Для оцінки ризику ліквідності наглядовці мають враховувати такі фактори

• — наявність адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління ризиком ліквідності, затвердженої відповідними органами банку, виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;
• — обсяг активів балансу та їх розподіл за ступенем ліквідності щодо структури зобов’язань. Зокрема слід звернути увагу на такі фактори: високоліквідні активи; цінні папери та інші активи, що можуть бути прийняті до операцій рефінансування (з урахуванням активності їх ринку); можливості продажу, у тому числі на умовах зворотного викупу (peno), або сек’юритизації, чи можливість використання вторинного джерела ліквідності активів;
• — обсяг, структура та рівень диверсифікації пасивів. Зокрема слід звернути увагу на такі фактори: частка зобов’язань у пасивах банку; частка строкових зобов’язань та зобов’язань до запитання, коштів фізичних та юридичних осіб, міжбанківських коштів,.наявність нестабільних джерел коштів, чутливих до змін рівня ризику банку; концентрації за постачальниками коштів, за інструментами (наприклад, депозитні сертифікати, депозитні рахунки, дебетові картки тощо), за строками погашення;
• — середньозважена вартість залучених коштів для визначеного банку в зіставленні з банками його порівняльної групи;
• — чисті розриви фінансування з приділенням особливої уваги короткостроковим розривам, включаючи: прогнозовані потреби у фінансуванні; спроможність покривати потенційні розриви фінансування за прийнятними процентними ставками шляхом залучення додаткових ресурсів; ліквідність фінансових ринків, на яких можна залучити кошти;
• — склад балансових та позабалансових портфелів, включаючи: відплив та приплив грошових коштів; ліквідність застави та існування угод, які можуть бути достроково розірвані (наприклад, депозитні угоди тощо); ліквідність вторинних ринків, на яких можна отримати рефінансування;
• — погіршення репутації банку на ринку, що виявляється через зниження кредитних рейтингів і підвищення процентних ставок під час залучення коштів цим банком;
• — висновки офіційних або неофіційних рейтингових служб і аналітиків про установу, включаючи поточні рейтинги і тенденції рейтингів, (публікації в засобах масової інформації);
• — наявність адекватного плану на випадок кризових обставин;
• — існування своєчасної, точної та інформативної управлінської інформації;
• — рівень і кваліфікація керівництва та персоналу;
• — наявність відповідних механізмів контролю для моніторингу точності інформації, відповідних облікових підходів і дотримання положень або законів.

Ризик зміни процентної ставки — це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок. Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і економічну вартість його активів, зобов’язань та позабалансових інструментів. Основними типами ризику зміни процентної ставки, на які зазвичай наражається банк, є такі:

• — ризик зміни вартості ресурсів, який виникає через різницю в строках погашення (для інструментів з фіксованою процентною ставкою) та переоцінки величини ставки (для інструментів зі змінною процентною ставкою) банківських активів, зобов’язань та позабалансових позицій;
• — ризик зміни кривої дохідності, який виникає через зміни в нахилі та формі кривої дохідності;
• — базисний ризик, який виникає через відсутність достатньо тісного зв’язку між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами, усі інші характеристики яких щодо переоцінки є однаковими;
• — ризик права вибору (опціону), який виникає з наявності права відмови від виконання угоди (тобто реалізації права вибору), яке прямо чи непрямо наявне в багатьох банківських активах, зобов’язаннях та позабалансових портфелях.

Для оцінки ризику зміни процентної ставки наглядовці мають враховувати:

• — існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління ризиком зміни процентної ставки, затвердженої відповідними органами банку відповідно до принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;
• — значення і стабільність динаміки чистої процентної маржі та її адекватність порівняльній групі банків;
• — компонентний та сукупний рівні ризику зміни процентної ставки, включаючи ризик зміни вартості ресурсів, базисний ризик, ризик кривої дохідності та ризик, пов’язаний із правом вибору (опціону), стосовно надходжень та капіталу;
• — наскільки адекватно банк оцінює ризик процентної ставки як у коротко-, так і довгостроковій перспективі;
• — уразливість надходжень та капіталу за умов суттєвих змін процентних ставок, таких як поступові зрушення ставок та зміни форми кривої дохідності. Прийнятність сценаріїв має оцінюватися в контексті поточних параметрів процентних ставок. Для забезпечення ґрунтовного аналізу потрібні сценарії змін процентних ставок достатньо широкого діапазону;
• — характер ризику різних продуктів, тобто їх обсяг і рівень чутливості до змін процентної ставки;
• — відносний обсяг і перспективи тривалого використання дешевих і стабільних джерел фінансування;
• — наявність своєчасної, достовірної та інформативної управлінської інформації для моніторингу ризику зміни процентної ставки;
• — наявність у банку практики періодичної перевірки обґрунтованості і чинності припущень та моделей оцінки ризику;
• — чи розроблено процес незалежного вимірювання й аналізу, пов’язаного з ризиком зміни процентних ставок у всіх значних видах діяльності з використанням різних сценаріїв;
• — чи має банк достатньо досвіду та чи адекватно реагує на зміни ринкових умов;
• — чи має банк достатній доступ до ринків для гнучкого коригування рівня ризику;
• — рівень і кваліфікація керівництва та персоналу;
• — існування належних механізмів контролю для моніторингу достовірності інформації, належних облікових підходів і дотримання внутрішніх положень, нормативно-правових актів, законів.

Ринковий ризик — це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів і курси іноземних валют за тими інструментами, які є в торговому портфелі. Цей ризик випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій з боргових та пайових цінних паперів, валют, товарів і похідних інструментів (деривативів).