Особливості розвитку торгових мереж в Україні

На сучасному етапі функціонування світової економіки визначний фактор у розвитку світової торгівлі відіграють торгові мережі, як найбільш прогресивний та ефективний формат організації торгового процесу. Дана тенденція характеризується тим, що у процесі глобалізації світового простору та інтернаціоналізації виробництва, власникам торгових структур було необхідно впровадити найбільш оптимальну та ефективну систему управління торговими підприємствами на національному та світовому рівнях. Дана система управління досягла найбільшого прояву у впровадженні стандартизованої та структурованої системи управління торговими мережами.

На частку торгових мереж в зарубіжних країнах припадає близько 60−90% загального обсягу товарообігу. У Західній Європі, США, Канаді та інших країнах із розвиненою економікою торгові мережі отримали розвиток та поширення, довівши свою економічну ефективність. Поєднуючи декілька тисяч магазинів, торгові мережі займають позицію лідера не тільки на внутрішньому ринку країни, але і на світових ринках, перетворюючись у великі транснаціональні компанії.

Насиченість ринків та посилена концентрація торгових мереж у розвинених країнах активізує процеси експансії до ринків країн із економікою, що розвивається, зокрема й на український ринок.

Після переходу України до ринкової економіки відбувається структурна економічна перебудова, яка відображається у процесах лібералізації, приватизації та роздержавлені торгових підприємств. Формується нове конкурентне середовище, змінюються основні макроекономічні показники, що впливають на підвищення інвестиційної привабливості роздрібної торгівлі України для іноземних торгових структур. На даному етапі іноземні торговельні мережі вже ефективно функціонують та займають певну частку української торгівлі. Це посилює конкурентну боротьбу між ними та вітчизняними торговими мережами.

Експансія іноземних торгових мереж на території України пояснюється як політичними так і економічними причинами. По-перше, розширення роздрібних мереж на внутрішніх ринках розвинутих країн поступово вичерпує свої можливості, що пов’язано із обмеженістю географічної території всередині країни та високим рівнем конкуренції.

По-друге, державне керівництво деяких країн розробляє та впроваджує обмеження на окремі типи бізнесу, які можуть функціонувати в цих країнах. Ці обмеження часто здійснюється для захисту малого та середнього бізнесу.

По-третє, конкурентоспроможність торгової мережі у роздрібній торгівлі забезпечується за рахунок низьких цін. Основою для їх отримання є економія на масштабах діяльності, яка дозволяє отримувати більше знижок у постачальників товарів. Для отримання даних конкурентних переваг торговельна мережа повинна постійно розвиватись. Створення філій закордоном, особливо у країнах, які розвиваються, забезпечує стійке положення компанії та очікуваний прибуток для акціонерів.

По-четверте, транснаціональні торговельні мережі отримують можливість максимізації прибутку за рахунок використання трансфертної ціни (внутрішня ціна, по якій фактори виробництва передаються між відділеннями та філіалами інтегрованої фірми) при переході товарів через кордон таким чином, щоб більшу частину прибутку отримували країни із низьким рівнем оподаткування.

Виникає питання в ідентифікації вітчизняних та іноземних торгових структур. Визначити, які торгові мережі є суто вітчизняними, практично неможливо, тому що в достовірних офіційних джерелах не висвітлюється інформація про власників компанії. Для розвитку багатьох торгових мереж був залучений іноземний інвестиційний капітал, що прописано в установчих документах і є комерційною таємницею. Можливо стверджувати лише про світові транснаціональні корпорації, які виходять на український ринок, що вони є суто «іноземними торговими мережами» (наприклад, «OBI», «BILLA», «METRO», «Ашан»).

Визначення терміну «торгової мережі» полягає у сукупності однотипних або різнотипних бізнес-одиниць, які здійснюють роздрібну торгівлю під однією торговою маркою, мають корпоративну стратегію діяльності, єдиний центр управління, координації та контролю, власний розподільчий склад, з якого здійснюється товаропостачання бізнес-одиниць, що входять до складу об'єднання. Основною одиницею торгової мережі є магазин, який за формою товарної спеціалізації поділяється на спеціалізовані універсами, мінімаркети, супермаркети, гіпермаркети та ін. Чіткої класифікації нових торгових об'єднань за формою універсальної спеціалізації поки що не визначено.

Недостатній рівень теоретичних напрацювань та наукових досліджень щодо сутності нових термінів призводить до недоречного вживання слів іншомовного походження та використання різних варіантів термінів торгових форматів, які можуть дублюватись за значенням: дискаунтер і дисконтний магазин; магазин біля дому і магазини «крокової доступності» та ін.

Вітчизняному споживачу пропонується недостовірна інформація, тому що не має єдиної загальноприйнятої та законодавчо ухваленої класифікації магазинів за формою товарної спеціалізації.

Деякі торгові мережі, для підвищення іміджу та збільшення кола споживачів, маніпулюють назвами торгових типів. Наприклад, у назві невеликих за розміром торгових мереж, тип магазину «супермаркет» замінено на більш привабливу назву — «гіпермаркет». Непродовольча торгова мережа «City.com» називає власні магазини гіпермаркетами, хоча в своїй структурі має декілька торгових одиниць із торговою площею від 3000 м², а розмір інших магазинів мережі не перевищує 2999 м² торгової площі. Використання назв типів магазинів «мінімаркет», «супермаркет», «гіпермаркет» в першу чергу пов’язано із характеристикою товарного асортименту магазину. Наприклад, в гіпермаркеті повинно бути представлено від 50% продовольчого та від 30% непродовольчого товарного асортименту, в супермаркеті наявність непродовольчого асортименту становить до 30%, а в мінімаркеті до 5%. Тому використання назви «гіпермаркет» непродовольчою торговою мережею є недоречним.

Деякі магазини із середнім та високим ціновим рівнем за формою товарної спеціалізації називаються «дисконтними магазинами», хоча тип «дискаунтер» розуміється, як магазин із низькою торговою націнкою. Дисконтний магазин — це магазин із вузьким асортиментом та достатньо низькими цінами. Управління таким магазином спрямовано на зниження операційних витрат за рахунок спрощеної викладки товарів, економії на оформлені торгового залу, невеликої кількості персоналу та швидким операційним циклом за рахунок високого продовольчого попиту.

Розповсюджені торгові мережі вітчизняних дискаунтерів «Фора», «АТБ-маркет» не забезпечують відповідним чином зростаючі потреби українських споживачів у низьких цінах. Дані мережі реалізують товари із середнім ціновим рівнем. Найбільш низький ціновий рівень представлено в гіпермаркетах та торгових мережах «кеш енд кері» .

Тип магазину «кеш енд кері» — це магазин самообслуговування, в якому є можливість здійснювати роздрібні, дрібнооптові та оптові закупки при готівковій формі розрахунку. Магазин «кеш енд кері» пропонує широкий асортимент продовольчих та непродовольчих товарів, але глибина асортименту товарних груп менша, ніж в гіпермаркетах.

В Україні представлено небагато торгових мереж із типом «кеш енд кері» та оптових торгових мереж — це німецька торгова мережа «METRO», мережа оптових гіпермаркетів «FOZZY», магазин «Інтермаркет», «ПАККО» тощо.

Національний стандарт України «Роздрібна та оптова торгівля» регламентує тільки декілька типів торгових одиниць і не розкриває сутності нових типів підприємств, таких як «дисконтний магазин», «кеш енд кері» та ін.

Враховуючі наявні магазини, що представлені в торгових мережах, а також стандарти торгівлі, можна запропонувати оновлену класифікацію торгових одиниць за торговою площею та асортиментним профілем (табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Рекомендована класифікація торгових одиниць.

В Україні зараз наявні нові типи магазинів, що обумовлюють скорочення масштабів діяльності таких типів, як гастрономи, універмаги та універсами. Завдяки переоснащенню магазини переходять від продажу товарів через прилавок на метод самообслуговування. Прикладом цього є перебудова мережі гастрономів у мережу вітчизняних магазинів самообслуговування «Фора», «АТБ-маркет», «Марс», «Наш Край», «Лелека» тощо.

Прогресивна торгова активність спостерігається у тих регіонах України, де високий рівень економічного розвитку та доходів населення.

У табл. 2.2 виділено 4 групи розповсюдження торгових мереж: у I групі найменше всього сконцентровано торгових мереж — від 0 до 10, у ІІ групі - від 11 до 30, у ІІІ групі від 31 до 50, найбільше сконцентровано торгових мереж у IV групі - від 51 і більше.

Концентрація торгових мереж на території України дуже нерівномірна.

До IV групи входять лише 2 регіони — м. Київ та Дніпропетровська область. У них представлена найбільша кількість торгових одиниць — 287, що складає 41,1% від загальної кількості представлених на території України магазинів торгових мереж. Середня чисельність торгових одиниць по цій групі складає 139.

Таблиця 2.2.

Зони розповсюдження торгових мереж на території України на 01.12.2007.

ІІІ група включає 3 області - Запорізьку, Львівську та Донецьку. У цих областях спостерігаються високі показники економічного розвитку та широко розповсюдженні торгові мережі. Загальна кількість торгових одиниць по групі складає 123, а середня чисельність магазинів по регіону становить 41 торгову одиницю. Вони є перспективними регіонами для подальшого розміщення торгових мереж.

ІІ група включає 12 адміністративних одиниць, у яких сконцентровано 32,5% всіх, представлених на території країни, торгових мереж. Середня чисельність торгових одиниць по групі складає 18.

Найменше всього торгових мереж представлено у I групі, до якої увійшло 10 адміністративних одиниць, на їх території розташовано 8,1% всіх торгових мереж.

Треба підкреслити, що при виході на вітчизняний ринок, торгові мережі першочергово обирають місце локалізації у м. Києві та в обласних центрах. Це пов’язано із тим, що у цих регіонах найвищий рівень економічного розвитку та доходів населення. На противагу цьому, в інших містах України, де існує необхідність в забезпеченні споживачів торговими підприємствами, роздрібна торгова мережа представлена не достатньо.

Рис. 2.1 Характеристика розповсюдження торгових мереж по областям України на 1.12.2007 р

Найбільша кількість торгових одиниць спостерігалась у торгових мережах (рис. 2.1): «АТБ-маркет» — 192, «Сільпо» — 114, «Фора» — 61, «Фуршет» — 54, «Вопак» — 44. Максимального розширення на території України досягли наступні мережі: «Сільпо», «Велика Кишеня», «Фуршет», «Наш Край», «АТБ-Маркет», «METRO» .

Останніми роками у п’ятірку лідерів за обсягами товарообороту увійшли 5 торгових мереж: «Fozzy Group» (ТМ «Сільпо», ТМ «Фора», ТМ «Фоззі»), ЗАТ «Фуршет», ТОВ «АТБ-маркет», «МЕТРО» та ТОВ «КвізаТрейд» (ТМ «Велика Кишеня»).

Вже зараз до п’ятірки лідерів по обсягам товарообороту та максимальною локалізацією у регіонах України входять іноземні торгові структури. Вони успішно протидіють та конкурують із місцевими мережними структурами, та мають ряд переваг в організації бізнес-процесів.

Основними перевагами іноземних торгових мереж є наступні:

• 1. Великий фінансовий потенціал, якій дозволяє іноземним компаніям витримувати тривалі строки окупності власних торговельних підприємств, навіть збиткову діяльність, в першу чергу, на етапі завоювання нового ринку. Прикладом цього є американська компанія «Wall Mart», яка при виході на новий ринок, деякий час реалізує товари нижче їх собівартості. Використання даної цінової політики дозволяє залучити широке коло клієнтів та призводить до банкротства конкурентних підприємств.
• 2. Використання новітніх технологій та постійне вдосконалення бізнес-процесів.
• 3. Фінансування інвестиційних програм шляхом спрямування грошових коштів із головного органу управління до інших торгових одиниць. При цьому зменшується необхідність нести витрати на отримання коштів із зовнішніх джерел фінансування.

Оскільки в Україні процес входження іноземних торгових мереж зараз на початковому етапі — це дає змогу мережам із вітчизняним капіталом зміцнити свої конкурентні позиції, впровадити іноземні принципи роботи — світові стандарти торгівлі. Для цього доцільно ввести систему стратегічного управління торговою мережею, яка передбачає такі основні блоки:

• 1. Розробка та впровадження ефективної маркетингової політики: моніторинг цінової політики конкурентів та швидке реагування на її зміну; аналіз маркетингових заходів аналогічних підприємств, розробка і впровадження власних маркетингових заходів; розробка програм лояльності; розширення клієнтської бази; розробка та запуск власних торгових марок; розробка чіткої асортиментної політики, яка включає забезпечення споживачів широким асортиментом та гарантованою якістю товарів та послуг, постійним оновленням асортименту згідно із попитом.
• 2. Системне впровадження логістики, що дозволить оптимізувати витрати обігу та досягти економії витрат на одиницю товару. У результаті чого, створюється можливість забезпечити низьку торговельну націнку, що збільшує споживчий попит.
• 3. Підтримка ефективної кадрової політики: впровадження соціально-спрямованої політики управління персоналом та цілеспрямовану систему мотивації, створення корпоративної культури, умов для розвитку персоналу та підвищення його рівня професіоналізму та ін.

Для підтримки розвитку торгових мереж із вітчизняним капіталом, необхідно активізувати роль державного регулювання.

У розвинених країнах існують різноманітні закони і норми для функціонування торгових мереж. Наприклад, ряд країн дотримуються строгого обмеження на кількість магазинів та складських терміналів, площа яких перевищує 700−2500 м²; впроваджуються режими планування та зонального регулювання, які мають змогу відстрочити чи заборонити проникненню на ринок нової торгової мережі, не лише як відкриття нових торгових одиниць, але й за рахунок інвестування та поглинання вже існуючих торгових мереж; застосовується нормування та чітке регулювання графіків роботи торгових одиниць (дні та години роботи); обмежується цінова конкуренція та демпінг цін; обмежується будівництво гіпермаркетів на території населеного пункту та ін.

Для підтримки розвитку торгових мереж в Україні, актуальним питанням також стає державне регулювання. У зв’язку із цим, необхідно прийняти закони «Про торгові мережі» та «Про внутрішню торгівлю», в яких будуть визначені основні поняття, чітка класифікація торгових мереж та узгоджені законодавчі положення щодо обмеження деяких сторін діяльності торгових мереж з іноземним капіталом за наступними напрямками:

• 1. Заборонити демпінг цін іноземними торговими мережами та мережами із іноземним капіталом.
• 2. Обмежити будівництво великих за площею торгових одиниць на територіях міст, для того щоб уникати перенасичення місцевості торговими площами. Наприклад, у Німеччині дозволено будівництво великих магазинів з площею до 2500 м², у Франції та Великобританії торгові об'єкти формату «дискаунтер» повинні мати розмір торгової площі до 700 м². Прикладом місцевого перенасичення торговими структурами у м. Києві виступає Московський проспект Оболонського району, де на даний момент часу працюють гіпермаркети «О'кей», «МЕТRO», «Ашан», «МегаМаркет», «Profitek», «FoxMart», «Foxtrot», «City. сom», ТЦ «Городок», ТЦ «Альтацентр», ТЦ «Макрос», ТЦ «Плазма» та ін.
• 3. Регламентувати години роботи торгових одиниць. Наприклад у Німеччині показник за кількістю робочих днів становить 80 годин на тиждень та є самим низьким у Європі, а у Великобританії - 168 годин, 144 години у Франції та в Нідерландах — 96 годин. Забороняється робота магазинів у неділю та святкові дні.

В Україні немає обмеження роботи магазинів і деякі іноземні торгові мережі, наприклад «METRO», працюють 24 години на добу. Торгові мережі із вітчизняним капіталом не витримують такої конкуренції — їм важко нести витрати при цілодобовому режимі роботи, тому що у нічний період виторг мінімальний, а рівень витрат збільшується.

В цілому, у торгових мереж з іноземним капіталом поступово підвищується інтерес до українського роздрібного ринку. Згідно з вітчизняним законодавством, формування конкурентного середовища передбачає створення рівних можливостей для всіх суб'єктів господарювання. Практично відсутні законодавчі обмеження для іноземних торгових компаній, які ефективно функціонують та займають певну частку національного ринку. Дана ситуація може вплинути на прискорення прояву слабких сторін вітчизняних торговельних мереж та зменшити їх конкурентні позиції у порівнянні із фінансовою потужністю та багаторічним досвідом роботи іноземних структур. В цьому контексті актуалізується проблема державного регулювання, забезпечення конкурентоспроможності підприємства, стійких конкурентних позицій та ефективного управління розвитком вітчизняного торгового підприємства.