Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Визначення економічних наслідків виробничого травматизму (професійного захворювання) на підприємстві

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

В тісному зв’язку з моральною шкодою знаходяться психофізіологічні наслідки виробничого травматизму. Безпека на виробництві залежить значною мірою від психофізіологічних якостей людини, які проявляються в її чутливості до сигналів небезпеки, її швидкісних можливостях з реагування на такі сигнали, в її емоційних реакціях на небезпеку, у визначенні небезпечної ситуації і реагуванні на неї… Читати ще >

Визначення економічних наслідків виробничого травматизму (професійного захворювання) на підприємстві (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Виробничий травматизм та профзахворювання спричиняють не тільки моральні, соціальні, а й значні економічні збитки. Тому визначення економічних наслідків непрацездатності є важливим і актуальним на рівні як держави, так і виробництва.

Виробничий травматизм має соціальні, економічні, моральні і психофізіологічні наслідки. Кількісна оцінка наслідків є багатокомпонентною та складною задачею. Не всі вказані наслідки виробничого травматизму можливо оцінити кількісно. Для деяких видів наслідків не існує методик їх оцінки взагалі. Тому для розгляду соціально-економічних наслідків виробничого травматизму на підприємстві можливо використання комплексного підходу.

Соціальні наслідки можуть відноситись як до окремого працівника, так і до усього трудового колективу підприємства. Тому соціальні наслідки може характеризувати як втрата здоров’я чи життя окремої людини, так і зниження темпів розвитку суспільного виробництва та формування суспільного буття. Особливістю трудової діяльності людини є свідомість, активність та соціальна сформованість. Згідно [33], до складу соціальних наслідків входять матеріальні, моральні та «приховані» збитки. Причому, остання складова, тобто «приховані» збитки, зумовлена стохастичними ефектами порушення здоров’я працюючих та є домінуючою в структурі соціальних наслідків.

Моральні наслідки достатньо важко враховувати, тому що не існує відповідних показників та методик. У Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», затвердженого Верховною Радою від 23.09.1999 р., оговорювалась можливість компенсації за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, але не давалося конкретних рекомендацій по її оцінки. У частині третій ст. 34 «Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди» було записано: «Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат». Але відповідно до змін Закону від 23.02.2007 р. цю частину було виключено.

В тісному зв’язку з моральною шкодою знаходяться психофізіологічні наслідки виробничого травматизму. Безпека на виробництві залежить значною мірою від психофізіологічних якостей людини, які проявляються в її чутливості до сигналів небезпеки, її швидкісних можливостях з реагування на такі сигнали, в її емоційних реакціях на небезпеку, у визначенні небезпечної ситуації і реагуванні на неї. На поведінку працівника впливає і його емоційний, і психічний і фізичний стан. Стан тривоги та стомлення також зменшує можливість визначення небезпеки. Взагалі, можна зауважити, що безпека праці значною мірою є проблемою психологічною. Це підтверджує міжнародна статистика, яка свідчить, що причинами травматизму є небезпечні умови праці (4%) та небезпечні дії, тобто «людський фактор» (96%). Робітники, що зазнали травми, можуть отримати діагноз ПТСП-синдром (синдром посттравматичних стресових порушень).

Серед усіх видів наслідків виробничого травматизму найбільш вивченими є економічні наслідки, які підлягають обов’язковій компенсації. Визначення економічних збитків з причини тимчасової непрацездатності є важливим і актуальним завданням в сучасному виробництві. Відомо декілька методик вирахування економічних наслідків що мають комплексний характер. Деякі складні, з практичної точки зору, деякі значно спрощенні і зручні для використання.

Основна методика розрахунку економічних наслідків від травматизму та професійних захворювань пов’язана, у першу чергу, з матеріальними збитками від втрати непрацездатності, які об'єднуються у дві групи (3.1):

  • 1) загальнодержавні витрати і збори К (3.2);
  • 2) втрати і збитки виробничих підприємств Сп (3.3).

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

Розмір відшкодування встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності і середньомісячного заробітку, який мала особа до ушкодження здоров’я. Власник має повністю відшкодувати втрачений потерпілим заробіток у розмірі, що відповідає встановленому МСЕК відсотку втрати професійної працездатності потерпілого.

Розмір одноразової допомоги потерпілому визначається колективним договором (угодою, трудовим договором). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не менше п’ятирічного заробітку потерпілого і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця.

Усі економічні наслідки непрацездатності поділяються на дві групи[20]: загальнодержавні витрати і збори K; втрати і збитки виробничих підприємств Св.

Загальнодержавні витрати K у випадку втрати працездатності визначаються за формулою:

де — розміри витрати і збитків, які несе суспільство в цілому для відновлення здоров’я в кожному випадку втрати працездатності;

В — величина еквівалента заробітної плати, невиплаченої за час хвороби робітника в розрахунковому періоді.

Втрати, які несе суспільство, включають:

Ї втрати профспілкових організацій на надання допомоги та оплату путівок у розмірі затрат по соціальному страхуванню;

Ї суму виплат державного страхового товариства особам у порядку індивідуального страхування;

Ї суму додаткових асигнувань вищих організацій на вжиття заходів щодо усунення наслідків масових нещасних випадків;

Ї суму збитків суспільства у вигляді податків з неоподаткованої частини доходів потерпілих, з виплат за лікарняними листами (лише в державних підприємствах);

Ї суму потенційних збитків, заподіяних суспільству у зв’язку з виходом робітника на пенсію по інвалідності за розрахунковий період.

У кожному випадку втрати працездатності сума еквівалента неодержаної робітником заробітної плати В розраховується за формулою:

де Вў — сума заробітної плати за три місяці, які передували захворюванню;

n — кількість відпрацьованих днів за ці місяці;

Т — тривалість хвороби в робочих днях.

Економічні втрати виробничих підприємств та організацій при тимчасовій чи довготривалій непрацездатності працівників колективу Сп встановлюються за формулою:

де Р — втрати кількості виробленої продукції за період непрацездатності. Їх у кожному випадку непрацездатності визначають за формулою:

де, а — коефіцієнт, який враховує поправку до кількості виробленої продукції внаслідок різниці в кваліфікації потерпілого усередненого розряду і середньооблікового працівника та розраховується відношенням тарифного коефіцієнта розряду потерпілого Kф до тарифного коефіцієнта розряду середньооблікового працівника Kс;

Р0 — середньоденний виробіток продукції, що припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді;

Ті — тривалість хвороби;

Сі — втрати і збитки, котрі несе безпосередньо організація при втраті працівником працездатності;

ПВ — допомога по тимчасовій непрацездатності з Фонду соціального страхування.

Більш спрощена методика врахування матеріальних втрат унаслідок травматизму і захворювань дається А. Н. Гржегоржевським.

Загальні матеріальні втрати внаслідок травматизму і захворювання можна обчислити за формулою:

де Пт — матеріальні наслідки травматизму;

Тб — матеріальні наслідки захворювань, пов’язаних з несприятливими умовами праці.

До основних елементів, які складають матеріальні наслідки травматизму (Пт), належать:

Ї вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму (П1);

Ї вартість недоданої продукції в результаті травматизму (П2);

Ї інші матеріальні витрати (П3), в які включаються витрати на отримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на легшу роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих з причини травм.

де Об — середня оплата листка непрацездатності за день або середня заробітна плата потерпілого за день;

Пр.д — кількість робочих днів, втрачених унаслідок нещасних випадків.

Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків (П2) розраховується за формулою:

де Вд — середньоденний виробіток одного робітника, грн;

Пр.д — кількість робочих днів, втрачених у результаті травм.

Розмір інших втрат унаслідок травматизму (ПЗ) можна встановити за формулою:

ПЗ = С1 + С2 + Д + Зк + Пс, готовий продукція бухгалтерський облік де С1 — кошти, витрачені на утримання стаціонарних хворих;

С2 — кошти на лікування амбулаторних хворих;

Д — доплата потерпілим при їх переводі на легшу роботу;

Зк — витрати на підготовку кадрів, викликані вибуванням працівників з причини травм;

Пс — розміри допомоги, призначені потерпілим та їх сім'ям.

Таким чином,.

Пт = П1 + П2 + ПЗ.

Матеріальні витрати в результаті захворювань визначаються за формулою:

Тб = (Об ґ Пр. д + Вд) — 0,25,.

де Об — середня оплата листків непрацездатності за день;

Пр.д — число робочих днів, втрачених у результаті захворювання;

Вд — середньоденний виробіток одного працюючого;

0,25 — коефіцієнт, який враховує питому вагу трудозатрат, пов’язаних з несприятливими умовами праці в загальному числі втрат через захворювання.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою