Освітній портал MyReferatik

Зміст

1. Вступ.
2. Основні розрахунки, а також табличні і графічні матеріали.
3. Технологічні методи підвищення зносостійкості.
4. Фізико-хімічні властивості дизельних моторних олив.
5. Графічна частина роботи.
6. Список використаної літератури.

Вступ

Тертя, зношування і знос. У сучасній механіці під тертям розуміють широке коло явищ, викликаних взаємодією поверхонь дотику твердих тіл при відносному переміщенні, а також внутрішнім рухом у твердих, рідких і газоподібних середовищах при їх деформації. Однак основні причини, які викликають тертя, у більшості випадків пов’язані з поверхнею металу. Шорсткість і хвилястість поверхонь, обумовлені похибкою при виготовлені деталей, викривленням їх форми від навантаження або нагріву, призводять до того, що дві поверхні контактують на окремих малих площах. При відносному переміщенні двох дотичних поверхонь у площі дискретного дотику виникає опір, який називається зовнішнім тертям.
Розрізняють такі види тертя:
- за наявністю відносного руху – тертя спокою і тертя руху;
- за характером відносного руху – тертя ковзання і тертя кочення;
- за наявністю мастильного матеріалу – тертя рідинне, при якому поверхні тертя повністю розділені шаром мастила; тертя сухе, яке виникає при відсутності мастила між поверхнями; тертя граничне, при якому поверхні тертя розділені найтоншим шаром мастила товщиною від 0,1 до 1 мкм і знаходяться під дією молекулярних сил цих поверхонь; тертя змішане, яке поєднує умови сухого, граничного і рідинного тертя.
Зношування процес відокремлення матеріалу з поверхні твердого тіла при терті і (або) накопичення залишкової деформації, що проявляється у поступовій зміні розмірів і (або) форми тіла. Встановлено декілька видів зношування: механічне, корозійно-механічне, абразивне, ерозійне, кавітаційне, втомлене, зношування при заїданні, окислювальне і електроерозійне зношування.
Знос – це результат зношування, який визначається в установлених одиницях. У загальний знос механізмів свій внесок роблять усі види тертя і зношування.
Мащення і мастильні матеріали. Мастильні матеріали призначені для надійного розділення поверхонь тертя деталей в умовах граничного, гідродинамічного і еластогідродинамічного мащення. Одночасно вони повинні знижувати силу тертя, інтенсивність зношування, а також демпфувати удари і вібрації.
Мастильні матеріали і системи мащення повинні задовольняти наступним вимогам:
- гарантовано змащувати вузол тертя у заданих технічним умовами експлуатації інтервалах температури, тиску і швидкості ковзання;
- підтримувати установлені значення функціональних показників вузла тертя у межах визначеного терміну експлуатації і зберігання;
- не впливати шкідливо на контактуючі з ним матеріали;
- бути екологічно, пожежо- і вибухонебезпечними.
За агрегатним станом масла діляться на рідкі, пластичні (консистентні) і тверді; за призначенням розділяються на чотири групи: моторні, трансмісійні, індустріальні, спеціального призначення. Окремо існують групи гідравлічних і мастильно-охолоджуючих рідин.
Оскільки масла повинні забезпечувати гідродинамічний режим мащення, то їх найважливішим показником є в’язкість.
Незалежно від типу розділення поверхонь, виду мастильного матеріалу механізм антифрикційної дії представляється як сукупність дії кожного компоненту мастильного матеріалу: масла, різних присадок – речовин, які додають у незначних кількостях до масла для покращення або надання нових властивостей.
Різними поверхнево-активними присадками можуть бути різноманітні мила жирних і нафтенових кислот, жирні аміни, аміди та інші солі органічних кислот. Уведення таких речовин різко знижує коефіцієнт тертя і зсуває руйнування граничних шарів в область більш високих температур від 140 до 2700С.

Література

Хочешь порадовать свою любимую жену или девушку? Загляни в ювелирный магазин онлайн с огромным ассортиментом ювелирных изделий. И долго не затягивай - выбери и закажи эксклюзивные ювелирные украшения уже сейчас.
1. М.Ф.Дмитриченко, Р.Г.Мнацаканов, О.О.Мікосянчик Триботехніка та основи надійності машин: Навчальний посібник. – К.: Інформавтодр, 2006. – 216 с.
2. Д.Н. Гаркунов Триботехника (износ и безизносность): Учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство МСХА, 2001. – 616 с.
3. П.Н.Богданович, В.Я.Прушак Трение и износ в машинах: Учебник для вузов – Минск: Вышэйшая школа, 1999. – 374 с.
4. Беркович И.И., Громаковский Д.Г. Трибология. Физические основы, механика и технические приложения. Учебник для вузов. Самар.гос.тех.ун-т Самара, 2000. – 268 с.