Розрахунок та оптимізація цифрового каналу зв"язку

ЗМІСТ

Вступ

1. Технічне завдання та початкові дані

1.1 Аналіз структурної схеми ЦСП

2. Розрахункова частина

3. Інформаційні характеристики джерела повідомлення

4. Завадостійке кодування

4.1 Циклічний код

5. Маніпуляція сигналу

6. Вибір схеми приймача та розрахунок ймовірності помилки на виході приймача

7. Опис оптимальних демодуляторів

8. Обчислення потенційної завадостійкості.

9. Пропускна здатність двійкового каналу

10. Ефективність системи зв’язку Література

ВСТУП

цифровий зв’язок двійковий канал завадостійкість

Метою курсової є розробка структурної схеми системи цифрового зв’язку для заданого виду модуляції та способу приймання повідомлення, а також аналіз одержаних результатів та рекомендація щодо їх покращення з метою підвищення рівня завадостійкості.

Під системою електрозв’язку розуміють сукупність технічних засобів і середовища поширення сигналів, що забезпечують передавання повідомлень від джерела до споживача. Для задоволення вимог сучасного суспільства вже створено сотні систем електрозв’язку.

У широкому значенні інформація (від латинського information — роз’яснення, висловлювання) — це нові відомості (тобто новини) про оточуючий нас світ, які ми одержуємо в результаті взаємодії з ним. Інформація — одна з важливих категорій природознавства на рівні з речовиною, енергією, полем. Поняття «інформація», «інформативність» користувалися задовго до того, як для них було встановлено чіткі визначення.

Можна виділити три основні види інформації в суспільство: особисту, спеціальну та масову. Особиста інформація торкається тих чи інших аспектів особистого життя людини. До спеціальної інформації належить науково-технічна, ділова, виробнича, економічна та ін. Масова інформація призначена для великої групи людей і розповсюджується засобами масової інформації: газети, журнали, радіо, телебачення.

Повідомлення — форма подання інформації. Це умовні знаки, за допомогою яких ми одержуємо ті чи інші новини (інформацію). Але повідомлення в такому вигляді не можуть бути передані в системі електрозв’язку, оскільки вони, як правило, мають неелектричну природу і тому перетворюються в сигнал.

Сигнал — процес зміни за часом фізичного стану якогось об'єкта, який слугує для відображення, реєстрації чи передавання інформації. У системах електрозв’язку таким фізичним процесом, що використовується для передавання повідомлень, є як правило, змінний електричний струм, електромагнітне поле, світлових хвиль.

1. ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ ТА ПОЧАТКОВІ ДАНІ

Розробити структурну схему системи зв’язку, призначеної для передавання аналогових сигналів методом ІКМ для заданого виду модуляції та способу приймання.

Розрахувати основні параметри системи. Проаналізувати одержані дані та вказати пропозиції щодо удосконалення розробленої системи зв’язку.

Похідні дані для виконання курсової роботи наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Дані курсової роботи.

В таблиці застосовані наступні позначення:

— потужність сигналу, Вт;

— відношення потужності сигналу до потужності сигналу тужності сигналу «шум квантування», дБ;

— коефіцієнт амплітуди сигналу, дБ;

— спектральна густина завади, Вт/Гц;

— миттєві відліки аналогового сигналу, В;

Дf — частотний діапазон сигналу, кГц;

ЧМ-2 — вид модуляції;

Некогерентний — спосіб приймання сигналу;

Кор. код — коректуючий код.

1.1 Аналіз структурної схеми ЦСП

Рис. 1. Структурна схема системи передачі інформації

Джерело інформації є фізичний об'єкт чи пристрій, який формує на своєму виході конкретне повідомлення (людина, автомат, ЕОМ).

Первинний перетворювач інформації здійснює перетворення повідомлення, яке може мати будь-яку природу (зображення, звукове коливання) в первинний електричний сигнал.

Перетворення дискретного повідомлення в сигнал здійснює двома операціями — кодуванням і модуляцією. Перетворення повідомлення в сигнал має бути зворотнім. В такому випадку можна по вихідному сигналу відновити вхідний первинний сигнал, тобто одержати всю інформацію, що міститься в переданому сигналі.

Кодування — це представлення інформації у вигляді послідовності закодованих двійковим кодом символів.

Модуляція — це процес об'єднання двох сигналів в один: а саме інформаційного сигналу і сигналу-переносника. При цьому змінюється один із параметрів лінії зв’язку (амплітуда, частота, фаза) і спектр інформаційного сигналу переноситься в область високих частот.

Сучасні системи зв’язку в залежності від типу електричних сигналів поділяються на два види:

1. Аналогові системи зв’язку;

2. Цифрові системи зв’язку;

Відмінністю цих двох систем є те, що в системах цифрового зв’язку використовуються блоки «Кодек».

АЦП — аналогово-цифровий перетворювач. В цьому пристрої використовуються три дії: дискретизація аналогового сигналу, квантування сигналу, кодування.

Передавач — передає промодульовані сигнали в лінії зв’язку. Передавач адаптує підготовлений до передачі сигнал відповідно до лінії зв’язку.

Лінії зв’язку — це середовище розповсюдження електричного сигналу (провода, кабелі).

Канал зв’язку — це обладнання обробки сигналів та середовища їх розповсюдження.

Приймач — виявляє та виділяє із суміші сигналів необхідний сигнал, підсилює його і фільтрує.

Демодуляція сигналу — в процесі демодуляції від сигнала-переносника відокремлюється інформаційний сигнал.

Декодер входить до складу АЦП. Останні два блоки призначені для відновлення характеристики переданого сигналу.

Відновлення інформації - це відновлення первинного аналогового сигналу по закону, яке відбувається на фільтрі нижніх частот.

Переваги цифрової передачі сигналу:

1. Більш висока завадостійкість, яка дає можливість значно знижувати вимоги до перехідних впливів, власного шуму, та стабільності параметрів ліній передачі.

2. В апаратурі ЦСП є можливість широкого застосування новітньої елементної бази цифрової обчислювальної техніки та мікропроцесорів. Тенденція до освоєння все більш складних структур у вигляді великих інтегральних мікросхем (ВІС) призводить до того, що апаратура ЦСП у більшості випадків є простішою, ніж апаратура аналогових систем передачі. Той факт, що ЦСП можна виготовляти на ВІС, дозволяє забезпечити високу надійність апаратури, зменшити її габарити розміри, масу, а також виробничі та експлуатаційні витрати.

3. Із впровадження ЦСП з’явились умови для об'єднання різних видів зв’язку на цифровій основі (передача даних, мови, телебачення тощо) та інтеграції апаратури систем комутації. Простота спряження цифрового каналу та систем комутації з ЕОМ дозволяє істотно розширити сферу застосування обчислювальної техніки для побудови апаратури зв’язку та автоматичних систем керування мережами зв’язку.

Основним недоліком ЦСП є ширша смуга частот, ніж в аналогових системах. Проте ця особливість ЦСП дає змогу використовувати лінійні тракти низької якості (з малим перехідним ослабленням, великим коефіцієнтом відбиття тощо), оскільки смуга частот вигідно обмінюється на відношення сигнал-завада. Типовими прикладами ЦСП неперервних первинних сигналів є системи з імпульсно-кодовою модуляцією та дельта-модуляцією з їх модифікаціями, яких нині нараховується кілька десятків.

2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

Спочатку обчислюємо величину кроку дискретизації:

Дt =; (1)

Дt = = 125 c.

Частота дискретизації:

= 2; (2)

= 2 4000 = 8000 Гц.

Записати ряд В.О. Котельнікова для заданого фрагменту вхідного сигналу, та побудувати графік пам’ятаючи, що:

U (t) =; (3)

Рис. 1 Ряд В. О. Котельнікова для заданого фрагменту сигналу.

У цьому ряді коефіцієнти розкладу дорівнюють миттєвим значенням неперервного сигналу U (t) в момент часу kДt, є відліками сигналу U (t) через крок дискретизації Дt, а функції: (t) = є функція відліків, які має однакову форму типу sinx/x івідрізняються одна від одної часовим зсувом на інтервал часу Дt. Ця функція відліків є імпульсним відгуком ідеального фільтру нижніх частот з частотою зрізу .

Для того, щоб дискретизований сигнал перетворити в цифровий, необхідно отримані дискети проквантувати, так як кодуються тільки дозволені рівні квантування.

Визначаємо кількість рівнів квантування:

L = +1; (4)

L = 2.24 + 1 = 47.

Для обчислення необхідно значення в дБ переводити в рази за формулою:

=; (5)

= = 5;

= = 2.24;

= = = 420;

Причинами, які призводять до відміни прийнятого сигналу від переданого:

1) шум квантування, що виникає через округлення відліків до найближчого дозволеного рівня;

2) завади в каналі. Через які виникають помилки під час демодуляції символів кодових комбінацій.

Шум квантування виникає в АЦП і не пов’язаний із завадами в каналі зв’язку.

Потужність шуму квантування:

=; (6)

Д =; (7)

Д = = 0.35;

= = 0.01 Вт.

Довжина кодових комбінацій залежить від розрядності коду та кількості рівнів квантування.

Визначаємо розрядність:

n= lnL; (8)

n= 1.443 3.85 = 6.

Реальна кількість рівнів квантування:

L===64

Обчислити тривалість символу кодової комбінації:

=; (9)

= = 2.08 с.

Ширина спектру ІКМсигналу:

=; (10)

= = 48 076 Гц.

Визначаємо ціну одного рівня:

Дкв.=; (11)

Дкв. = = 0.52 В/кв.

= = 40

= = 19

Шум квантування для данного фрагменту сигналу обчислюється за формулою:

=; (12)

де:

Д=; (13)

Д= = 0.35;

= = 0.01 В.

Рис. 2 Закодований сигнал.

40- 101 000;

19- 100 110;

62- 1 000 000.

3. ІНФОРМАЦІЙНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЕННЯ

Кількість інформації — це логарифмічна функція ймовірності появи і вона дорівнює логарифму оберненого значення ймовірності повідомлення:

= 0.5

— 1.443 ln 0.5 =1 біт

= 24 біт В системах, що працюють з з двійковими кодами, інформація вимірюється в бітах. Ця одиниця також використовується для визначення числа двійкових символів 0 і 1, оскільки вони є рівно ймовірними і кожний із них несе 1біт інформації. Біт завжди є цілим, додатнім числом.

В залежності від визначеної розрядності визначають кількість інформації, що несуть три закодовані відліки фрагменту сигналу: І(а_і)=3 n.

Ентропія джерела повідомлення — це математичне очікування повідомлення. Вимірюється вона в біт/ повідомлення.

Примітка: для обчислення двійкових логарифмів можна користуватися математичним правилом переходу до іншої основи логарифма:

Продуктивність джерела. Під продуктивністю джерела розуміють середню кількість інформації, утвореної джерелом за одиницю часу Т.. Якщо за час Т джерело видало n повідомлень з ентропією H (A), то продуктивність дискретного джерела повідомлень:

= L; (14)

= 8 1.443 ln 64 = 48 біт/с.

4. ЗАВАДОСТІЙКЕ КОДУВАННЯ

Призначення кодера і декодера полягає в наступному. На вхід кодера надходить комбінація простого коду А_{і певної довжини к, кодер перетворює її в комбінацію коректую чого коду Ві довжини n відповідно до правил кодування, причому, .На вхід декодера з каналу надходить комбінація довжини n:, де Е — комбінація помилок. Наприклад, Ві = 101 000; нехай помилка відбулася в другому і третьому символах, тоді Е=11 000, тоді код на вході декодера =110 000.}

В залежності від коректуючої здатності коду і мети його застосування декодер коректую чого коду може працювати в режимі виявлення або в режимі виправлення помилок.

В режимі виявлення помилок декодер аналізує: прийнята комбінація, дозволена чи заборонена? Якщо ця комбінація є дозволена, то декодер відповідно до правила декодування формує на своєму виході комбінацію А_{і довжини к.}

Якщо ж комбінація недозволена, то вона бракується декодером, і на виході декодера комбінація відсутня, а на виході сигналу помилки з’являється певний сигнал (наприклад, «1»).

В режимі виправлення помилок декодер замість забороненої комбінації декодує дозволену кодову комбінацію відповідно до правила декодування і видає комбінацію довжини к.

Для зменшення ймовірності помилки застосовують завадостійке кодування. Для цього до основного коду вводиться додатковий коректуючий код, що допомагає виявляти та виправляти помилки, що виникають в процесі передавання повідомлення в системах зв’язку. Для того, щоб коректуючий код мав коректуючи властивості, основна кодова послідовність повинна мати додаткові (збиткові) символи, призначеня для виправлення помилок. Чим більша збитковість коду, тим вища його коректуючи здатність.

Мінімальне співвідношення коректуючи та інформаційних символів. нижче якого код втрачає свої коректуючи властивості, визначається за виразом:

n= k+r; (15)

n = 6+4 = 10.

де:

k — кількість символів інформаційного сигналу;

r — кількість символів коректуючого коду, (див. Табл. 2).

Таблиця 2. Співвідношення між кількістю символів інформаційного та коректуючого коду:

Одними із найпоширнійших систематичних кодів, що виправляють помилки, є код Хемінга та циклічний код. Розглянемо принципи застосування цих кодів.

Код Хемінга. Наприклад, для 11-ти розрядного інформаційного коду вибираємо із таблиці кількість коректуючи символів (4) і складаємо перевірну матрицю для n, в якій кожний символ повного коду закодовано бінарним кодом по вертикалі:

Н (10.4)

S1= U1+U3+U5+U7+U9+U11

S2= U2+U3+U6+U7+U10+U11

S4= U4+U5+U6+U7

S8= U8+U9+U10+U11

U — умовне позначення місця символів коду у перевірній матриці.

Символи інформаційного коду розміщуємо, залишаючи вільними місця символів 1,2,4,8, які призначені для символів коректую чого коду.

Одержуємо:

Обчислюємо значення символів коректуючого коду із виразу синдрому помилки:

U1= 0+1+0+1+0 = 0

U2= 0+0+0+1+0= 1

U4= 1+0+0= 1

U8= 1+1+0=0

Коректуючий код: 0110.

Повний закодований код (сукупність інформаційних та коректуючих символів):

Припустимо, що 7 символ цієї кодової комбінації приймається помилковим, тобто одержують у приймачі повідомлення такого виду:

Прийнятий сигнал аналізується за синдромом помилки, тобто всі символи складаються за модулем 2:

S1=1+1+0+0+1= 1

S2= 0+1+0+0+0= 1

S4= 1+0+0+0=1

S8= 1+1+0=0

Синдром помилки: 1110.

Синдром помилки 1110 вказує на те, що 7 символ є помилковим. Виправлення коду здійснюється шляхом інвертування.

4.1 Циклічний код

Циклічні коди широко застосовуються в системах зв’язку із-за своєї прости використання. Для опису циклічних кодів кодові комбінації представляються у вигляді поліномів. Наприклад, комбінація А_{і =10 111 відповідає поліному}

а_{і(х)=х⁴ + х² + х + 1}

Будь який циклічний код задається не тільки числами n і к, але і породжуючим поліномом g(x) степені r. Циклічним кодом називається такий код, усі комбінації якого представляються поліномом степенi n-1 і менше, що діляться без залишку на породжуючий поліном.

Таблиця 3. Породжуючі поліноми для r=3,4,5:

Робота кодера циклічного коду зводиться до наступного. Нехай а_{і(х) — поліном, що відповідає комбінації простого коду, яка надійшла на вхід кодера. Поліном відповідає додаванню до вхідної комбінації r нулів праворуч. Виконується ділення поліному на породжуючий поліном g(x) з метою визначення залишку від ділення r(x). Цей залишок додаються до основного коду. Тоді поліном вихідного коду визначається, як:, тобто r нулів, введених у комбінацію заміщуються комбінацією, що відповідає залишку від ділення.}

Розглянемо формування кодової комбінації коду (10,4) з породжуючим поліномом: g(x)=++1

Нехай, А_{і=100 110, поліном такої комбінаці є: аі(х)=Х⁵ + Х² + Х}

Тоді а_{і(х)х⁴= Х⁹ + Х⁶ + Х⁵.}

Виконуємо ділення поліному а_{і(х)х⁵ на породжуючий поліном g(x) за правилом ділення поліномів арифметичним способом. Одержуємо залишок:}

+ + 1

В результаті сигнал на виході декодера має вигляд:

(x)= Х⁹ + Х⁶ + Х⁵ + + + 1

тобто кодова комбінація:

В_і=100 11011 001, в якій останні 6 символів є відтворення коректую чого коду.

5. МАНІПУЛЯЦІЯ СИГНАЛУ

В даному розділі описати принцип маніпуляції сигналу (за варіантом), навести схему маніпулятора та осцилограми вхідних та вихідного сигналів, обчислити ширину спектру маніпульованого сигналу.

Внаслідок маніпуляції сигналу ширина спектра двійкових маніпульованих сигналів складає:

Таблиця 4. Спектри маніпульованих сигналів.

Дf = 2B; (16)

B=; (17)

=; (18)

= = 11.36 с;

B= = 88 028 Гц;

Дf = 2 88 028 = 176 056 Гц.

6. ВИБІР СХЕМИ ПРИЙМАЧА ТА РОЗРАХУНОК ЙМОВІРНОСТІ ПОМИЛКИ НА ВИХОДІ ПРИЙМАЧА

Пасивний паралельний коливальний контур представляє собою електричне коло, у якому котушка індуктивності і конденсатор включені паралельно до джерела енергії.

Рис. 3 Пасивний паралельний коливальний контур.

Реальний паралельний контур (тобто, контур із втратами) на резонансній частоті можна представити у вигляді ідеального контуру без втрат, паралельно якому включено резистивний опір Z_{вх (0),} або R_пар., величина якого обчислюється як: ;

Рис. 4 Реальний паралельний контур.

Розрахувати контур за даними варіанту:

Таблиця 5. Варіанти завдання для розрахунку коливального контуру:

Визначити резонансну частоту контура за частотою сигнала переносника, який працює в діапазоні високих частот:

= Дf Q; (19)

= 176 050 70 = 12 323 500 Гц.

Визначаємо індуктивність контура:

L =; (20)

L= = 7807.4 Гн.

Реальний паралельний контур, тобто контур із втратами на резонансній частоті можна представити у вигляді ідеального контура, до якого паралельно включено резистивний опір , де — характеристичний опір:

с =; (21)

с = = 6.2 Ом.

Вхідний опір контура на резонансній частоті визначається:

= Qс; (22)

= 70 6.2 = 437.6 Ом.

Обчислити :

=; (23)

= = 1.8 А.

Визначаємо графічно закон зміни коефіцієнта передачі контура в межах діапазону частот (за допомогою програми MathCad):

,

Рис. 5 Закон зміни коефіцієнта передачі контура в межах діапазону частот.

Та закон зміни вихідної напруги:

= U.

Рис. 6 Закони зміни вихідної напруги.

Смуга пропускання коливального контура повинна бути не меншою ніж ширина спектру маніпульованого сигналу. Добротність контуру для забезпечення такої умови визначаємо із формули:

=; (24)

= = 176 050 Гц.

Суть оптимального приймання сигналу полягає в тому, що у приймачі необхідно здійснити таке оброблення суміші сигнал-завада, щоб забезпечити виконання заданого критерію. Ця сукупність правил називається алгоритмом оптимального приймання сигналу у приймачі. Алгоритми оптимального приймання (когерентного та не когерентного) наведені в таблиці. Усі алгоритми в цій таблиці являють собою нерівності, що вказують послідовність операцій, які необхідно виконати над прийнятою сумішшю сигналу та завади z (t)для визначення первинного сигналу b_1.

Таблиця 6. Алгоритм приймання в гаусовому каналі.

енергія сигналу S_1. Енергія дискретного сигналу визначається через потужність сигналу та швидкість модуляції В:

=; (25)

P_s — потужність сигналу, Вт В — швидкість модуляції .

= = 3.408.

7. ОПИС ОПТИМАЛЬНИХ ДЕМОДУЛЯТОРІВ

Демодулятора надходить сума переданого модульованого сигналу s (t) і завади n (t):

z (t) = s (t) + n (t)

Демодулятор повинен відновити цифровий сигнал. Критерієм оптимальності є мінімум ймовірності помилки двійкового символу (біта) цифрового сигналу.

Сигнал цифрової модуляції s (t) — це послідовність радіоімпульсів, що відображають цифровий сигнал і проходять через тактовий інтервал Т:

де — і-ій радіоімпульс, що передається на к-му тактовому інтервалі

Радіоімпульси можуть відрізнятися амплітудами, фазами або частотами. Існують різні види цифрової модуляції АМ-2, ФМ-2, ЧМ-2, КАМ-2, АФМ-2. При цьому радіоімпульс s₀(t)використовується для передавання 0, а радіоімпульс s₁(t) — для передавання 1.

Таблиця 7. Опис елементарних сигналів s_i(t) .

У цій таблиці використані наступні позначення:

— коефіцієнт, що визначає енергію елементарного сигналу (1-біта);

— функція, що описує форму елементарного сигналу;

— частота несійного коливання;

— відхилення (девіація) частоти при ЧМ-2.

На рис. 7 наведена схема когерентного демодулятора сигналів АМ-2, ФМ-2. Під час демодуляції послідовності елементарних сигналів необхідно виконати дискретизацію з інтервалом Т в моменти часу Правильний вибір цих моментів забезпечує система тактової синхронізації (ТС).

На основі оцінки вирішуючою схемою виноситься рішення про переданий сигнал. Правило винесення рішення формулюється на основі сигналу, що де модулюється. Рішення виноситься шляхом порівняння оцінки з пороговим значенням за правилом:, то передавався сигнал, а якщо то передавався сигнал. При АМ-2, тобто порогове значення дорівнює половині відлікового значення з виходу УФ при надходженні на вхід демодулятора без завади.

При ФМ-2, тобто рішення виноситься за знаком відліку. Після винесення рішення вирішуючи схема видає відповідний біт цифрового сигналу.

Рис. 7 Схема оптимального демодулятора АМ-2 і ФМ-2.

8. ОБЧИСЛЕННЯ ПОТЕНЦІЙНОЇ ЗАВАДОСТИІЙКОСТІ

Під потенційною завадостійкістю приймання дискретних сигналів розуміють мінімально можливу ймовірність помилки, якщо сигнали приймаються оптимальним приймачем.

Таблиця 8. Ймовірність помилки Р_пом при оптимальному прийманні дискретних сигналів

Труднощі застосування формул, наведених у таблиці 7.1. полягають у необхідності мати таблицю інтеграла ймовірності. Тому ймовірність помилки при когерентному прийманні сигналів АМ-2, ЧМ-2, ФМ-2 можна визначати для технічних розрахунків за формулою:

= 0.65 exp (-0.44(гh+0.75); (26)

де:

г для ФМ-2 = ;

=; (27)

= = 10.3;

0.65 = 0.001.

9. ПРОПУСКНА ЗДАТНІСТЬ ДВІЙКОВОГО КАНАЛУ

Якість передавання повідомлення залежить від ймовірності помилок сигналів та відношення сигнал-завада, яке не повинно бути меншим ніж 20 дБ. Найбільше значення швидкості передавання інформації каналом зв’язку при заданих обмеженнях називають пропускною здатністю каналу, яка вимірюється у біт/c.

Пропускна здатність двійкового каналу визначається за формулою:

= В (1+р р+(1-р) (1-p)); (28)

= 107 984.

10. ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ ЗВ’ЯЗКУ

Під ефективністю розуміють степінь використання потужності сигналу, смуги частот каналу та його пропускну здатність.

Для оцінки міри ефективності професор А. Г. Зюко запропонував порівняти ці показники зі швидкістю передавання інформації R.

Узагальнюючою оцінкою ефективності системи зв’язку є коефіцієнт використання пропускної здатності каналу:

=; (29)

з = = 0.004.

У реальних каналах зв’язку швидкість передавання інформації завжди менша за пропускну здатність, тому .

Коефіцієнт частотної ефективності:

г =; (30)

г= = 0.0024.

характеризує використання смуги частот каналу: .

Коефіцієнт енергетичної потужності:

в=; (31)

в= = 0.43 .

ЛІТЕРАТУРА

1.Стеклов В. К., Беркман Л. Н. Теорія електричного зв’язку. — К.: «Техніка», 2006.

2.Панфілов І.П., Дирда В. Ю., Капацін А.В. Теорія електричного зв’язку. — К.: «Техніка», 1998.

3.Шинаков Ю. С., Колодяжный Ю., М. Теория передачи сигналов. — М.: «Радио и свіязь», 1989.

4. Зюко А. Г., Кловский Д. Д. Теория передачи сигналов. — М.: «Связь», 1986.