Освітній портал MyReferatik

Досудове та судове слідство забезпечують юридичні науки кримінально-процесуального циклу: кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика. Останній належить особливе місце, бо вона розробляє техніку, тактику та методику розслідування злочинів. Криміналістична тактика є ядром криміналістики, її логікопсихологічною основою. За останнє десятиріччя відбулися певні зміни в її предметі, виникли нові напрями, сформувалися окремі наукові теорії. Криміналістична тактика, пройшовши шлях від вивчення особи злочинців і способів вчинення злочинів, розроблення методів їх розкриття до дослідження прийомів проведення окремих процесуальних дій, отримала свій новий розвиток і становлення. Так, О.Васильєв визначав слідчу тактику як „систему тактичних прийомів, розроблених на основі наукової організації праці, логіки, психології, узагальнення слідчої практики з метою організації планомірного розслідування злочинів, правильного застосування логічних методів пізнання, формування психології взаємовідносин слідчого з учасниками слідчих дій і ефективного застосування науково-технічних засобів з метою успішного збирання доказів згідно з кримінально-процесуальними нормами” .
Особливо тактика корисна там, де потрібно долати протидію наприклад, встановлення психологічного контакту з жертвою злочину чи розуміння психологічних мотивів поведінки злочинця. Тому вважаємо вірним і корисним професійне використання знарядь, які може надати працівникам МВС психологічна наука. Значний інтерес представляє вивчення аналізу психологічної поведінки слідчого та оперативного працівника в процесі виконання службових обов'язків.
Які психологічні особливості мають професійна діяльність слідчого та оперативного працівника?
Потрібно сказати, що юридична праця взагалі дуже різноманітна і складна та має в собі ряд рис, що відрізняють її від праці більшості інших професій. Правозастосовча діяльність більшості юридичних професій протікає в області суспільних відносин і відрізняється надзвичайною різноманітністю розв'язуваних задач. Кожна нова справа для слідчого чи оперативного працівника — це нова задача, і чим менше шаблона буде допущено цими особами, тим ймовірніший правильний результат у пошуках істини.
Для більшості юридичних професій характерна висока емоційність праці. При цьому в ряді випадків діяльність супроводжується негативними емоціями, необхідністю їх придушувати, а емоційна розрядка буває відстрочена на порівняно великий період часу.
Відповідальна і складна праця працівників юридичних професій пред'являє до них підвищені вимоги. Більшість цих професій у даний час вважаються престижними, хоча багато молодих людей, вибираючи для себе ці професії, не мають ясного представлення про всю складність цієї діяльності і, головне, не припускають, які вимоги будуть пред'являтися до них.
Праця як слідчого, так і оперативного працівника припускає наявність у них особливих владних повноважень, наявність права й обов'язку застосовувати владу від імені закону. Поряд з цим правом у більшості цих осіб розвивається професійне почуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій.
Для трудової діяльності слідчого й оперативного працівника характерною рисою є організаційна сторона діяльності, що має дві основних аспекти: 1) організація власної роботи протягом робочого дня, тижня, організація роботи з кримінальної справи в умовах ненормованого робочого дня; 2) організація спільної роботи з іншими посадовими особами, правоохоронними органами тощо.
У кримінальному судочинстві пошук істини - процес творчий, тому слідчому та оперативному працівнику необхідні чуйність, увага, людяність, уміння проникнути у внутрішній світ людини і т.д.
Психологічний аналіз діяльності слідчого чи оперативного робітника дозволяє виділити ряд етапів, через які відбувався рух до кінцевої мети - встановленню істини. У цій діяльності відзначаються наступні сторони: пізнавальна, комунікативна, конструктивна, організаційна, впевнювальна (т.е. удостоверительная по-русски), виховна.
Процесуальне положення слідчого чи оперативного працівника, їхня соціально-рольова функція передбачають необхідність відповідності їхніх особистостей певним психологічним якостям (організаторські здібності, самоорганізація, гнучкість мислення, самостійність, спостережливість, відповідальність, акуратність, пунктуальність, тактовність, емоційна стійкість та ін.).
Слід зазначити, що екстремальність умов роботи слідчого та оперативного працівника визначила високий ступінь значущості їхніх інтелектуальних, вольових і комунікативних якостей.
Слідчий, оперативний працівник відчувають вплив негативних емоцій, тому їхня особистість має характеризуватися: а) толерантністю — стійкістю до впливів несприятливих факторів, зниженою чутливістю до їх впливів; б) зниженим рівнем тривожності; в) емоційною стійкістю й ін.
Діяльність слідчого чи оперативного працівника характеризується значною емоційною насиченістю. Йдеться про те, що їхня робота пов'язана з впливом негативних факторів (сприйняттям об'єктів, що викликають негативні емоції, наприклад, сприйняття трупа чи частин розчленованого трупа, присутність у процесі судово-медичного розтину трупа тощо), наявністю перевантажень у ході діяльності, пов'язаною з великим обсягом роботи (невідповідність кількості кримінальних справ у провадженні і термінів виконання дій), протидією зацікавлених осіб.
У процесі пізнавальної діяльності вони повинні вміти з усього накопичення речей і слідів зібрати саме ті, що стосуються кримінальної справи. У цьому аспекті важливого значення набуває вміння слідчого чи оперативного працівника будувати і варіювати розумові моделі, моделювати події минулого; вміння творчого мислення, уяви, наявність слідчої інтуїції.
Слідчий чи оперативний працівник повинен вміти організувати діяльність різних осіб, бути керівником слідчої дії, керувати всіма учасниками процесу огляду чи розшуку.
Ці працівники можуть працювати як поодинці, так й в слідчо-оперативній групі чи слідчій бригаді. При цьому необхідно враховувати психологічну сумісність учасників групи чи бригади, наявність організуючого начала, розподіл функціональних обов'язків.
Одержання інформації в ході слідчих чи оперативно-розшукових дій передбачає вміння слідчого чи оперативного працівника справляти психологічний вплив, обирати його необхідний рівень, спрямованість, способи. Вони повинні розумітися на психології інших людей, уміти діагностувати їхні психологічні особливості. Мають вміти „перевтілюватися”, не показувати явного, різко негативного ставлення до особи підозрюваного чи обвинуваченого (у цьому робота слідчого близька до роботи актора). Важливою комунікативною якістю слідчого та оперативного працівника також є вміння спілкуватися з людьми.
Щоб встановити психологічний контакт, слідчому чи оперативному працівнику необхідно забезпечити психологічні умови для спілкування, навчитися запобігати негативним емоціям та усувати їх, знімати психічне напруження у взаємовідносинах, розвивати педагогічну культуру спілкування. Специфіка спілкування в кожному конкретному випадку залежить від умов взаємодії та відповідного завдання, а також від психології співрозмовника, віку, життєвого та професійного досвіду, статі тощо.
Тому для оптимізації роботи слідчих і оперативних працівників ОВС вбачається необхідним здійснення їх психологічної підготовки при вирішенні завдань кримінального судочинства. Це у свою чергу вимагає створення системи практикумів з психорегулюючого тренування та ін.
Наприкінці — деякі висновки.
Перше. Професійна діяльність слідчого та оперативного працівника має складну психологічну структуру. Зокрема, основні завдання які поставлені в їхній діяльності реалізуються різновидами психологічних діяльностей, до яких відносяться пізнавальна, конструктивна, виховна, комунікативна, організаторська та посвідчувальна діяльність.
Друге. Прикладне використання психологічних знань для підвищення ефективності вирішення професійних завдань доцільне в двох основних напрямах. По-перше, це психологічне забезпечення і супроводження конкретних професійних функцій (діяльності). По-друге, професійно-психологічне удосконалення особистості фахівця, формування та розвиток не лише професійно-важливих, але й особистісних диспозицій, які забезпечують готовність і орієнтацію слідчого чи оперативного працівника на якісне виконання діяльності.
Третє. Основним організаційно-методичним принципом професійно-психологічної підготовки слідчого чи оперативного працівника має бути формування стану готовності фахівця як сукупності психофізіологічних, психодинамічних, морально-психологічних і соціально-психологічних характеристик, якостей і властивостей, які відповідають особливостям оперативно-службової діяльності і виступають внутрішньою умовою її успішного здійснення. Психологічна готовність як показник (і індикатор) професійної майстерності формується цілеспрямовано і психологічно супроводжується протягом всієї служби.

Використана література

1. Конституція України / Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, Ст. 141.
2. Темченко В. Психологічні основи теорії та принципи етики працівників міліції // Право України, 2002, № 5, С. 26—29.
3. Москаленко А.П. Концептуальний відхід до організації психологічного забезпечення службово-оперативної діяльності і системі МВС // Український соціум, 2005, № 5—6, С. 56—60.
4. Озерський І. Методика психологічної підготовки слідчого до взаємодії з органом дізнання // Право України, 2001, № 12, С. 124—127.
5. Клименко Н., Янчук О. Наукове забезпечення розслідування злочинів // Право України, 2003, № 1, С. 41—47.
6. Васильев А.Н. Тактический прием — основа следственной тактики // Соц. законность, 1974, № 4.