Вступ З
1.Сутність стратегічного планування і його в місце системі менеджменту підприємства 4
2. Етапи стратегічного планування на підприємстві 11
3. Стратегія фірми 15
3.1. Економічна сутність стратегії та типи стратегій бізнесу 15
3.2. Розробка стратегії фірми 24
3.3. Вибір стратегії фірми 26
3.4. Виконання стратегії фірми 28
4. Чинники стратегічного планування 31
Висновки З3
Список літератури 35

Вступ

Стратегічне управління - це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації. Організації і керівники, які мислять стратегічно, дивляться вперед і визначають напрямок, в якому вони хочуть рухатися. Стратегічне управління здійснюється в контексті місії організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв'язок місії з основними цілями організації в умовах змінного економічного середовища. Стратегічне управління - це прогнозне управління, повязане з розробкою і концептуалізацією уявлень про те, куди прямує організація.
У керівників, які мислять стратегічно повинно бути широке і довгострокове бачення перспектив руху. Але вони повинні також розуміти, що саме вони відповідають, по-перше, за планування розміщення засобів способом, найбільш корисним для впровадження стратегії і, по-друге, за те, щоб управління будувалось, додаючи значну вартість до результатів, які отримує організація.
Аналіз досвіду ведучих зарубіжних компаній показує, що планування на рівні корпорації в цілому, а також на рівні відділень, їх груп, заводів та інших організаційних підрозділів являється загальновизнаною практикою. Ця вихідна функція управління накладає відбиток на всі аспекти діяльності сучасних фірм.
При цьому особлива увага приділяється створенню адекватних, гнучких структур управління. Стратегічне управління не слід розглядати як просто результат еволюції планування.
Метою даної курсової роботи є вивчення та аналіз стратегічного планування на досвіді провідних зарубіжних компаній і застосування цих знань в майбутній підприємницькій діяльності.

Висновки

Організація не може функціонувати без цільових орієнтирів. Цільовий початок в діяльності організації завдається, в першу чергу, тим, що її діяльність знаходиться під впливом інтересів різних груп людей. Цільовий початок і функціонування організації відображає інтереси таких груп або сукупностей людей, як власники організації, працівники організації, покупці, ділові партнери, місцеве суспільство і суспільство в цілому.
Відокремлюються дві основні складові цільового початку в діяльності організації: місія і цілі. Місія може розумітися в широкому розумінні, як філософія, суть існування організації, та у вузькому - як сформульоване, достатньо деталізоване ствердження відносно того, для чого існує організація. Добре сформульована місія включає в себе опис орієнтирів, сфери діяльності, філософії організації, можливостей і способів здійснення діяльності, а також потрібного іміджу організації.
Цілі організації описують конкретний стан окремих параметрів, яких вона бажала б досягти через визначений проміжок часу. Цілі повинні відповідати деяким обов'язковим вимогам. Вони повинні бути такими, щоб їх можна було досягнути, гнучкими, вимірними, конкретними, сумісними та прийнятними.
Хоча розвиток самої компанії, визначення цілей, формування стратегії, здійснення стратегічного плану з оцінкою діяльності і складають суть стратегічного менеджменту, але ці п'ять задач не являються чимось ізольованим, а достатньо взаємопов'язані. Існує досить сильний взаємозвязок між даними задачами.
П'ять задач стратегічного менеджменту виконуються не ізольовано. Вони здійснюються поряд з іншими повсякденними обовязками менеджерів -контролем за повсякденними операціями, вирішенням кризових ситуацій, відвідуванням зборів, підготовкою звітів, вирішенням проблем співробітників, а також виконанням додаткових обовязків і суспільних доручень. Тому, хоча обовязки по управлінню стратегією і являються найважливішою функцією менеджмента, але далеко не всі менеджери несуть за це відповідальність.
Розробка і реалізація стратегії - процес трудоємкий і вимагає від менеджерів різних витрат. Обстановка в компанії часто не розвивається за наміченим шляхом. Події, які примушують переоцінити стратегію, можуть виникати швидко, поступово або в дуже швидкій послідовності. Суть цих подій, які призвели до зміни стратегії, не завжди може бути визначена достатньо легко. Отже, менеджерам в залежності від обставин треба різний час для розгляду питань, повязаних зі стратегією. Але насправді менеджери достатньо кваліфіковані для того, щоб вирішити, коли необхідно замінити стратегію і що для цього потрібно зробити.
Потреба приділяти достатньо багато часу стратегічному менеджменту викликана необхідністю вдосконалювати стратегію і методи її здійснення, максимізації внеску кожного співробітника у підвищення ефективності і якості стратегії. Звичайно менеджери витрачають багато зусиль на покращення складових частин поточної стратегії, що краще ніж розробляти і впроваджувати в життя радикальні зміни в роботі компанії. Занадто сильні зміни стратегії можуть негативно відобразитись на співробітниках, привести до невизначеності покупців. Як правило в цьому нема необхідності. Можна добитися значних успіхів, покращуючи виконання існуючої стратегії. Наполегливість в удосконаленні правильної стратегії часто являється запорукою її успішного виконання.

Список літератури

1. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ./ Под ред. Л.И. Евен-ко. - М: экономика,1989
2. Армстронг М. Основы менеджмента: как стать лучшим руководителем.
3. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. - 3-е изд. - М: Гардарики, 1998.
4. Ильин А.И. Планирование на предприятии: Учебн. пособие в 2-х ч. Ч.1.: Стратегическое планирование.-Минск, 1998.
5. Кіндрацька Г.І. Основи стратегічного менеджменту: Навч. посібник.-Львів: Кінапрі ЛТД, 2000.
6. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента.- М.: Дело,1992.
7. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. Навч. посібник.-Київ, 2002.
8. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. - К.:ТОВ „УВПК „ЕксОб", 2002. - 392 с.
9. Рудінська О.В., Яроміч С.А., Молоткова 1.0. Менеджмент. - К.: Ельга Ніка-Центр, 2002.
Ю.Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. 11 .Шегда А.В. Основьі менеджмента: Учебное пособие. - К.: Знання, 1998. 12.Шершньова З.Є., ОборськаС.В. Стратегічне управління:Навч. посібник. -К..КНЕУ, 1999.
13. Хміль Ф.І. Менеджмент. -К.: Вища школа, 1995.