Призначення повітряних ліній

Повітряною лінією називається пристрій для передачі та розподілу електроенергії по проводах, розміщених на відкритому повітрі й прикріплених за допомогою ізоляторів і арматури до опор або в окремих випадках до кронштейнів і стояків на інженерних спорудах.

Електропроводки служать для передачі електроенергії до споживачів.

Повітряні лінії електропередачі поділяються на повітряні лінії напругою до 1000 В і понад 1000 В.

Лінії напругою до 1000 В призначені для передачі й розподілу електроенергії на невеликі відстані всередині міст, селищ і сіл до вводів у будинки або на підприємства.

Лінії напругою 2 — 110кВ використовують для передачі електроенергії від районних підстанцій до населених пунктів і підприємств, що розміщені на відстані 10 — 20 км. Лінії напругою 110 -330 кВ, а інколи і 500 кВ призначені для передачі великих потужностей між електричними станціями і великими районними підстанціями для електропостачання великих міст або економічних районів на відстані від 30 до 600 км.

Лінії напругою 500кВ використовують для передачі потужності до 1 млн кВт і служить для зв’язку різних енергетичних систем, які розміщені на відстані до 1200 км.

Лінії напругою 750 кВ служать для передачі потужності 2 — 2,5млн кВт на відстань до 2000 км.

Основною особливістю ліній, що визначає їх конструктивне виконання, є їх підданість впливу вітру, температури, атмосферних випадів, ожеледі, грози.

За номінальною напругою і категорією приєднаних до неї споживачів повітряні лінії поділяються на І, ІІ, ІІІ класи. Повітряні лінії напругою до 1000 В незалежно від категорії приєднаних до них споживачів належать до ІІІ класу.

Технічні характерпистики алюмінієвого проводу марки А.

Номінальний переріз — 16 мм 2 ;

Переріз — 15,9 мм 2 ;

Опір постійному струму при 20 о С — 1,83 763 Ом/ км ;

Розривне зусилля проводу — 2670 Н ;

Маса алюмінієвого проводу (без змазки) — 43 кг/ км.