Коротка історія розвитку географії
Загострена спостережливість і хороше знання окремих фактів поєднувалося у людей стародавнього світу з нерозвиненістю мислення. Звідси невміння пояснювати багато природних процесів і явищ (посух, землетрусів, повеней тощо), що знайшло своє вираження в анімізмі (уявленні про духів і душу) і магії (чаклунстві). Уявлення первісної людини про походження речей було фантастичним і передавалося в усній… Читати ще >
Коротка історія розвитку географії (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Основний зміст: в основних рисах сформувати уявлення про еволюцію географічних уявлень і наукових географічних знань у контексті історії формування загальної картини світу (етапи: космологічний або міфологічний, ранній натурфілософський, античний натурфілософський, середньовіччя, епохи Відродження, нового часу, новітнього часу й сучасності).
Етап міфологічних уявлень (донауковий)
У первісних суспільствах накопичувалися практичні географічні знання, які були необхідні для різних видів господарської діяльності (наприклад знайдена на березі річки Росава поблизу села Межиріч на території Черкаської області «карта» видряпана 15−17 тис. років тому на кістці, могла слугувати мисливцям). Знання жерців і шаманів про рух небесних тіл допомагало у плануванні землеробської праці.
Загострена спостережливість і хороше знання окремих фактів поєднувалося у людей стародавнього світу з нерозвиненістю мислення. Звідси невміння пояснювати багато природних процесів і явищ (посух, землетрусів, повеней тощо), що знайшло своє вираження в анімізмі (уявленні про духів і душу) і магії (чаклунстві). Уявлення первісної людини про походження речей було фантастичним і передавалося в усній формі з покоління в покоління — здебільшого у формі фольклорних творів — міфів, які передавалися із покоління у покоління.
Поступово формувалися уявлення про суть і будову Світу Серед міфів різних народів вирізняється група, що пояснює залежність природних явищ від космічних та надприродних сил. Ці міфи, й відповідно, уявлення про світ, називають космогонічними. У міфах Стародавньої Греції стверджується, що Світ рухається від Хаосу (безпорядку) — до Космосу (впорядкованого розвитку). Часто роль повелителів природних явищ відводилася богам (Еолові - богу вітру, Плутону — богу підземель-ля), або героям — Ахіллесові, Гераклу тощо.
У світогляді давніх слов’ян теж існував свій пантеон богів, що «відповідали» за певні природні явища (Перун, Мокш, Даждьбог тощо).
Варто відзначити, що люди первісних суспільств часто інтуїтивно глибоко проникали в суть і властивості природних тіл. Зокрема, деякі древні народи мали дивовижно точні уявлення про Космос і природні ритми.