Вступ 3
1 Створення та зміст концепції національної безпеки в Україні 5
2 Екологічна безпека в системі національної безпеки 6
3 Стратегія екологічної безпеки як складова частина національної безпеки України 8
Загальні висновки 13
Використана література 15

Вступ

До найактуальніших проблем сьогодення, що торкаються кожного жителя планети й від яких залежить майбутнє людства, слід віднести проблеми екології. Із розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, обсягів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі загострюються. Екологічна криза нависла над усім світом.
Спричинений економічними, політичними помилками та серйозними екологічними прорахунками теперішній стан природного середовища України оцінюється фахівцями як критичний. В Україні загинули сотні річок, деградують Чорне та Азовське море, спотворений забрудненими водосховищами Дніпро, винищена значна частина лісів Карпат, еродована більша половина хлібної ниви, задихаються від промислових і автомобільних викидів усі великі міста і обласні центри.
Проблема раціонального використання та охорони природних ресурсів набула державної ваги. Це зумовлено передовсім тим, що протягом багатьох десятиріч в господарське життя країни було залучено значний потенціал, все більше і більше природних ресурсів (землі, води, лісу, мінеральної сировини) потрапляло до виробничого обороту. Іншими словами, панував екстенсивний характер використання природних ресурсів, який призвів до суттєвих негативних з виснаженням, деградацією та забрудненням земель і водних джерел.
Таке господарювання, а точніше, безгосподарність призвела до значного загострення екологічної ситуації, яка, в свою чергу, негативним чином впливає на соціально-економічні процеси, які відбуваються в нашій державі.
На сучасному етапі розвитку цивілізації, особливо після того, як значною мірою відвернута реальна загроза ядерної катастрофи у зв’язку з відсутністю відкритого протистояння двох антагоністичних суспільних систем, надзвичайно гострою стала проблема екологічної безпеки існування людства. При цьому зазначена проблема, на нашу думку, не може бути вирішена як за допомогою силових методів, так і односторонніх дій будь-якої країни, оскільки сьогодні мають місце тісна екологічна взаємозалежність усіх держав світу та тотальний, всезростаючий транскордонний антропотехногенний вплив на біосферу Землі в цілому.
Магістральний напрям і головний метод підвищення рівня екологічної безпеки життєдіяльності нинішнього й наступних поколінь полягає у радикальній перебудові взаємовідносин між людиною і природою на основі переходу всіх без винятку країн на модель сталого, екологозрівноваженого та екологобезпечного соціально-економічного розвитку, цілеспрямованої екологізації міжнародного економічного і науково-технічного співробітництва, надання пріоритету ресурсо-екологічним чинникам при розв’язанні політичних, національних та інших проблем сучасності. З цією метою до вирішення окресленої проблематики повинні якнайактивніше підключатися не лише вчені, здебільшого екологи та біологи, а й економісти, політики і фахівці різних галузей промисловості та аграрного виробництва, діяльність яких пов’язана з масштабним використанням природних ресурсів і завдає великої шкоди всім складовим елементам довкілля та біосфері загалом.