Вступ. 
Архітектура персонального комп'ютера

Комп’ютер (англ.computer — обчислювач) — це багатофункціональний електронний пристрій для накопичення, обробки і передачі інформації. Під архітектурою комп’ютера розуміється його логічна організація, структура і ресурси, тобто засоби обчислювальної системи, які можуть бути виділені для процесу обробки даних на певний проміжок часу. Основу комп’ютерів утворює апаратура (HardWare), побудована, в основному, із використанням електронних та електромеханічних елементів і пристроїв. Принцип дії комп’ютерів полягає у виконанні програм (SoftWare) — заздалегідь заданих, чітко визначених послідовностей арифметичних, логічних і інших операцій. Будь-яка комп’ютерна програма являє собою послідовність окремих команд. Команда — це опис операції, яку повинен виконати комп’ютер. Як правило, у команди є свій код (умовне позначення), вихідні дані (операнди) і результат. Результат команди виробляється по точно визначеним для даної команди правилам, закладеним в конструкцію комп’ютера. Сукупність команд, виконуваних даним комп’ютером, називається системою команд цього комп’ютера. Комп’ютери працюють з дуже високою швидкістю, що становить мільйони — сотні мільйонів операцій в секунду. Персональні комп’ютери, більш ніж будь-який інший вид ЕОМ, сприяють переходу до нових комп’ютерних інформаційних технологій, яким властиві:

Дружній інформаційний, програмний та технічний інтерфейс з користувачем;

Виконання інформаційних процесів в режимі діалогу з користувачем;

Наскрізна інформаційна підтримка всіх процесів на основі інтегрованих баз даних;

Так звана «безпаперова технологія». [1].

архітектура персональний комп’ютер мікропроцесор