Вибір клієнтської частини

Семрвер (англ. server — «служка») — у комп’ютерній термінології термін може стосуватися окремого комп’ютера чи програми. Головною ознакою в обох випадках є здатність машини чи програми переважну кількість часу працювати автономно, без втручання людини реагуючи на зовнішні події відповідно до встановленого програмного забезпечення. Втручання людини відбувається під час встановлення серверу і під час його сервісного обслуговування. Часто це роблять окремі адміністратори серверів з вищою кваліфікацією.

Семрвер як комп’ютер — це комп’ютер у локальній чи глобальній мережі, який надає користувачам свої обчислювальні і дискові ресурси, а так само доступ до встановлених сервісів; найчастіше працює цілодобово, чи у час роботи групи його користувачів.

Семрвер як програма — програма, що надає деякі послуги іншим програмам (клієнтам). Зв’язок між клієнтом і сервером зазвичай здійснюється за допомогою передачі повідомлень, часто через мережу, і використовує певний протокол для кодування запитів клієнта і відповідей сервера. Серверні програми можуть бути встановлені як на серверному, так і на персональному комп’ютері, щоразу вони забезпечують виконання певних служб (наприклад, сервер баз даних чи веб-сервер).

Комп’ютер або програма, що установлена на цьому комп’ютері, здатні автоматично розподіляти інформацію чи файли під керуванням мережної ОС або у відповідь на запити, прислані у режимі on-line користувачами, і таким чином надавати послуги іншим комп’ютерам мережі (клієнтам).

Загальне призначення сервера

У більшості загального користування сервер фізичного комп’ютера (система комп’ютерної техніки) призначений запустити одну або декілька послуг (як приймаюча сторона) для задоволення потреб користувачів інших комп’ютерів в мережі. В залежності від обчислювальних послуг, які вона пропонує, це може бути сервер баз даних, файловий сервер, поштовий сервер, сервер друку, веб-сервер, ігровий сервер, або якийсь інший сервер. У контексті архітектури клієнт-сервер, сервер являє собою комп’ютерну програму, яка обслуговує запити інших програм — «клієнтів». Таким чином, сервер виконує деякі обчислювальні завдання від імені «клієнтів». Сервери часто надають основні послуги через мережу, або в приватних користувачів — всередині великої організації або громадським користувачам — через Інтернет. Мережевий сервер являє собою комп’ютер, призначений для обробки запитів і передачі даних на інші (клієнт) комп’ютери по локальній мережі або через Інтернет. Мережеві сервери зазвичай конфігуруються з додатковою пам’яттю і ємністю для обробки навантаження з обслуговування клієнтів.

Мережева операційна система виконується на мережевому сервері. З іншого боку, комп’ютери-клієнти можуть працювати під управлінням різних операційних систем. Щоб операційна система клієнта могла використовувати мережу, потрібно встановити спеціальні драйвери, які дозволять платі мережного інтерфейсу комп’ютера-клієнта зв’язатися з мережею. Ці драйвери працюють подібно драйверам принтера, що дозволяє прикладним програмам посилати інформацію на принтер. Програмне забезпечення мережевого драйвера дає можливість програмам посилати і приймати інформацію з мережі. Кожен комп’ютер в мережі містить одну або більше плат мережного інтерфейсу, які з'єднують комп’ютер з мережею.

Очевидно, що продуктивність сервера не в останню чергу залежить від комп’ютера, використовуваного в якості сервера. Необхідно орієнтуватися на найбільш високошвидкісний комп’ютер. У цьому випадку, як завжди, існує можливість вибору між готовими серверами, запропонованими виробниками та постачальниками комп’ютерної техніки, і серверами самостійної збірки. При наявності певного досвіду, самостійно зібраний під замовлення сервер може скласти альтернативу готовому продукту. Велика розмаїтість компонентів не дає можливості назвати конкретні види «заліза» для закупівлі і збірки. Тому слід звернути увагу на наступні моменти.

Сервер повинен виконувати декілька функцій.

• — забезпечувати резервне копіювання даних.
• — підтримувати СУБД для зберігання еталонів програм
• — обробка дій з файлами, що знаходяться на його носіях.
• — виконувати функцію маршрутизації даних в мережі.

Виходячи з вищеописаних функцій сервера, була підібрана наступна конфігурація:

• — Процесор: 2 х AMD Opteron, модель 6380 (16-ядерний, 2,5 ГГц, 16 МБ L3, 115 Вт).
• — Материнська плата: Hewlett Packard 990XTTs-aQ.
• — Форм-фактор: 4 (c3000); 2 (c1000).
• — Пам’ять: 2 x PC3−10 600 Registered DDR3−1333.
• — Вінчестер: 4×1 ТБ Western Digital Caviar Black (WD1002FAEX); 3.5″; 7200 об/хв; 64 МБ; SATA III.
• — Мережева карта: 4 порти 1Гб/с NC551i FlexFabric.

Другим за вартістю компонентом проектованої мережі є робочі станції співробітників організації.

Робоча станція (англ. workstation) — комплекс апаратних і програмних засобів, призначених для вирішення певного кола завдань.

• · Робоча станція як місце роботи фахівця являє собою повноцінний комп’ютер або комп’ютерний термінал (пристрої введення-виведення, відокремлені і часто віддалені від керуючого комп’ютера), набір необхідного ПЗ, за необхідністю доповнюються допоміжним обладнанням: друкувальним пристроєм, зовнішнім пристроєм зберігання даних на магнітних та/або оптичних носіях, сканер штрих-коду тощо.
• · Також, терміном «робоча станція» позначають стаціонарний комп’ютер у складі локальної обчислювальної мережі (ЛОМ)по відношенню до сервера. У локальних мережах комп’ютери поділяються на робочі станції і сервери. На робочих станціях користувачі вирішують прикладні завдання (працюють в базах даних, створюють документи, роблять розрахунки, грають у комп’ютерні ігри). Сервер обслуговує мережу і надає власні ресурси всім вузлам мережі, в тому числі і робочим станціям.

Необхідно обрати робочі станції співробітникам магазинів.

• — Процесор: Процессор AMD FX-6350 (FD6350FRHKBOX); AM3+; 3,9 ГГц; 128 кБ L1 Cache; 6 МБ L2 Cache; 8 МБ L3 Cache; Vishera; 32 нм; BOX.
• — Материнська плата: Gigabyte GA-970A-DS3P; Socket AM3+; AMD 970; AMD SB950; ATX; 4хDDR3(2000); 2xPCI-E x16; 3xPCI-E x1; 2xPCI; 6(SATA 6Gb/s); Audio 7.1ch; 1Gb Lan; 12хUSB2.0 + 4xUSB3.0.
• — Оперативна пам’ять: Модуль пам’яті 2хDDR3 4 ГБ Corsair Vengeance (CMZ4GX3M1A1600C9); 12 800 MБ/с; 1600 МГц; радіатори; RET.
• — Вінчестер: 1 ТБ Seagate Barracuda 7200 (ST1000DM003); 3.5″; 7200 об/хв; 64 МБ; SATA III.
• — DVD-RW привід: SATA Asus DRW-24F1ST; чорний; DVD+/-R 24х; DVD+/-RW 8х; CD-R 48x; CD-RW 24х; OEM.
• — Відеокарта: AMD Radeon R7 260X 2 ГБ GDDR5 Asus (R7260X-DC2OC-2GD5); PCI-E; 1188 МГц; 7000 МГц; 128 біт; 2xDVI; 1xHDMI; 1xDisplayPort; 2-slot; RET.
• — Блок живлення: Chieftec 750 Вт (CTG-750C); 20 + 4 pin; 6xSATA; 4xIDE; 2xFloppy; 2×6+2-pin PCI-E; 1×120 мм; переносні кабелі живлення; APFC; RET.

Джерело безперебійного живлення Chieftec CTG-750C.

Характеристики:

• — Потужність: 750 Вт
• — Охолодження: тихий вентилятор 120 мм
• — Тип роз'єму підключення до материнської плати: ATX 24pin
• — Тип роз'єму підключення до процесора: 1x4pin, 1x8pin
• — Максимальні навантаження: +5 В — 22 A / +3.3 В — 22 A / +12 В 1 — 30 A / +12 В 2 — 30 A / -12 В — 0.3 A / +5 В SB — 3 A
• — Розміри: 140×150×87 мм
• — Додатково
• — UVP (Захист від пониження напруги в мережі)
• — OVP (Захист від підвищення напруги в мережі)
• — SCP (Захист від короткого замикання)
• — OPP (Захист від перевантаження)
• — OCP (Захист від надструмів)
• — OTP (Захист від підвищення температури)
• — AFC (Автоматичний контроль швидкості вентилятора)
• — Середній час безвідмовної роботи: 100 000 годин.

RAID (англ. redundant array of independent/inexpensive disks) — надлишковий масив незалежних/недорогих дисків для комп’ютера. Дисковий масив — це набір дискових пристроїв, що працюють разом, щоб підвищити швидкість і/або надійність системи вводу/виводу. Цим набором пристроїв керує спеціальний RAID-контролер (контролер масиву), який забезпечує функції розміщення даних по масиву; а для решти всієї системи дозволяє представляти весь масив як один логічний пристрій вводу/виводу. За рахунок паралельного виконання операцій читання і запису на кількох дисках, масив забезпечує підвищену швидкість обмінів в порівнянні з одним великим диском.

Масиви також можуть забезпечувати надмірне зберігання даних, з тим, щоб дані не були втрачені у разі виходу з ладу одного з дисків. Залежно від рівня RAID, проводиться або дзеркалювання або розподіл даних по дисках.

Рівні RAID

Каліфорнійський університет в Берклі представив наступні рівні RAID, вони були прийняті як стандарт де-факто. Кожен з чотирьох основних рівнів RAID використовує унікальний метод запису даних на диски, і тому всі рівні забезпечують різні переваги. Рівні RAID 1,3 і 5 забезпечують дзеркалювання або зберігання бітів парності; і тому дозволяють відновити інформацію у разі збою одного з дисків.

RAID рівня 0

Технологія RAID 0 також відома як розподіл даних (англ. data striping).

Із застосуванням цієї технології інформація розбивається на шматки (фіксовані обсяги даних, зазвичай називаються блоками); і ці шматки записуються на диски і прочитуються з них паралельно. З погляду швидкодії це означає дві основні переваги:

• · підвищується пропускна спроможність послідовного вводу/виводу за рахунок одночасного завантаження кількох інтерфейсів.
• · знижується латентність випадкового доступу; декілька запитів до різних невеликих сегментів інформації можуть виконатися одночасно.

Недолік:

· рівень RAID 0 призначений виключно для підвищення швидкодії, і не забезпечує надмірності даних. Тому будь-які дискові збої вимагають відновлення інформації з резервних носіїв.

RAID рівня 1

Технологія RAID 1 також відома як дзеркалювання (англ. disk mirroring). В цьому випадку, копії кожного шматка інформації зберігаються на окремому диску; або, зазвичай кожен (використовуваний) диск має «двійника», який зберігає точну копію цього диска. Якщо відбувається збій одного з основних дисків, то він підмінюється своїм «двійником». Продуктивність довільного читання може бути покращена, якщо для читання інформації використовуватиметься той з «двійників», головка якого розташована ближче до необхідного блоку.

Час запису може бути дещо більшим, ніж для одного диска, залежно від стратегії запису: запис на два диски може проводиться або в паралель (для швидкості), або строго послідовно (для надійності).

Рівень RAID 1 добре підходить для застосунків, які вимагають високої надійності, низької латентності при читанні, а також якщо не потрібна мінімізація вартості. RAID 1 забезпечує надмірність зберігання інформації, але у будь-якому випадку слід підтримувати резервну копію даних, оскільки це єдиний спосіб відновити випадково видалені файли або директорії.

RAID рівнів 2 і 3

Технологія RAID рівнів 2 і 3 передбачає паралельну («в унісон») роботу всіх дисків. Ця архітектура вимагає зберігання бітів парності для кожного елементу інформації, що розподіляється по дисках. Відмінність RAID 3 від RAID 2 полягає тільки в тому, що RAID 2 використовує для зберігання бітів парності кілька дисків, тоді як RAID 3 використовує тільки один. RAID 2 використовується украй рідко.

Якщо відбувається збій одного диска з даними, то система може відновити його вміст по вмісту решти дисків з даними і диска з інформацією парності.

Продуктивність в цьому випадку дуже велика для великих обсягів інформації, але може бути вельми скромною для малих обсягів, оскільки неможливе читання декількох невеликих сегментів інформації, що перекривається.

RAID рівнів 4 і 5.

RAID 4 виправляє деякі недоліки технології RAID 3 за рахунок використання великих сегментів інформації, що розподіляються по всіх дисках, за винятком диска з інформацією парності. При цьому для невеликих обсягів інформації використовується тільки диск, на якому знаходиться потрібна інформація. Це означає, що можливе одночасного виконання декількох запитів на читання. Проте запити на запис породжують блокування при записі інформації парності. RAID 4 використовується вкрай рідко.

Технологія RAID 5 дуже схожа на RAID 4, але усуває пов’язані з нею блокування. Відмінність полягає в тому, що інформація парності розподіляється по всіх дисках масиву. В даному випадку можливі як одночасні операції читання, так і запису.

Дана технологія добре підходить для застосунків, які працюють з невеликими обсягами даних, наприклад, для систем обробки транзакцій.