Фінансовий облік розрахунків за податками та платежами

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ Житомирський національний агроекологічний університет.

КУРСОВА РОБОТА.

з Фінансового обліку II.

на тему: «Фінансовий облік розрахунків за податками та платежами».

Студента 3 курсу О-13 групи.

напряму підготовки «Облік і аудит».

спеціальності 6. 30 509.

Годлевського І. В.

Керівник Гайдучок Т.С.

доцент кафедри бухгалтерського обліку.

Національна шкала ________________.

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____.

Житомир — 2014.

Тема: Фінансовий облік розрахунків за податками та платежами.

Затверджую.

Науковий керівник.

___________________________.

підпис, посада, прізвище та ініціали).

«_______» ________ 20_ р

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні засади обліково-аналітичного забезпечення управління розрахунками за податками та платежами.

1.1 Економічна сутність розрахунків за податками та платежами.

1.2 Аналіз нормативно-правової бази та спеціальної літератури з питань обліку та контролю розрахунків за податками та платежами.

1.3Міжнародні нормативи та зарубіжний досвід в організації облікового процесу розрахунків за податками та платежами.

1.4 Інформаційне забезпечення обліково-аналітичного процесу та формування облікової політики підприємств.

Висновки до розділу 1.

Розділ 2. Організаційно-економічна характеристика та організація облікової роботи ПАт «Житомиргаз».

2.1 Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства.

2.2 Побудова облікової політики підприємства.

2.3 Формування показників фінансової звітності та оцінка активів та зобов’язань підприємства.

Висновки до розділу 2.

Розділ 3. стан обліку розрахунків ЗА ПОДАТКАМИ ТА ПЛАТЕЖАМИ ПАт «Житомиргаз».

3.1 Документування господарських операцій з обліку розрахунків за податками та платежами.

3.2 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків за податками та платежами.

3.3 Контроль розрахунків за податками та платежами.

3.4 Розкриття інформації по за податками та платежами у фінансовій звітності.

3.5 Шляхи удосконалення обліку розрахунків за податками та платежами.

Висновки до розділу 3.

Розділ 4. КОМП’ЮТЕРНИЙ облік розрахунків ЗА ПОДАТКАМИ ТА ПЛАТЕЖАМИ за допомогою програми «1С:бухгалтерія».

4.1 Завдання і джерела інформації комп’ютерного обліку розрахунків за податками і платежами.

4.2 Процес здійснення обліку розрахунків за податками та платежами.

Висновки до розділу 4.

Висновки та пропозиції.

Список використаних джерел.

Додатки.

Студент_______________________________.

(підпис, прізвище та ініціали).

«_______» ______________________ 20_ р.

Зміст.

Тема: Фінансовий облік розрахунків за податками та платежами.

ВСТУП.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗРАХУНКАМИ ЗА ПОДАТКАМИ ТА ПЛАТЕЖАМИ.

1.1 Економічна сутність розрахунків за податками та платежами.

1.2 Аналіз нормативно-правової бази та спеціальної літератури з питань обліку та контролю розрахунків за податками та платежами.

1.3 Міжнародні нормативи та зарубіжний досвід в організації облікового процесу розрахунків за податками та платежами.

1.4 Інформаційне забезпечення обліково-аналітичного процесу та формування облікової політики підприємств.

Висновки до розділу 1.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-УКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОЇ РОБОТИ ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ».

2.1 Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства.

2.2 Побудова облікової політики підприємства.

2.3 Формування показників фінансової звітності та оцінка активів та зобов’язань підприємства.

Висновки по розділу 2.

РОЗДІЛ 3. СТАН ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА ПОДАТКАМИ ТА ПЛАТЕЖАМИ ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ».

3.1 Документування господарських операцій з обліку розрахунків за податками та платежами.

3.2 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків за податками та платежами.

3.3 Контроль розрахунків за податками та платежами.

3.4 Розкриття інформації по за податками та платежами у фінансовій звітності.

3.5 Шляхи удосконалення обліку розрахунків за податками та платежами.

Висновок до розділу 3.

РОЗДІЛ 4. КОМП’ЮТЕРНИЙ ОБЛІК РОЗРУХУНКІВ ЗА ПОДАТКАМИ ТА ПЛАТЕЖАМИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРОГРАМИ «1С:БУХГАЛТЕРІЯ».

4.1 Завдання і джерела інформації комп’ютерного обліку розрахунків за податками і платежами.

4.2 Процес здійснення обліку розрахунків за податками та платежами.

Висновок до розділу 4.

Висновки та пропозиції.

Список використаної літератури.

ВСТУП.

Актуальність теми. Сьогодні, коли триває спад виробництва промислової продукції, збільшується заборгованість між суб'єктами підприємницької діяльності, накопичуються борги з платежів до бюджету і позабюджетних фондів, держава вживає заходів, спрямованих на створення ефективних умов для підприємств, що виробляють продукцію, виконують роботи і надають послуги шляхом зниження податкового тиску. Останніми роками у нашій державі намітилася стійка тенденція до зниження податкового тягаря з метою підтримки вітчизняного товаровиробника.

Значну роль у вирішенні цього питання відведено податковій службі України. Наприклад, у ході вивчення нових законодавчих і нормативних документів з оподаткування податковими органами здійснюється ретельний аналіз об'єктів, бази оподаткування, порядок обчислення і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), зіставлення з пропозиціями, що надходять від платників податків. Уся ця робота спрямована на удосконалення податкового законодавства, зниження податкового тиску на вітчизняних товаровиробників, а також подальший розвиток цивілізованих партнерських відносин між податковою службою і платниками податків.

Яскравим прикладом реалізації державної політики із створення необхідних умов для розвитку вітчизняної економіки є підписаний Президентом України Закон «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31 жовтня 2008 року № 639-VI. Цей Закон спрямований на забезпечення конституційних прав громадян, гарантування економічної безпеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки та фінансової системи України від фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн. Ефективність оподаткування забезпечується певною мірою застосуванням системного підходу. У вітчизняній фінансовій літературі не бракує різноманітних пропозицій щодо зміни чинної системи оподаткування. Найбільшого поширення набула ідея заміни нинішньої податкової системи одним універсальним податком. Досвід розвитку оподаткування в європейських країнах підтвердив, що багатозначна сукупність податків дає змогу не тільки більшою мірою охопити всі можливі джерела оплати, запобігши ухиленню від оподаткування, врахувати платоспроможність платників податків, тобто поліпшити виконання ними своєї фіскальної функції, а й оптимізувати їх регулюючий вплив на економічні відносини в країні.

Метою курсової роботи є систематизувати, розширити і закріпити теоретичні знання на практиці навички ведення бухгалтерського обліку, набуті під час вивчення курсу «Фінансовий облік II»; перевірити вміння застосовувати ці знання для оцінки постановки обліку на конкретному підприємстві (в даному прикладі - це ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ») і розробки пропозицій щодо її вдосконалення, розвинути навички самостійної роботи і використання отриманих знань з організації і методики наукових досліджень у вирішенні завдань поставлених у курсовій роботі.

Виходячи з мети курсової роботи основним завданнями є: засвоїти i поглибити знання в галузі бухгалтерського фінансового обліку, оволодіти методами наукового дослідження, набути навичок самостійно вирішувати теоретичні i практичні проблеми, навчитися успішно вести бухгалтерський облік на підприємствах різних організаційно — правових форм та проводити аналітичні дослідження з метою підвищення ефективності функціонування підприємства.

Об'єктом дослідження є ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ» У відповідності до статуту підприємства, основною діяльністю якого є забезпечення природним та скрапленим газом Житомирську область.

Предметом дослідження даної роботи є податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджету та до державних цільових фондів.

У даній роботі передбачається висвітлити такі питання, як:

1.1. Економічна сутність розрахунків за податками та платежами.

1.2. Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства.

1.3. Документування господарських операцій з обліку розрахунків за податками та платежами.

1.4. Завдання і джерела інформації комп’ютерного обліку розрахунків за податками і платежами.

Інформаційною базою курсової роботи стали: Облікова політика ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ», Звіти про фінансові результати підприємства за 2011;2013роки, та Баланси підприємства за останні три роки.

Структура роботи: в даній курсовій роботі розглядаються чотири розділи.

До складу першого розділу входять теоретичні засади обліково-аналітичного забезпечення управління розрахунками за податками та платежами.

До складу другого розділу входить організаційно-економічна характеристика та організація облікової роботи ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ».

До складу третього розділу входить — стан обліку розрахунків за податками і платежами ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ».

В четвертому розділі відображається комп’ютерний облік розрахунків за податками і платежами за допомогою програми «1С Бухгалтерія».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗРАХУНКАМИ ЗА ПОДАТКАМИ ТА ПЛАТЕЖАМИ.

1.1 Економічна сутність розрахунків за податками та платежами.

Для забезпечення виконання державою своїх функцій вона повинна мати відповідні грошові ресурси, які акумулюються в державному бюджеті країни. Головним джерелом надходження цих коштів є податкові платежі.

Податки дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Це — обов’язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку — позбавленою будь-якого сенсу.

За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

Стягнення державою на користь суспільства певної частки вартості ВВП у вигляді обов’язкового внеску становить сутність податку. Незалежно від об'єкта оподаткування загальним джерелом податкових надходжень є ВВП.

Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Існують ще обов’язкові платежі, яким притаманні риси податків:

1) податкові платежі: плата за воду, землю — обов’язкові збори, які стягується з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником;

2) відрахування, внески — обов’язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення.

Основними характерними особливостями податку в порівнянні з обов’язковими платежами є те, що він:

Ш справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку;

Ш має односторонній характер встановлення. Оскільки податок сплачується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротний. Сплата податку не породжує зустрічного зобов’язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

Ш може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

Ш не має цільового призначення;

Ш є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

Функції податку — це проявлення його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей.

Виходячи із сутності податку як категорійного поняття, можна визначити, що податки виконують дві основні функції: фіскальну та розподільно-регулюючу [26,с.23].

Суть фіскальної функції полягає в тому, що з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки виступають основним (найважливішим) джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Так у США податки складають 90% бюджету, У Німеччині - 80%, у Японії - 75%, в Україні 70% - 90%.

З боку фіскальної достатності до податків висуваються такі вимоги:

а) обов’язковість сплати незалежно від форми власності (якщо не передбачені пільги);

б) рівномірність надходження за територіями;

в) рівнонапруженість та стабільність надходження до бюджету.

Суть розподільчо-регулюючої функції полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб'єктами і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги, тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу.

Сьогодні, поряд з переліченими, деякі економісти виділяють стимулюючу функцію податків, інші розглядають її як підфункцію регулюючої функції.

Стимулююча підфункція спрямована на підтримку розвитку тих або інших економічних явищ. Вона реалізується через систему пільг і звільнень. Теперішня система оподатковування надає широкий набір податкових пільг малим підприємствам, підприємствам інвалідів, сільськогосподарським виробникам, організаціям, що здійснюють капітальні вкладення у виробництво і добродійну діяльність і т.д.

Відповідно до Податкового кодексу:

Податок — це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу.

Збір (плата, внесок) — це обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Хоча в державі існує певна кількість податків, всі їх можна об'єднати у групи.

Ш За економічним змістом на:

1) доходи;

2) споживання;

3) майно.

Податки на доходи — це група податків, податковою базою яких є наявність доходу чи прибутку. Ця група забезпечує оподаткування доходів в процесі їх отримання (податок з прибутку, податок з доходів фізичних осіб).

Податки на споживання — це група обов’язкових платежів, що безпосередньо оподатковують процеси споживання. Розмір їх закладений в ціну товару (ПДВ).

Податки на майно — передбачають справляння обов’язкових платежів, податковою базою яких є майно і майновий стан платника податку (податки на землю, нерухомість, капітал).

Ш За формою взаємовідносин платника податків та держави:

1) прямі;

2) непрямі.

Прямі податки, сплата яких безпосередньо пов’язана з податкоплатником і податковою базою, причому платник та його носій співпадають (податок з прибутку).

Непрямі податки, сплата яких пов’язана з ціноутворюючими механізмами і платник податку не завжди є його носієм (АЗ, ПДВ, мито).

Ш За рівнем запровадження:

1) загальнодержавні;

2) місцеві.

Загальнодержавні податки — це обов’язкові платежі, які затверджуються і запроваджуються найвищими органами влади і їх справляння є обов’язковим на всій території країни.

Місцеві податки — це такі обов’язкові платежі, які приймаються і запроваджуються місцевими органами влади базового рівня і обов’язковість яких характерна для певної території.

Ш За способом зарахування:

1) регулюючі;

2) закріплені.

Регулюючі податки — це обов’язкові платежі, які надходять до декількох рівнів бюджетної системи.

Закріплені податки — це обов’язкові платежі, які надходять тільки до одного рівня бюджетної системи (всі місцеві податки).

Ш За методом нарахування:

1) розкладні;

2) окладні (квотарні).

Розкладні податки — це група обов’язкових платежів, які накладаються на платників в абсолютних розмірах залежно від певної суми податкових надходжень (тут немає податкової бази).

Окладні податки — передбачають справляння обов’язкових платежів за певними ставками — квотами, залежно від наявності податкової бази.

Відповідно до Податкового Кодексу під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

1. Платники податку (суб'єкти оподаткування).

2. Об'єкт оподаткування.

3. База оподаткування.

4. Ставка податку.

5. Порядок обчислення податку.

6. Податковий період.

7. Строк та порядок сплати податку.

8. Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

9. Податкові пільги та порядок їх застосування.

обліковий показник фінансовий звітність.

1.2 Аналіз нормативно-правової бази та спеціальної літератури з питань обліку та контролю розрахунків за податками та платежами.

Податкове законодавство, виступаючи формою реалізації податково-правових норм, містить досить широке коло нормативних актів, які регулюють відносини оподаткування. Основу податкового законодавства становили закони й найбільш важливі підзаконні акти. [3, c.98−100].

Основним нормативним актом в бухгалтерському обліку є закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей закон визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності в Україні. Згідноцього закону контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їхповноважень, передбачених законами.

Одним із основних нормативних актів також є національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку[21., с. 40]. — це нормативно-правові акти, затверджені Міністерством фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам (це визначення дано в законі України «Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні»).

1.Податковий кодекс України[4] виступає основним законодавчим актом, який регулює відносини оподаткування, податкову систему в цілому, її основи, елементи правового механізму податку. У цьому акті поєднуються матеріальні й процесуальні сторони регулювання податкової системи, всі аспекти справляння податків та зборів.

2.П (С)БО 11 «Зобов'язання» .

Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства)незалежно від форм власності (крім бюджетних установ), також застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов’язань, установлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

3.План рахунків його побудова і застосування. [2].

План рахунків бухгалтерського обліку банків України — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності. План рахунків розроблено відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і міжнародних стандартів та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та є обов’язковим для використання банками України.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку, визначає характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями.

За рахунками Плану рахунків відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті.

У Плані рахунків наведені номери та найменування синтетичних рахунків II, III, IV порядків, що забезпечують запис інформації про наявність і рух активів, зобов’язань, капіталу та результати від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банків. Першою цифрою номера визначено клас рахунків.

План рахунків складається з дев’яти класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’язання.

Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.

Клас 5. Капітал банку.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Клас 8. Управлінський облік.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Кожний клас розподілений на:

рахунки II порядку (двозначні - розділ);

рахунки III порядку (тризначні - група);

рахунки IV порядку (чотиризначні - балансовий рахунок).

4. Закон України «Про аудиторську діяльність».

Положення цього Закону діють на території України і поширюються на усіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та видів діяльності. Дія цього Закону не поширюється на аудиторську діяльність державних органів, їх підрозділів та посадових осіб, уповноважених законами України на здійснення державного фінансового контролю.

Аудиторська діяльність у сфері фінансового контролю регулюється Господарським кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами та стандартами аудиту. У випадках, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору. Особливості проведення інших видів аудиторської діяльності регулюються спеціальним законодавством.

Вагомий вклад у дослідження проблем аудиту розрахунків за податками і зборами зробили такі іноземні вчені: Е. А. Аренс, С. М. Бичкова, Ф.Л. Дефліз, Г. Р. Дженік, ДжК. Лоббек, В.М. О’Реллі, М.Б. Хірш, А. Д Шеремет та ін. Серед вітчизняних фахівців з аудиту варто відзначити М.Т. Білуху. Ф. Ф. Бутинця, Н.І Дорош, IX. Дрозд О. А. Петрик, В. С, Рудницького, В. Я. Савченка, Б. Ф. Усача та ін.. Вони розробили методологію аудиту, підходи до оцінки ризику системи внутрішнього контролю, принципи організації аудиторського процесу, етапи аудиторської перевірки, методи одержання аудиторських доказів, теоретичні основи аудиту окремих об'єктів перевірки, зокрема розрахунків підприємств за податками і зборами, його інформаційне забезпечення та робочу документацію.

Незважаючи на значний внесок вчених у розвиток науки та практики аудиту, залишається ще багато проблем методологічного та організаційно-практичного характеру, які потребують негайного вирішення. Постійні зміни в законодавчому забезпеченні бухгалтерського обліку операцій з оподаткування підприємств вимагають перегляду існуючих методик та принципів організації аудиторської перевірки. Зокрема, виникає необхідність у розробці програми аудиту заборгованості, яка б враховувала усі суттєві аспекти, містила повну та вичерпну інформацію щодо процедур та методів перевірки зобов’язань за податками і зборами. Необхідно також обґрунтувати концептуальні засади складання такої програми шляхом виокремлення основоположних принципів її побудови.

1.3 Міжнародні нормативи та зарубіжний досвід в організації облікового процесу розрахунків за податками та платежами.

обліковий показник фінансовий звітність Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи».

Метою цього Стандарту є забезпечення застосування належних критеріїв визнання і методів оцінки, що застосовуються до забезпечень, умовних зобов’язань і умовних активів, а також розкриття інформації у примітках, достатньої для надання користувачам можливості зрозуміти їхній характер, стоки і суму.

Цей Стандарт визначає забезпечення як зобов’язання з невизначеним строком або сумою. В деяких країнах термін «забезпечення» застосовується також у контексті таких статей як амортизація, зменшення корисності активів і сумнівна заборгованість — це є коригуванням балансової вартості активів, і не розглядається даним Стандартом.

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 «Подання фінансової звітності».

Цей стандарт визначає основи подання фінансової звітності загального призначення для забезпечення їхньої зіставності з фінансовою звітністю суб'єкта господарювання за попередні періоди, а також з фінансовою звітністю інших суб'єктів господарювання. Він установлює загальні вимоги щодо подання фінансової звітності, настанови щодо її структури та мінімальні вимоги щодо її змісту.

Фінансова звітність є структурованим відображенням фінансового стану та фінансових результатів діяльності суб'єкта господарювання. Метою фінансової звітності є надання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб'єкта господарювання, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень. Фінансова звітність також демонструє результати того, як управлінський персонал суб'єктів господарювання розпоряджається ввіреними йому ресурсами. Для досягнення цієї мети фінансова звітність надає таку інформацію про суб'єкт господарювання:

a) активи;

б) зобов’язання;

в) власний капітал;

г) дохід та витрати, у тому числі прибутки та збитки;

ґ) внески та виплати власникам, які діють згідно з їхніми повноваженнями власників;

д) грошові потоки.

Ця інформація, разом з іншою інформацією у примітках, допомагає користувачам фінансової звітності спрогнозувати майбутні грошові потоки суб'єкта господарювання і, зокрема, їхній час та вірогідність.

1.4 Інформаційне забезпечення обліково-аналітичного процесу та формування облікової політики підприємств.

Аналітична складова підсистеми обліково-аналітичного забезпечення є невід'ємним елементом системи інформаційного забезпечення управління. Аналіз як аналітична функція бухгалтерського обліку дозволяє вирішувати більш широкий спектр завдань з метою забезпечення максимальної кількості інформаційних потреб управління. Нині питанням аналізу фінансовогосподарської діяльності приділяється достатньо уваги, оскільки стабільне функціонування підприємств у ринкових умовах господарювання вимагає систематичного та своєчасного аналізу всіх сфер діяльності підприємства. В ринкових умовах господарювання зростає значення комплексного аналізу фінансової діяльності як інструменту пошуку оптимального поєднання ресурсів підприємства та шляхів забезпечення сталого розвитку господарюючих суб'єктів, виникає необхідність в удосконаленні методології та методики його проведення з урахуванням особливостей діяльності підприємств різних організаційно-правових форм в умовах значних відмінностей їх інформаційного забезпечення.

Розроблення ефективної аналітичної складової для забезпечення внутрішніх і зовнішніх користувачів більш широким спектром аналітичної інформації вимагає дослідження базово-теоретичного апарату аналізу, а саме: визначення принципів економічного аналізу, його інструментарію, функцій і завдань, методики аналізу за основними напрямами діяльності малих підприємств, що дозволить отримати теоретичне уявлення про механізм функціонування аналізу в системі управління та його взаємозв'язок з іншими складовими інформаційного забезпечення.

Малий бізнес є невід'ємною частиною економіки будь-якої країни, оскільки саме малі підприємства забезпечують економіку новими робочими місцями та формують значну частину ВВП у країні. Однак їх функціонування пов’язано з підвищеним рівнем ризику підприємницької діяльності, необхідністю адаптування до мінливих умов господарювання та постійною конкуренцією з підприємствами великого і середнього бізнесу. А отже, стабільне функціонування малих підприємств залежить від формування ефективної системи управління з отриманням широкого спектра економічної інформації для прийняття інформаційно обґрунтованих економічних рішень як у стабільних, так і кризових умовах господарювання. Недостатній рівень інформаційного забезпечення системи управління призводить до прийняття неправильних управлінських рішень, неоптимального використання внутрішніх резервів підприємства, зростання ризику підприємницької діяльності, недооцінки рівня попиту і пропозиції на ринку товарів і послуг та ін.

Обліково-аналітичне забезпечення є складовою інформаційного забезпечення підприємства і являє собою цілісну інформаційну систему, яка поєднує облікову складову, що забезпечує своєчасною, якісною та достовірною фінансовою інформацією систему управління, та аналітичну складову, яка дозволяє здійснювати аналіз та оцінювання фінансового стану та фінансових результатів діяльності підприємства з метою прийняття управлінських рішень для забезпечення стійкого розвитку малого підприємства в умовах його обмеженого ресурсного забезпечення.

Аналітична складова як частина інформаційного забезпечення системи управління повинна будуватися на теоретико-методологічному базисі, який є основою для оптимальної організації аналітичного процесу на малих підприємствах з урахуванням специфіки інформаційного забезпечення (спрощені форми фінансової звітності, спрощені форми бухгалтерського обліку), особливостей структури управління та руху інформаційних потоків у системі управління, а також обмежених ресурсних можливостей малого підприємства (трудових, матеріальних, фінансових та ін.).

Будь-яка система (підсистема) повинна базуватися на відповідних фундаментальних принципах, яких необхідно дотримуватися при побудові взаємозв'язків окремих елементів та органічному поєднанні з іншими підсистемами в єдину цілісну систему. Відмінністю принципів аналізу від принципів бухгалтерського обліку є абсолютна їх не регламентованість з боку держави, оскільки організація аналітичного процесу на конкретному підприємстві здійснюється з урахуванням специфіки його діяльності, розмірів та інформаційних запитів споживачів інформаційного продукту. Відсутність широкого кола наукових напрацювань у частині методологічних основ аналізу з урахуванням розмірів підприємств та їх інформаційних та аналітичних потреб вимагає розроблення відповідних принципів формування аналітичної складової інформаційного забезпечення на малих підприємствах. [5, с. 97].

Спрощена система управління зі скороченим рухом інформації на малих підприємствах дозволяє більшою мірою застосувати принцип системності та комплексності при організації аналітичної роботи, оскільки можливо більш чітко і достовірно виявити інформаційні потреби кожного структурного підрозділу з визначенням ступеня і характеру аналітичних даних, визначити чіткий рух аналітичної інформації в системі управління та розробити оптимальну форму і зміст звітів, які об'єднують результати аналітичної роботи.

Для формування оптимальної аналітичної складової інформаційного забезпечення системи управління базовим принципом також повинен бути принцип економічності або «витрати-вигоди», оскільки обмежений обсяг фінансових та трудових ресурсів невеликого підприємства не дозволяє створювати великий аналітичний підрозділ та формувати широкий спектр аналітичної інформації.

Розроблені принципи побудови аналітичної складової дозволяють врахувати вимоги до її структури, економічності формування, мети її функціонування та адаптації до інформаційних потреб споживачів.

Ґрунтовне дослідження базово-функціонального апарату аналітичної складової інформаційного забезпечення системи управління на малих підприємствах необхідно доповнити розкриттям її завдань, оскільки саме від їх вирішення залежить рівень ефективності організації аналітичного процесу та прийняття своєчасних інформаційно обґрунтованих управлінських рішень.

Завдання аналітичного підрозділу будь-якого підприємства залежать від сукупності цілей і завдань управління та його функціональних елементів [1, с. 178]. Завдання системи управління малих підприємств залежать від особливостей діяльності підприємств (обмеженість ресурсів, гнучкість діяльності підприємства, підвищений ризик банкрутства, безпосередня участь власника в управлінні), функціонуючи в умовах впливу зовнішніх і внутрішніх факторів та конкурентної боротьби з великими і середніми підприємствами, крім того, здійснюючи стратегічне та поточне планування діяльності, плануючи напрями розширення бізнесу та зростання прибутків.

Виділення завдань та груп об'єктів аналізу дозволяє сформувати види та визначити методи аналізу, які є найбільш оптимальними для організації аналітичної роботи на малих підприємствах.

Висновки до розділу 1.

В першому розділі курсової роботи розкрито поняття податків та платежів.

Податок — це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу.

Збір (плата, внесок) — це обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Дана також класифікація податків. Вони класифікується: 1) За формою взаємовідносин платника податків та держави (прямі; непрямі) 2) За рівнем запровадження (загальнодержавні; місцеві) 3) За способом зарахування (регулюючі; закріплені) 4) За методом нарахування (розкладні; окладні (квотарні)).

В цьому ж розділі курсової роботи показано нормативні акти, які регулюють відносини оподаткування. Це Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податковий кодекс України, П (С)БО 11 «Зобов'язання», Закон України «Про аудиторську діяльність», План рахунків його побудова і застосування.

Також було розкрито зміст питання обліково-аналітичного процесу та формування облікової політики підприємств.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-УКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВОЇ РОБОТИ ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ».

2.1 Характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» («Компанія») і його дочірнє підприємство (разом «Група») було створене згідно з українським законодавством у 1994 році у формі Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз».

У відповідності до норм Закону України «Про акціонерні товариства» у 2010 році компанія здійснила перереєстрацію та змінила назву на «Публічне акціонерне товариство «Житомиргаз».

Група займається постачанням та транспортуванням природного газу в Житомирі та Житомирській області. Газ купується у НАК «Нафтогаз України» та її дочірніх підприємств, а також у приватних постачальників природного газу, та постачається споживачам (промисловим споживачам, житлово-комунальним підприємствам, населенню тощо) за тарифами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики («НКРЕ») для кожної з категорій споживачів. Транспортування газу відбувається через магістральні трубопроводи ДК «Укртрансгаз» та розподільчі мережі Компанії.

Крім цього, Група продає скраплений газ через мережу газозаправних станцій дочірнього підприємства. Також, Група продає послуги з експертизи проектів та спорудження газових трубопроводів відповідно до отриманої ліцензії.

Станом на 31 грудня 2012 та 2011 рр., виходячи з кількості акцій в обороті, склад акціонерів Групи є наступним:

Таблиця 2.

У вересні 2012 року ПрАТ «Газтек» через приватизаційний аукціон придбало у Фонду державного майна України долю Компанії, що раніше належала НАК «Нафтогаз України», у розмірі 16% та сконцентрувала 51% акцій Компанії.

З огляду на володіння ПрАТ «Газтек» долею в ПАТ «Хмельницькгаз», опосередкована доля ПрАТ «Газтек» в статутному капіталі Компанії складає 63%.

Таблиця 2.1.

Показники фінансово-господарської діяльності підприємства.

За даними таблиці ми бачимо, що за три роки значно збільшився коефіцієнт автономності, у 2013 році порівняно з 2011 роком цей показник збільшився більше ніж у 3 рази. Витрати підприємства також збільшилися майже на стільки ж як і дохід від реалізації продукції 31%, що може означати що підприємство у 2013 році зменшило обсяги реалізації продукції. В зв’язку з цим у 2013 році збільшилися витрати підприємства на оплату праці а саме на 25%. А показник продуктивності праці зріс, хоча й не суттєво.

Не вдалося визначити фондовіддачу, так як з 2012 року примітки до фінансової звітності стали описуватись у виді доповіді.

Власний капітал підприємства також за три роки власний оборотний капітал підприємства зріс на 106 965грн. (38%) у 2013 році порівняно з 2011 роком.

2.2 Побудова облікової політики підприємства.

Положення про облікову політику ПАТ «Житомиргаз» (далі Положення) розроблено згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996, національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, нормами податкового законодавства.

Поточні зобов’язання по розрахунках з бюджетом — заборгованість Товариства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) треба розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Підприємство, у відповідності до Податкового кодексу обліковує податки і зобри у розрізі їх видів.

Засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов’язання (відстрочені податкові зобов’язання, відстрочені податкові активи) з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності визначаються у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затвердженому наказом МФ України від 28.12.2000 р. N 353. У Балансі поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом відображаються у IV розділі Пасиву «Поточні зобов’язання» в рядку «Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом» за сумою погашення.

Організація бухгалтерського обліку[6, с. 162].

Ведення бухгалтерського обліку в управліннях, що входять до складу ПАТ «Житомиргаз» здійснюється бухгалтерськими службами, очолюваними головними бухгалтерами та головним бухгалтером ПАТ «Житомиргаз».

При цьому бухгалтерії районних управлінь адміністративно підпорядковуються керівникам районних управлінь, а методологічно — головному бухгалтеру ПАТ «Житомиргаз».

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, зберігання оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну до здачі в архів, але не менше трьох років, несе уповноважена посадова особа, що здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Права та обов"язки головних бухгалтерів управлінь, ДП «Пропан», головного бухгалтера ПАТ «Житомиргаз» та працівників бухгалтерії визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та затвердженими посадовими інструкціями.

2.3 Формування показників фінансової звітності та оцінка активів та зобов’язань підприємства.

Фінансовий стан підприємства — це показник його фінансової конкурентоспроможності щодо виконання своїх зобов’язань.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Тому об'єктивна оцінка фінансового стану може здійснюватися лише за допомогою системи показників, що детально та всебічно характеризують господарську діяльність підприємства.

Показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб усі ті, хто пов’язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення або продовження з ним відносин.

Особливе значення має об'єктивна фінансова оцінка підприємства для його власників, оскільки жоден власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку, які можна виявити тільки на підставі своєчасної оцінки фінансового стану суб'єкта господарювання.

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи та пасиви (зобов'язання та власний капітал), які ним контролюються.

Активи підприємства (ліва сторона балансу) — це все наявне майно разом з борговими правами. При цьому вони згруповані за господарським призначенням і розташовані згори донизу за правилом зростаючої ліквідності. Перший розділ — необоротні активи, іншіпоточні, тобто ті, що обертаються скоріше. При цьому чим нижче розташований рядок, тим вища ліквідність відображених там активів.

Пасиви (права сторона балансу) — це джерела утворення активів, тобто кошти власні та позикові. У свою чергу позикові кошти поділяються на фінансові зобов’язання (кредити), які можуть бути довгостроковими і поточними, та ті кошти, що ніхто насправді не мав на меті позичати підприємству, вони утворюються поточною господарською діяльністю (кредиторська заборгованість). Серед останніх є ще так звані стійкі пасиви: заборгованість по оплаті праці, перед бюджетом, органами соціального страхування та позабюджетними фондами. Крім того, пасиви підприємства за балансом діляться на власний капітал і зобов’язання.

Зобов’язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій та погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Звіт про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства.

Звіт про фінансово-майновий стан підприємства відображає формування та використання фондів, рух основних засобів, оборотних активів, матеріальних збитків, об'єктів соціальної сфери та позабалансових активів і пасивів.

Звіт про рух грошових коштів — звіт, який відображає надходження та видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

Розглянемо склад і структуру активів та пасивів ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ» (таб. 2.2, 2.3).

Таблиця 2.2.

Склад і структура засобів (активів) підприємства за 211−2013 рр.

Таблиця 2.3.

Склад і структура джерел формування засобів підприємства (пасиви) за 2011; 2013рр.

Отже, таким чином вартість основних засобів за 2013 рік склала — 347 136 грн. що становить 86,19% розділу І активу, це на 66 601 грн. більше ніж у 2011 році вартість основних засобів збільшилась на 24% порівняно з 2011р.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги у 2013 році становить 46 694 грн. вона суттєво зменшилась порівняно з 2011р. коли цей показник становив 171 185 грн., тобто дебіторська заборгованість зменшилась на 27%.

В активі балансу більше не спостерігається суттєвих зміну у фінансовому стані підприємства тому перейдемо до пасиву балансу.

У 2011 році підприємство зазнало фіаско й закінчила фінансовий рік з непокритим збитком у розмірі 130 172 грн. У 2012 нерозподіленій прибуток склав 29 548 грн, а у 2013 — 61 321 грн, що не може тішити.

Статутний капітал підприємства за всі роки був незмінним і становив — 241грн., а інший додатковий каптал за три токи піднявся на 16 пунктів, що становить 45 644 грн.

Кредиторська заборгованість у 2011р. становила 1000 грн., але вже на початку 2012 року зійшов на нульову сходинку.

Висновки по розділу 2.

Проводячи аналіз досліджуваного підприємства ми можем бачити що протягом 2011;2013 рр., що значних змін у формування активів підприємства не відбулося. Проте досить висока питома вага в структурі активів належить іншій поточній дебіторській заборгованості (60,5% на кінець 2013 р.). Це позитивне явище в діяльності підприємства тому, що це свідчить про розвиток підприємства.

Оборотні активи підприємства на другому місці (24,67% активів підприємства). В структурі пасивів найпитомішу роль відіграє інший додатковий капітал (67,14% пасивів підприємства), що свідчить про інвестування у цінні папери (акції) підприємства.

Формування та дотримання прийнятої на підприємстві облікової політики є однією з важливих умов отримання достовірної інформації для відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Сформована облікова політика повинна забезпечити виконання всіх принципів бухгалтерського обліку, ефективність управління господарською діяльністю підприємства та стратегія його розвитку на тривалу перспективу, позитивно впливати на діяльність підприємства, забезпечити ефективну роботу бухгалтерії.

Визначені самостійно підприємством та закріплені у Наказі про облікову політику принципи оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності впливають на величину його фінансового результату.

РОЗДІЛ 3. СТАН ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗА ПОДАТКАМИ ТА ПЛАТЕЖАМИ ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ».

3.1 Документування господарських операцій з обліку розрахунків за податками та платежами.

Для фіксації господарських операцій, що здійснюються, підприємство використовує первинні документи. Одним з головних таких документів для обліку розрахунків з бюджетом є податкова накладна.

Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи, податковий номер підприємства, місце розташування юридичної особи, повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку на відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у 2-х примірниках. Оригінал податкової накладної віддається покупцю, копія залишається у продавця товарів. Податкова накладна є звітним податковим документом, одночасно розрахунковим документом. Виписується на кожну повну або часткову поставку товарів. Підприємство повинно зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань зі сплати податків.