки, а також як наповнювач у паперовій та азбесто-гумовій промисловості, для виробництва соди, фарб, цементу, будівельного вапна тощо.

Великі запаси крейди є в Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. Видобуток будівельної крейди в Україні перевищує 2 млн т, а як сировини для цементної промисловості — 7,5 млн т.

Виробництво м’якої покрівлі — руберойду, толю, пергаміну — налагоджено у багатьох областях України. Виробництво м’якої покрівлі зосереджено у великих містах. Найбільшим її виробником в Україні є Київ (18,8% виробництва країни).

Виробництво віконного скла — в Україні є шість заводів листового і технічного скла. Найбільші з них — Лисичанський «Пролетар Костянтинівський склоробний та завод «Автоскло» і Запорізький склоробний. Скло виробляється на склозаводах Луганської й Донецької областей, на Львівському склоробному заводі й частково на Київському заводі художнього скла.

Фарфорова промисловість має в Україні центри Коростень, Баранівка, Городниця, Кам’яний Брід, Довбичі (Житомирська обл.), Дружківка (Донецька обл.), Полтава, Кіровоград, Суми, Борислав (Львівська обл.), Синельникове (Дніпропетровська обл.) і Тернопіль.

Промисловість будівельних матеріалів досить рівномірно розміщена по території України. В цьому плані вирізняється Донбас і Придніпров'я (на Донецьку, Луганську, Дніпропетровську й Запорізьку області припадає понад 30% усього виробництва продукції галузі). Високим розвитком промисловості будівельних матеріалів характеризуються також Харківська (7%), Одеська і Львівська (по 5%), Хмельницька (4,5%) області та Автономна Республіка Крим (4,5%).

Такі риси територіальної структури є позитивними, проте великі обсяги сировини не використовуються повною мірою. Так можна збільшити обсяги виробництва фарфоро-фаянсової та керамічної продукції. Це дозволить зменшити залежність від імпорту даних товарів. Створення нових підприємств в областях з наявністю сировини і невеликим розвитком будівельної промисловості допоможе зменшити обсяги транспортування з інших регіонів, тобто зменшити собівартість продукції.