ЗмістВступ 3
1. Сутність та принципи морального виховання 5
2. Моральне виховання в дошкільному віці 12
2.1. Процес та етапи морального виховання дитини 12
2.2. Виховання в сім’ї 17
2.3. Виховання в ДНЗ 24
3. Значення та форми спільної роботи ДНЗ та батьків у моральному вихованні дошкільників 30
3.1. Значення співпраці ДНЗ та батьків у моральному вихованні дитини 30
3.2. Форми взаємодії ДНЗ із батьками 33
Висновки 39
Список використаної літератури 42
Вступ
Думаете, что подарить малышу к зимним праздникам? Детские санки - вот то, что действительно порадует Вашего ребенка зимой. Качественные детские санки от Rokko являются неотъемлемым атрибутом снежной зимы. Не экономьте на позитивных эмоциях Вашего малыша.
Мислителі різних віків трактували поняття моральності по-різному. Ще в давній Греції в своїх працях Арістотель про моральну людину писав: "Морально прекрасною називають людину досконалої гідності…Адже про моральну красу говорять з приводу доброти: морально прекрасним називають справедливу, мужню, благородну і взагалі володіючу всіма добротами людину" .
А Ніцше вважав: "Бути моральним, етичним – означає бути покірним давно встановленому закону чи звичаю". "Мораль – це перевага людини перед природою" . В науковій літературі вказується, що мораль з’явилась на початку розвитку суспільства. Визначну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги, без визначених обов’язків по відношенню до роду людина не змогла б встояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулятор взаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим спонукає до життєдіяльності суспільства. В свою чергу, суспільство, підтримуючи і розповсюджуючи ту чи іншу мораль, тим самим формує особистість відповідно до свого ідеалу. На відміну від права, яке має діло з областю взаємовідносин людей, але спираючись на примус зі сторони держави. Мораль підтримується силою суспільної думки і звичайно виконується в силу переконання. При цьому мораль оформляється в різних заповідях, принципах, де сказано як треба поводитись. Зі всього цього ми можемо дійти висновку, що старшій людині буває тяжко обирати, як повестись в тому чи іншому випадку не "впавши обличчям в багно".
А що ж говорити про дітей? Ще В.О.Сухомлинський говорив про те, що необхідно займатись моральним вихованням дитини, навчати "вмінню відчувати людину".
Василь Олександрович говорив: "Ніхто не вчить маленьку людину: "Будь байдужим до людей, ламай дерева, попирай красу, вище за все став своє особисте" . Все діло в одній, в дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру – вчать уміло, розумно, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать злу (дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Не вчать ні добру, ні злу – все одно буде зло, тому що і людиною її треба зробити.
Сухомлинський вважав, що непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і ранній юності, коли добро і зло, честь і безчестя, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише при умові яскравої наочності, очевидності моральної суті того, що вона бачить, робить, спостерігає.
Отже, тема морального виховання дитини завжди була актуальною. А в теперішній час, коли вихованням дитини займаються і сім'я і дошкільний навчальний заклад, питання взаємодії ДНЗ і сім'ї набуває ще більшої актуальності.
Метою даної роботі є висвітлення значення, форм і методів спільної роботи сім'ї і дошкільного навчального закладу в моральному вихованні дитини.
Для досягнення означеної мети треба виконати наступні завдання:
– визначити сутність та загальні принципи морального виховання;
– дослідити процес та етапи морального виховання дітей дошкільного віку;
– дослідити форми та методи морального виховання дошкільників в сім'ї та дошкільному навчальному закладі;
– визначити значення співпраці сім'ї та дошкільного навчального закладу в процесі морального виховання дитини;
– визначити форми спільної роботи батьків та ДНЗ;
– зробити висновки.
Висновки
Виходячи з вищевикладеного можна зробити наступні висновки.
Виховання – цілеспрямований свідомий процес формування гармонійної особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. Процес виховання відображує становлення кожної людини.
Моральне виховання – виховна діяльність навчального закладу і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.
Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так і виховання у дошкільному навчальному закладі є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину.
Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах:
– спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання
– обов’язковий зв'язок виховання з життям.
– єдність свідомості та поведінки у вихованні.
– виховання в праці.
– комплексний підхід у вихованні
– виховання особистості в колективі.
– поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього.
– індивідуальний підхід до дитини у вихованні.
– принцип системності, послідовності й наступності у вихованні.
– єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості.
Найпоширенішими та найефективнішими засобами морального виховання дітей дошкільного віку є гра та трудове навчання.
Питання про співпрацю дошкільного закладу з родинами вихованців завжди було і залишається надзвичайно важливим для дошкільної педагогіки.
У житті дитини протягом перших років домінують соціалізуючи впливи сімейного оточення. Перевага сім'ї як виховного колективу полягає в тому, що дитина має можливість постійно спостерігати поведінку батька й матері в неофіційних сімейних стосунках; спілкуватися з людьми різного віку, статі, життєвого досвіду; просто і природно залучатися до реального життя. У сім'ї складаються емоційно насичені взаємини між батьками й дітьми, які мають особистісний характер, набувається необхідний соціальний досвід.
В дошкільному закладі діти набувають важливого суспільного досвіду, основних знань і вмінь, необхідних для подальшого життя серед людей, залучаються до різних видів діяльності. Інакше кажучи, якщо в сім'ї дитина соціалізується у визначених умовах взаємин членів родини, то дошкільний заклад, значно розширюючи коло близьких і далеких людей, презентує їх взаємини у виховному контексті.
В своїй професійній діяльності педагоги ДНЗ використовують такі форми роботи з батьками:
1. Індивідуальні (бесіди, консультації, вивчення досвіду сімейного виховання через відвідування сім’ї, телефонний зв'язок, анкетування, залучення батьків до життя групи ).
2. Наочно-інформаційні (тематичні стенди, виставка дитячих робіт, реклама книг, статей із газет або журналів щодо проблеми сімейного виховання, відеофрагменти організації різних видів діяльності, режимних процесів, "скринька" ідей та пропозицій, родинний альбом).
3. Групові (консультації, збори, зустрічі з цікавими людьми, практикуми, школа молодих батьків).
4. Колективні (батьківські конференції, дні відкритих дверей, вечори запитань та відповідей, виставки спільних робіт, батьківські тренінги, перегляд ранків, спортивних змагань).
Досвід роботи показав, що ключова форма роботи з родиною – індивідуальна.
Всі ці засоби сприяють інтересу мам і тат до виховного процесу, повазі до педагога і його праці, допомагають встановлювати взаємини співробітництва. Батьки виступають не в ролі експертів чи спостерігачів роботи а є рівноправними партнерами і союзниками.
Практика показує: жодні заходи не дадуть позитивних результатів, якщо до них не залучати батьків, якщо поставлені проблеми не розв’язуються разом з ними – першими і найавторитетнішими вчителями.
Коли між дитячим садком та родиною немає протиріччя, батьки розуміють, що необхідна співпраця з педагогом, що саме від оточуючих дитину дорослих залежить, як проживе вона своє дитинство, чому навчиться, які враження залишаться.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про позашкільну освіту". від 22 червня 2000 року № 1841-Ш.
2. Закон України "Про освіту". від 23 березня 1996 року № 100/96-ВР (зі змінами і доповненнями).
3. Азаров Ю.М. Семейная педагогика. – М.: Политиздат, 1985.
4. Аристотель. Сочинения в 4-х томах – М: 1984 , т.4.
5. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1998.
6. Баркан А.И. Практическая психология для родителей, или Как научиться понимать свого ребенка. – М.: АСТ-Пресс, 2001.
7. Богуш А.М., Варениця Л.О. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. – Луганськ.: «Альма-матер», 2006.
8. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968.
9. Болотина Л.Р. Педагогика: Учебное пособие для педагогических институтов. – М.: Просвещение, 1987.
10. Борисова З.Н., Кузьменко В.У. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки. – К.: Вища школа, 2004.
11. Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. – М., 2003.
12. Виховання дошкільників в праці / За ред. 3. Н. Борисовой – К., 2002.
13. Воспитателю о работе с семьей / под ред. Н.Ф.Виноградовой. – М., 1989.
14. Выготский Л.С. Мышление и речь. – М.: Лабиринт, 1996.
15. Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта. – 1993. – № 44–46.
16. Демиденко В.К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для керівників, вихователів і вчителів. – К.: ІЗМН, 1995.
17. Денисюк О. В. Виховання дітей раннього віку в сім’ї (за результатами соціологічного дослідження) // Український соціум. – 2004. – № 1 (3).
18. Джон Дьюї. Моральні принципи в освіті. – К.: 2001.
19. Ельконін Д.Б. Психологія гри. – М., 1978.
20. Запорожец А. В. Проблемы развития психики // Избранные психологические труды. – М., 1986.
21. Кантарбаев С.Е. Формирование учебной деятельности как средства трудового воспитания: Автореферат. – Алматы, КазГУ им. С.М. Кирова, 1996.
22. Карпова С.Н. «Игры и нравственное развитие дошкольников», Изд-во Московского университета, 1986.
23. Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкольная педагогика. – М., 2002.
24. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред. О. Л. Кононко. – К., 2003.
25. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві). – К., 1998.
26. Кузьмінський А.І., Омелянко В.Л. Педагогіка родинного виховання. – К.: «Знання», 2006.
27. Макаренко А.С. Книга для батьків. – К., 1969.
28. Мчедладзе Н.Б. Место игры в педагогическом процессе детского сада // Психология и педагогика игры дошкольника / Под ред. А.В.Запорожца, А.П.Устиновой. – М., 1966.
29. Ницше. Сочинения в 2-х томах – М: 1990, т. 1 НИИОП АПНСССР, 1988.
30. Парамонова Л. А., Протасова Е. Ю. Дошкольное и начальное образование за рубежом. – М., 2001.
31. Поніманська Т. І. Моральне виховання дошкільників. — К., 1993.
32. Русова С.Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. – Львів – Краків – Париж, 1993.
33. Русова С.Ф. Дошкільне виховання // Вибрані педагогічні твори / Упорядник О.В.Проскура. – К., 1996.
34. Сухомлинский В.А. Избранные педагогические сочинения – М: 1980, т.2.
35. Ушинский К.Д. Собрание сочинений – М.: 1985,т.2.
36. Фромм А. Азбука для родителей. – М.. 1991.
37. Хамялейнен Ю. Воспитание родителей: концепции, направление и перспективы. М., 1993.