Освітній портал MyReferatik

Зміст

Вступ

1. Правова система: поняття, склад, фактори формування і розвитку.
2. Основні правові системи сучасності
2.1. Романо-германська (континентальна) правова сім’я
2.2. Правова сім’я загального права.
2.3. Релігійні і традиційні правові сім’ї.
2.3.1. Мусульманська правова сім’я.
2.3.2. Індуїстське право.
2.4. Правові системи країн Далекого Сходу.
2.5. Африканська правова сім’я.
2.6. Змішані правові сім’ї.
3. Класифікації правових систем світ, що пропонувалися протягом ХІХ-ХХ століть
Висновок
Список використаної літератури

Вступ

Типологія (або наука класифікації) – вчення про типи правових систем. Типологія і порівняльний метод перебувають у тісному зв’язку. З одного боку, порівняння припускає попереднє встановлення типології, з іншого – встановлення типології без порівняння неможливе. Питаннями типології правових систем, їх порівняльним вивченням займаються фахівці в галузі науки порівняльного правознавства.
Порівняльне правознавство спрямоване головним чином на вивчення й дослідження правової географії світу, з’ясування особливостей взаємовідносин і взаємовпливу правових систем сучасності, дослідження закономірностей їх розвитку, виявлення в них загального, особливого та одиничного.
При цьому основні правові системи сучасності виступають в якості головного об’єкта порівняльного правознавства – як на рівні мікро-, так і макропорівняння. Таким чином, порівняльне правознавство допомагає подолати вузьконаціональну обмеженість при вивченні права, дозволяє поглянути на нього під ширшим кутом зору, а співвідношення національної правової системи із зарубіжними створює умови для більш чіткого виявлення національної своєрідності правової системи кожної країни. Дослідження різних правових систем також сприяє глибшому розумінню шляхів та особливостей розвитку права кожної країни, в тому числі з точки зору національної юридичної науки.
Існує чимало класифікацій правових систем. Запропоновано декілька варіантів критеріїв, за якими вони об’єднуються у типи (сім’ї). Кожний із них заслуговує на увагу. Однією з найбільш популярних виявилася класифікація правових сімей, наведена Р. Давидом у книзі „Основні правові системи сучасності” (1953). Вона ґрунтувалася на поєднанні двох критеріїв: ідеології, яка включає релігію, філософію, економічні і соціальні структури; юридичної техніки, яка включає джерела права як основний елемент.
Німецькі вчені К.Цвайгер і Г.Кьотц поклали в основу класифікації правових систем критерій „правового стилю”. „Стиль права” складається, на думку авторів, із п’ятьох чинників: 1) походження і еволюція правової системи; 2) своєрідність юридичного мислення; 3) специфічні правові інститути; 4) природа джерел права і засоби їх тлумачення; 5) ідеологічні чинники.
Російський вчений А.Х.Саїдов позначив таку групу критеріїв: 1) історія правових систем; 2) система джерел права; 3) структура правової системи – провідні інститути і галузі права.
Саме з метою пошуку й надбання нових теоретичних знань щодо правової дійсності в моїй роботі будуть наведені відомості, щодо основних правових сімей і деяких правових систем сучасності в супроводі їх стислих характеристик, в основу яких покладено їх систематизацію, погляди на праці російського компаративіста професора А.Х. Саїдова.

Висновок

Вчені юристи наводять у своїх працях різні визначення правової системи, оскільки в різних країнах використовують різні підходи до цього питання: в США – прагматичний, у Франції – порівняльно-правовий, у Німеччині – філософський тощо.
Відповідно до принципу єдності логічного і історичного загальне поняття „правова система” має відображати реальну історію та множинність форм права. Тому дослідження правової системи має охоплювати, по-перше, систему поглядів, ідей уявлень, теорій, тобто праворозуміння в даний історичний період і по-друге, аналіз нормативної основи, її структуру; по-третє, систему здійснення права.
Правова система – це система, що розвивається, вона не залишається постійною, а весь час змінюється в ході історичного процесу. Проте не всі її елементи розвиваються однаковими темпами.
Необхідність і важливість класифікації правових систем обумовлюється, по-перше, науковими, пізнавальними та освітніми причинами. Тому що повне та якісне пізнання правової карти світу потребує не тільки її загального розгляду, а й вивчення її окремих частин, що увібрали в себе подібні правові системи. Тільки всебічне вивчення правових систем, взятих спочатку окремо як такі, а вже потім – у їх взаємозв’язку та взаємодії, дозволяє відтворити повну, чітку правову карту світу, що адекватно відображує реальну дійсність. А, по-друге, це зумовлюється суто практичними цілями – уніфікацією чинного законодавства та вдосконалення національних правових систем.
В основу класифікації можуть бути покладені більш широкі або, навпаки, більш вузькі характеристики географічної сфери; вона може мати історичний (діахронічний) або логічний (синхронний) характер; її можна здійснювати як на рівні правових систем, так і в межах окремих галузей права. Звідси походить принципова можливість різноманітності класифікацій, створених на основі різних критеріїв і з різними цілями.
Безумовно, всі галузеві класифікації так чи інакше містять ознаки, що характеризують класифікацію й на рівні правових систем. Здається, що найбільш потрібною є класифікація на рівні правових систем, створена на основі сполучення органічної єдності декількох систем ознак, тобто в основу класифікації покладений не один єдиний, а значна кількість критеріїв.
Правильність вибору системи критеріїв визначається перш за все виконанням вимог, які висуваються до будь-якої логічно стрункої класифікації. Основними при цьому є відображення в класифікації характерних ознак, спільних для всіх правових систем тієї чи іншої сім’ї.
Тому, в своїй роботі для виділення основних правових систем використано найбільш суттєві три взаємопов’язані групи критеріїв: історія правових систем; система джерел права і структура правових систем; основні правові інститути і галузі права.
Ці критерії дозволили мені розкрити якісну специфіку кожної з правових систем. І стали критеріями не тільки синхронного, а й діахронного аналізу правових систем.

Список використаної літератури

1. Андрусяк Т.Г. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – Львів: Фонд „Право для України”, 1997. – 198 с.
2. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2003. – 238 с.
3. Копейчиков В.В. Теорія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 367 с.
4. Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права. – Тернопіль, 2002. – 243 с.
5. Олійник А.Ю. Теорія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 174 с.
6. Правові системи сучасності: Глобалізація. Демократизм. Розвиток. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 294 с.
7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Навчальний посібник для вузів. – Харків: Консул, 2002. 655 с.
8. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Підручник. – Харків: Консул, 2001. – 655 с.
9. Шестопалова. Теорія держави і права України: Навчальний посібник. – К.: Прецедент, 2004. – 223 с.