Шляхи удосконалення управління грошовими потоками

Шляхи удосконалення управління грошовими потоками.

Зміст Анотація Рецензія Вступ Розділ 1. Теоретичні аспекти планування грошових надходжень на підприємстві.

1.1 Економічна сутність грошових надходжень.

1.2 Зміст та методи планування грошових надходжень на підприємстві.

1.3 Методика оцінки грошових надходжень на підприємстві.

1.4 Правові засади управління грошовими потоками підприємства Розділ 2. Аналіз та оцінка управління грошовими потоками ВАТ «Бахмачський арматурний завод».

2.1 Фінансово-економічна характеристика підприємства.

2.2 Аналіз складу та структури грошових надходжень на підприємстві.

2.3 Резерви збільшення грошових надходжень на підприємстві.

2.4 Аналіз оперативного планування грошових надходжень.

Розділ 3. Шляхи удосконалення управління грошовими потоками ВАТ «Бахмачський арматурний завод».

3.1 Планування грошових надходжень на підприємстві.

3.2 Вдосконалення управління грошовими надходженнями ВАТ «Бахмачський арматурний завод» за рахунок впровадження бюджетування Висновки Література.

Додатки.

Анотація дипломної роботи на тему «Управління вхідними та вихідними грошовими потоками підприємства» (на матеріалах підприємства ВАТ «Бахмачський арматурний завод»).

Об'єктом дослідження даної дипломної роботи є відкрите акціонерне товариство «Бахмачський арматурний завод».

Мета роботи: провести аналіз управління грошовими потоками підприємства на основі аналізу структури грошових надходжень та аналізу фінансового стану, а також ефективності планування грошових надходжень та виявлення перспектив розвитку та розширення діяльності ВАТ «Бахмачський арматурний завод».

Методи дослідження — аналітичний та статистичний.

В результаті проведеного аналізу були отримані наступні результати:

В цілому основна частина грошових надходжень підприємства сформована за рахунок результатів від операційної діяльності, але ефективність їх використання дуже низька. Результати отримані в результаті дослідження можна використати при вирішенні існуючих проблем на підприємстві для покращення управління грошовими потоками на підприємстві для забезпечення добробуту власників підприємства.

Практична цінність дипломної роботи полягає в обґрунтуванні реальних заходів по вдосконаленню управління грошових потоків на підприємстві. грошовий потік надходження планування КЛЮЧОВІ СЛОВА: грошові надходження, грошові потоки, виручка від реалізації, планування грошових надходжень, оперативне управління, бюджетування.

Дипломна робота містить: ___ сторінки, _____ рисунків, ____таблиці, _____ додатків, _____ джерело.

Рецензія на дипломну роботу.

студентки Міжрегіональної Академії управління персоналом Кривопиш Любов Олексіївни на тему:

«Управління вхідними та вихідними грошовими потоками підприємства».

група ІНЗ — 3−03-Сз Ф (3,0 дс) У дипломні роботі розглядаються актуальні питання управління грошовими потоками підприємства .

У першому розділі розглядаються теоретичні аспекти планування грошових надходжень, розкривається сутність грошових надходжень, їх види; фактори, що впливають на їх формування; визначаються особливості складових грошових надходжень, обґрунтовується доцільність та необхідність планування грошових надходжень для забезпечення вчасного виконання своїх зобов’язань.

У другому розділі проведений аналіз діяльності підприємства ВАТ «Бахмачський арматурний завод», проведено оцінку складу та структури грошових надходжень, розраховані показники платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості. Досліджено процес управління грошовими потоками на даному підприємстві.

У третьому розділі дипломної роботи розроблено комплекс заходів по вдосконаленню методики управління грошовими потоками підприємства за рахунок впровадження бюджетування на підприємстві ВАТ «Бахмачський арматурний завод».

В цілому дипломна робота виконана на належному рівні, відповідає методичним вимогам щодо її написання, тому заслуговує на оцінку «відмінно».

Заступник директора / Гаценко І. В./.

Вступ Перехід від директивної економіки до ринкової по новому поставив питання управління підприємством як суб'єктом ринкових відносин. Функціонування підприємства пов’язано зі змінами як у внутрішньому так і в зовнішньому середовищі його діяльності, що зумовлює необхідність розробки нових підходів до визначення цільових функцій його діяльності, до обґрунтування економічних передумов досягнення оптимальних розмірів прибутку, який забезпечує конкурентоспроможність підприємства на ринку та визначає перспективи його розвитку. Досягнути цього можна шляхом глибокого аналізу як господарської діяльності підприємства, так і стану зовнішнього економічного та соціального середовища.

Підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, торгову, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку. Невід'ємною частиною діяльності кожного підприємства у будь-якій сфері народного господарства є грошові розрахунки. Саме грошові кошти забезпечують початкову і подальшу діяльність підприємства.

Тому лише досконала, гнучка організація управлінням грошових надходжень може забезпечити таку діяльність підприємства, яка б відповідала поставленій меті. Звісно, це не єдина умова успішного існування підприємства. Серед інших можна виділити такі, більш глобальні чинники: грошово-кредитна політика держави, фіскальна, бюджетна політики і взагалі фінансове становище держави.

Метою дипломної роботи є дослідження сутності процесу управління грошовими потоками, визначення шляхів збільшення грошових надходжень підприємства, оптимізація залишку грошових коштів на підприємстві за допомогою економіко — математичного моделювання, визначення способів покращення фінансового стану ВАТ «Бахмачський арматурний завод».

Виходячи з цієї мети задачами дипломної роботи є:

· розкриття змісту грошових потоків, їх складу та значення в забезпеченні ефективного функціонування підприємства;

· визначення принципів та аналіз концепцій управління грошовими потоками на підприємстві;

· здійснення розрахунку комплексу показників, що характеризують ефективність управління грошовими потоками на ВАТ «Бахмачський арматурний завод», дослідження динаміки грошових надходжень, визначення їх кількісного та якісного складу;

· відображення впливу ефективності управління грошовими потоками на виробничо-господарську та фінансову діяльність підприємства;

· визначення найбільш ефективних шляхів покращення організації планування грошових надходжень від господарської діяльності ВАТ «Бахмачський арматурний завод», пошук раціональних шляхів збільшення грошових надходжень.

Об'єктом дослідження даної дипломної роботи є відкрите акціонерне товариство «Бахмачський арматурний завод».

Проблема управління грошовими потоками підприємства досить актуальна в теперішніх умовах — в умовах кризи неплатежів, низької платіжної дисципліни більшої частини господарюючих суб'єктів. Не останню роль у цьому процесі відіграє банківська система, одним з головних завдань якої є дійове її функціонування, забезпечення своєчасного проходження платежів підприємств, організацій та установ. Ефективне планування грошових надходжень ставить за основу мету забезпечити високу ліквідність та платоспроможність підприємства, та досягти високої доходності фінансово — господарської діяльності.

Розділ 1. Теоретичні аспекти планування грошових надходжень на підприємстві.

1.1 Економічна сутність грошових надходжень У процесі виробничо-господарської діяльності на підприємстві постійно здійснюється кругообіг коштів. Процес вкладання коштів у виробничий процес з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємства.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов`язань перед державою, банками та іншими суб`єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємства.

Опарін В. вважає, що «Грошові надходження підприємства є формою фінансових ресурсів, прирощених підприємством в результаті його господарської діяльності"[c.23, 54].

Бандурка О.М. грошові надходження визначив, як «всі джерела надходжень фінансових ресурсів — прибуток від усіх видів господарської діяльності підприємства, амортизаційні відрахування, які у складі виручки надходять підприємству і використовуються як джерело фінансування капіталовкладень на відновлення основних засобів, інші фінансові ресурси"[c. 214, 15].

Але найбільш точно охарактеризував визначення грошових надходжень Бланк І.А., який вважає, що «Грошові надходження — це сукупність фінансових ресурсів на підприємстві від всіх видів господарської діяльності"[c. 87, 21].

Вхідні грошові потоки підприємства за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх.

Надходження грошових коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчать про використання зовнішніх джерел.

Зовнішні джерела фінансування — це кредитні ресурси, які підприємство залучає в процесі господарської діяльності для покриття поточних потреб, або для поповнення недостатніх оборотних коштів.

Поряд з кредитними ресурсами важливим джерелом надходжень грошових коштів підприємства залишається дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Статистичні дані свідчать про значну дебіторську заборгованість між підприємствами України станом на кінець 2002 року (табл. 1.1)[c.13,75].

Таблиця 1.1 Дебіторська і кредиторська заборгованість між підприємствами України, країн-республік колишнього СРСР, суб`єктами господарської діяльності інших країн станом на 2003 рік.

За період, що аналізується дебіторська заборгованість складає 1123,8 млн. грн., кредиторська — 1555,9 млн. грн. Як і раніше, значною залишилась дебіторська заборгованість між підприємствами України, яка на кінець 2002 року становила 98%, кредиторська — 86,2%.

Кредиторська заборгованість перевищує дебіторську майже на 38%, отже навіть надходження всіх коштів не зможе покрити заборгованості перед постачальниками.

Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці 60−70% фінансових ресурсів надходить на підприємство за рахунок внутрішніх джерел. Розподіл грошових надходжень підприємства зображений на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 Розподіл внутрішніх грошових надходжень підприємства.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції - це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства, яка є одним з найважливіших показників.

Існує велика кількість підходів до визначення виручки від реалізації продукції.

Так, Віленський П.Л. вважає виручку від реалізації продукції «основним притоком грошей від операційної діяльності…"[c.98,27].

Альфред М. Кінг визначає виручку від реалізації продукції як «надходження грошових коштів за відвантажену продукцію або виконані послуги».

Поддєрьогін М. виручкою від реалізації вважає «основне джерело відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів"[c.112, 69].

Найбільш точним є визначення Бланка І.А., згідно з яким виручкою від реалізації продукції є «позитивний грошовий потік підприємства від операційної діяльності"[c.87, 21].

Для підприємств України актуальною залишається проблема боргових операцій, завдяки яким відбувається втрата значних наявних грошових ресурсів. Товарообмін не можна вважати реалізацією продукції. За бартерного обміну товарів не відбувається рух коштів, підприємство не отримує виручки від реалізації продукції, тобто не відбувається зміна форми вартості. Статистика питомої ваги боргових операцій і грошових надходжень в загальному обсязі відвантаженої продукції, яка представлена в таблиці 1.2, свідчить про зменшення долі боргових операцій по галузям народного господарства, що є позитивним моментом в діяльності підприємств України.

Згідно даного статистичного матеріалу підприємствами народного господарства за січень — листопад 2002 року було реалізовано продукції на 2,7 млрд. грн., з яких 90,6% продукції було оплачено наявними грошовими коштами (тобто на суму 2,5 млрд. грн.), а 6,2% - на умовах боргу.

Таблиця 1.2 Питома вага боргових операцій та грошових надходжень за основними видами промислової діяльності за січень-листопад 2003 р. в загальному обсязі відвантаженої продукції по Чернігівській області.

Зменшення питомої ваги боргових операцій спостерігається по всіх галузях народного господарства і при порівнянні з 2002 роком.

Найбільша питома вага грошової оплати спостерігається в видобувних галузях промисловості. Вони складають 97,4% в загальному обсязі відвантаженої продукції. Борги цій галузі за 2002 рік не спостерігається.

Значна доля оплати грошима також в обробній промисловості, яка складає 90%, розмір боргових операцій склав при цьому 6,8%.

Найнижчий рівень розрахунків грошовими коштами спостерігається в галузях легкої промисловості - 57,1%. Борги при цьому складають 36%. Також значна питома вага боргових операцій в металургії та машинобудуванні - 19,4% і 21,5% відповідно.

Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки, обсягу продаж і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Виручка від реалізації продукції - це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємства. Виручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами продукції.

Підприємство може реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, нематеріальні активи та інше майно. Саме такі грошові надходження підприємства відображаються у розділі «Виручка від реалізації.».

Розмір виручки від реалізації продукції залежить від :

· кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

· рівня реалізаційних цін і розрахункової дисципліни.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків реалізованої продукції на початок року. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання питомої ваги асортименту з більш високою ціною в загальному обсязі реалізованої продукції збільшує величину виручки, і навпаки.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит і пропозиція на ринку.

На окремі види продукції, робіт, послуг держава встановлює фіксовані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції залежить від рівня прейскурантних цін. За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульовані ціни.

Фіксовані ціни встановлюються адміністративно, тобто державою, переважно на послуги першої необхідності та на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія та ін.).

Регульовані ціни встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо.

При цьому державою встановлюються індикативні ціни — мінімальний і максимальний рівні цін. У решті випадків користуються вільними цінами, тобто цінами, які склалися на ринку під впливом попиту і пропозиції за домовленістю сторін — постачальників і споживачів. Встановлюючи вільні ціни за основу беруть собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.

Залежно від того, кому реалізується продукція, встановлюються оптові та роздрібні ціни. Відвантаження продукції здійснюється посередникам оптом або партія за оптовими цінами. Посередники реалізують цю продукцію роздрібним торговим організаціям за цінами, які включають збутові націнки. Безпосередньо споживачам роздрібні торгові організації продають товари за роздрібними цінами, тобто з торговою націнкою. Продаючи товари за фіксованими цінами, торгові організації отримують знижку.

За ринкової економіки ціни стають найважливішим фактором регулювання процесу виробництва та споживання та безпосередньо впливають на попит і пропозицію.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого розрахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих цін за всією номенклатурою виробів.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього вартість залишків на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю .

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів.

Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємства і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий вплив на формування валового прибутку.

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємства. Пошук фінансових джерел розвитку підприємства у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій з цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємства.

Підприємство отримує доходи від таких видів фінансової діяльності :

— придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

— продаж акцій та інших цінних паперів;

— цільові грошові вклади;

— валютні операції;

— пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;

— надання позик;

— лізингові операції.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкових умов є раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, що може принести підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Штрафи, пені, неустойки виникають внаслідок порушення фінансових і господарських зобов`язань підприємств через порушення законодавства та умов договорів, які мають місце в практиці господарювання і фінансової діяльності підприємств. Окрім того, протягом року можуть бути виявлені прибуток і доходи минулих років, погашатися дебіторська заборгованість, раніше списана як безнадійна. Усі ці надходження належать до доходів від позареалізаційних операцій, які у фінансових планах підприємства не передбачаються, хоча й включаються до складу їхнього валового прибутку.

Отже, грошові надходження підприємства відіграють значну роль в процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства.

1.2 Зміст та методи планування грошових надходжень на підприємстві.

Планування грошових надходжень підприємства є складовою частиною фінансового планування підприємства.

Існує декілька підходів щодо визначення планування грошових надходжень на підприємстві.

Альфред М. Кінг пропонує підхід до визначення фінансового планування, і планування грошових надходжень зокрема, з точки зору складання погоджених бюджетів: «Бюджет — це фінансове узагальнення планів майбутньої діяльності організації"[c.57, 38].

Поддєрьогін М. вважає, що «перспективне фінансове планування включає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності"[c.88, 69].

Але найбільш точно фінансове планування та планування грошових надходжень охарактеризував Бланк І. А., згідно з яким «Фінансове планування — це процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищенню ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді"[c.47, 21].

Планування грошових надходжень здійснюється за допомогою складання фінансових планів різного змісту і призначення в залежності від задач і об'єктів планування.

Виходячи з цього фінансові плани можна розділити на перспективні, поточні й оперативні.

Прикладом сполучення перспективного і поточного планування є бізнес-план, що прийнято розробляти при створенні нового підприємства чи обґрунтуванні виробництва нових видів продукції. Він складається на період від трьох до п’яти років, оскільки планові розробки на більш тривалі періоди не можуть бути достовірними.

Бізнес-план є не тільки фінансовим планом, він необхідний для розробки стратегії фінансування і залучення конкретного інвестора на визначених умовах до участі в створенні нового підприємства чи фінансування нової виробничої програми.

Складання бізнес-плану, безсумнівно, сприяє внутрішньому керуванню підприємством, тому що він розробляється на основі постановки цілей, способів їхнього практичного здійснення, ув’язування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів. Професійне складання бізнес-плану дозволяє зберегти кошти інвесторів і знижує ймовірність банкрутства.

Необхідно досягти такого стану, щоб уся діяльність підприємства в комплексі була рентабельна і забезпечувала грошові надходження в обсязі, що задовольняє зацікавленість в результатах роботи підприємства групи осіб (власників, кредиторів і ін.). Опис очікуваних результатів економічної діяльності в майбутній період має місце при складанні бюджетів (планів) підприємства.

Як правило, розрізняють короткострокове і довгострокове планування грошових надходжень. Значення деяких із прийнятих рішень поширюється на дуже довгу перспективу. Це відноситься, наприклад, до рішень у таких областях, як придбання елементів основного капіталу, кадрова політика, визначення асортименту продукції, що випускається. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відображені в довгострокових планах (бюджетах), де ступінь деталізації звичайно буває досить невисока. Довгострокові плани повинні складатися на основі короткострокових планів.

В основному на підприємствах використовується короткострокове планування грошових надходжень, де мають справу з плановим періодом, який дорівнює від одного місяці до одного року. Це пояснюється тим, що за такі строки відбуваються окремі типові для життя підприємства події. За часом річний бюджет (план) грошових надходжень можна розділити на місячні чи квартальні бюджети (плани).

Неможливо виробити загальні правила, що встановлюють ступінь деталізації бюджету. У першу чергу вона залежить від того, наскільки високий рівень надійності розрахунків, що складаються. Крім того, на кожному конкретному підприємстві необхідно оцінити ступінь необхідної деталізації бюджетів для забезпечення координації окремих запланованих дій.

Завданнями планування грошових надходжень на підприємстві є:

· забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами.

· встановлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями.

· визначення шляхів ефективного вкладання капіталу, оцінка раціонального його використання.

· виявлення та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

· здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Керівництво будь-якого підприємства незалежно від його виду і величини зобов’язано знати, які завдання в області економічної діяльності воно може запланувати на наступний період. Як вже зазначалося, групи зацікавлених осіб у діяльності підприємства пред’являють визначені мінімальні вимоги до результатів його роботи. До того ж при плануванні деяких видів діяльності необхідно знати, які економічні ресурси вимагаються для виконання поставлених задач. Це відноситься, наприклад, до планування в області залучення капіталу (придбання кредитів, збільшення акціонерного капіталу і т.п.) і визначення обсягу інвестицій.

В міру реалізації закладених у бюджеті планів необхідно реєструвати фактичні результати діяльності підприємства. Порівнюючи фактичні показники з запланованими, можна здійснювати так званий бюджетний контроль. У цьому змісті основна увага приділяється показникам, що відхиляються від планових, і аналізуються причини цих відхилень. У такий спосіб поповнюється інформація про всі сторони діяльності підприємства. Бюджетний контроль дозволяє з’ясувати, що в певних галузях діяльності підприємства намічені плани виконуються незадовільно. Але можна, зрозуміло, припустити і таку ситуацію, коли виявиться, що сам бюджет був складений на основі нереалістичних вихідних положень. В обох випадках керівництво зацікавлене в одержанні даної інформації для того, щоб почати необхідні дії, тобто змінити спосіб виконання планів чи ревізувати положення, на яких ґрунтується бюджет.

Бюджет являє собою виражену у вартісних показниках програму дій (план) в області виробництва, закупівель чи сировини товару, реалізації зробленої продукції і т.д. У програмі дій повинна бути забезпечена тимчасова і функціональна координація (узгодження) окремих заходів. Рентабельність збуту залежить, наприклад, від величини очікуваної ціни постачальника й умов виробництва; кількість продукції, що випускається — від очікуваного обсягу реалізації; величина відпускної ціни — від того, яких обсягів закупівель сировини і матеріалів вимагає програма виробництва і реалізації, і т.д.

Розробляючи бюджет на наступний період, необхідно приймати рішення завчасно, до початку діяльності в цей період. У такому випадку існує велика імовірність того, що розроблювачам плану вистачить часу для висування й аналізу альтернативних пропозицій, чим у тій ситуації, коли рішення приймається в самий останній момент.

У літературі звичайно розрізняють дві методики організації робіт зі складання бюджетів (планів) грошових надходжень:

1) По методу break-down (униз), згідно з яким робота зі складання бюджетів починається «зверху», тобто керівництво підприємства визначає мети і задачі, зокрема планові показники по прибутку. Потім ці показники в усі більш деталізованої, у міру просування на більш низькі рівні структури підприємства, формі включаються в плани підрозділів.

2) По методу build-up (вгору), згідно з яким розрахунок показників реалізації починають окремі збутові підрозділи, і потім уже керівник відділу реалізації підприємства зводить ці показники в єдиний бюджет (план), що у наслідку може ввійти складовою частиною в загальний бюджет (план) підприємства.

Методи break-down і build-up представляють дві протилежні тенденції. На практиці не доцільно використовувати тільки один з цих методів. Планування і складання бюджетів грошових надходжень являють собою поточний процес, у якому необхідно постійно здійснювати координацію бюджетів різних підрозділів.

Підприємство повинне здійснювати планування і контроль грошових надходжень у двох основних економічних областях. Мова йде про прибутковість (рентабельність) його роботи і фінансовий стан. Тому бюджет (план) про прибутки і фінансовий план (бюджет) є центральними елементами внутріфірмового планування.

В міру розвитку підприємства верстати зношуються, змінюється технологія, вимагаються нові будинки, устаткування, комп’ютери. Часто терміни придбання основного капіталу досить великі.

Це означає, що важливо включити планування грошових надходжень в процес стратегічного планування підприємства. Якщо підприємство хоче завоювати нові ринки і розширити виробництво продукції, воно повинне подбати про потребу в капіталі в процесі формування довгострокових планів по маркетингу й основних дослідженнях по виробничих методах.

Отже, планування грошових надходжень займає центральне місце в системі планування підприємства.

Відомо багато джерел фондів підприємства, включаючи доход від продажу продукції, інвестиції її власників, а також позики. Задача насамперед складається в виборі кращого джерела для кожної потреби і саме в той час, коли виникає така потреба.

Якісне планування полягає в тім, щоб одержувати необхідні фонди не тільки вчасно, але і по найнижчій ціні. Для цього потрібно знайти банк, що може їх надати в даний час, співвіднести джерело фондів з метою, для якого вони будуть використовуватися, збалансувати різні джерела, тому що не можна покладатися лише на банківські позики, тільки на випуск акцій чи надходжень з доходів. Зокрема, потрібно правильно вибрати час: продавати акції, коли ринок акцій процвітає, не брати в борг, коли дисконтні ставки високі і т.д. Тому при плануванні потрібно враховувати не тільки джерела отримання коштів, а ще й економічні умови, які можуть скластися на ринках.

1.3 Методика оцінки грошових надходжень на підприємстві.

Критерії, якими керуються сучасні економісти при оцінці грошових надходжень, досить відрізняються один від одного. Так, Поддєрьогін М. пропонує підходити до оцінки грошових надходжень з точки зору розмежування їх по сферам діяльності [c.12, 69]. Автор відокремлює грошові надходження підприємства від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності фірми. Головним елементом грошових надходжень згідно з цією методикою є надходження від операційної діяльності, а саме виручка від реалізації продукції, робіт, послуг. Фактори, які впливають на даний показник, є критеріями оцінки грошових надходжень, а саме:

· кількість бартерних операцій підприємства;

· показники дебіторської заборгованості;

· обертання кредиторської заборгованості підприємства.

Альфред М. Кінг до оцінки грошових надходжень підприємства підходить з точки зору аналізу грошових потоків (руху грошових коштів) підприємства.

Найбільш вдало підійшов до оцінки грошових надходжень Бланк І.А. який, як і Альфред М. Кінг, пропонує оцінку грошових надходжень підприємства з точки зору позитивного грошового потоку.

Під рухом грошових коштів автор визначає всі валові грошові надходження та платежі підприємства. Потік грошових коштів тісно пов`язаний з певним періодом часу і являє собою різницю між всіма надходженнями й виплаченими підприємством коштами за цей період. Рух коштів є основною ланкою, в результаті якої виникають фінанси, грошові фонди, грошові потоки. Управління потоками грошових коштів передбачає аналіз цих потоків, облік руху грошових коштів, розробку плану руху грошових коштів. В зв`язку з цим Бланк І.А пропонує систему показників для аналізу грошових потоків підприємства, а саме [c.45, 21]:

1) Чистий грошовий потік підприємства — визначається як різниця між сумою позитивного грошового потоку (тобто надходження грошових коштів) і сумою негативного грошового потоку (тобто витрати грошових коштів):

ЧГП = ПГП — НГП, (1.1).

де ЧГП — сума чистого грошового потоку в періоді, що розглядається;

ПГП — сума позитивного грошового потоку (надходжень грошових коштів) в періоді, що розглядається;

ВГП — сума негативного грошового потоку (витрат грошових коштів) в періоді, що розглядається.

Розрізняють надходження коштів в залежності від виду діяльності підприємства, які аналізують за допомогою чистих грошових потоків від різних видів діяльності:

2) Чистий грошовий потік від операційної діяльності визначається за формулою:

ЧГПоп.д.= ЧП+Аоз+Ана+ДЗ+Зтм+КЗ+Р, (1.2).

де ЧГПоп.д.- чистий грошовий потік підприємства від операційної діяльності в періоді, що розглядається;

ЧП — чистий прибуток підприємства, за період, що розглядається;

Аоз — сума амортизації основних засобів за період, що розглядається;

Ана — сума амортизації нематеріальних активів за період, що розглядається;

Дз — збільшення (зменшення) суми дебіторської заборгованості за період, що розглядається;

Зтм — збільшення (зменшення) суми запасів товарно-матеріальних цінностей, які входять до складу оборотних активів за період, що розглядається;

КЗ — збільшення (зменшення) суми кредиторської заборгованості за період, що розглядається;

Р — збільшення (зменшення) суми резервного та інших страхових фондів за період, що розглядається.

3) Чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності визначається за формулою:

ЧГПін. = Роз+Рна+Рдфі+Рва+Дп-Поз-НКБ-Пна-Пуфі-Вва, (1.3).

де ЧГПін. — сума чистого грошового потоку від інвестиційної діяльності за період, що розглядається;

Роз — сума реалізації основних засобів, які вибули в періоді, що розглядається;

Рна — сума реалізації нематеріальних активів, які вибули за період, що розглядається;

Рдфі - сума реалізації довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфелю підприємства за період, що розглядається;

Рва — сума повторної реалізації раніше викуплених власних акцій підприємства за період, що розглядається;

Дп — сума дивідендів (процентів), отриманих підприємством по довгостроковим фінансовим інструментам інвестиційного портфеля за період, що розглядається;

Поз — сума придбання основних засобів за період, що розглядається;

НКБ — сума приросту незавершеного капітального будівництва за період, що розглядається;

Пна — сума придбання нематеріальних активів за період, що розглядається;

Пуфі - сума придбання довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля підприємства за період, що розглядається;

Вва — сума викуплених власних акцій підприємства за період, що розглядається.

4) Чистий грошовий потік від фінансової діяльності підприємства визначається за формулою:

ЧГПф = Пвк + Пдк + Пкк + БЦФ — Вдк — Вкк — Ду, (1.4).

де ЧГПф — сума чистого грошового потоку підприємства від фінансової діяльності за період, що розглядається;

Пвк — сума додатково залученого із зовнішніх джерел власного акціонерного і пайового капітала за період, що розглядається;

Пдк — сума додатково залучених довгострокових кредитів і позик за період, що аналізується;

Пкк — сума додатково залучених короткострокових кредитів і позик за період, що розглядається;

БЦФ — сума коштів, що надійшли в порядку безоплатного цільового фінансування підприємства;

Вдк — сума виплати (погашення) основного боргу по довгостроковим кредитам і позикам;

Вкк — сума виплати (погашення) основного боргу по короткостроковим кредитам і позикам;

Ду — сума дивідендів (процентів), сплачених власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції, паї і т.д.).

5) Загальна сума чистого грошового потоку підприємства розраховується за формулою:

ЧГПп = ЧГПоп. д +ЧГПін+ ЧГПф (1.5).

де ЧГПп — чистий грошовий потік підприємства в періоді, що розглядається;

ЧГПоп.д — чистий грошовий потік підприємства від операційної діяльності в періоді, що розглядається;

ЧГПін — чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності підприємства в періоді, що розглядається;

ЧГПф — чистий грошовий потік підприємства від фінансової діяльності в періоді, що розглядається.

Основними елементами грошових надходжень є :

1) виручка від реалізації продукції - це основний елемент грошових надходжень підприємства, від якого залежить розмір прибутку, як кінцевого результату роботи підприємства.

Розмір виручки від реалізації продукції залежить не тільки від кількості і якості виготовленої продукції, але й від рівня цін. Проблема ціноутворення справляє вагомий вплив на систему ринкових відносин. В умовах жорсткої конкуренції підприємство, як правило, не може здійснювати вплив на рівень цін, в результаті чого досить часто воно не в змозі покрити навіть виробничі витрати. Такі ринкові умови змушують підприємство шукати методи зниження собівартості продукції, підвищення якості виробів й ефективності виробництва.

Виручка від реалізації може визначатися різноманітними методами в залежності від ринкових умов господарювання, наявності чи відсутності договорів, шляхів впровадження товарів на ринок і т .д.

Традиційний метод визначення виручки від реалізації продукції пов`язаний з тим, що реалізація вважається здійсненою по мірі оплати продукції й надходжень грошей або на рахунки підприємства в банку, або готівкою в касу підприємства. Наряду з цим виручка від реалізації може бути розрахована і по мірі відвантаження продукції покупцю й пред`явлення ним розрахункових документів.

Той або інший метод визначення виручки від реалізації продукції в залежності від договірних умов, форм збуту продукції та інших господарських особливостей встановлюється самим підприємством на тривалий період.

2) надходження дебіторської заборгованості є також важливим елементом грошових надходжень підприємства. Основними показниками оцінки дебіторської заборгованості є:

— коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості (Кодз), який розраховується за формулою:

Кодз= В / ДЗ, (1.6).

де В — виручка від реалізації продукції;

ДЗ — середньоарифметична величина дебіторської заборгованості.

Цей показник показує зростання (при рості показника) або зменшення (при зниженні показника) комерційного кредиту, наданого підприємством.

— коефіцієнт середнього строку обороту дебіторської заборгованості (Ксо), який розраховується за формулою:

Ксо= N * ДЗ / В, (1.7).

де N — кількість днів в періоді.

Цей показник характеризує середній строк погашення дебіторської заборгованості. Зниження коефіцієнта оцінюється позитивно.

3) короткострокові та довгострокові кредити та позики є важливим джерелом надходжень грошових коштів на підприємстві, до якого підприємство звертається в разі недостатності власних оборотних коштів. Для оцінки кредиторської заборгованості використовують такі показники:

— коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Кокз), який розраховується за формулою:

Кокз= В/ КЗ, (1.8).

де КЗ — середньоарифметична величина кредиторської заборгованості.

Даний показник показує збільшення або зменшення розміру комерційного кредиту, який надається підприємству. Зростання цього коефіцієнту означає підвищення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження — збільшення купівлі в кредит.

— коефіцієнт середнього строку обороту кредиторської заборгованості (Кссок). Цей показник визначається згідно з формулою:

Кссок = N*КЗ / В, (1.9).

Цей показник відображає середній строк повернення комерційного кредиту підприємством.

Вище перераховані показники є основними при оцінці грошових надходжень підприємства.

В залежності від видів діяльності розрізняють грошові надходження від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, яка пов`язана з виробництвом та реалізацією продукції (послуг, робіт), забезпечує основну частку доходу і є головною метою створення підприємства. Інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та складу власного і позикового капіталу.

Отже, грошові надходження підприємства відіграють значну роль в процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства.

1.4 Правові засади управління грошовими потоками підприємства Основним законом України є Конституція, яка була прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Будь яка діяльність на території України повинна здійснюватись на основі Конституції. Всі нормативно-правові акти, які діяли впродовж періоду до моменту прийняття Конституції теж повинні відповідати її положення.

Згідно до статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування обмежується законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницький діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законодавством.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно до статті 43, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний та надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

Господарський Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Під господарською діяльністю у Господарському Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва — підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у Господарському Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

· створюється на основі майна та коштів юридичних осіб і громадян;

· самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

· вільний найм працівників;

· залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

· вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

· самостійне здійснення підприємцем — юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.

Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України.

У разі коли цей порядок спеціальним законодавством не встановлено, підприємець керується цим Законом і своїм статутом.

Основними законами, які регламентують діяльність підприємств в Україні є:

Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року;

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року.

У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.

В Україні можуть діяти підприємства таких видів:

· приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

· колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

· господарське товариство;

— підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

· комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

· державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.

Діяльність всіх підприємств, розташованих на території України, здійснюється відповідно до цього та інших законів України, а у випадках, передбачених ними, — також рішеннями Уряду Україні.

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить законодавство про підприємство, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання.

Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.

Відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти направляються виключно на інвестиції.

Джерелами формування майна підприємства є:

· грошові та матеріальні внески засновників;

· доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших.

· видів господарської діяльності;

· доходи від цінних паперів;

· кредити банків та інших кредиторів;

· капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

· надходження від роздержавлення і приватизації власності;

· придбання майна іншого підприємства, організації;

· безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

· інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.

Підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.