Виховна функція православної духовної музики

ВИХОВНА ФУНКЦІЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ДУХОВНОЇ МУЗИКИ

З’ясування значення та ролі православної духовної музики, її впливу на різні аспекти життєдіяльності людини та формування особистості стає можливим завдяки обґрунтуванню системи функцій, що обумовлюють існування духовної музики православ’я як джерела становлення високодуховної людини, ширше — національного соціокультурного розвитку. Функція (від лат. functio — звершення, виконання) — діяльність, обов’язок, зовнішній прояв властивостей певного об'єкта в рамках даної системи відносин, до якої він належить [3]. По відношенню до музичного мистецтва «поліфункціональність» — поєднання різноманітних функцій, ролей, які виконує музика в життєдіяльності людини і суспільства.

Визначаючи поліфункціональність музики, дослідники виокремлюють пізнавальну, оцінювальну, комунікативну функції (О. Рудницька); ідейно-політичну, виховну, пізнавально-дидактичну, комунікативну, моральну, естетичну та ін. (Б. Лихачев); прикладну (К. Бюхер, Л. Виготський); суспільно-перетворювальну, утішливо-компенсаторну, пізнавально-евристичну, художньо-концептуальну, прогностикну, інформаційно-комунікативну, виховну, сугестивну, естетичну, гедоністичну (Ю. Борєв), катарсичну (Аристотель, Л. Виготський); світоглядну (В. Діденко), соціалізуючу, релаксаційну, праксичну, індикаторну (А. Юсфін), регулятивну (Н. Євстігнєєва) [3, с. 20].

Функціональні виміри духовної музики варто визначати з позицій православного, а не світського мистецтва. Так, В. Лєпахін сформулював і описав 21 функцію православної ікони [4, с. 417]. На основі спільності різних видів православного мистецтва ми припустили, що функції православної ікони є ідентичними з православною духовною музикою, тобто їх можна спроектувати, трансформувати у сферу духовної музики. На цьому підґрунті сформована нами система функцій православної духовної музики є результатом своєрідної інтерпретації функцій православної ікони, виокремлених В. Лєпахіним, та поєднання з ними специфічних функцій музичного мистецтва як такого.

Мета статті - виявити поліфункціональність православної духовної музики, варіативність цієї системи функцій, характер взаємообумовленості, взаємодії та взаємопроникнення функцій;

дослідити виховну функцію православної духовної музики через розкриття сутності функцій, що складають її зміст.

На нашу думку, православна духовна музики виконує такі функції: догматичну, віронавчальну; пізнавальну, свідоцьку, проповідницьку, богослужбову, антропологічну, богословську, історичну, нагадувальну, посередницьку, родинну, прикладну, свято-емоційну, молитовну, естетичну, літературну, катарсичну, гедоністичну, моральну, суспільноперетворювальну, компенсаторну, комунікативну. Означені функції мають характер взаємообумовленості, взаємодії й взаємопроникнення, тобто ця система досить варіативна. Ми виокремлюємо деякі функції, поєднуємо їх і розглядаємо як спільну виховну функцію православної духовної музики. Так, на нашу думку, зміст виховної функції складають віронавчальна, богословська (свідоцька, проповідна, богослужбова), родинна (сімейна), суспільно-перетворювальна. Нижче більш детально розкриємо сутність кожної з них.

Віронавчальна функція — визначає «як вірувати», як розуміти той чи інший догмат, ту чи іншу євангельську подію. Закладена у догмах чистота і святість, яка переноситься на музику, яка звучить у храмі, вимагає великої відповідальності виконавців. Виконавці духовної музики мають піклуватися про те, що вони доносять до слухачів, чи відповідає їх виконання вченню Церкви. Духовна музика повинна навчати, виховувати співом (звуком) того ж, чого Церква вчить словом. Віронавчальна функція зумовлює і навіть вимагає тісного взаємозв'язку між словесним способом мислення і музичним виконанням. Словесні образи, що містять Святе Письмо, трансформовані в музичну мову, дають людині уявлення що таке віра в Бога, як саме треба вірувати [6].

Богословська узагальнює й фокусує в собі такі функції - свідоцьку, проповідну, богослужбову. Богословська функція допомагає зрозуміти, наскільки духовна музика важлива в богослужінні, церковному і православному мистецтві, православному світосприйманні. Православна духовна музика за своїм характером двоєдина: об'єктивно несе в своїх образах як загальнолюдське, перш за все специфічно художнє, і водночас має релігійний, духовний зміст.

Свідоцька. Твори духовної музики розповідають про Бога, біблійні події, про ставлення людей до цих подій, у такий спосіб вони свідчать про реальність існування Бога, цих подій, про їх призначення, цінність для людей. Духовна музика є свідченням всього Святого Письма, всього благодатно-духовного досвіду Церкви.

Богослужбова функція. Церковний спів є органічною частиною богослужіння поряд із іншими видами церковного мистецтва. Він належить до самої сутності богослужбової дії, без церковного співу Літургія не просто збідніла б, а стала б неповною і недосконалою. Молитви також співають, виражаючи славослів'я, подяку, прохання і благовіст. Тому в співі одне з головних місць займає текст, що спрямовує думки й серця парафіян до теми молитви засобами музичної мови. Богослужіння — це цілісна система, а храмовий спів не є вільним мистецтвом, що супроводжує богослужіння, а є способом прочитання богослужбових текстів. Ставлення до церковної музики має бути як до «розспіваного читання молитви» з різним ступенем мелодичного розширення. Це дає змогу глибше зрозуміти призначення духовної музики, осмислити богослужіння як спів, і спів як богослужіння. В цьому особливість православної духовної музики, яка є мовою богослужіння церкви [2].

Проповідницька. Проповідь — це християнське церковне наставляння, викладається під час Літургії, має за мету розповісти й пояснити слухачам вчення Ісуса Христа. Між проповіддю та духовною музикою існує взаємозв'язок: духовна музика виконує важливу функцію проповіді християнського православного вчення. Вона є вагомою складовою Літургії, супроводжує церковний обряд і водночас має особливу місію — своїми засобами розповісти й пояснити Слово Боже. Здавна проповідь слугувала найголовнішим засобом поширення віри [5]. Духовна музика може існувати й поза церковним обрядом і проповідувати, поширювати православну віру, християнське вчення за межами храму. Особливого значення ця функція мала після становлення православної духовної музики як професійного музичного мистецтва, коли вона набула рис світського характеру, що сприяло розширенню простору її використання. Ще більшої актуальності ця функція набуває сьогодні, коли духовний вакуум охопив світове суспільство, що переживає моральну кризу, спричинену передусім втратою християнських цінностей, втратою християнського світогляду, орієнтацію на індивідуалізм, прагматизм і споживацтво в особистому й суспільному житті.

Родова (сімейна) функція — духовна музика супроводжувала людину все життя, починаючи з його появи на світ і до переходу у Царство Боже. Церква відіграє важливу роль у житті людини, бо все життя людини проходить під материнським наглядом Святої Православної Церкви, вона намагається освятити своєю присутністю всі сторони людського буття. Всі основні події її життя були пов’язані з певними богослужіннями, де духовна музика супроводжувала і сповідь, причастя, хрещення, вінчання. Сім'я приходила до церкви, щоб спокутувати свої гріхи, отримати пораду, знайти душевний спокій, зробити вибір між грішним і праведним життям [1]. Корені духовного розвитку виходять з дитинства. Це надзвичайно важливий період у процесі духовного становлення особистості, оскільки закладається фундамент сприйняття оточуючої дійсності, свого місця й ролі в ній.

Духовна музика мала значний вплив на виховання дитини. Споконвіків у родинах українців підтримувалися традиції духовного виховання. Вже у трирічному віці дитина повторювала молитву: «Ангеле, хранителю мій, ти завжди при мені стій. Як удень, так і вночі будь мені до помочі». Маленькі діти мало що розуміють в Богослужінні, але звичаї православної церкви були і є дуже важливими в їхньому вихованні. З якою насолодою діти брали і беруть участь у священних обрядах церкви. Сама обстановка в храмі, освітлення, одяг священика, спів і тиша під час загальної молитви, священні дійства — все це, безумовно, виховує високе в кожній дитині. Ніяка світська дисципліна не замінить дисципліни церковної. У християнському «Благовіснику» є такі слова: «Школа не виправить ваших дітей, якщо ви зіпсуєте їх вдома дурним вихованням». У родині завжди співали духовні псалми, тому діти йшли до початкової школи і храму вже з певними вміннями, навичками домашнього музикування, тобто співу, і залюбки розвивали свої здібності у школі та в церкві, брали активну участь у богослужіннях. Ствердженню сімейних цінностей сприяло святкування релігійних свят. Наприклад, участь дітей у святкуванні православних свят, особливо Різдвяних і Великодніх, мала глибокий виховний сенс. На жаль, ця функція втратила своє значення в епоху заборони християнства, що призвело до втрати духовних цінностей. Маємо надію, що нині у процесі відродження православних християнських традицій використання духовної музики в сім'ї стане необхідною умовою виховання і формування особистості дитини.

Суспільно-перетворювальна. Завдяки духовній музиці через віки пронесли українці віру в Бога і в свій народ, у його життєву силу. У важкі часи загрози для національної незалежності, занепаду духовності, національного гніту духовна музика зміцнювала надію на те, що вихід із неволі буде знайдено за умов дотримання і наслідування Божих заповідей. Вона стверджувала любов до усіх як запоруку світової гармонії [6]. Духовна музика також є невичерпним джерелом мудрості, покаяння, морального самовдосконалення і пізнання істини. В певні історичні періоди, коли український народ відстоював свою незалежність, культурні традиції, духовна музика виступає як консолідуючий чинник у складних історико-політичних і соціокультурних умовах. Так, кінець XVI — перша половина XVII ст. характеризується як епоха національного відродження. В умовах посиленого наступу правлячих кіл Речі Посполитої на соціальні й духовні інтереси українців, останні мусили захищати вітчизняні духовні здобутки: мову, традиції, звичаї, віру. Шлях до вирішення цих завдань пролягав через освіту — відкриття шкіл і друкарень, поширення знань, православного мистецтва, зміцнення авторитету Православної церкви.

Висновки. Отже, ми вирізняємо виховну функцію, що включає віронавчальну, богословську (свідоцьку, проповідницьку, богослужбову), родинну (сімейну), суспільноперетворювальну функції. За тисячолітній період розвитку з часів прийняття християнства духовна музика була органічною частиною культури нашого народу. Завдяки своїм специфічним особливостям вона несла йому духовний спокій, чистоту, святість, упевненість у своїй боротьбі за віру, закликала людей до творення добра і краси. Широке використання духовної музики в усіх проявах суспільного життя сприяло консолідації суспільства, зміцненню християнських традицій.

Досліджена нами проблема потребує подальшої розробки, зокрема, уточнення понятійного апарату, його конкретизації та систематизації. Зазначимо, що у процесі нашого дослідження було з’ясовано, що в різні історичні епохи, в різних сферах життя, в різні періоди розвитку мистецтва, культури, зміни суспільно-політичного ладу співвідношення і характер взаємодії різних функцій православного музичного мистецтва змінювався: одні втрачали свою актуальність, втрачали свій сенс, інші активізувалися. Так, післяжовтнева історія нашої держави обумовила звуження поліфункціонального простору духовної музики. Сьогодні відбувається процес відродження християнських традицій, складовою яких є відновлення й розвиток православної духовної музики, що розкриває можливості для її повноцінного функціонування та реалізації потужного виховного потенціалу з метою формування духовності молодого покоління, і як результат — розвитку високодуховного суспільства.

Список використаної літератури

• 1. Владышевская Т. Ф. Музыкальная культура Древней Руси / Т. Ф. Владышевская. — М.: Знак, 2006. — 488 с.
• 2. Медушевский В. В: Духовно-нравственный анализ музыки. Церковная и высокая светская культура: пособие для студ. педвузов [Электронный ресурс] / В. В Медушевський. — Режим доступа: http://www.portalslovo.ru/rus/art/199/. — Загол. с экрана. — Язык русс.
• 3. Євстигнєєва Н. І. Поліфункціональність музичного мистецтва як детермінанта різнорівневого впливу на особистість / Наталія Євстігнєєва // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. пр. Вип. 89. — Чернівці: Рута, 2000. — С. 20−27. — (Серія «Педагогіка та психологія»).
• 4. Лепахин В. В. Назначение и предназначение иконы / Лепахин В. В. — М.: Паломник, 2003. — 511 с.
• 5. Митрополит Вениамин (Федченков). О Богослужении Православной Церкви. / Митрополит Вениамин (Федченков). — М.: Отчий дом, 2001. — 584 с.
• 6. Православное церковное пение [Электронний ресурс] / Священник Иоанн
• 7. Фатополус, Лариса Густова // [материалы ресурса Дискография «Православное Богослужебное пение"] - 2006. — Режим доступа: http://oss.multimedia.ru/about_project/about_project.html. — Загл. с экрана. — Язык русс.